Рішення № 10207999, 22.06.2010, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

                                                            Справа №18/751

Господарський суд Черкаської області у складі: головуючого судді –Васяновича А.В.,

секретар судового засідання –Гень С.Г.,

за участю представників сторін:

          від позивача – представник не з’явився,

          від відповідача –представник не з’явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Богдан –

Спецавтотехніка”, м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю “ІМПРО- ГРУП”,

м. Городище, Черкаської області

про стягнення 7 161 грн. 74 коп., -

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Черкаської області з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю “Богдан –Спецавтотехніка” до товариства з обмеженою відповідальністю “ІМПРО- ГРУП” про стягнення 7 161 грн. 74 коп., в тому числі: 6 302 грн. 15 коп. основний борг, 197 грн. 87 коп. –3% річних та 661 грн. 72 коп. інфляційні втрати.

Ухвалою заступника голови господарського суду Черкаської області від 05 травня 2010 року продовжено строк вирішення спору на один місяць до 19 липня 2010 року.

Представники сторін в судове засідання не з’явилися, про причини неявки суд не повідомили.

Відповідач відзиву на позовну заяву суду не надав.

Ухвалою господарського суду Черкаської області від 20 квітня 2010 року та ухвалою господарського суду Черкаської області від 05 травня 2010 року було зобов’язано відповідача надати суду відзив на позовну заяву з посиланням на мотиви повного або часткового відхилення вимог позивача, а також докази, що обґрунтовують відхилення позовних вимог.

Оскільки відповідач не був позбавлений права надати суду необхідні докази та свої доводи і міркування щодо предмету спору шляхом письмових пояснень та заперечень, про час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, та оскільки явка представників сторін в судове засідання обов’язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного:

Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено господарським судом під час розгляду справи, позивач 23 березня 2009 року поставив відповідачу товар на загальну суму 6 302 грн. 15 коп., що підтверджується копією видаткової накладної №РН - 0004022 від 23 березня 2009 року (а.с. 10).

Товар було прийнято відповідачем, про що свідчить підпис представника відповідача у вищевказаній накладній.

У видатковій накладній від 23 березня 2009 року зазначено, що умовами продажу є попередня оплата.

Відповідач зобов’язання по оплаті поставленого товару згідно видаткової накладної від 23 березня 2009 року не виконав.

Таким чином, позивач просив стягнути з відповідача 6 302 грн. 15 коп. заборгованості за поставлений товар.

09 листопада 2009 року позивачем було надіслано відповідачу претензію про сплату заборгованості, яку було отримано останнім 10 листопада 2009 року, що підтверджується копією повідомлення про вручення поштового відправлення ( а.с. 27 -28).

Відповіді на претензію відповідач не надав, заборгованість не сплатив.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Частиною 2 ст. 11 встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є:

1) договори та інші правочини;

2)створення літературних, художніх творів, винаходів та інших результатів інтелектуальної, творчої діяльності;

3) завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі;

4) інші юридичні факти.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом, як це передбачено ч.1 ст. 639 ЦК України.

Згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції.

За таких обставин суд дійшов висновку, що між сторонами було укладено в усній формі договір купівлі-продажу металопродукції, згідно умов якого відповідач –зобов’язався здійснити попередню оплату за поставлений товар в розмірі 6 302 грн. 15 коп., а позивач в свою чергу - поставити товар на вказану суму.

Позивач свої зобов’язання виконав повністю і поставив товар, незважаючи на відсутність попередньої оплати товару.

Відповідач зобов’язання з оплати товару не виконав.

Частиною першою ст. 693 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов‘язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов‘язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов‘язку не встановлений або визначений моментом пред‘явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов‘язок у семиденний строк від дня пред‘явлення вимоги, якщо обов‘язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов'язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов'язку, друга сторона повинна виконати свій обов'язок.

Оскільки строк попередньої оплати товару сторонами не був встановлений, то з урахуванням ст. 530 ЦК України, відповідач повинен був сплатити вартість поставленого товару не пізніше 17 листопада 2009 року, оскільки претензію було отримано 10 листопада 2009 року.

Доводи позивача, стосовно того, що відповідач повинен був повністю розрахуватися з позивачем за поставлений товар до 23 березня 2009 року документально не підтверджені.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов’язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Під час розгляду даного спору відповідачем всупереч ст. ст. 33, 34 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення розрахунку з позивачем за поставлений товар в повному обсязі.

          Таким чином сума боргу в розмірі 6302 грн. 15 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в судовому порядку.

          Також, відповідно до ст. 625 ЦК України позивачем нараховано 661 грн. 72 коп. боргу, що виник внаслідок інфляції, а також 197 грн. 87 коп. –3 % річних (розрахунок знаходиться в матеріалах справи), нарахованих за період з 23 березня 2009 року по 10 квітня 2010 року на суму боргу в розмірі 6 302 грн. 15 коп.

Проте даний розрахунок вказаних санкцій є неправильним, в зв’язку з невірним, як вже зазначалося вище, визначенням позивачем кінцевого строку розрахунків.

Отже, розмір інфляційних втрат та 3% річних нарахованих на суму основного боргу за період з 18 листопада 2009 року по 10 квітня 2010 року складає відповідно 352 грн. 92 коп. та 74 грн. 59 коп.

За таких обставин, з відповідача підлягає стягненню в судовому порядку 352 грн. 92 коп. –інфляційних втрат та 74 грн. 59 коп. 3% річних, а в решті вимоги позивача про стягнення 308 грн. 80 коп. інфляційних втрат та 123 грн. 28 коп.. 3% річних є необґрунтованими, у зв’язку з чим в позові в цій частині слід відмовити.

Судові витрати підлягають розподілу між сторонами відповідно до вимог ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, та керуючись ст. ст. 49, 82-84 ГПК України суд,-

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю “ІМПРО - ГРУП”, вул. Індустріальна, 1, м. Городище, Черкаської області, ідентифікаційний код 35870940 на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Богдан - Спецавтотехніка” вул. 14 Грудня, 8, м. Черкаси, ідентифікаційний код 31423894, п/р №26009301000003 в Черкаській філії ВТБ Банк, МФО 354938 –6 302 грн. 15 коп. –основного боргу, 74 грн. 59 коп. –3 % річних, 352 грн. 92 коп. –інфляційних втрат, 95 грн. 85 коп. витрат на сплату державного мита, 221 грн. 77 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати відповідний наказ після набрання рішення законної сили.

3.          В решті вимог –в позові відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Київського міжобласного апеляційного господарського суду в порядку та строки передбачені розділом ХІІ ГПК України.

Суддя                               А.В.Васянович