Рішення № 10207542, 30.06.2010, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" червня 2010 р.Справа № 18/43-759 Господарський суд Тернопільської області

у складі

розглянув справу:

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" с. Токи Підволочиський район Тернопільська область

до відповідача Приватного підприємства "Продекспорт" вул. Живова, 15а, м. Тернопіль

про стягнення заборгованості в розмірі 114 952,62 грн., з яких: 98 502,67 грн. –основний борг, 7 289,20 грн. –пеня, 7 683,21 грн. –інфляційні нарахування, 1 477,54 грн. –3% річних.

За участю представників:

Позивача: Бойчук В.І., довіреність від 01.06.2009 р.

Відповідача: не прибув.

В судовому засіданні представнику позивача роз’яснено процесуальні права та обов’язки, передбачені статтями 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України. Технічна фіксація судового процесу не здійснюється.

Суть справи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" звернулося до господарського суду Тернопільської області з позовом до відповідача –приватного підприємства "Продекспорт" про стягнення заборгованості в розмірі 114 952.62 грн., з яких: 98 502,67 грн. –основний борг, 7 289,20 грн. –пеня, 7 683,21 грн. –інфляційні нарахування, 1 477,54 грн. –3% річних.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач взяті на себе визначені умовами договору постачання № 63562 від 01.01.2009 р. зобов’язання виконав не належним чином, зокрема не провів розрахунок за отриманий товар в повному обсязі, внаслідок чого виникла заборгованість в заявленій до стягнення сумі.

Для підтвердження викладеного додає вищезазначений договір, акти звірки розрахунків, накладні, банківські виписки з рахунку, інші документи, належним чином засвідчені копії яких знаходяться у матеріалах справи.

Ухвалою суду від 29.04.2010 р. порушено провадження у даній справі та її розгляд призначено на 13.05.2010р., який відкладався до 10.06.2010 р., 24.06.2010 р. та до 30.06.2010 р., зокрема і в зв’язку з неявкою представника відповідача та неподанням відповідачем витребуваних судом доказів, метою витребування у позивача необхідних доказів.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Крім того, позивачем подано витребувані судом докази.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, витребуваних судом доказів не представив, про причини своєї неявки суд не повідомив, хоча про час і місце слухання справи відповідач був повідомлений належним чином, так як примірники процесуальних документів (ухвал) надсилалися судом на його адресу, що зазначена у позовній заяві, а у відповідності до п. 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 р. № 75, перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб – учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, оцінивши представлені докази в їх сукупності господарський суд встановив.

01.01.2009 р. між приватним підприємством "Продекспорт" (надалі покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (надалі продавець) був укладений договір постачання № 63562, за яким продавець зобов’язується передавати (поставити, продати) товари у власність покупця на умовах та в строки, встановлені договором, а покупець в порядку та в строки встановлені договором, зобов’язується прийняти товари і оплатити їх за цінами, зазначеними в додатку № 1 (п. 1.1. договору).

Спеціальні облікові документи, що фіксують поставку (продаж) товару, повинні бути заповнені належним чином згідно вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (п. 4.1. договору).

Сторони визначили, що покупець приймає товар по кількості, згідно з своїм попереднім замовленням. Прийом товару фіксується підписом відповідальної особи покупця та належним оформленням облікової документації. Датою прийому товару рахується дата підписання належно оформлених облікових документів уповноваженими представниками сторін (п. п. 5.10., 5.15. договору).

Покупець здійснює розрахунки з продавцем за поставлений товар по проходженню 30 календарних днів з моменту здійснення постачання товару (п. 8.1. договору).

Як встановлено судом, на виконання своїх договірних зобов'язань позивач передав, а відповідач отримав товар на суму 99 992,34 грн., що підтверджується наявними у справі накладними.

Згідно акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 15.06.2010 р. у позивача є дебіторська заборгованість відповідача в сумі 85 390,22 грн., з врахуванням якої заборгованість приватного підприємства "Продекспорт" перед товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" становить 185 382,56 грн.

Оплата за поставлений товар відповідачем здійснювалась в порушення п. 8 договору та відповідно допущена заборгованість у вищезазначеній сумі, яка частково погашена приватним підприємством "Продекспорт", зокрема згідно банківських виписок з рахунку 17.07.2009 р. сплачено 5 500 грн., 18.08.2009 р. сплачено 9 000 грн., 10.09.2009 р. сплачено 10 000 грн., 30.09.2009 р. сплачено 11 000 грн., 22.01.2010 р. сплачено 30 000 грн., 15.04.2010 р. сплачено 20 000 грн.

Також мало місце повернення відповідачем позивачу товару на загальну суму 1 379,89 грн., зокрема згідно накладної повернення постачальнику № 20-44516 від 18.10.2009 р. повернуто товар на суму 1 238,82 грн., накладної від 09.10.2009 р. повернуто товар на суму 64,35 грн., накладної від 13.10.2009 р. повернуто товар на суму 76,72 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

В силу ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами, і у відповідності із ст. 11 цього кодексу –однією з підстав виникнення зобов'язань.

Так, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов’язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 Цивільного кодексу України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов’язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або у інших цілях, не пов’язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов’язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір поставки є консенсуальним, двостороннім і оплатним.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов’язання, яке виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб’єкт (зобов’язана сторона, у тому числі боржник) зобов’язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько – господарського характеру на користь іншого суб’єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб’єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов’язаної сторони виконання її обов’язку.

Відповідно до положень статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, у встановлений строк (термін) його виконання та вимог цього кодексу, інших активів цивільного законодавства, одностороння відмова від виконання зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов’язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу (ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України).

Проте, станом на 15.06.2010 р. внаслідок невиконання договірних зобов’язань за відповідачем значиться заборгованість у розмірі 98 502,67 грн.

Згідно ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами (ст. 229 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Згідно з ч. 4 ст. 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. Згідно ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 10.1. договору сторони визначили, що покупець, що не своєчасно розплатився з продавцем за наданий вчасно ним товар, сплачує продавцю пеню в розмірі 0,04 % від суми затриманої проплати, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення платежу. Пеня сплачується і нараховується покупцем тільки у випадку, якщо продавець виконував і виконав усі свої зобов’язання щодо покупця.

Так, згідно поданого позивачем розрахунку, відповідачу нарахована пеня в розмірі 7 289,2 грн. за період з 13.10.2009 р. по 15.04.2010 р. Відносно даного розрахунку пені суд зазначає, що у ньому позивач нараховував пеню на загальну суму заборгованості – 98 502,67 грн. без врахування п. 8.1. договору, в зв’язку з чим судом здійснено перерахунок пені по кожній із накладних за якими поставлявся товар відповідачеві та встановлено, що з врахуванням періоду наведеного позивачем її розмір становить 7 293,39 грн. Що стосується часткової сплати заборгованості, яка могла б вплинути на розрахунок пені, то подані банківські виписки не містять повної інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. При цьому, згідно акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 15.06.2010 р. у позивача є дебіторська заборгованість відповідача, в рахунок погашення якої могли зараховуватися сплачені відповідачем кошти.

Відтак, у відповідності п. 2 ч. 1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України до стягнення підлягає 7 289,2 грн. пені.

Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 Цивільного кодексу України).

Згідно поданого розрахунку відповідачу нараховані 1 477,54 грн. 3 % річних за період з 13.10.2009 р. по 15.04.2010 р., а також сума боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, за період з жовтня 2009 року по березень 2010 року, збільшилася на 7 683,21 грн.

З огляду на наявність у відповідача заборгованості за договором, суд вважає вимоги позивача в цій частині обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати по оплаті послуг адвоката в розмірі 10 000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру".

За визначенням статті 1 Закону України "Про адвокатуру" адвокатура України є добровільним професійним громадським об'єднанням, покликаним згідно з Конституцією України сприяти захисту прав, свобод та представляти законні інтереси громадян України, іноземних громадян, осіб без громадянства, юридичних осіб, подавати їм іншу юридичну допомогу. Поняття особи, котра є адвокатом, наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру" : адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Між тим, з огляду на положення ст. 2 Закону України "Про адвокатуру" та п. 1.9. ст. 1 Закону України від 22.05.2003 р. "Про податок з доходів фізичних осіб" адвокатська діяльність не є підприємницькою і визначена як незалежна професійна діяльність.

Так, згідно п. 1.9 ст. 1 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб" надано визначення незалежної професійної діяльності , як такої, що полягає в участі фізичних осіб у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, так само як діяльності лікарів (у тому числі стоматологів, зубних техніків), адвокатів, приватних нотаріусів, аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів та помічників зазначених осіб або осіб, зайнятих релігійною (місіонерською) діяльністю, іншій подібній діяльності, за умови якщо такі особи не є найманими працівниками чи суб'єктами підприємницької діяльності, які згідно з абзацом другим пункту 1.8 цієї статті прирівнюються до найманої особи.

Відповідно до п. 1.8. ст. 1 Закону від 22.05.2003 р. наймана особа –фізична особа, яка безпосередньо власною працею виконує трудову функцію виключно за дорученням або наказом працедавця згідно з умовами укладеного з ним трудового договору (контракту) відповідно до закону. При цьому усі вигоди від виконання такої трудової функції (крім заробітної плати такої найманої особи, інших виплат чи винагород на її користь, передбачених законодавством), а також усі ризики, пов'язані з таким виконанням або невиконанням, отримуються (несуться) працедавцем.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Дана стаття передбачає відшкодування сум в якості судових витрат, які були сплачені стороною за отримання послуг, лише адвокатам, а не будь-яким представником.

Бойчук Віталій Ігорович має право на зайняття адвокатською діяльністю, що підтверджено одержаним ним свідоцтвом № 520 від 03.10.2008 р.

01.04.2010 р. між адвокатом Бойчук Віталієм Ігоровичем, як виконавцем, та товариством з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", як замовником, був укладений договір № 2 про надання правової допомоги адвокатом, щодо стягнення боргу з приватного підприємства "Продекспорт".

Розділом 3 "Винагорода виконавця (вартість робіт та послуг) та порядок розрахунків договору від 01.04.2010 р. передбачено оплату замовником робіт на підставі отриманого від виконавця рахунку, повна вартість робіт(послуг), передбачених п.1.2 договору визначається сторонами при підписанні акту здавання-приймання виконаної роботи (наданих послуг).

01.04.2010 р. виконавцем і замовником підписано акт здавання –приймання виконаної роботи, у відповідності з яким замовник оплачує виконавцеві винагороду у розмірі 10 000 грн.

Згідно з п.2 ст. 33 Правил адвокатської етики, котрі схвалені Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України 01.10.1999 р. визначено, що гонорар, отримуваний адвокатом за надання правової допомоги, повинен бути законним за формою і порядком внесення і розумно обґрунтованим за розміром.

19.04.2010 р. Бойчуком В.І. були прийняті 10 000 грн. від товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес", що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера № 02 від 19.04.2010 р

Оскільки у рахунку № 1 від 15.04.2010 р. та у розділі "Місцезнаходження, Реквізити і підписи сторін" стосовно особи "Виконавця" було зазначено зокрема розрахунковий рахунок № 26002032060800, з огляду на п. п. 4.5., 11 Інструкціїї про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, яка затверджена постановою Правління Національного банку України від 12.11.2003 р. N 492 (1369-IV), суд зазначає, що на даний рахунок сума витрат не переаховувалася, а мало місце оприбуткування готівки в касі.

Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні (далі - Положення), затвердженим постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. N 637 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 13.01.2005 р. за N 40/10320, визначено порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями). Відповідно до пункту 2.6 Положення уся готівка, яка надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися. Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, як-от угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, і платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг. (Роз'яснення, Вищий арбітражний суд, від 04.03.1998, № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Отже, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення як такі, що підтвердженні матеріалами справи та ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

У відповідності до вимог ст. ст. 44 –49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Якщо позивач завищив ціну позову, або у процесі розгляду спору зменшив позовні вимоги, або господарський суд відмовив у стягненні певних сум, державне мито у цій частині не повертається (Роз'яснення, Вищий арбітражний суд, від 04.03.1998, № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Враховуючи викладене, керуючись ст. ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задоволити.

2.          Стягнути з приватного підприємства "Продекспорт" (м. Тернопіль, вул. Живова, 15а, ідентифікаційний код 30047671, п/р 2600800012247 в "Укрексімбанку" у м. Тернопіль, МФО 338879) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Агробізнес" (с. Токи Підволочиський район Тернопільська область, ідентифікаційний код 30915832, р/р 26004960105060 в ТФ ВАТ КБ"Хрещатик", МФО 338653):

-          106 185 (сто шість тисяч сто вісімдесят п’ять) грн. 88 коп. основного боргу з врахуванням індексу інфляції;

-          7 289 (сім тисяч двісті вісімдесят дев'ять) грн. 20 коп. пені;

-          1 477 (одну тисячу чотириста сімдесят сім) грн. 54 коп. три відсотки річних;

-          1 149 (одну тисячу сто сорок дев'ять) грн. 53 коп. державного мита;

-          236 (двісті тридцять шість) грн. витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу.

-          10 000 (десять тисяч) грн. витрат на оплату послуг адвоката.

3.          Наказ видати стягувачеві після набрання судовим рішенням законної сили.

Сторони вправі подати апеляційну скаргу, а прокурор внести апеляційне подання на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили протягом десяти днів з дня його підписання "02" липня 2010 р., через місцевий господарський суд.

Суддя