Ухвала суду № 102074638, 20.12.2021, Миколаївський районний суд Львівської області

Провадження №4-с/447/11/21 Справа №447/968/19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2021 Миколаївський районний суд Львівської області у складі судді Головатого А.П., за участю секретаря судового засідання Венгер Л.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Миколаїв Львівської області скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кривошея Дмитра Станіславовича,

в с т а н о в и в :

09.11.2021 на адресу суду надійшла скарга на дії (рішення) державного виконавця (у порядку ст. 447 ЦПК України). Представник заявника – адвокат Гончаров В.В. просить визнати дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кривошея Д.С. з повернення без прийняття до виконання виконавчого листа Миколаївського районного суду Львівської області від 10.06.2021 №447/968/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1 815,84 грн. неправомірними та зобов`язати такого прийняти до виконання виконавчий лист Миколаївського районного суду Львівської області від 10.06.2021 №447/968/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1 815,84 грн., відкрити виконавче провадження за таким виконавчим листом. Крім того, просить стягнути з Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 000 грн.

Заявник та його представник у судове засідання не з`явилися.

07.12.2021 на електронну адресу суду надійшла заява щодо проведення розгляду скарги за відсутності заявника та його представника. Скаргу підтримали повністю з підстав у такій викладених, та просили задоволити.

Державний виконавець Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кривошея Д.С. у судове засідання не з`явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду скарги (а.с. 28, 31).

Згідно ч. 2 ст. 450 ЦПК України, неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають розгляду скарги.

Згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, дослідивши матеріали скарги, встановив наступне.

Одним із процесуальних питань, які суд може вирішувати у судовому засіданні, є розгляд скарги на дії чи бездіяльність державного виконавця у порядку здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.

Відповідно до положень ст. 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Умови і порядок виконання рішень судів, що підлягають примусовому виконанню, визначені Законом України «Про виконавче провадження».

Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно виконавчого листа №447/968/19, виданого 10.06.2021 Миколаївським районним судом Львівської області, у справі №447/968/19, ухвалено стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1 815 грн. 84 коп. судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги. Рішення набрало законної сили 19.03.2021 (а.с. 7).

Представник ОСОБА_1 – адвокат Гончаров В.В. звернувся із заявою №б/н від 20.07.2021 до Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про прийняття вищевказаного виконавчого листа до виконання та відкриття провадження з примусового виконання рішення Львівського апеляційного суду від 19.03.2021 у справі №447/968/19 (а.с. 8-9).

Відповідно до копії повідомлення від 30.07.2021, державний виконавець Кривошея Д.С. виніс рішення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання на підставі п. 3 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з відсутністю у виконавчому документі дат народження боржника-фізичної особи (а.с. 13).

Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 4 вищевказаного Закону, у виконавчому документі зазначаються повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім`я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника – фізичної особи.

Водночас, стаття 6 Конвенції гарантує право на справедливий суд, яке передбачає як прийняття судом остаточного рішення, так і його виконання, яке забезпечується державою.

У рішенні у справі «Горнсбі проти Греції» від 19.03.1997 ЄСПЛ вказує, що право на суд, захищене статтею 6 Конвекції, було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін.

Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок (рішення ЄСПЛ від 28 липня 1999 року у справі «Іммобільяре Саффі» проти Італії»).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку, встановлено Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов`язки суб`єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Частиною четвертою статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено обов`язок вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавцю під час здійснення виконавчого провадження надано право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну.

Разом із тим, відсутність у виконавчому документі відомостей про дату народження боржника та ідентифікаційний номер не є підставою для повернення державним виконавцем виконавчого документу без прийняття до виконання.

Подібне знаходить своє підтвердження у постановах Верховного Суду від 29.04.2021 у справі №686/3941/19, провадження №61-13029св20, від 26.12.2018 у справі №749/1181/16-ц (провадження № 61-1115св18), від 08.05.2019 у справі №813/2125/16 (провадження №К/9901/21841/18), від 19.09.2019 у справі №469/1357/16-ц (провадження № 61-35493св18).

Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Таким чином, скарга підлягає до задоволення.

Водночас, згідно ст. 452ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом скарги, покладаються судом на орган державної виконавчої служби чи приватного виконавця, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Представник заявника у скарзі просить стягнути витати на правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

Відповідно до договору №10/с про надання правничої допомоги від 22.04.2019, додатку №3 до договору від 22.04.2019 №10/с про надання правничої допомоги ФОП ОСОБА_1 , а саме опису наданих адвокатом послуг, квитанції до прибуткового касового ордера №26 від 29.10.2021, заявник поніс витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 7 000 (сім тисяч) гривень 00 копійок.

Проте, в описі наданих адвокатом послуг було зазначено, що адвокат брав участь в одному судовому засіданні у кількості 1 (одна) година, що не знаходить свого підтвердження, оскільки судове засідання, призначене на 08.12.2021 та 20.12.2021 не фіксувалося у зв`язку з неявкою всіх учасників справи.

Верховний Суд у додатковій постанові у справі №201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження №61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.07.2020 у справі №362/3912/18 (провадження №61-15005св19).

Отже, за результатами дослідження та оцінки наданих доказів у їх сукупності, беручи до уваги, що представником заявника були обґрунтовані вимоги з приводу стягнення витрат на професійну правничу допомогу адвоката, надано докази, які підтверджують понесення заявником витрат на правову допомогу, суд знаходить підстави для стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 гривень.

Керуючись ст. 450, 451, 452 ЦПК України,

п о с т а н о в и в:

скаргу задоволити.

Визнати дії державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кривошея Дмитра Станіславовича з повернення без прийняття до виконання виконавчого листа Миколаївського районного суду Львівської області від 10.06.2021 №447/968/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1 815,84 грн. неправомірними.

Зобов`язати державного виконавця Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кривошея Дмитра Станіславовича прийняти до виконання виконавчий лист Миколаївського районного суду Львівської області від 10.06.2021 №447/968/19 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошових коштів у сумі 1 815,84 грн., та відкрити виконавче провадження за таким виконавчим листом.

Стягнути з Подільського районного відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України: 34482497) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) 6 000 (шість тисяч) гривень 00 копійок витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвала, що постановлена судом в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного суду.

Суддя Головатий А.П.