Рішення № 102071579, 20.12.2021, Черкаський окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року справа № 580/9635/21

м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гаврилюка В.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення часників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) подала позов до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі – Головне управління, відповідач), в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 971010186468 від 21.10.2021 щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 01.11.2021 пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначених в довідках від 07.09.2021 № 151/23-00-10-0225 та від 07.09.2021 № 152/23-00-10-0225 ГУ ДПС у Черкаській області.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що посадові особи державної податкової служби, яким присвоєні спеціальні звання, є державними службовцями зі спеціальним статусом, а тому період проходження такої служби в податкових органах має зараховуватися до стажу державної служби, який дає право на пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу”.

Крім того, позивач зазначила, що оскільки вона є особою з інвалідністю ІІ групи, яка встановлена в період проходження державної служби, та мала стаж цієї служби 17 років 19 днів на час встановлення групи інвалідності, а також на 01.05.2016 стаж державної служби позивача становив 20 років 4 місяці 10 днів, то має право на призначення пенсії по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу”.

У жовтні 2021 року позивач звернулася до Головного управління із заявою про переведення її на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу”, однак рішенням відповідача у такому переведенні відмовлено.

Таке рішення Головного управління позивач вважає протиправним, а тому за захистом своїх прав, свобод та інтересів звернулася до суду з даним позовом.

Ухвалою судді Черкаського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2021 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у адміністративній справі, вирішено здійснити розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

08 грудня 2021 року до суду надійшов письмовий відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив в задоволенні позову відмовити повністю, зазначивши при цьому, що відповідно до записів у трудовій книжці позивача у спірний період ОСОБА_1 працювала на посадах, які не належать до посад, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ чи Постанови № 703, оскільки згідно зі статтею 343.1 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання.

При цьому вказав, що обов`язковою умовою призначення пенсії за ст. 37 Закону № 3723-ХІІ є наявність в особи достатнього стажу роботи на посадах, віднесених до категорії посад державної служби, визначених законодавством.

Враховуючи наведене відповідач вважає, що позивач не має права на пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу”.

Розгляд справи по суті відповідно до частини 3 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі – КАС України) розпочато через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі.

Розглянувши матеріали адміністративної справи, повно, всебічно, об`єктивно дослідивши надані у справі докази, надавши їм юридичну оцінку, суд дійшов до такого висновку.

Суд встановив, що відповідно до акта огляду МСЕК від 13.11.2012 позивач є особою з інвалідністю ІІ групи (загальне захворювання) й отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону № 1058-IV.

Позивач звернувся до відповідача із заявою від 19.10.2021 про перехід на пенсію по інвалідності відповідно до Закону України “Про державну службу”.

21 жовтня 2021 року Головне управління прийняло рішення про результати розгляду заяви ОСОБА_1 , відповідно до якого позивачці відмовлено в переведенні на пенсію по інвалідності, з посиланням на те, що посадовим особам контролюючих органів згідно із статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання, і відповідно, ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України № 3723-ХІІ “Про державну службу”.

Під час вирішення спору по суті суд зазначає, що за приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 90 Закону України “Про державну службу” № 889-VІІІ, який набрав чинності з 01.05.2016, встановлено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування”.

Згідно із пунктом 10 розділу XI Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України “Про державну службу” та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу” від 16 грудня 1993 року № 3723-XII (далі – Закон № 3723-XII) у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до пункту 8 розділу XI Прикінцеві та перехідні положення Закону № 889-VІІІ стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Так, згідно з частиною першою статті 37 Закону № 3723-XII на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченому абзацом 1 частини першої статті 28 Закону № 1058-IV, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Аналізуючи зазначені норми чинного законодавства, суд дійшов до висновку, що обовязковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права була висловлена у рішенні Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у зразковій справі № 822/524/18.

Як свідчать матеріали справи, підставою для відмови у переведенні позивача на пенсію за нормами Закону України “Про державну службу” є те, що ОСОБА_1 працювала на посадах, які, на думку відповідача, не належать до посад, віднесених до категорії посад державної служби, визначених статтею 25 Закону № 3723-ХІІ, оскільки згідно зі статтею 343.1 Податкового кодексу України посадовим особам контролюючих органів присвоюються спеціальні звання.

Пунктом 8 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII передбачено, що стаж державної служби за періоди роботи (служби) до набрання чинності цим Законом обчислюється у порядку та на умовах, установлених на той час законодавством.

Згідно п. 1.1 Податкового кодексу України державна податкова справа - сфера діяльності контролюючих органів, передбачена Податковим кодексом і іншими актами законодавства України, спрямована на формування і реалізацію державної податкової політики в частині адміністрування податків, зборі; платежів.

Відповідно до ст. 41.1 Податкового кодексу України контролюючими органами є податкові органи (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) - щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Згідно з положеннями ст. 342 Податкового кодексу України, зокрема, посадові особи контролюючих органів є державними службовцями. Посадові особи, які вперше зараховуються на службу до контролюючих органів і раніше не перебували на державній службі, складають присягу державного службовця відповідно до Закону України “Про державну службу”. Правовий статус посадових осіб контролюючих органів, їх права та обов`язки визначаються Конституцією України, цим Кодексом та Митним кодексом України, а в частині, що не регулюється ними, - Законом України “Про державну службу” та іншими законами.

Загальні засади діяльності, а також статус державних службовців, які працюють в державних органах та їх апараті, визначає Закон України “Про державну службу” № 3723-ХІІ.

Згідно зі статтею 1 цього Закон № 3723-ХІІдержавна служба в Україні - це професійна діяльність осіб, які займають посади в державних органах та їх апараті щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Ці особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження.

Відповідно до ст. 9 Закон № 3723-ХІІрегулювання правового становища державних службовців, що працюють в апараті органів прокуратури, судів, дипломатичної служби, митного контролю, служби безпеки, внутрішніх справ та інших, здійснюється відповідно до цього Закону, якщо інше не передбачено законами України.

У відповідності до норм Порядку обчислення стажу державної служби затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 березня 2016 року № 229 документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка, копія послужного списку, військовий квиток та інші документи, які відповідно до законодавства підтверджують стаж роботи (довідки, виписки з наказів, дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, тощо). За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж державної служби обчислюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, а також архівними установами.

З трудової книжки позивачки від 09.08.1995 серії АВ № 112828 суд встановив, що в період з 15.09.1995 до 15.05.2017 вона працювала на різних посадах податкової служби, а саме:

- з 15.09.1995 на посаді державного податкового інспектора відділу аудиту юридичних осіб Державної податкової інспекції Черкаської області по Соснівському району;

- з 04.10.1995 на посаді державного податкового інспектора відділу місцевих податків, ресурсних та інших платежів Державної податкової інспекції Черкаської області по Соснівському району;

- з 26.11.1996 на посаді старшого державного податкового інспектора відділу місцевих податків та інших платежів Державної податкової інспекції Черкаської області по Соснівському району;

- з 25.04.1997 на посаді старшого державного податкового ревізора — інспектора відділу документальних перевірок місцевих, ресурсних та інших податків та платежів Державної податкової адміністрації у м. Черкаси;

- з 01.04.1998 на посаді старшого державного податкового ревізора — інспектора відділу документальних перевірок ресурсних та неподаткових платежів місцевих податків і зборів Державної податкової адміністрації у м. Черкаси;

- з 08.10.2001 на посаді старшого державного податкового ревізора — інспектора відділу ресурсних та неподаткових платежів, місцевих податків і зборів Державної податкової адміністрації у м. Черкаси;

- з 18.12.2003 на посаді заступника начальника відділу місцевих, ресурсних (рентних) і неподаткових платежів Державної податкової інспекції у м. Черкаси;

- з 01.10.2004 на посаді заступника начальника відділу місцевих, ресурсних (рентних) і неподаткових платежів Державної податкової інспекції у м. Черкас;

- з 25.11.2004 на посаді заступника начальника управління — начальника відділу місцевих, ресурсних (рентних) і неподаткових платежів Державної податкової інспекції у м. Черкаси;

- з 13.10.2005 на посаді головного державного податкового ревізора - інспектора сектору адміністрування платежів за землекористування та місцевих податків і зборів відділу податку на прибуток та інших податків і зборів Державної податкової інспекції у м. Черкаси;

- з 04.11.2005 на посаді головного державного податкового ревізора - інспектора сектору адміністрування платежів за землекористування та місцевих податків і зборів відділу оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у м. Черкаси;

- з 01.02.2007 на посаді заступника начальника відділу адміністрування платежів за землекористування, місцевих податків і зборів, ресурсних (рентних) та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у м. Черкаси;

- з 04.04.2012 на посаді заступника начальника відділу місцевих, ресурсних, рентних та неподаткових платежів управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області;

- з 20.07.2012 на посаді заступника начальника відділу платежів за землекористування та місцевих податків і зборів управління оподаткування юридичних осіб Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області ;

- з 02.07.2013 на посаді заступника начальника відділу місцевих податків і зборів, плати за землю управління оподаткування та контролю об`єктів і операцій Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області ;

- з 21.01.2014 на посаді начальника відділу прогнозування, моніторингу забезпечення доходів і зборів та кластерного аналізу координаційно-моніторингового управління Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області;

- з 12.02.2015 на посаді начальника відділу аналізу та моніторингу забезпечення доходів і зборів координаційно-моніторингового управління Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області;

- з 25.01.2016 на посаді начальника відділу координації бюджетного процесу та проактивного аналізу управління моніторингу доходів та обліково-звітних систем Державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області;

- з 18.11.2016 на посаді начальника відділу моніторингу ризикових операцій, перевірок ризикових платежів, окремих платежів та перевірок з окремих питань управління аудиту Головного управління ДФС у Черкаській області;

- з 01.03.2017 на посаді начальника відділу перевірок ризикових платників управління аудиту Головного управління ДФС у Черкаській області;

При цьому, 20.10.1995 позивач прийняла присягу державного службовця, про що внесено відповідний запис в трудову книжку.

За таких обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для зарахування до стажу державної служби перебування позивача на посаді в органах податкової служби, який безпідставно не враховано відповідачем під час вирішення питання про переведення позивача на інший вид пенсійного забезпечення.

Враховуючи вищевикладене, суд вбачає підстави для задоволення позовних вимог позивача щодо визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 97101086468 від 21.10.2021.

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 01.11.2021 пенсію державного службовця по інвалідності ІІ групи відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ у розмірі 60 відсотків від заробітку, зазначених в довідках від 07.09.2021 № 151/23-00-10-0225 та від 07.09.2021 № 152/23-00-10-0225 ГУ ДПС у Черкаській області суд зазначає таке.

Відповідач, відмовляючи позивачеві в проведенні перерахунку пенсії, зазначив, що посадовим особам контролюючих органів згідно із статтею 343.1 Податкового кодексу України присвоюються спеціальні звання, і відповідно ці посади не належать до посад, віднесених до категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України № 3723-ХІІ “Про державну службу”.

Обов`язковою умовою для збереження в особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби.

Враховуючи встановлені судом обставини, а також відсутність в оскаржуваному рішенні обґрунтування в частині дотримання позивачем сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону, а саме щодо віку, страхового стажу та стажу державної служби, суд вважає, що даному випадку необхідно зобов`язати Головне управління повторно розглянути заяву від 19.10.2021 про перехід на інший вид пенсії і додані до неї документи та прийняти рішення з урахуванням висновків, викладених у судовому рішенні.

Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд при вирішенні спору враховує приписи статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є частково обґрунтованими, а вимоги такими, що належить задовольнити частково.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат, суд враховує таке.

Згідно статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до частини 1 статті 139 вказаного Кодексу при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Зважаючи на те, що позивач звільнена від сплати судового збору відповідно до Закону України “Про судовий збір” та не надала доказів понесення інших судових витрат, то підстави для їх розподілу відсутні.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 9, 14, 73-77, 139, 242 – 246, 255, 295, 297, Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

вирішив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області № 971010186468 від 21.10.2021 щодо відмови ОСОБА_1 в переведенні з пенсії по інвалідності відповідно до Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” на пенсію по інвалідності відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу” від 16.12.1993 № 3723-ХІІ.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 19.10.2021 про перехід на інший вид пенсії та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.

У задоволенні іншої частини вимог відмовити.

Розподіл судових витрат не здійснювати.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд у строк, встановлений статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог пункту 3 розділу VI Прикінцеві положення цього Кодексу.

Учасники справи:

1) позивач – ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 );

2) відповідач – Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18000, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23, код ЄДРПОУ 21366538).

Рішення складене у повному обсязі та підписане 20.12.2021.

Суддя Василь ГАВРИЛЮК