Ухвала суду № 102068953, 15.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа № 1340/4393/18

УХВАЛА

з питань зупинення провадження у справі

15 грудня 2021 року

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючий-суддя Кедик М.В.,

секретар судового засідання Гавінська М.,

за участю:

представник позивача Шумелда Р.Р.,

представник відповідача Слиш Г.С.,

представник третьої особи не прибув

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду в м. Львові клопотання представника позивача про зупинення провадження в адміністративній справі ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Житомирської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Державна казначейська служба України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, -

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою до Генеральної прокуратури України, Прокуратури Житомирської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Державна казначейська служба України, у якій просив стягнути з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі та за час затримки проведення розрахунків при звільнення в сумі 225 086 грн 40 коп.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2019, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2020, позов задоволено повністю; стягнуто з Генеральної прокуратури України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення суду, за період з 13.02.2017 по 29.08.2017, в розмірі 93 116 грн 10 коп.

За наслідками касаційного оскарження, Верховний Суд постановою від 14.07.2021 касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задоволено частково; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 04.12.2019 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15.06.2020 у справі № 1340/4393/18 скасовано; справу № 1340/4393/18 направлено на новий судовий розгляд до суду першої інстанції – Львівського окружного адміністративного суду.

27.07.2021 справа надійшла до Львівського окружного адміністративного суду.

Внаслідок повторного автоматизованого розподілу справ, справу передано на розгляд судді Кедик М.В.

Ухвалою від 02.08.2021 суддя прийняла до провадження справу № 1340/4393/18.

Представник позивача подала клопотання від 01.09.2021 (вх. № 63567) про зупинення провадження у цій справі.

Клопотання обґрунтоване тим, що підставою для скасування за наслідками касаційного оскарження рішень попередніх інстанції та направлення справи на новий судовий розгляд визначено відсутність рішень з питань строків позовної давності. У той же час, існує різна судова практика суду касаційної інстанції при застосуванні одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. При зверненні до суду з даним позовом, позивач, серед іншого, керувався Рішеннями Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 року № 8-рп/201 у справі за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_2 щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 233 Кодексу законів про працю України, статей 1, 12 Закону України «Про оплату праці», висновками Вищого адміністративного суду України ухвала від 20 березня 2014 року (№ К/800/15698/13) та висновками Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду, відповідно до яких на спори про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення строки позовної давності не застосовуються.

Такі ж висновки Верховного Суду існували і під час розгляду даного спору судами першої та апеляційної інстанцій (постанови: від 12 лютого 2020 року у справі № 620/3884/18 (провадження № К/9901/10912/19), від 05 вересня 2019 року у справі № 813/1247/17 (провадження № К/9901/49937/18), від 30 жовтня 2018 року у справі № 826/12721/17 (провадження № К/9901/37996/18), від 14 листопада 2019 року у справі № 826/14/16 (провадження № К/9901/12598/18), а також з висновком Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, який викладений у постанові від 25 липня 2018 року у справі № 552/3404/17 (провадження № 61-8881св18). Висновків Великої Палати Верховного Суду з питань застосування строків позовної давності у спорах про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання судового рішення про поновлення на роботі - немає.

Лише ухвалою від 08.04.2021 у справі № 755/12623/19 (провадженню № 14-47цс21) Велика Палата Верховного Суду прийняла для провадження розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Національного банку України про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 липня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року і за касаційною скаргою Національного банку України на .постанову Київського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року.

У судовому засіданні представник позивача клопотання підтримала та просила його задовольнити.

У судовому засіданні представник відповідача, Житомирської обласної прокуратури щодо зупинення провадження у справі заперечила.

Підстави для зупинення провадження у справі передбачені статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України. Зазначеною статтею визначено передумови для обов`язкового зупинення провадження у справі та випадки, коли суд має право зупинити провадження у справі, а також строки зупинення провадження та підстави і порядок відновлення зупиненого провадження у справі.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 236 КАС України суд має право зупинити провадження у справі в разі перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду - до набрання законної сили судовим рішенням касаційної інстанції.

Суд зазначає, що відповідна підстава для зупинення провадження не є обов`язковою, а вирішується на розсуд суду.

Обґрунтовуючи клопотання про зупинення провадження у справі представник позивача вказує на те, що існує різна судова практика суду касаційної інстанції при застосуванні одних і тих самих норм права у подібних правовідносинах, а саме щодо строку звернення до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

При цьому суд звертає увагу, що за наслідками касаційного оскарження у даній справі, Верховний Суд у постанові від 14.07.2021 вказав: що середній заробіток за час затримки власником або уповноваженим ним органом виконання судового рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за своєю правовою природою не є основною чи додатковою заробітною платою, а також не є заохочувальною чи компенсаційною виплатою, тому строк пред`явлення до суду позовних вимог про стягнення зазначеного заробітку обмежується місячним строком з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, тобто з часу видачі наказу про поновлення на роботі (частина п`ята статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України).

Однак, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 08.04.2021 у справа № 755/12623/19 вказав: Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у постановах від 12 лютого 2020 року у справі № 620/3884/18 (провадження № К/9901/10912/19), від 05 вересня 2019 року у справі № 813/1247/17 (провадження № К/9901/49937/18), від 30 жовтня 2018 року у справі № 826/12721/17 (провадження № К/9901/37996/18) дійшов висновку про те, що у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці працівник не обмежується будь-яким строком звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати, яка включає усі виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно державних гарантій, встановлених законодавством, зокрема й за час вимушеного прогулу, який мав місце не з вини працівника, незалежно від того, чи було здійснено роботодавцем нарахування таких виплат, а тому до спірних правовідносин (стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу) не застосовуються положення частини першої статті 233 КЗпП України в частині визначення строку звернення до суду.

Колегія суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вважала за необхідне відступити від вказаного правового висновку Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з метою забезпечення розвитку права та формування єдиної судової практикищодо застосування частини першої статті 233 КЗпП України до вимог про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, які заявлені після ухвалення судового рішення про визнання звільнення незаконним та поновлення працівника на роботі.

Із заявленого клопотання та наданих позивачем обґрунтувань суд не встановив необхідних умов для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 5 частини другої статті 236 Кодексу адміністративного судочинства України. Інших підстав, передбачених статтею 236 Кодексу адміністративного судочинства України, для зупинення провадження у справі представник позивача у клопотанні суду не навів.

При цьому, з наданих позивачем доказів для доведення обставини, на яких ґрунтуються його вимоги, можливо дійти висновку про їх достатність для повної, всебічної та об`єктивної оцінки обставин справи, які є предметом судового розгляду.

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне відмовити представнику позивача в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі.

Керуючись ст.ст. 236, 243, 248, 250, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

у х в а л и в:

У задоволенні клопотання представника позивача про зупинення провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора, Житомирської обласної прокуратури, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача – Державна казначейська служба України про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду – відмовити.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення та окремо не оскаржується. Заперечення проти неї може бути включене до апеляційної чи касаційної скарги на рішення суду прийняте за наслідками розгляду справи.

У підготовчому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину ухвали.

Повний текст ухвали виготовлений 20.12.2021.

Суддя Кедик М.В.