Рішення № 102068178, 09.12.2021, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

09 грудня 2021 рокум. Ужгород№ 260/4624/21

12:40 год

Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Скраль Т.В.

при секретарі Шестак Н.В.,

за участю сторін:

позивач: ОСОБА_1 ,

представник позивача: адвокат Біловар Людмила Олексіївна,

відповідач: Управління Держпраці у Закарпатській області - представник Гончарук Валентина Василівна,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Управління Держпраці у Закарпатській області (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) про визнаними дій протиправними та скасування постанови, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до статті 243 частини 3 КАС України 09 грудня 2021 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Рішення у повному обсязі складено 20 грудня 2021 року.

28 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління Держпраці у Закарпатській області, якою просить: 1) визнати протиправними дії посадових осіб Управління Держпраці у Закарпатській області: Головного державного інспектора Держпраці Хланта І.Ю., і першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І.; 2) визнати протиправним та скасувати постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 , відповідно до ч.2 ст. 265 КЗпП України, уповноваженими посадовими особами № ЗК 311/292/АВ-ТД-ФС-25 від 12 серпня 2021 року, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І

04 жовтня 2021 року ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду відкрито провадження в даній адміністративній справі.

18 листопада 2021 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

1. Позиції сторін.

Позивач свої позовні вимоги аргументує тим, що в акті не наведені факти підтвердження того, що він допустив до виконання робіт вказаних 6 осіб без укладення трудових договорів. Дані особи мали намір працевлаштуватись на роботу. Знаходження цих осіб в барі мало на меті ознайомлення з принципами, об`ємом роботи і це не можна розцінювати, як їх працевлаштування. При співбесіді, дані особи виявили бажання декілька днів ознайомитись з режимом роботи бару, навантаженням їх при виконанні роботи, уміння працювати з клієнтами. Ці особи 4 дні добровільно, на свій розсуд, в будь який час відвідували бар. Розмова про оплату за це відвідування не йшла, і ніякі кошти він їм не платив. Вважає дії посадових осіб управління Держпраці в Закарпатській області неправомірними, а постанова підлягає скасуванню, через порушенням вимог ст.6, п.11 ст.4 Закону №877 Закону України № 877 від 05.04.2007 року "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності". Крім того такі дії відповідача не узгоджуються із Порядком № 823. Інспектором праці Управління праці в Закарпатській області Хланта І.Ю. складено протокол про адміністративне правопорушення №ЗК311/292/АВ/П/ПТ від 21.07.21р. за ч.3 ст.41 КУпАП, який направлено до Мукачівського міськрайонного суду для вирішення питання про притягнення до адміністративної відповідальності. В результаті позивач несе два різних види юридичної відповідальності за одне й те саме діяння, що є порушенням загальновизнаного принципу юридичної відповідальності - не повинно бути двох покарань за одне й те саме правопорушення.

29 жовтня 2021 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву. В обґрунтування якого вказано, що інспекційне відвідування проведено відповідно до вимог Порядку КМУ від 21 серпня 2019 року №823. Зазначають, що ФОП ОСОБА_1 використовує працю громадян ОСОБА_2 , ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , без укладення трудового договору, чим порушено вимоги ч.ч. 1,4 ст. 24 Кодексу Законів про працю України. Враховуючи виявлені під час інспекційного відвідування порушення вимог законодавства про працю, інспектором праці Управління Держпраці 21.07.2021 року винесено припис про усунення виявлених порушень № ЗКЗІ1/292/АВ/П та постанову про накладення штрафу за порушення законодавства про працю та зайнятість населення №ЗКЗГІ/292/АВ-ТД-ФС-25 від 12.08.2021 року. Особливу увагу суду звертають на супровідний лист інспектора праці від 16.08.2021р. №37, яким Мукачівський міськрайонний суд був повідомлений про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності відповідно до абз.2 ч.2 ст.265 КЗпП України постановою Управління Держпраці у Закарпатській області №ЗК311/292/АВ-ТД-ФС-25 від 12.08.2021 та необхідність врахування даного факту при розгляді справи про адміністративне правопорушення. Про відсутність притягнення позивача до подвійної відповідальності свідчить і постанова Мукачівського міськрайонного суду від 18 жовтня 2021 року у справі №303/6582/21, якою ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 41 КЗпП України та звільнений від адміністративної відповідальності на підставі статті 22 КЗпП України, обмежившись усним зауваженням.

04 листопада 2021 року позивачем подано до суду відповідь на відзив, де зазначає, що об`єднана палата Верховного Суду у подібних правовідносинах по справі №260/1743/19 сформувала власний правовий висновок відповідно до якого штраф передбачений ст.265 КЗпП України є заходами фінансової відповідальності, підстав відносити їх до заходів адміністративної відповідальності немає. Фізична особа-підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягуватись до відповідальності за ч.2 ст.265 КЗпП та ч.З ст.41 КпАП в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв`язку з порушенням принципу «nоn bis in idem», як складового принципу верховенства права. Постановою Мукачівського міськрайонного суду від 18 жовтня 2021 року по справі № 303/6582/21, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, (а.с. 120-123).

Під час розгляду справи по суті позивач та його уповноважений представник позов підтримали повністю, просили суд його задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні, проти задоволення позову заперечила та просила суд відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, оскільки будь-яких документальних доказів, які б спростовували обставин викладені у акті № ЗК311/292/АВ від 21 липня 2021 року та зафіксовані матеріалами відеофіксації інспекційного відвідування ОСОБА_1 та його представник Біловар Л.О. суду не надали.

2. Обставини, встановлені судом.

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 здійснює свою діяльність згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, дата запису 05.02.2019 року за № 23230000000023642. ФОП ОСОБА_1 знаходиться на загальній системі оподаткування та здійснює свою підприємницьку діяльність в кальян-бару " Мега-Тяга " за адресою: АДРЕСА_2 . Вказане приміщення підприємець орендує згідно Договору оренди нежитлового приміщення від 14.04.2019 року у громадянина ОСОБА_7 . Загальна площа орендованого приміщення "2" становить 154, 70 кв.м, ( а.с.65).

Судом встановлено, що 19 липня 2021 року пунктом 5 наказу Управління Держпраці у Закарпатській області № 164 «Про проведення інспекційних відвідувань» інспектору праці наказано ОСОБА_8 за участю начальника відділу Туринського Ярослава Івановича провести інспекційне відвідування ФОП ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 щодо дотримання трудового законодавства в частині оформлення трудових відносин за переліком питань, визначених п.п. 1; 2; 3 Додатку № 3 Акту, затвердженого Наказом Міністерства розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України 27 жовтня 2020 року № 2161, (а.с. 44-45).

19 липня 2021 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області видано направлення № 638 про проведення інспекційного відвідування ФОП ОСОБА_1 АДРЕСА_3 , (а.с. 46).

21 липня 2021 року посадовими особами управління Держпраці у Закарпатській області проведено інспекційне відвідування фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ..

За результатом перевірки складено Акт інспекційного відвідування № ЗК311/292/АВ від 21 липня 2021 року, (а.с. 47-59).

Зокрема, вказаним актом зафіксовано, що в ході інспекційного відвідування працівниками Управління Держпраці у Закарпатській області встановлено, що у своїй діяльності підприємець залучає шістьох працівників, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , без укладення з ними трудового договору чи договору цивільно-правового характеру, чим порушено вимоги ч.1,ч.3 ст. 24 КЗпП України.

21 липня 2021 року головним державним інспектором Управління Держпраці в Закарпатській області винесено припис про усунення виявлених порушень законодавства про працю відносно ФОП ОСОБА_1 № ЗК311/292/АВ/П, яким позивача зобов`язано усунути вказані порушення в акті інспекційного відвідування до 02.08.2021. Про виконання цього припису у визначені в ньому строки слід надати письмове повідомлення із долученням копій первинних документів, (а.с. 58-59).

Також, 21 липня 2021 року, посадовою особою Управління Держпраці у Закарпатській області відповідно до вимог Закону було складено протокол про адміністративне правопорушення № ЗК311/292/АВ/П/ПТ, який направлено на розгляд до Мукачівського міськрайонного суду, (а.с. 75-77).

21 липня 2021 року Управлінням Держпраці у Закарпатській області попередженням про відповідальність за порушення законодавства про працю №ЗК311/292/АВ/ПО повідомлено ФОП ОСОБА_1 про те, що за допущення до виконання робіт працівника без укладення з ними трудового договору порушено ч.3 ст. 24 КЗпП України, за що передбачена відповідальність відповідно до абз. 2 ч.2 ст. 265 КЗпП України, (а.с. 78-79).

02 серпня 2021 року ОСОБА_1 листом повідомив Управління Держпраці у Закарпатській області про те, що на виконання припису про усунення виявлених порушень законодавства про працю від 21.07.2021 року № ЗК311/292/АВ/П, укладено трудові договори та прийнято двох найманих працівників, а саме: ОСОБА_9 та ОСОБА_2 , (а.с. 80-82).

12 серпня 2021 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. прийнято постанову про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами за № ЗК311/292/АВ-ТД-ФС-25, якою на підставістатті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП Українина ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 360 000 грн. (а.с. 9-11).

Зокрема, вказаною постановою зафіксовано, що в ході розгляду справи встановлено та підтверджується актом інспекційного відвідування № 3K311/292/АВ від 21.07.2021 року та матеріалами відеофіксації інспекційного відвідування, що ФОП ОСОБА_1 допустив до виконання робіт без оформлення трудових договорів та повідомлення територіального органу ДПС працівників: ОСОБА_2 , неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в кальян-барі « Мега -Тяга », за адресою: АДРЕСА_2 , чим порушив вимоги ч.ч. 1,4 ст. 24 Кодексу законів про працю України, (а.с. 9-11).

16 серпня 2021 року Головний державний інспектор Хланта І. направив у відповідності до статті 255 КУпАП до Мукачівського міськрайонного суду протокол про адміністративне правопорушення від 21 липня 2021 року стосовно приватного підприємця ОСОБА_1 . Також, до цього ж суду було направлено для відома Постанову Управління ЗК311/292/АВ-ТД-ФС-25 від 12.08.2021 року про накладення штрафу у розмірі 360000,00 грн, ( а.с.85)

18 жовтня 2021 року постановою Мукачівського міськрайонного суду по справі № 303/6582/21, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, (а.с. 120-123).

Не погоджуючись із постановою про накладення штрафу за № ЗК311/292/АВ-ТД-ФС-25 від 12 серпня 2021 року, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

3. Мотиви суду та норми права, застосовані судом

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень статті 21 Кодексу законів про працю України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 24 Кодексу законів про працю України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. Додержання якої є обов`язковою при укладенні трудового договору з фізичною особою.

Згідно з частиною 3 статті 24 Кодексу законів про працю України працівник не може бути допущений до роботи без укладення трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини 5 статті 50 Закону України "Про зайнятість населення" роботодавцям забороняється застосовувати працю громадян без належного оформлення трудових відносин, вчиняти дії, спрямовані на приховування трудових відносин.

Відповідно до статті 259 КЗпП України визначено, що державний нагляд та контроль за додержанням законодавства про працю юридичними особами незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання, фізичними особами - підприємцями, які використовують найману працю, здійснює центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 № 96 затверджено Положення Про Державну службу України з питань праці, відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з питань праці (Держпраці) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра соціальної політики, і який реалізує державну політику у сферах промислової безпеки, охорони праці, гігієни праці, поводження з вибуховими матеріалами промислового призначення, здійснення державного гірничого нагляду, а також з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, зайнятість населення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, на випадок безробіття в частині призначення, нарахування та виплати допомоги, компенсацій, надання соціальних послуг та інших видів матеріального забезпечення з метою дотримання прав і гарантій застрахованих осіб.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 265 Кодексу законів про працю України (на момент виявлення порушення), юридичні та фізичні особи - підприємці, які використовують найману працю, несуть відповідальність у вигляді штрафу в разі: фактичного допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), оформлення працівника на неповний робочий час у разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, та виплати заробітної плати (винагороди) без нарахування та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та податків - у десятикратному розмірі мінімальної заробітної плати, встановленої законом на момент виявлення порушення, за кожного працівника, стосовно якого скоєно порушення, а до юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю та є платниками єдиного податку першої - третьої груп, застосовується попередження.

Частиною 4 статті 265 Кодексу законів про працю України визначено, що штрафи, зазначені у частині другій цієї статті, накладаються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2013 № 509 затверджено Порядок накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, ( далі по тексту - Порядок).

У пункті 1 та 2 Порядку визначено механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другоюстатті 265 Кодексу законів про працю Українита частинами другою - сьомоюстатті 53 Закону України «Про зайнятість населення»(далі - штрафи).

Штрафи накладаються Головою Держпраці, його заступниками, керівниками територіальних органів Держпраці та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами третім - сьомим цього пункту), керівниками виконавчих органів міських рад міст обласного значення, сільських, селищних, міських рад об`єднаних територіальних громад та їх заступниками (з підстав, визначених абзацами четвертим - шостим цього пункту) (далі - уповноважені посадові особи).

Штрафи накладаються на підставі: рішення суду про оформлення трудових відносин із працівником, який виконував роботу без укладення трудового договору, та встановлення періоду такої роботи чи роботи на умовах неповного робочого часу в разі фактичного виконання роботи повний робочий час, установлений на підприємстві, в установі, організації; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю або зайнятість населення, здійсненого у зв`язку з невиконанням вимог припису; акта, складеного за результатами заходу державного контролю за додержанням законодавства про працю, у ході якого виявлено факти використання праці неоформлених працівників; акта про неможливість проведення інспекційного відвідування/невиїзного інспектування; акта перевірки ДПС, її територіального органу, у ході якої виявлені порушення законодавства про працю.

Згідно з пунктом 10 вказаного Порядку постанова про накладення штрафу може бути оскаржена у судовому порядку.

Крім того, Судом встановлено, що постановою Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 було затверджено Порядок здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю.

Вказаний Порядок визначав процедуру здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю юридичними особами (зокрема їх структурними та відокремленими підрозділами, які не є юридичними особами) та фізичними особами, які використовують найману працю (далі - об`єкт відвідування), з урахуванням особливостей, визначених Конвенцією Міжнародної організації праці № 81 1947 року про інспекцію праці у промисловості й торгівлі, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1985-IV, Конвенцією Міжнародної організації праці № 129 1969 року про інспекцію праці в сільському господарстві, ратифікованою Законом України від 8 вересня 2004 р. № 1986-IV, та Законом України "Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності" (далі - Закон).

30 серпня 2019 року постанова Кабінету Міністрів України від 21 серпня 2019 року № 823 набрала чинності, опублікована в Урядовий кур`єр, 2019, 08, 30.08.2019 № 165, Офіційний вісник України, 2019, № 70 (13.09.2019), ст. 2468 та скасована згідно рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 28 квітня 2021 року, яке набрало законної сили 14 вересня 2021 року.

Отже, на момент виникнення спірних правовідносин Порядок № 823 був чинним та відповідач таким керувався, що підтверджується матеріалами інспекційного відвідування, (а.с.42-85)

12 серпня 2021 року першим заступником начальника Головного управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І. прийнято постанову про накладення штрафу за № ЗК311/292/АВ-ТД-ФС-25, якою на підставістатті 265 частини 2 абзацу 2 КЗпП Українина ФОП ОСОБА_1 накладено штраф у розмірі 360 000 грн. (а.с. 9-11).

Зокрема, вказаною постановою зафіксовано, що в ході розгляду справи встановлено та підтверджується актом інспекційного відвідування № 3K311/292/АВ від 21.07.2021 року, матеріалами відеофіксації інспекційного відвідування, що ФОП ОСОБА_1 допустив до виконання робіт без оформлення трудових договорів працівників: ОСОБА_2 , неповнолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_1 в кальян-барі « Мега -Тяга », за адресою: АДРЕСА_2 , чим порушив вимоги ч.ч. 1,4 ст. 24 Кодексу законів про працю України, (а.с. 9-11).

18 жовтня 2021 року постановою Мукачівського міськрайонного суду по справі № 303/6582/21, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП та звільнено від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, (а.с. 120-123).

Відповідно до статті 22 КУпАП при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Частиною третьою статті 41 КУпАП встановлено, що фактичний допуск працівника до роботи без оформлення трудового договору (контракту), допуск до роботи іноземця або особи без громадянства та осіб, стосовно яких прийнято рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця, на умовах трудового договору (контракту) без дозволу на застосування праці іноземця або особи без громадянства - тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, фізичних осіб - підприємців, які використовують найману працю, від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Таким чином, в даному випадку має місце подвійне притягнення до адміністративної відповідальності.

Верховний Суд у постанові від 22 грудня 2020 року у справі № 260/1743/19 зазначив, що в умовах одночасного застосування санкцій до фізичної особи - підприємця за статтею 265 Кодексу законів про працю України та частиною 3 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, очевидно, що провадження не є пов`язаними за своєю суттю, оскільки за цілями та застосовуваними санкціями не є взаємодоповнюючими, а передбачають подвійне застосування щодо однієї і тієї ж особи двох штрафних каральних заходів. Це є не лише непропорційним та надмірним обтяженням щодо такої особи, але й ставить у нерівне правове становище при вчиненні аналогічного правопорушення у діяльності юридичної особи та фізичної особи-підприємця не на користь останнього.

Розмежування статусу фізичної особи та фізичної особи - підприємця не зумовлює можливостей відходу від цих висновків, оскільки в обидвох випадках каральна мета відповідальності реалізується щодо єдиного суб`єкта права - фізичної особи, яка з метою законного здійснення господарської діяльності отримує додатковий правовий статус. Оскільки правовий статус підприємця фізична особа з повною цивільною дієздатністю набуває в порядку реалізації свого права на здійснення підприємницької діяльності, яка не заборонена законом (згідно з частиною першою статті 42 Конституції України, частиною першою статті 50 Цивільного кодексу України, частиною першою статті 128 Господарського кодексу України).

Отже, фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв`язку з порушенням принципу «non bis in idem» як складового елементу принципу верховенства права.

Відтак об`єднана палата Верховного Суду дійшла до висновку про наявність підстав для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду від 21 грудня 2018 року у справі №814/2156/16, в якій зазначено що правопорушення, передбачені у частині другій статті 265 Кодексу законів про працю України так само, як і правопорушення, передбачене у частині третій статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення, належить за своєю природою (основними ознаками) до такого виду юридичної відповідальності як адміністративна відповідальність.

Об`єднана палата Верховного Суду сформувала власний правовий висновок відповідно до якого:

- штрафи передбаченні статтею 265 Кодексу законів про працю України є заходами фінансової відповідальності, підстав відносити їх до заходів адміністративної відповідальності немає;

- фізична особа - підприємець, яка використовує найману працю, не може бути одночасно притягнута до відповідальності за частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частиною третьою статті 41 Кодексу України про адміністративне правопорушення в частині допуску працівника до роботи без оформлення трудового договору у зв`язку з порушенням принципу «non bis in idem» як складового елементу принципу верховенства права.

Такі висновки Верховного Суду є визначальними при розгляді даної справи та суд керуючись такою правовою позицією, приходить до висновку, що оскільки за допуск вказаних фізичних осіб до роботи без оформлення трудового договору позивача уже визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 41 КУпАП, та звільнено від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, обмежившись усним зауваженням, а тому накладення штрафу за те саме правопорушення постановою є притягненням до того самого виду відповідальності за те саме порушення вдруге.

При цьому, суб`єктом звернення до суду щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності, як і суб`єктом винесення оскаржуваної постанови про накладення штрафу було Управління Держпраці.

Даний правовий висновок узгоджується з постановою Верховного Суду по справі №260/1705/19 від 07 грудня 2021 року.

Щодо позовної вимоги визнати протиправними дії посадових осіб Управління Держпраці у Закарпатській області: Головного державного інспектора Держпраці Хланта І.Ю., і першого заступника начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І., то така вимога не підлягає задоволенню, оскільки відповідачем накладено штраф за порушення законодавства про працю та зайнятість населення на ОСОБА_1 постановою про накладення штрафу № ЗК 311/292/АВ-ТД-ФС-25 від 12 серпня 2021 року, яка винесена на підставі акта позапланового заходу державного нагляду, який ліг в основу інших винесених відносно позивача рішень, які ним не оскаржувалися (припис, попередження), то належним та достатнім способом захисту порушених прав позивача є саме визнання такої постанови протиправної та як наслідок її скасування, а визнання протиправними дій не призведе до більш повного відновлення порушених прав позивача. Крім того, слід відмітити, що за результатами інспекційного відвідування інспектора праці Управління Держпраці в Закарпатській області Хланта І.Ю. було зафіксовано, що ФОП ОСОБА_1 допустив до роботи працівників без оформлення трудового договору та своїми діями вчинив адміністративне правопорушення передбачене частиною 3 статті 41 КЗпП України та таке порушення підтверджено Постановою Мукачівського міськрайонного суду від 18 жовтня 2021 року, за якою вина ОСОБА_1 доведена повністю, (ас.122, абз.8).

Відповідно до статті 77 частини 1 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статті 90 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Відповідно до частини 2 статті 245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

З огляду на сукупність встановлених під час судового розгляду справи по суті обставин, суд прийшов до висновку, що вимога про визнання протиправною та скасування постанови є обґрунтованою та підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 8 Конституції України, ст. 6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, та застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії" (рішення від 21 січня 1999 року), зокрема, зазначив, що хоча пункт 1статті 6 Європейської конвенції з прав людиниі зобов`язує суди викладати підстави для своїх рішень, це не можна розуміти як вимогу давати докладну відповідь на кожний аргумент.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Відтак, на переконання суду, решта доводів позивача на обґрунтування своїх вимог у даній справі, не вимагають детального спростування в рамках даної адміністративної справи.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

У відповідності статті 4 частини 3 пункту 1 Закону № 3674-VI ставки судового збору встановлюються у таких розмірах, зокрема: за подання до адміністративного суду адміністративного позову, а саме: 1) майнового характеру, який подано: б) фізичною особою або фізичною особою - підприємцем - 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позивачем при поданні адміністративного позову сплачено судовий збір у розмірі 3 600 грн., що підтверджується квитанцією від 28 вересня 2021 року № 0.0.2282652964.1 та № 0.0.2321302549.1 від 29 жовтня 20221 року, (а.с. 32,118).

Вказана сума судового збору підлягає стягненню на користь позивача, оскільки судом визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу у розмірі 360 000 грн. на ОСОБА_1 № ЗК 311/292/АВ-ТД-ФС-25 від 12 серпня 2021 року.

Керуючись статтями 9, 14, 90, 139, 242-246, 255 КАС України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Держпраці у Закарпатській області про визнаними дій протиправними та скасування постанови - задоволити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу на ОСОБА_1 , відповідно до ч.2 ст. 265 КЗпП України № ЗК 311/292/АВ-ТД-ФС-25 від 12 серпня 2021 року, винесену першим заступником начальника Управління Держпраці у Закарпатській області Грицик В.І..

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління Держпраці у Закарпатській області (88018, Закарпатська область, м. Ужгород, вул. Минайська, 16, код ЄДРПОУ 39795035) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 3 600 грн. (три тисячі шістсот гривень, 00 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

СуддяТ.В.Скраль