Рішення № 102064287, 17.12.2021, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 року ЛуцькСправа № 140/10274/21

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Смокович В.І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Волинський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернувся із позовом до Міністерства оборони України (далі – Міноборони, відповідач), третя особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Волинський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (далі – Волинський обласний ТЦК та СП третя особа) про визнання протиправним та скасувати рішення Міністерства оборони України, оформленого протоколом комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 17 червня 2021 року №96 про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням з 02 квітня 2021 року інвалідності II групи внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини; зобов`язати відповідача повторно розглянути документи, подані позивачем для призначення одноразової грошової допомоги та вирішити питання щодо призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, з 02 квітня 2021 року відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року №2011-XII (далі - Закон №2011-XII) та Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 року №975 (далі – Порядок №975).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 проходив військову службу за контрактом у військовій частині А1008 на посаді заступника командира бойової машини-навідником оператором 1 механізованого відділення 5 механізованої роти та був звільнений згідно наказу командира військової частини А 1008 від 31 березня 2021 року №66 з військової служби за станом здоров`я.

У травні 2016 року під час виконання обов`язків військової служби у складі сил та засобів, які залучаються у Антитерористичній операції на території Донецької та Луганської областей, де виконувалось бойове завдання переніс гострий інфаркт міокарда, захворювання було пов`язане з проходженням військової служби.

При первинному обліку 12 липня 2016 року медико-соціальною експертною комісією було встановлено позивачу 50% втрати професійної працездатності та третю групу інвалідності внаслідок захворювання пов`язаної з виконанням обов`язків військової служби, що сталося в травні 2016 року.

При повторному огляді медико-соціальною експертною комісією 02 квітня 2021 року позивача було визнано особою з інвалідністю II групи внаслідок захворювання пов`язаного із захистом Батьківщини.

У зв`язку із зміною групи інвалідності позивач звернувся до відповідача через Волинський обласний ТЦК та СП із заявою про виплату одноразової грошової допомоги, однак, рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, викладеним у протоколі від 17 червня 2021 року №96, йому було відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки зміна групи інвалідності між III та II відбулась у заявника понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності.

Позивач не погоджується із таким рішенням, звертає увагу суду, що Закон України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким було доповнено частину четверту статті 16-3 Закону №2011-XII абзацом 2, відповідно до якого у разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку зі змінами, що відбулися, не здійснюється, набрав чинності з 01 січня 2017 року та на момент отримання позивачем травми законодавство не передбачало норм, які б обмежували або унеможливлювали отримання одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності та вищої групи інвалідності, з огляду на що просить адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Міністерство оборони України у відзив на позовну заяву від 12 жовтня 2021 року №643 позовних вимог не визнало, повідомило, що 12 липня 2016 року під час первинного огляду органами МСЕК громадянину ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності, у зв`язку із чим була виплачена допомога в сумі 101500,00 грн.

Під час повторного огляду 02 квітня 2021 року органами МСЕК позивачу було встановлено II групи та у зв`язку із зміною групи інвалідності позивач через уповноважений орган Волинський обласний ТЦК та СП звернувся до Міністерства оборони України про виплату одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум.

Розглянувши документи позивача Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум прийшла до висновку про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, що відображено у протоколі від 17 червня 2021 року №96.

Вказує, що згідно з пунктом 4 статті 16-3 Закону №2011-XII, який набрав чинності з 01 січня 2014 року, якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

Положення пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-XII застосовується до правовідносин, що виникли після набрання ним чинності, тобто після 01 січня 2014 року.

Згодом, Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (набрав чинності з 01 січня 2017 року) пункт 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Обидві ці норми пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII (абз. 1 і 2) передбачають обмеження строку, протягом якого зміна групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги, дворічним строком. Дворічний строк обчислюється з часу первинного встановлення інвалідності.

Правовідносини щодо первинного встановлення інвалідності виникли після набрання чинності зазначеним Законом, тому пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011- XII застосовується до позивача.

Звертає увагу, що на час первинного встановлення III групи інвалідності позивачеві (12 липня 2016 року) правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.

З дня первинного встановлення III групи інвалідності (12 липня 2016 року) до дня встановлення II групи інвалідності (02 квітня 2021 року) минуло понад два роки. Відтак, позивач не має права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

З наведених підстав просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю (арк. спр. 39-40).

Волинський обласний ТЦК та СП у поясненнях щодо позовної заяви від 27 жовтня 2021 року №2070 зазначив, що Волинським обласним ТЦК та СП заява ОСОБА_1 разом із наданими підтверджуючими документами була спрямована на розгляд компетентної комісії Департаменту фінансів Міністерства оборони України для прийняття рішення.

Зазначена заява була розглянута комісією Міністерств з оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум. За результатами розгляду вказаних підтверджуючих документів позивача комісією було прийняте протокольне рішення №96 від 17 червня 2021 року (пункт 15) про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки зміна групи інвалідності заявника відбулась понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності, про що позивач встановленим порядком був повідомлений листом від 07 липня 2021 року №2169, який був надісланий на його адресу засобами поштового зв`язку.

Третя особа зауважує, що жодних протиправних дій чи бездіяльності за результатами розгляду вищезгаданої заяви ОСОБА_1 не вчиняла, з огляду на що просить в задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі (арк. спр. 46-47).

Інших заяв по суті справи, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України (далі – КАС України) до суду не надходило.

Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 27 вересня 2021 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в даній адміністративній справі та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами (арк. спр. 33-34).

Суд, перевіривши доводи сторін та третьої особи у заяві по суті справи, дослідивши письмові докази на предмет належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємозв`язку доказів у їхній сукупності, встановив такі обставини.

Позивач проходив військову службу у військовій частині А1008 та наказом командира (по стройовій частині) від 31 березня 2021 року №66 старшого сержанта за контрактом. ОСОБА_1 , заступника командира бойової машини-навідника-оператора 4 механізованої роти 2-го механізованого батальйону, звільненого наказом командира 14 окремої механізованої бригади від 31 березня 2021 року №80-РС з військової служби у відставку згідно пункту 2 підпункту «б» частини п`ятої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», за станом здоров`я - на підставі висновку (постанови) військово-лікарської комісії про непридатність до військової служби з виключенням з військового обліку, з 31 березня 2021 року виключено із списків особового складу частини та усіх видів забезпечення з 31 березня 2021 року (арк. спр. 16).

Позивач в період з 25 травня 2015 року по 01 серпня 2015 року, з 29 серпня 2015 року по 26 січня 2016 року, з 01 лютого 2016 року по 02 квітня 2016 року приймав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей та в період з 28 липня 2020 року по 18 вересня 2020 року брав участь у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та в період здійснення зазначених заходів (с.Муратово, с.Кримське Луганської області), що підтверджується довідками військової частини А 1994 від 21 грудня 2020 року №2935 та військової частини від 28 жовтня 2020 року №4231 (арк. спр. 24-25).

Під час первинного огляду органами МСЕК 12 липня 2016 року громадянину ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності.

Волинське обласне бюро МСЕК встановила позивачу 50% втрати професійної працездатності, що підтверджується довідкою від 21 липня 2016 року серії 12ААА №01427 (арк. спр. 14).

Під час повторного огляду органами МСЕК позивачу було встановлено II групу інвалідності, захворювання, яке «так, пов`язане із захистом Батьківщини», про що свідчить довідка МСЕК серія 12ААВ від 22 квітня 2021 року №084757 (арк. спр. 15).

Згідно із посвідченням від 27 квітня 2021 року позивач є особою з інвалідністю ІІ групи і має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни – осіб з інвалідністю внаслідок війни (арк. спр. 17).

Рішенням комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням та виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, оформленим протоколом від 17 червня 2021 року №96, ОСОБА_1 відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки зміна групи інвалідності у заявника відбулася понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності (арк. спр. 19 зворот.).

Про прийняте рішення Волинський обласний ТЦК та СП повідомив позивача листом від 07 липня 2021 року №2169 (арк. спр. 19).

Не погоджуючись з вказаним рішенням, вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-XII, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Статтею 41 вказаного Закону встановлено, що виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов`язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановлених Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначені Законом №2011-XII, відповідно до положень статті 1 якого соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до Закону України «Про реабілітацію осіб з інвалідністю в Україні» інвалідність це міра втрати здоров`я у зв`язку із захворюванням, травмою (її наслідками) або вродженими вадами, що при взаємодії із зовнішнім середовищем може призводити до обмеження життєдіяльності особи, внаслідок чого держава зобов`язана створити умови для реалізації нею прав нарівні з іншими громадянами та забезпечити її соціальний захист.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 3 Закону №2011-XII дія цього Закону поширюється на військовослужбовців, які стали особами з інвалідністю внаслідок захворювання, пов`язаного з проходженням військової служби, чи внаслідок захворювання після звільнення їх з військової служби, пов`язаного з проходженням військової служби, та членів їх сімей, а також членів сімей військовослужбовців, які загинули, померли чи пропали безвісти.

Згідно з статтею 16 Закону №2011-XII одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті (пункт 4 частини 2 статті 16 Закону №2011-XII).

У випадках, передбачених підпунктами 4-9 пункту 2 статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов`язаним або резервістам (частина 2 статті 16-3 Закону №2011-XII).

Встановлення інвалідності або визначення ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовцям, військовозобов`язаним та резервістам здійснюється в індивідуальному порядку державними закладами охорони здоров`я відповідно до законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 16-3 Закону №2011-XII якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується Міністерством оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов`язаними, проходження служби у військовому резерві резервістами (частина 6 статті 16-3 Закону №2011-XII).

Отже, підставою для отримання одноразової грошової допомоги є встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Механізм призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності (далі - одноразова грошова допомога) військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - військовослужбовець, військовозобов`язаний та резервіст) визначено Порядком №975).

Відповідно до пункту 3 Порядку №975 днем виникнення права на отримання одноразової грошової у разі встановлення інвалідності допомоги є дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії, а у разі повторного огляду та зміни групи інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії про первинне встановлення інвалідності; у разі встановлення ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності - дата, зазначена у довідці медико-соціальної експертної комісії.

Положеннями пункту 6 Порядку №975 встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується військовослужбовцю (крім військовослужбовця строкової служби), інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов`язків військової служби або внаслідок захворювання, пов`язаного з виконанням ним обов`язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин.

Згідно з пунктом 8 Порядку №975 якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

У разі повторного встановлення (зміни) групи інвалідності, причин її виникнення або ступеня втрати працездатності понад дворічний строк після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги не здійснюється.

Законом України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України», який набрав чинності з 01 січня 2017 року, частину четверту статті 16-3 Закону № 2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».

Змістовно абзац другий пункту 4статті 16-3 Закону № 2011-XIIє конкретизацією правової норми, яка міститься в абзаці першому. Якщо в абзаці першому передбачено умови, коли здійснюється виплата допомоги, то абзац другий передбачає умови, за відсутності яких виплата допомоги не здійснюється.

Окрім того, абзац другий пункту 4статті 16-3 Закону № 2011-XII встановлює обмеження дворічним строком не лише для зміни групи інвалідності або ступеня втрати працездатності, а також і для зміни причини інвалідності.

Обидві ці норми (абзац перший та другий пункту 4 статті 16-3 Закону) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.

Отже, чинне законодавство можливість отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку зі зміною групи інвалідності обмежує дворічним строком.

Як встановлено судом під час первинного огляду органами МСЕК 12 липня 2016 року громадянину ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності, правова норма, яка обмежує право на перегляд розміру одноразової грошової допомоги дворічним строком, вже діяла.

За наслідками повторного огляду органами МСЕК позивачу було встановлено II групу інвалідності, захворювання, яке «так, пов`язане із захистом Батьківщини», про що свідчить довідка МСЕК серія 12ААВ від 22 квітня 2021 року №084757

Отже, позивачу встановлено вищу групу інвалідності у понад дворічний термін після встановлення первинної інвалідності, що виключає його право на отримання одноразової грошової допомоги у збільшеному розмірі.

Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02 грудня 2020 року у справі №1.380.2019.006957 вказав, що оцінка причин ушкодження здоров`я особи, ступеня такого ушкодження та його наслідків, здійснюється тільки компетентним органом, а саме медико-соціальною експертною комісією, яка, за наслідками такої оцінки, уповноважена визначити ступінь ушкодження здоров`я військовослужбовця (шляхом встановлення відповідного відсотка втрати працездатності або встановлення відповідної групи інвалідності).

У цій справі суд касаційної інстанції вказав, що передбачені частиною 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року, а зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після).

Верховний суд дійшов висновку, що дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту рішення компетентного органу (МСЕК), яким вперше встановлено ступінь ушкодження здоров`я особи (незалежно від його виду: інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності), внаслідок травми або захворювання.

Вказані висновки підтримані Верховним Судом у постановах від 31 березня 2021 року у справі №440/1491/20), від 30 березня 2021 року у справі №817/1599/18.

В подальшому, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 15 липня року 2020 у справі №240/10153/19 відступив від правового висновку, зробленого у постановах Верховного Суду від 20 березня 2018 року у справі №295/3091/17, 21 червня 2018 року у справі № 760/11440/17), від 30 вересня 2019 року у справа № 825/1380/18 та інших, де його застосовано, та дійшла такого висновку про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII: право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду; передбачені пунктом 4статті 16-3 Закону №2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01 січня 2014 року; зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01 січня 2014 року чи після).

Статтею 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Проаналізувавши вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_1 у призначенні одноразової грошової допомоги відповідно до Закону № 2011-XII та Порядку № 975.

Що ж стосується позовної вимоги в частині зобов`язання Міністерства оборони України повторно розглянути документи, подані позивачем для призначення одноразової грошової допомоги та вирішити питання щодо призначення і виплати позивачу одноразової грошової допомоги у зв`язку із встановленням інвалідності II групи внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, з 02 квітня 2021 року відповідно до Закону №2011-ХІІ та Порядку №975, то суд зазначає, що вона є похідною вимогою від первинної позовної вимоги. А тому, оскільки судом було встановлено відсутність у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги як інваліду ІІ групи, підстави для зобов`язання відповідача вирішити питання щодо призначення та виплати такої допомоги на користь позивача також відсутні.

Враховуючи наведене та встановлені обставини, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись статями 243, 245, 246, 255, 257, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) до Міністерства оборони України (03168, місто Київ, Повітрофлотський проспект, будинок 6, ідентифікаційний код юридичної особи 00034022), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача Волинський обласний територіальний центр комплектування та соціальної підтримки (43008, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Теремнівська, 85а, ідентифікаційний код юридичної особи 08013516) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.І. Смокович

Повний текст судового рішення складено 17 грудня 2021 року.