Рішення № 10206356, 30.06.2010, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" червня 2010 р.Справа № 7/6 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Балика В.М. розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовною заявою: комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради, м. Олександрія Кіровоградської області

до відповідача: фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Олександрія Кіровоградської області

про стягнення 2566,53 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: начальник юридичного відділу Малахова Т.Ю., довіреність № 23 від 25.01.2010 року;

від відповідача: участі не брав.

Комунальне підприємство "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради звернулось до суду з позовом про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 2 566,53 грн. заборгованості, з яких 1 247,97 грн. - основний борг, 1 247,97 грн. - пеня, 54,54 грн. - інфляційні втрати, 16,05 грн. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за договором № 442 на постачання теплової енергії від 01.11.2006 року в частині оплати вартості спожитої теплової енергії.

Відповідач явку в судове засідання не забезпечив, відзив на позовну заяву і витребувані документи ухвалою господарському суду від 18.06.2010 року не надав, хоча належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 1285499 від 21.06.2010 року (а.с. 32).

Так, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Оскільки явка в судове засідання представників сторін - це право, а не обов'язок, справа може розглядатись без їх участі, якщо нез'явлення цих представників не перешкоджає вирішенню спору.

Згідно вимог статті 75 Господарського процесуального кодексу України якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи і заперечення представника позивача, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

01.11.2006 року між комунальним підприємством "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (енергопостачальна організація) та фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 (споживач) укладено договір № 442 на постачання теплової енергії.

У відповідності до пункту 1 даного договору енергопостачальна організація приймає на себе зобов'язання постачати споживачеві теплову енергію у відповідності з діючими нормами теплопостачання, а споживач зобов'язується оплачувати отриману теплову енергію по встановленим тарифам (цінам) в терміни, передбачені цим договором.

Згідно вимог пункту 10.1 договір укладається терміном на один рік, вступає в силу з дня його підписання обома сторонами і діє до 01.11.2006 року. Договір вважається подовженим на наступний термін, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією з сторін про його розірвання.

За повідомленням представника позивача жодною із сторін не було вжито заходів направлених на припинення дії даного договору, а тому договір № 442 від 01.11.2006 року є пролонгованим до 01.11.2010 року.

Згідно пункту 6.1 вказаного договору оплата за спожиту теплову енергію виконується в грошовій формі згідно з тарифами (цінами), затвердженими виконавчим комітетом Олександрійської міської ради та включає в себе вартість фактично спожитої теплової енергії - щомісячно на протязі опалювального сезону, а також абонентську плату - щомісячно на протязі року.

Рішенням виконавчого комітету Олександрійської міської ради № 797 "Про затвердження тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії та централізоване постачання гарячої води (підігрів) для бюджетних організацій і установ, госпрозрахункових підприємств та інших споживачів (крім населення)" від 12.11.2009 року затверджено тарифи на постачання теплової енергії для госпрозрахункових підприємств та інших споживачів (крім населення). Дане рішення вступило в дію з 1 січня 2010 року.

Згідно з пунктами 6.3-6.4 договору № 442 від 01.11.2006 р. розрахунковим періодом є календарний місяць. Споживач за 3 дні до початку розрахункового періоду виконує передоплату в грошовій формі шляхом перерахування на рахунок енергопостачальної організації 100 відсотків вартості вказаної в цьому договорі кількості теплової енергії, передбаченої на розрахунковий період.

У відповідності до наданих позивачем рахунків-фактур за фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 за період з листопада 2009 року по травень місяць 2010 р. рахується заборгованість за поставлену теплову енергію, а саме: за листопад 2009 року в сумі 223,93 грн.; за грудень 2009 року в сумі 268,92 грн.; за січень 2010 року в сумі 415,54 грн.; за лютий 2010 року в сумі 397,76 грн.; за березень 2010 року в сумі 309,66 грн.; за квітень 2010 року в сумі 74,56 грн.; за травень 2010 року в сумі 57,60 грн. Проте, відповідачем в березні місяці 2010 року в рахунок погашення боргу за спожиту теплову енергію сплачено 500 грн. Враховуючи викладене, розмір заборгованості відповідача за поставлену теплову енергію складає 1247,97 грн., що ним не заперечується.

Отже, взяті на себе зобов'язання відповідач належним чином не виконав, за поставлену теплову енергію в повному обсязі не розрахувався, внаслідок чого виникла заборгованість перед позивачем в сумі 1247,97 грн.

Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до змісту статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з вимогами статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 655, 692 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму; покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк.

Докази виконання відповідачем прийнятих на себе зобов'язань за договором № 442 на постачання теплової енергії від 01.11.2006 року в матеріалах справи відсутні, а тому позовні вимоги щодо стягнення 1247,97 грн. основного боргу заявлені обґрунтовано і підлягають задоволенню.

Водночас, позивач стверджує, що своїми діями відповідач порушив умови вказаного договору та вимоги Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" на підставі чого йому нараховано пеню у розмірі 1482,43 грн. Однак, відповідно до пункту 6.9 договору № 442 від 01.11.2006 року сума пені не повинна перевищувати 100% загальної суми заборгованості, тому позивачем зменшено розмір пені до 1247,97 грн., тобто до меж суми боргу.

Пунктом 6.9 договору № 442 на постачання теплової енергії від 01.11.2006 року передбачено, що за несвоєчасну оплату споживач сплачує пеню в розмірі 1% (один відсоток) з простроченої суми за кожен день прострочення, але не більше 100% (ста відсотків) загальної суми заборгованості - для підприємств, організацій і закладів, суб'єктів підприємницької діяльності, незалежно від форм власності і господарювання.

Статтею 1 Закону України "Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій" визначено, що суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, за несвоєчасні розрахунки за спожиті комунальні послуги сплачують пеню в розмірі одного відсотка від суми простроченого платежу за кожен день прострочення, якщо інший розмір пені не встановлено угодою сторін, але не більше 100 відсотків загальної суми боргу.

Отже, позивачем правомірно нараховано відповідачу пеню за період з 27.11.2009 року по 28.05.2010 року в сумі 1247,97 грн., яка також підлягає стягненню в заявленому розмірі.

Підлягають задоволенню і позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних в сумі 16,05 грн. за період з листопада місяця 2009 року по травень місяць 2010 року та інфляційні збитки в сумі 54,54 грн. за період з листопада місяця 2009 року по квітень місяць 2010 року, оскільки на підставі частини другої статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який построчив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже, з урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі в розмірі 2566,53 грн. заборгованості, з яких 1247,97 грн. - основний борг, 1247,97 грн. - пеня, 54,54 грн. - інфляційні втрати, 16,05 грн. - 3% річних.

У відповідності до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 33, 34, 43, 49, 75, 82, 84, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити повністю.

Стягнути з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, відомості про рахунки відсутні) на користь комунального підприємства "Теплокомуненерго" Олександрійської міської ради (28008, Кіровоградська область, м. Олександрія, вул. 50 років Жовтня, 32-А, р/р 2600930127281 ВАТ "Ощадбанк № 3070" м. Олександрія, МФО 323806, ідентифікаційний код 00185330) - 1247,97 грн. основного боргу, 1247,97 грн. пені, 54,54 грн. інфляційних втрат, 16,05 грн. 3% річних, 102 грн. державного мита та 236 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Згідно частини третьої статті 85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Дане рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя В.М. Балик

Повний текст рішення складено і підписано01.07.2010 року.