Ухвала суду № 102062922, 17.12.2021, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/5479/19

Провадження № 1-кп/645/213/21

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 грудня 2021 р. Фрунзенський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді - Сілантьєвої Е.Є.,

За участю секретаря судових засідань - Жорняк А.Ю.,

За участю прокурора Харківської місцевої прокуратури № 3-Рибас В.Ю.,

Обвинуваченого - ОСОБА_1

Захисника - Дугіної Д.О.

розглянувши в судовому засіданні клопотання про продовження строків запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою та клопотання про зміну запобіжного заходу на домашній арешт по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обвинуваченогоу вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду знаходиться кримінальне провадженнявідносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачуєтьсяу вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

Ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.12.2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. В подальшому строк тримання під вартою подовжувався.

Прокурор в судовому засіданні заявив клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на 60 днів. При цьому прокурор посилався на наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які можуть настати, якщо обвинуваченому буде змінено запобіжний захід. В обґрунтування клопотання зазначила, що на теперішній час ризики, визначені при обранні запобіжного заходу, не зникли.

Захисник обвинуваченого Дугіна Д.О. в судовому засіданні просила змінити обраний запобіжний захід на домашній арешт, оскільки ОСОБА_1 має постійне місце мешкання та її підзахисний зобов*язується виконувати усі вимоги домашнього арешту, провину в скоєному визнає. Проти клопотання прокурора заперечувала вказавши, що клопотання сторони обвинувачення є безпідставними та і в ньому не наведено достатніх та нових аргументів тримання його під вартою, прокурором не надано доказів щодо обґрунтованості зазначених ризиків. Також зауважив, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, попереднє притягнення обвинуваченого до кримінальної відповідальності не може бути вирішальним фактом для обрання міри запобіжного заходу, пов`язаного з триманням під вартою.

Обвинувачений в судовому засіданні, підтримав думку захисника, стосовно клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою заперечував, клопотання захисника про зміну запобіжного заходу підтримав в повному обсязі та просив змінити йому запобіжний захід на домашній арешт..

Представник потерпілої сторони та потерпіла до судового засідання не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлялися своєчасно та належним чином, причини не явки суду не повідомили.

Вислухавши думку учасників кримінального провадження суд приходить до наступного.

Як зазначено у ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

З метою досягнення завдань кримінального провадження та для належного здійснення правосуддя у справах про вчинення кримінального правопорушення у КПК України передбачено заходи забезпечення кримінального провадження, до яких належить, зокрема, тримання підозрюваного, обвинуваченого під вартою (статті 131, 176, 183 КПК України).

Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України.

Ухвалою слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.12.2019 року обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.

Дії запобіжних заходів в подальшому продовжувалася.

Згідно з ч. 1 ст. 115 КПК України, строки, встановлені цим Кодексом, обчислюються годинами, днями і місяцями. Строки можуть визначатися вказівкою на подію.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

У відповідності до вимогам ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Суд, вислухавши учасників процесу, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, вирішуючи питання про продовження обвинуваченій строку тримання під вартою, виходить з необхідності уникнення ризиків, передбачених п.п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків та вчинити інші кримінальне правопорушення.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях «Панченко проти Росії» та «Бекчиєв проти Молдови» зазначив, що ризик втечі підсудного не може бути встановлений лише на основі суворості можливого вироку. Оцінка такого ризику має проводитись з посиланням на ряд інших факторів, які можуть або підтвердити існування ризику втечі або вказати, що вони маловірогідні і необхідність в утриманні під вартою відсутня. Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню.

Згідно матеріалів кримінального провадження відносно ОСОБА_1 під час досудового розслідування ухвалою слідчого судді Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 20.11.2019 ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання.

Ухвали слідчого судді Фрунзенського районного суду м. Харкова від 24.12.2019 року ОСОБА_1 було застосований запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, оскільки обвинуваченим було порушено умови обраного запобіжного заходу у вигляді особистого зобов`язання та вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 187 КК України.

Відповідно до положень статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним засобом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Суд під час продовження запобіжного заходу виходить з наявності підстав для застосування вказаного запобіжного заходу, а саме наявності обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими кримінальних правопорушень, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний міг здійснити дії, передбачені ч.1 цієї статті.

Суд, вислухавши учасників процесу, з метою забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченого, вирішуючи питання про продовження обвинуваченій строку тримання під вартою, виходить з необхідності уникнення ризиків, передбачених п.п. 1,3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме: переховування від суду, незаконно впливати на потерпілого та свідків та вчинити інші кримінальне правопорушення.

Органами досудового розслідування ОСОБА_1 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 15 ч. 3 ст. 185, ч. 1 ст. 187, ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185 КК України.

Перевіряючи наявність законних підстав вважати, що застосування більш м`яких запобіжних заходів ніж тримання під вартою буде достатнім для запобігання встановленим ризикам кримінального провадження, суд, відповідно до ст. 178 КПК України, оцінено в сукупності фактори, пов`язані з характером особи обвинуваченого, моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, особистими та соціальними обставини його життя, сімейними зв`язками та зв`язками з суспільством.

Із матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_1 не має стійких соціальних зв`язків, не має сім`ї та утриманців, без постійного джерела доходу, офіційно не працевлаштований, тому у зв`язку з відсутністю легальних джерел доходу у обвинуваченого ризик втечі та вчинення нового злочину проти власності з метою отримання доходу для забезпечення свого існування.Також суд враховує той факт, що всі свідки у судовому засіданні ще не допитані. Потерпіла ОСОБА_2 висловила побоювання за свою безпеку з разі зміни запобіжного заходу обвинуваченому.

Крім того, обставини кримінального провадження свідчать про те, що ОСОБА_1 може вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки він раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності та відбував покарання в місцях позбавлення волі.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується ОСОБА_1 суд вважає, що у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства, так і потерпілих, тому застосування інших, більш м`яких альтернативних запобіжних заходів не зможе забезпечити виконання обвинуваченим його процесуальних прав та обов`язків, що безпосередньо впливає на дотримання розумних строків судового розгляду.

Дані про особу обвинуваченого та обставини, встановлені під час кримінального провадження, не свідчать про наявність виняткових підстав для зміни запобіжного заходу ОСОБА_1 на непов`язаний з триманням під вартою.

Відповідно до ч. 1 ст. 197 КПК України, строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів.

У відповідності до вимогам ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Частиною другою цієї статті визначено те, що вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Частиною 3 ст. 331 КПК України передбачено, що незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Таким чином обставин, передбачених ч. 2 ст. 183 КПК України, на даний час, які є перешкодою для продовження обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою немає, в зв`язку з викладеним, суд, вважає ризики, передбачені п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, доведеними.

Будь-яких даних про зменшення чи відсутність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, для застосування стосовно ОСОБА_1 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, судом не встановлено.

Виходячи з принципу правової визначеності з урахуванням часу, потрібного для судового розгляду кримінального провадження в розумні строки, суд приходить до висновку, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підлягає продовженню на термін, який не може перевищувати 60 (шістдесят) днів та продовжує обвинуваченому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 13.02.2022 року.

З урахуванням наведеного, в задоволенні клопотання сторони захисту про зміну запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 з тримання під вартою на домашній арешт належить відмовити.

Виходячи з принципів, закріплених в ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, суд вважає за необхідне періодично, але не рідше, ніж раз на два місяці, переглядати питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою.

На підставі викладеного, керуючись статтями 177, 183, 196, 197, 199,314-315 КПК України, -

Постановив:

Клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою відносно ОСОБА_1 - задовольнити.

В задоволенні клопотання адвоката Дугіної Д.О. та обвинуваченого ОСОБА_1 про зміну запобіжного заходу на домашній арешт - відмовити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строк тримання під вартою, який не може перевищувати шістдесяти днів, тобто до 13 лютого 2022 року.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку обвинуваченим, його захисником, законним представником, прокурором протягом п`яти днів безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Головуючий суддя Е.Є. Сілантьєва