Ухвала суду № 102062225, 20.12.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/12581/18

Провадження № 2-зз/638/20/21

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2021 року Дзержинський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Семіряд І.В.

за участі секретаря Овчаренко К.В.

за участі

представника позивача ОСОБА_1

представника третьої особи Баценюк Н.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Дзержинського районного суду міста Харкова заяву ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Самощенко Олени Анатоліївни, третя особа ОСОБА_2 про визнання зобов`язання припиненим, -

ВСТАНОВИВ:

27.12.2018 ОСОБА_2 звернулась до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову, яку обґрунтовує тим, що вирішуючи питання вжиття заходів забезпечення позов, суд взяв до уваги тільки доводи заявника ОСОБА_3 , яка на обґрунтування заяви, поданої до пред`явлення позову не надала до суду усі документи на підтвердження правовідносин, на підставі яких у подальшому оскаржила дії реєстратора. Вказує, що суд розглянув при вирішенні питання про задоволення заяви про забезпечення позову лише доводи заявника та не з`ясував усі обставини справи, чи дійсно невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити не можливим виконання рішення суду, також не встановив реальної необхідності у вибраних видах забезпечення позову, не встановив чи порушуються права інших осіб вжиттям заходів забезпечення позову та чи є втручання в права інших осіб співмірним. У зв`язку з чим заявник просить скасувати заходи забезпечення позову.

15.01.2019 ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова клопотання ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову задоволено, скасовано заходи забезпечення позову, які вжиті ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.08.2018 та додатковою ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.08.2018.

19.06.2019 постановою Харківського апеляційного суду ухвалу Дзержинського районного суду м. Харкова від 15.01.2019 скасовано, справу направлено для продовження розгляду.

Представник позивача ОСОБА_3 – ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечував проти скасування заході в забезпечення позову, зазначив, що у разі скасування заходів забезпечення позову виникнуть труднощі у виконанні рішення суду, у разі задоволення позовних вимог.

Представник третьої особи ОСОБА_2 - ОСОБА_4 у судовому засіданні підтримала заяву про скасування заходів забезпечення позову. Просила задовольнити, з підстав, викладених в заяві.

Третя особа – приватний нотаріус Самощенко О.А. у судове засідання не з`явилась, про день та час слухання справи повідомлена своєчасно та належним чином, звернулась з заявою про розгляд справи за її відсутності.

Суд, вислухавши представника позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 22 серпня 2018 року по справі № 638/12183/18 було задоволено заяву ОСОБА_3 по справі про забезпечення позову та заборонено відчуження нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 165,3 кв. м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 . В задоволенні іншої частини заяви ОСОБА_3 судом відмовлено.

Додатковою ухвалою Дзержинського районного суду міста Харкова від 27 серпня 2018 року по справі № 638/12183/18 доповнено резолютивну частину ухвали Дзержинського районного суду міста Харкова від 22 серпня 2018 року по справі № 638/12183/18 заборонено будь-яким особам, у тому числі всім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна: нежитлова будівля літ. «А-1» загальною площею 165,3 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі , але не виключно, вносити будь-які зміни до загальних та спеціальних розділів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна. В іншій частині ухвалу суду від 22 серпня 2018 року залишено без змін.

Відповідно до положень ст. 151 ЦПК України: забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч.2 ст.151); позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, тощо (ч.1 ст.152); у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову; види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч.ч.2 і 3 ст.152).

Відповідно до ч. 1 ст.158 ЦПК України суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

03 серпня 2005 року між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та ОСОБА_3 було укладено Кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_3 у тимчасове користування на умовах забезпеченості та повернення, строковості та платності було надано 210 000, 00 (двісті десять тисяч доларів США), терміном користування до 04 серпня 2025 року, відповідно до графіку погашення заборгованості за кредитом та відсотками (Додаток № 1 до кредитного договору).

В забезпечення виконання умов Кредитного договору до іпотеки Банку, відповідно до Договору іпотеки від 04 серпня 2005 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Харківського нотаріального округу Харківської області Колядою Т.Г. реєстровий № 1279 передано нерухоме майно, а саме: нежитлову будівлю, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , з усіма його приладдями, який належить на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу 04 серпня 2005 року реєстровий № 1274, зареєстрованого в реєстрі правочинів за № 751991, згідно із витягом з Державного реєстру правочинів, виданого Колядою Т.Г. приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу за № 1311509 від 04 серпня 2005 року.

Станом на 01 серпня 2018 року заборгованість ОСОБА_3 за кредитним договором № 88 від 03 серпня 2005 року, становить у гривневому еквіваленті 5 463 349 грн.

Відповідно до Договору про відступлення права вимоги за кредитним договором від 02 серпня 2018 року, право вимоги за Кредитним договором перейшло до ОСОБА_2 за яким старий Кредитор 02 серпня 2018 року відступив шляхом продажу Новому кредитору ОСОБА_2 права вимоги до ОСОБА_3 , а саме: за кредитним договором № 88 від 03 серпня 2005 року, укладений між ВАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» та право вимоги за Договором іпотеки від 04 серпня 2008 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області Колядою Т.Г. реєстровий № 1279, право вимоги за яким перейшло на підставі договору про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 02 серпня 2018 року, нотаріально посвідченого приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Еніною Л.В. реєстровий № 1304.

Частиною першою статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

З аналізу змісту статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», статей 328, 335, 376, 392 ЦК України вбачається, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса та згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

Так, за вказаним договорами, а саме договором іпотеки ОСОБА_5 є заставодержателем і саме на цей час Іпотекодержателем виконані усі дії, відповідно до Закону України «Про Іпотеку» щодо задоволення вимог за рахунок предмету іпотеки (Отримані повідомлення про усунення заборгованості, повідомлення про звернення стягнення на предмет іпотеки) таким чином накладення арешту на вказане майно порушує пріоритетного права ОСОБА_5 на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок іпотечного майна.

Наявність засобів забезпечення на предмет іпотеки порушує права та законні інтереси ОСОБА_5 , сторони договору, не тільки як іпотекодержателя, а і як кредитора, унеможливлюючи реалізацію права вимоги за кредитним договором встановлену самим договором .

Таким чином, виконавши усі зазначені дії ОСОБА_5 позбавлена можливості звернення стягнення для реалізації свої прав кредитора, так як забезпечення позову унеможливлює реалізацію її права як кредитора та іпотекодержателя.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі т№ 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) вказано, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що «умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача».

Аналізуючи зазначена та враховуючи правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду, суд приходить до висновку, що позов забезпечується накладенням арешту на майно, що належить відповідачеві.

Разом з тим, ОСОБА_3 пред`явила позов до приватного нотаріуса Самощенко О.А., яка не є власником нежитлової будівлі літ. «А-1», загальною площею 165,3 кв.м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 .

Окрім того, предметом позову у цій справі є позовні вимоги немайнового характеру про визнання зобов`язання припиненим. В разі задоволення позову рішення суду не підлягатиме примусовому виконанню, а тому скасування заходів забезпечення позову не ускладнить чи унеможливить виконання рішення суду.

Даний висновок узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року по справі №755/5333/20.

За результатами розгляду клопотання про скасування заходів забезпечення позову, вжитих судом, постановляється ухвала.

Приймаючи до уваги викладене, суд приходить до висновку про скасування заходів забезпечення позову, оскільки рішення у справі фактично виконано.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 158 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_2 про скасування заходів забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Самощенко Олени Анатоліївни, третя особа ОСОБА_2 про визнання зобов`язання припиненим– задовольнити.

Скасувати заходи забезпечення позову, а саме відчуження нежитлової будівлі літ. «А-1» загальною площею 165,3 кв. м., яка розташована за адресою АДРЕСА_1 та заборону будь-яким особам, у тому числі всім суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо нерухомого майна: нежитлова будівля літ. «А-1» загальною площею 165,3кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у тому числі, але не виключно, вносити будь-які зміни до загальних та спеціальних розділів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, які вжито ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 22.08.2018 та додаткової ухвалою Дзержинського районного суду м. Харкова від 27.08.2018 у справі №638/12183/18.

Копію ухвали направити сторонам – для відома.

Копію ухвали, після набрання нею законної сили, направити всім особам, яких стосувалось забезпечення позову та відповідним державним та іншим органам для скасування заходів забезпечення позову.

До визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) ухвалу може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до або через Харківський апеляційний суд протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому ухвала не була вручена у день її проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення його відповідної ухвали.

Сторони:

Позивач – ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована АДРЕСА_2 .

Відповідачі – приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу Самощенко Олена Анатоліївна, вул. Пушкінський в`їзд, 7-а, м. Харків.

СУДДЯ - І.В. Семіряд