Рішення № 102057962, 20.12.2021, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.12.2021 Справа № 917/1568/21

Суддя Киричук О.А. при секретарі судового засідання Тертичній О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовною заявою Приватної організації «Українська ліга авторських і суміжних прав» (місцезнаходження: Україна, 02002, місто Київ, ВУЛИЦЯ А. АБОЛМАСОВА, будинок 5, ГРУПА ПРИМІЩЕНЬ 57, офіс 10, код ЄДРПОУ 37396233)

до ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ЛАТИШ НАТАЛІЇ ВАЛЕРІЇВНИ (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )

про стягнення 91 993,22 грн

без виклику представників сторін

ВСТАНОВИВ:

Приватна організація «Українська ліга авторських і суміжних прав» звернулася до господарського суду Полтавської області з позовом до ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ЛАТИШ НАТАЛІЇ ВАЛЕРІЇВНИ про стягнення 91 993,22 грн, у тому числі: сума основного боргу по Договору № ТЗ-19/04/14 від 04.04.2014 року, що складає 36 500,00 грн., втрати від інфляції в сумі 15 014,23 грн., три проценти від простроченої суми, що складають 3 978,99 грн., штраф у розмірі 36 500,00 грн

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2021р. даний позов був переданий на розгляд судді Киричуку О.А.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 20.10.2021 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін (без проведення судового засідання), запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня вручення ухвали суду надати суду відзив на позов.

Сторони були належним чином та завчасно повідомлені про покладені на них обов`язки, про що свідчать матеріали справи.

Так, ухвала суду від 20.10.21 року була надіслана учасникам справи 22.10.2021 року рекомендованим листом, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали.

Згідно повідомлення про вручення поштового відправлення копія ухвали позивачем отримана 25.10.21.

Копія ухвали суду, яка направлялася за адресою місцезнаходження відповідача, що зазначена позивачем у позові і співпадає з даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, повернулася до суду із поштовою відміткою "адресат відсутній".

Суд зазначає, що згідно ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала надсилається учасникам судового процесу за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

За визначенням п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

До повноважень господарських судів не віднесено з`ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи. Примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв`язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов`язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2018р. у справі №910/177797/17.

Суд зазначає, що повернення відділенням поштового зв`язку до суду поштового конверту з відміткою «"адресат відсутній» свідчить, що ухвала не вручена з причин, які не залежать від суду, який у установленому законодавством порядку вчинив всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи судом.

Крім того, відповідно до частини другої ст. 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Частинами першою та другою ст. 3 цього Закону визначено, що для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному вебпорталі судової влади України (частина перша ст. 4 цього Закону).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18 та від 21.03.2019 у справі № 916/2349/17, а також в ухвалі Верховного Суду від 29.04.2020 у справі № 910/6964/18.

Враховуючи наведене, відповідач мав право та не був позбавлений права та мав дійсну можливість ознайомитись з ухвалою про відкриття провадження у справі від 20.10.2021 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Строк для подачі відповідачем відзиву на позовну заяву сплив.

Станом на 20.12.2021 року відповідач відзиву на позов, будь-яких заяв чи клопотань не подав.

Згідно ст.118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

За таких обставин, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ч. 13 ст. 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

За ч. 2 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. За ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Суд розпочав розгляд справи по суті в установлені строки.

Прийняття рішення судом відкладалося.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Відповідно до ч. 2 ст. 233 ГПК України дане рішення прийнято, складено та підписано в нарадчій кімнаті.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши всі наявні у справі докази, суд встановив наступне.

04.04.2014 року між Приватною організацією «Українська ліга авторських і суміжних прав» (надалі також - «Позивач»), що здійснює колективне управління майновими правами суб`єктів ангорського права та суміжних прав відповідно до Закону України «Про авторське право і суміжні права» (надалі - Закон) та на підставі Свідоцтва № 19/2011 від 24 січня 2011 року, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України, та Суб"єктом підприємницької діяльності - фізичною особою Латиш Наталією Валеріївною (надалі також - «Відповідач») було укладено Договір №ТЗ-19/04/14 (надалі також - «Договір»), за умовами якого:

- УЛАСП є організацією, що має повноваження надавати право (невиключну ліцензію) на використання в комерційній діяльності музичних творів, а також здійснювати збір винагороди (роялті) за такс використання на підставі Свідоцтва про облік організації колективного управління майновими правими суб`єктів авторського права та суміжних прав №19/2011 від 24 січня 2011 року, виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України (преамбула Договору);

- Користувач здійснює використання в комерційній діяльності музичних творів шляхом їх публічного виконання, а УЛАСП надає Користувачу на умовах, визначених ним Договором, право (невиключну ліцензію) на публічне виконання Творів. Користувач, в свою чергу, зобов`язується виплатити Винагороду (Роялті) на поточний рахунок УЛАСП відповідно до умов цього Договору та Закону (пункт 3.1 Договору);

- Користувач зобов`язується перерахувати на поточний рахунок УЛАСП Винагороду (Роялті), узгоджену Сторонами у відповідних додатках до цього Договору, Відповідний загальний щомісячний платіж, що є складовою частиною Винагороди (Роялті) має перераховуватись не пізніше ніж за 5 (П`ять) днів до початку місяця, за який він здійснюється .

Не зважаючи на дату укладання Договору, Користувач здійснює перший платіж за весь місяць (календарний період), в якому було укладено Договір. Перший платіж здійснюється не пізніше трьох календарних днів після підписання цього Договору.

Розмір Винагороди (Роялті) не залежить віл кількості Творів, що використовуватимуться Користувачем під час дії Договору, та частоти їх використання (пункт 3.3 Договору);

- Якщо Користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж 4-ри (чотири) місяці, о Користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання Винагороди (Роялті) за Строк в повному обсязі (пункт 3.6 Договору);

- Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до « 4» квітня 2015 року, а в частині невиконаних фінансових зобов`язань, фінансових санкцій та будь-яких інших зобов`язань - до їх повного виконання (пункт 6.1 Договору);

- У випадку, якщо жодна із Сторін не повідомить письмово іншу Сторону про припинення дії Договору протягом місяця до настання зазначеної в п.6.1. дати, дія договору вважається подовженою на той самий строк і на тих же умовах, і так кожного разу коли протягом місяця до завершення строку дії Договору не буде належного повідомлення про припинення. Належним повідомленням про припинення зі сторони Користувача є лист з доданим до нього Актом припинення використання творів, що мас бути підписаний уповноваженими представниками Сторін. Повідомлення про припинення дії нього Договору мас бути надіслане засобами поштового зв`язку (цінним листом), при цьому належним доказом направлення повідомлення є чек відділу поштового зв`язку із зазначенням вказаних в цьому Договорі поштових реквізитів Сторони на адресу якої направлено листа, а також опис вкладення з відтиском (печаткою) поштового відділу, який посвідчує відправлення зазначеного вище повідомлення (пункт 6.2 Договору).

Додатком №2 до Договору погоджено, що винагорода (Роялті) нараховується на підставі Закону та цього Договору і виплачується Користувачем УЛАСПу єдиноразовим платежем. Сторонами погоджено наступний розмір платежу за використання Творів: Розмір платежу має складати 500,00 грн. (п`ятсот грн. 00 коп.) за кожен об`єкт Користувача, зазначений у відповідних Додатках до Договору. Загальний розмір платежу з дня набуття чинності Договору становить 500,00 грн. Зазначена сума перераховується Користувачем на розрахунковий рахунок УЛАСП відповідно до умов Договору.

Позивач зазначає, що враховуючи те, що жодна із Сторін не повідомляла іншу Сторону про припинення протягом місяця до завершення строку дії Договору (п.6.2. Договору), дія Договору продовжувалася на період з 04.04.2015 до 04.04.2016, з 04.04.2016 до 04.04.2017, з 04.04.2017 до 04.04.2018, з 04.04.2018 до 04.04.2019, з 04.04.2019 до 04.04.2020, з 04.04.2020 до 04.04.2021, і на поточний момент строк дії Договору визначається періодом: з 04.04.2021 року до 04.04.2022 року (зважаючи, що жодна сторона належно не повідомила іншу про припинення дії Договору, відповідно до п 6.2. Договору).

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором в частині здійснення платежів.

Так, позивач вказує, що відповідач з квітня 2014 року сплатив всього 5 платежів, що еквівалентно 2 500,00 грн. Таким чином, Відповідач сплатив за період з квітня до серпня 2014 року включно. У той же час з вересня 2014 року Відповідач має заборгованість за Договором.

При цьому, позивач уточнив, що Свідоцтво про облік Приватної організації «Українська ліга авторських та суміжних прав» як організації колективного управління майновими правими суб`єктів авторського права та суміжних прав №19/2011 від 24 січня 2011 року припинило свою чинність 12 жовтня 2020 року. При цьому всі вимоги ПО УЛАСП щодо попередніх періодів стосовно сплати коштів за договорами не можуть піддаватись сумніву. Відповідно, враховуючи зазначену вище інформацію, Позивач прийняв рішення стягувати з Відповідача кошти тільки за період наявності у Позивача статусу організації колективного управління.

Позивач вирахував загальну заборгованість Відповідача станом на 14.04.2021 року, яка включає в себе основний борг з урахуванням інфляції, три проценти від простроченої суми, а також штрафні санкції у вигляді штрафу.

Відповідно до розрахунку позивач просить стягнути з відповідача заборгованість, що в сукупному розмірі становить 91 993,22 грн, у тому числі: сума основного боргу по Договору № ТЗ-19/04/14 від 04.04.2014 року, що складає 36 500,00 грн., втрати від інфляції в сумі 15 014,23 грн., три проценти від простроченої суми, що складають 3 978,99 грн.. штраф у розмірі 36 500,00 грн

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Предметом позову у справі є матеріально-правові вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього заборгованості за Договором № ТЗ-19/04/14 від 04.04.2014 року у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати Винагороди (Роялті).

Відповідно до приписів статей 435, 440, 441, 443 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 7, 15, 31-33 Закону: право на використання твору належить автору або іншій особі, яка одержала відповідне майнове право у встановленому порядку (за договором, який відповідає визначеним законом вимогам); використання твору здійснюється лише за згодою автора або особи, якій передано відповідне майнове право (за виключенням випадків, вичерпний перелік яких встановлено законом); розмір і порядок виплати авторської винагороди за створення і використання твору встановлюються в авторському договорі або у договорах, що укладаються за дорученням суб`єктів авторського права організаціями колективного управління з особами, які використовують твори.

Згідно з частиною п`ятою статті 32 Закону право на передачу будь-яким особам невиключних прав на використання творів мають організації колективного управління, яким суб`єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частинами першою та другою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що міст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У статті 204 ЦК України зазначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Суд погоджується з твердженням позивача про те, що дія договору продовжувалася на період з 04.04.2015 до 04.04.2016, з 04.04.2016 до 04.04.2017, з 04.04.2017 до 04.04.2018, з 04.04.2018 до 04.04.2019, з 04.04.2019 до 04.04.2020, з 04.04.2020 до 04.04.2021, і на поточний момент строк дії Договору визначається періодом: з 04.04.2021 року до 04.04.2022 року (зважаючи, що жодна сторона належно не повідомила іншу про припинення дії Договору, відповідно до п 6.2. Договору).

Згідно зі статтею 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина перша статті 526 ЦК України). Одностороння відмова від зобов`язання в силу припису статті 525 ЦК України не допускається.

За визначенням, наведеним підпункті 14.1.225 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України, роялті - це будь-який платіж, отриманий як винагорода за використання або за надання права на використання об`єкта права інтелектуальної власності, а саме на будь-які літературні твори, твори мистецтва або науки, включаючи комп`ютерні програми, інші записи на носіях інформації, відео- або аудіокасети, кінематографічні фільми або плівки для радіо- чи телевізійного мовлення, передачі (програми) організацій мовлення, інші аудіовізуальні твори, будь-які права, які охороняються патентом, будь-які зареєстровані торговельні марки (знаки на товари і послуги), права інтелектуальної власності на дизайн, секретне креслення, модель, формулу, процес, права інтелектуальної власності на інформацію щодо промислового, комерційного або наукового досвіду (ноу-хау).

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Суд зазначає, що згідно матеріалів справи загалом Відповідачем за Договором було сплачено з квітня 2014 року всього 5 платежів, що еквівалентно 2 500,00 грн. Таким чином, наявними в матеріалах справи доказами підтверджено, Відповідач сплатив за період з квітня до серпня 2014 року включно.

Твердження позивача про те, що з вересня 2014 року Відповідач має заборгованість за Договором, останній при розгляді справи не стростовував.

За розрахунком позивача, сума заборгованості Відповідача перед Позивачем складає 36 500,00 грн. за період з вересня 2014 року по вересень 2020 року.

Щодо періоду нарахування заборгованості, зокрема, саме по вересень 2020 року, суд приймає наведені позивачем пояснення щодо стягнення з Відповідача коштів тільки за період наявності у Позивача статусу організації колективного управління, та погоджується з правомірністю визначення кінцевого строку розрахунку заборгованості.

Таким чином, суд дійшов висновку, що наявність та обсяг заборгованості відповідача за Договором у вказаному розмірі підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не були спростовані, зокрема, відповідачем не надано суду доказів сплати грошових коштів у вказаному розмірі, у зв`язку з чим позов в цій частині підлягає задоволенню в заявленому розмірі, а саме в розмірі 36 500,00 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача втрати від інфляції в сумі 15 014,23 грн., три проценти від простроченої суми, що складають 3 978,99 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних, суд встановив, що нарахування розраховані за період з 27.08.2014 по 14.04.2021 з урахуванням порядку та строків оплати, визначених умовами Договору, у зв`язку з чим є обґрунтованими, а відтак, позовні вимоги в частині стягнення трьох процентів річних від простроченої суми, що складають 3 978,99 грн., втрат від інфляції від простроченої суми, що складає 15 014,23грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 36 500,00 грн штрафу.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Відповідно до норм частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Пунктом 3.6 Договору встановлено, що якщо користувач прострочить платіж стосовно одного місяця на строк більший ніж чотири місяці, то користувач повинен буде сплатити УЛАСП штраф, що складає 100% від розміру простроченого платежу. Крім цього, в разі зазначеної прострочки УЛАСП набуває право на дострокове отримання винагороди (роялті) за строк в повному обсязі.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем порушено умови укладеного між сторонами договору стосовно строків оплати винагороди (роялті). При цьому оплата платежів за період з вересня 2014 року по вересень 2020 року прострочена на строк, більший ніж чотири місяці.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок штрафу, суд встановив, що, враховуючи положення пункту п. 3.6 Договору, він є обґрунтованим, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 36 500,00 грн підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст.ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені судом, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходи із наступного.

Відповідно до п. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягають задоволенню у повному обсязі, то відповідно витрати на сплату судового збору відшкодуванню підлягають у розмірі 2270,00 грн.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 73, 74, 76, 77, 86, 129, 232, 233, 237, п. 2 ч. 5 ст. 238, ст. ст. 240, 241, ч. 1 ст. 256, 288 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з ФІЗИЧНОЇ ОСОБИ-ПІДПРИЄМЦЯ ЛАТИШ НАТАЛІЇ ВАЛЕРІЇВНИ (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Приватної організації "Українська ліга авторських і суміжних прав" (02002, м. Київ, вул. А.Аболмасова, 5, група приміщень 57, офіс 10; код ЄДРПОУ 37396233) суму основного боргу, що складає 36 500,00 грн., втрати від інфляції в сумі 15 014.23 гри., три проценти від простроченої суми, що складають 3 978.99 грн, штраф у розмірі 36 500,00 грн, витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 270, 00 грн.,

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 20.12.2021 р.

Суддя Киричук О.А.