Рішення № 102057802, 16.12.2021, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 грудня 2021 року Справа № 915/1511/21

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Смородінової О.Г.,

за участю секретаря судового засідання Левченко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_2; ідентифікаційний код 38727770) в особі Філії «Ольвія» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація спеціалізованого морського порту «Ольвія») (54052, м. Миколаїв, а/с 170; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_1; ідентифікаційний код 38728512)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжметбрухт» (69006, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України/бул. Парковий, буд. 1/2, оф. 36; адреса електронної пошти: ІНФОРМАЦІЯ_3; ідентифікаційний код 42693800)

про: стягнення 16 750,78 грн,

за участю представників сторін:

від позивача: Мар`янко Ю.І., за довіреністю, Зарєчнєв С.О., за довіреністю,

від відповідача: не з`явився,

Суть спору:

18.10.2021 Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» в особі Філії «Ольвія» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація спеціалізованого морського порту «Ольвія») звернулося до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 965/20-01-01/Вих від 13.10.2021 (з додатками), в якій, з урахуванням клопотання № 1020/20-01-01/Вих від 26.10.2021, просить суд:

- прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі;

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖМЕТБРУХТ» (69006, Запорізька обл. м. Запоріжжя, вул. Незалежної України/бул. Парковий, буд.1/2 оф. 36, ідентифікаційний код 42693800) на користь державного підприємства «Адміністрація морських портів України» в особі філії «Ольвія» державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації спеціалізованого морського порту Ольвія) (54052, Миколаївська обл., м. Миколаїв, Корабельний район, а/с 170, ідентифікаційний код 38728512) 16750,78 грн (шістнадцять тисяч сімсот п`ятдесят гривень 78 коп);

- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАПОРІЖМЕТБРУХТ» (69006, Запорізька обл. м. Запоріжжя, вул. Незалежної України/бул. Парковий, буд.1/2 оф. 36, ідентифікаційний код 42693800) на користь державного підприємства «Адміністрація морських-портів України» в особі філії «Ольвія» державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрації спеціалізованого морського порту Ольвія) (54052, Миколаївська обл., м. Миколаїв, Корабельний район, а/с 170, ідентифікаційний код 38728512) судовий збір в сумі 2270,00 грн. (дві тисячі двісті сімдесят грн. 00 коп.) за подання позовної заяви. Кошти перерахувати на рахунок філії IBAN НОМЕР_1 АБ «Укргазбанк» в м. Миколаїв;

Позовні вимоги ґрунтуються на підставі: Договору на закупівлю/поставку товарів № 2-П-ФОЛ-21 від 07.05.2021; рахунку на оплату № 411 від 18.05.2021; видаткових накладних № 552 від 07.07.2021, № 523 від 06.07.2021; платіжного доручення № 2077 від 20.05.2021; листування учасників справи; застосування норм статей 11, 509, 525, 526, 626, 627, 629, 656, 662, 664, 712 Цивільного кодексу України, статей 173, 174 Господарського кодексу України; та мотивовані, зокрема, таким:

В укладеному між позивачем та відповідачем договорі поставки сторони узгодили, що поставка (передача) Товару здійснюється на умовах поставки ЕХW (Інкотермс-2010), а місцем поставки товару є: м. Миколаїв, вул. Айвазовського 29/1. Роботи та витрати, пов`язані з вивезенням Товару (партії товару) з місця його зберігання здійснюються Покупцем за власний рахунок. Таким чином, відповідно до умов Договору постачання (передача Товару) мало бути здійснено протягом 5 робочих днів, починаючи з 20.05.2021, тобто до 27.05.2021 включно. Однак, з невідомих причин, Відповідачем не було здійснено своєчасне вивезення товару та відповідно до видаткових накладних підписаних уповноваженими представниками сторін передача товару здійснена 06.07.2021 та 07.07.2021. На підставі викладеного, враховуючи термін прострочення, позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції.

Ухвалою суду від 23.10.2021 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 915/1511/21 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін; розгляд справи по суті призначено на 18 листопада 2021 року о 10:00; викладено вимоги до позивача; встановлено для сторін процесуальні строки для подання заяв по суті спору.

01.11.2021 до суду від позивача надійшло клопотання № 1020/20-01-01/Вих від 26.10.2021 на виконання вимог ухвали суду від 23.10.2021.

15.11.2021 до суду від відповідача надійшов відзив № 1111/01 від 11.11.2021 на позову заяву, в якому товариство заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в позові в повному обсязі з покладенням судових витрат на позивача.

Заперечення відповідача у відзиві мотивовані, зокрема, тим, що саме позивачем було порушено строки виконання нього обов`язку щодо поставки оплаченого відповідачем товару. Але з незрозумілих причин за несвоєчасність виконання ним же свого обов`язку позивач намагається покласти відповідальність на відповідача.

Крім того, відповідач зазначає, що пункт 7.3 Договору виглядає таким чином, що за порушення строків поставки товару постачальником (позивачем) чомусь повинен відповідати перед порушником покупець (відповідач). Відповідач також звертає увагу суду на те, що незалежно від змісту і тлумачення цього пункту, до Відповідача не може бути застосована відповідальність за порушення строків поставки (передачі) товару, які допустив саме Позивач, що підтверджується видатковими накладними.

Також товариство зазначає, що у позові відсутні вказівки на те, який саме пункт Договору містить обов`язок відповідача (покупця) вивезти товар протягом певного строку, як і не містить, який саме пункт Договору з таким обов`язком покупця ним порушений.

22.11.2021 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив № 1135/20-01-01/Вих від 22.11.2021, у якій позивач не погоджується з аргументами відповідача, викладеними у відзиві та просить суд позов задовольнити.

Станом на момент початку розгляду справи по суті від учасників справи інших заяв чи клопотань як по суті справи, так і з процесуальних питань, до суду не надходило.

16.12.2021 в судове засідання з`явилися повноважні представники позивача, яких суд заслухав. Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про час та місце проведення засідання був повідомлений. Враховуючи наведене та те, що явка учасників справи не визнавалася судом обов`язковою, а участь у засіданні суду є правом, а не обов`язком сторони, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання за відсутності представника відповідача.

Відповідно до змісту статей 195, 240 ГПК України, 16.12.2021 за результатами розгляду даної справи за правилами спрощеного позовного провадження, суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення.

Ознайомившись з матеріалами справи, дослідивши надані докази у їх сукупності, заслухавши в судових засіданнях представників позивача, суд -

В С Т А Н О В И В:

07 травня 2021 року між Державним підприємством «Адміністрація морських портів України, від імені якого діяла Філія «Ольвія» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація спеціалізованого морського порту «Ольвія»), як постачальником, та Товариством з обмеженою відповідальністю «Запоріжметбрухт», як покупцем, був укладений Договір на закупівлю/поставку товарів № 2-П-ФОЛ-21 (далі - Договір), відповідно до предмету якого постачальник зобов`язався поставити покупцю товар: вторинна металева відновлена сировина за кодом ДК 021:2015 14910000-3 (металобрухт) (далі - Товар) який утворився в постачальник внаслідок господарської діяльності постачальника (переробки, обробки, плавлення товарів (сировини, матеріалів, заготовок тощо) на виробництві, будівництві, розібранні (демонтажу) ліквідованих основних фондів та інших подібних операцій), а покупець прийняти і оплатити такий товар в порядку та на умовах, визначених цим договором (п. 1.1).

За умовами наведеного Договору:

- ціна цього Договору становить 85 511,92 грн без ПДВ. Ціна за одиницю товару зазначена у специфікації (п. 3.1);

- поставка (передача) товару (партії товару) здійснюється протягом 5 робочих днів з дати отримання постачальником попередньої оплати (п. 5.2);

- місце поставки (передачі) товару (партії товару): Україна, м. Миколаїв, Корабельний р-н, вул. Айвазовського, буд 29/1, на умовах поставки ЕХW (Інкотермс-2010). Роботи та витрати, пов`язані з вивезенням товару (партії товару) і місця його зберігання здійснюється покупцем за власний рахунок )п. 5.2);

- у разі порушення умов Договору щодо строку поставки (передачі) покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 0,5 % від ціни несвоєчасно вивезеного товару за кожен день затримки його вивезення (п. 7.3);

- цей Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення печатками, якщо такі використовуються, і діє до 31.12.2021 року, а в частині зобов`язань, які виникли в період дії Договору і відповідальності за їх виконання - до повного їх виконання, проведеного в належному порядку (п. 10.1).

Вищенаведений Договір скріплений підписами та печатками обох сторін.

Предметом даного позову виступає майнова вимога позивача про стягнення з відповідача штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за укладеним між сторонами договором.

Відповідно до приписів ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Таким чином, до предмета доказування у даній справі належить встановлення обставин порушення відповідачем строків виконання зобов`язання за укладеним між сторонами Договором.

Позивач підтверджує власну правову позицію такими доказами:

- Договір на закупівлю/поставку товарів № 2-П-ФОЛ-21 від 07.05.2021 зі Специфікацією до нього;

- рахунок на оплату № 411 від 18.05.2021;

- видаткові накладні № 552 від 07.07.2021, № 523 від 06.07.2021;

- платіжне доручення № 2077 від 20.05.2021;

- листи Філії «Ольвія» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація спеціалізованого морського порту «Ольвія»): № 674/20-01-01/Вих від 08.07.2021, № 824/20-01-01/Вих від 18.08.2021;

- листи Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжметбрухт»: № 0308/01 від 03.08.2021, № 0407/03 від 04.07.2021, № 0407/02 від 04.07.2021;

- деталізація по локальним і роумінговим дзвінкам;

- роздруківки з платформи електронних закупівель.

Відповідач на підтвердження власної правової позиції надав суду такі докази:

- листи Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжметбрухт»: № 0407/03 від 04.07.2021, № 0407/02 від 04.07.2021.

Статтями 73, 74 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, проаналізувавши фактичні обставини справи згідно з вимогами чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд встановив таке.

Спірні правовідносини, які виникли між сторонам регулюються положеннями чинного законодавства про поставку.

Так, згідно з приписами ч. ч. 1 та 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За умовами ч. 1 ст. 662 та ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 664 ЦК України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар.

Згідно з ч. 1 ст. 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов вищенаведеного Договору позивачем було виставлено відповідачу рахунок на оплату товару № 411 від 18.05.2021 на суму 85 511,92 грн.

Відповідно до платіжного доручення № 2077 від 20.05.2021 відповідачем було в повному обсязі сплачено вартість товару.

Вивезення товару відповідачем було здійснено 06.07.2021 та 07.07.2021 відповідно до видаткових накладних підписаних уповноваженими представниками сторін:

- № 523 від 06.07.2021 на 70 320,00 грн;

- № 552 від 07.06.2021 на 15 191,92 грн.

Позивач у даній справі зазначає, що відповідно до умов Договору постачання (передача товару) мало бути здійснено протягом 5 робочих днів, починаючи з 20.05.2021, тобто до 27.05.2021 включно.

Відповідач у відзиві також зазначає, що поставка товару повинна була відбутися у строк до 27.05.2021 включно.

Разом із тим, обставинами щодо яких між учасниками справи існує спір є ті, що стосуються механізму здійснення поставки, а саме:

- позивач стверджує, що відповідач повинен був у строк до 27.05.2021 здійснити вивезення товару, а, отже оформлення поставки товару 06.07.2021 та 07.07.2021 свідчить про порушення відповідачем строку поставки, та є підставою для застосування до останнього штрафних санкцій;

- відповідач стверджує, що саме на постачальника було покладено обов`язок поставити (передати) товар до 27.05.2021 включно, а, отже, саме позивач порушив встановлені у договорі строки.

З метою досудового врегулювання спору позивач направив на адресу відповідача претензію № 674/20-01-01/Вих від 08.07.2021 щодо сплати штрафних санкцій в сумі 16 750,78 грн.

У відповіді на вказану претензію № 0308/01 від 03.08.2021 відповідач заперечив проти вимог позивача щодо сплати суми штрафних санкцій та не визнав її.

Після наведеного позивач повторно направив на адресу відповідача претензію № 824/20-01-01/Вих від 18.08.2021 щодо сплати штрафних санкцій в сумі 16 750,78 грн, відповідь на яку в матеріалах справи відсутня.

З урахуванням наведеного суд зауважує, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, відповідно до статті 11 ЦК України є, зокрема, договори. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 14 ЦК України цивільні обов`язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

У відповідності до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до приписів статей 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За приписами статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин обов`язок доведення факту своєчасності здійснення вивезення товару з урахуванням термінів ЕХW (Інкотермс-2010) закон покладає на покупця.

При цьому, судом відхиляються заперечення відповідача про те, що відповідно до умов договору саме постачальник повинен був поставити (передати) товар до 27.05.2021 включно, і тому позивач порушив умови договору.

Так, як уже було наведено вище, п. 5.2 сторони погодили, що поставка (передача) Товару здійснюється на умовах поставки ЕХW (Інкотермс-2010), а місцем поставки товару є: м. Миколаїв, вул. Айвазовського 29/1. Роботи та витрати, пов`язані з вивезенням товару (партії товару) з місця його зберігання здійснюються покупцем за власний рахунок.

Відповідно до правил Інкотермс-2010 термін EXW / EX Works (... named place)/ Франко завод (...назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої обов`язки по постачанню, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці (наприклад: на заводі, фабриці, складі і т.п.). Продавець не відповідає за навантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

Таким чином, оскільки сторони у Договорі погодили, що поставка товару відбуватиметься на умовах поставки ЕХW (Інкотермс-2010), то відповідні умови підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Суд також вважає слушним посилання позивача на п. 2 ч. 1 ст. 664 Цивільного кодексу України, відповідно до якого обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Крім того, суд зазначає, що надані відповідачем листи № 0407/03 від 04.07.2021, № 0407/02 від 04.07.2021 свідчать про те, що лише у липні 2021 року товариством вживалися активні дії щодо отримання товару зі складу постачальника.

Посилання ж відповідача на відсутність проінформованості про готовність товару до поставки також відхиляється судом, оскільки надання постачальником будь-яких повідомлень щодо готовності товару не передбачено умовами договору.

Виходячи з вищенаведеного, суд погоджується з доводами позивача про те, що відповідач у спірних правовідносинах дійсно порушив норми та приписи чинного законодавства в частині своєчасності здійснення вивезення товару зі складу покупця, що призвело до фактичної передачі товару з порушенням встановленого строку. У зв`язку з наведеним позиивач цілком правомірно звернувся до господарського суду з відповідним позовом.

З урахування наведеного, суд зазначає, що за приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Приписами ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.

Відповідно до п. 7.3 Договору сторони погодили, що у разі порушення умов Договору щодо строку поставки (передачі) покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі 0,5 % від ціни несвоєчасно вивезеного товару за кожен день затримки його вивезення.

Отже, на підставі статті 549 ЦК України, статті 230 ГК України та умов Договору, позивач цілком правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача штраф.

Перевіривши розрахунки позивача, судом встановлено, що відповідні нарахування позивачем проведено правильно, а, отже, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та підтверджені матеріалами справи.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином, у зв`язку з задоволенням позовних вимог в повному обсязі судовий збір у даній справі підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 219, 220, 233, 238, 240, 241, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Запоріжметбрухт» (69006, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України/бул. Парковий, буд. 1/2, оф. 36; ідентифікаційний код 42693800) на користь Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14; ідентифікаційний код 38727770) в особі Філії «Ольвія» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація спеціалізованого морського порту «Ольвія») (54052, м. Миколаїв, а/с 170; ідентифікаційний код 38728512) 16750,78 грн, а також 2270,00 грн судового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони та інші учасники справи:

Позивач: Державне підприємство «Адміністрація морських портів України» (01135, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 14; ідентифікаційний код 38727770) в особі Філії «Ольвія» Державного підприємства «Адміністрація морських портів України» (адміністрація спеціалізованого морського порту «Ольвія») (54052, м. Миколаїв, а/с 170; ідентифікаційний код 38728512).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Запоріжметбрухт» (69006, м. Запоріжжя, вул. Незалежної України/бул. Парковий, буд. 1/2, оф. 36; ідентифікаційний код 42693800).

Повне рішення складено та підписано судом 21.12.2021.

Суддя О.Г. Смородінова