Рішення № 102057555, 10.11.2021, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" листопада 2021 р. м. Київ Справа № 911/1977/21

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Зернокомплекс “Сиваш”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Фінпром”

про зобов`язання вчинити певні дії

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників сторін:

від позивача: Гурський М.М. (ордер КВ № 476774 від 11.08.2021 року);

від відповідача: Радіщев В.О. (ордер АВ № 1017593 від 09.08.2021 року).

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Зернокомплекс “Сиваш” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Фінпром” про зобов`язання вчинити певні дії щодо відвантаження придбаного зерна пшениці та надання необхідних товаросупровідних документів.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.07.2021 року відкрито провадження у справі № 911/1977/21, справу № 911/1977/21 призначено за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.08.2021 року.

У зв`язку з виникненням технічних проблем, що унеможливлюють проведення підготовчого засідання 11.08.2021 року, підготовче засідання у справі відкладалось на 06.09.2021 року.

03.09.2021 року представником відповідача подано заяву, якою останній просив суд продовжити строк для подачі відзиву на позовну заяву та продовжити строк проведення підготовчого провадження на тридцять днів.

Відповідач в судове засідання 06.09.2021 року не з`явився, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 13.07.2021 року не виконав.

Розглянувши в судовому засіданні 06.09.2021 року заяву представника відповідача про продовження строку для подачі відзиву на позовну заяву, заслухавши пояснення представника позивача, суд дійшов висновку про задоволення вищезазначеного клопотання. Підготовче засідання у справі відкладалось на 22.09.2021 року.

В підготовчому засіданні 22.09.2021 року оголошено перерву на 13.10.2021 року. В підготовчому засіданні 13.10.2021 року оголошено перерву на 20.10.2021 року.

19.10.2021 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження.

В підготовчому засіданні 20.10.2021 року представник позивача позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві підтримав, уточнень позовних вимог не мав. Також зазначив і про те, що ним повідомлені всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 20.10.2021 року не з`явився, однак проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання вирішені питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчиненні усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 03.11.2021 року.

02.11.2021 року до початку розгляду справи по суті від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив.

В судовом засіданні 03.11.2021 року оголошено перерву в розгляді справи на 10.11.2021 року.

В судовом засіданні 10.11.2021 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, представник відповідача проти позову заперечував.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 10.11.2021 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, позивач зазначає, що у листопаді 2016 року між Товариством з обмеженою відповідальністю “Зернокомплекс “Сиваш”, як покупцем, та Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Фінпром”, як постачальником, досягнуто усної домовленості про постачання оптової партії зерна, а саме: пшениці 3 класу в кількості 2 000 тонн за ціною 4 200,00 грн. за тонну.

На виконання вказаної домовленості Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Фінпром” виставлено Товариству з обмеженою відповідальністю “Зернокомплекс “Сиваш” до оплати рахунок № 011101 від 01.11.2016 року на суму 8 400 000,00 грн., з ПДВ. При цьому, в рахунку вказано: найменування товару - пшениця; кількість – 2 000 тонн; ціна без ПДВ – 3 500,00 грн.; сума без ПДВ – 7 000 000,00 грн.; ПДВ – 1 400 000,00 грн.; рахунок дійсний - один день.

У свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю “Зернокомплекс “Сиваш” перерахувало Товариству з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Фінпром” грошові кошти у сумі 4 000 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 1878 від 02.11.2016 року, зазначивши у графі “Призначення платежу”: “Договор поставки 2607-1 За пшеницу. согл. сч. № 011101 от 01.11.2016 у т. ч. ПДВ 20% 666666,67 грн.”.

За фактом надходження даних коштів Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Фінпром” 02.11.2016 року виписало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Зернокомплекс “Сиваш” податкову накладну № 2/2, в якій вказало суму ПДВ у сумі 666 666,67 грн. і зареєструвало відповідну накладну в органах Державної фіскальної служби України та відобразило її у своїй декларації ПДВ за листопад 2016 року.

Зважаючи на вказане, між сторонами укладено договір купівлі-продажу у спрощений спосіб - у простій письмовій формі шляхом обміну документами, у яких погоджені істотні умови договору.

Також, позивач зазначає, що Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Фінпром” 02.11.2016 року відвантажило зі свого складу Товариству з обмеженою відповідальністю “Зернокомплекс “Сиваш” 136,56 тонн пшениці, що підтверджується видатковою накладною від 02.11.2016 року № 021101 та товарно-транспортними накладними від 02.11.2016 року №№ 1-6.

Тобто, поставка у розмірі 136,56 тон пшениці відбулася шляхом самовивозу товару зі складу відповідача власним автотранспортом позивача.

Виходячи із суми передоплати за товар у розмірі 4 000 000,00 грн., недопоставленими залишились 815,710 тонн товару на суму 3 425 986,00 грн.

Факт виникнення між сторонами вищенаведених правовідносин купівлі-продажу (поставки) товару встановлений під час розгляду справи Господарського суду Київської області № 911/4204/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Зернокомплекс “Сиваш” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Фінпром”, а саме: рішенням Господарського суду Київської області від 09.03.2017 року та постановою Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2017 року, що залишені без змін постановою Вищого господарського суду України від 15.08.2017 року.

У справі Господарського суду Київської області № 911/4204/16 розглядався позов Товариства з обмеженою відповідальністю “Зернокомплекс “Сиваш” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Фінпром” про повернення суми передплати як безпідставно набутих (помилково перерахованих) коштів. За наслідками розгляду спору судом в задоволенні позову відмовлено, оскільки встановлено, що підставою сплати позивачем на користь відповідача коштів слугували домовленості щодо купівлі зерна пшениці.

Після чого, з врахуванням встановлених у справі № 911/4204/16 обставин, 22.09.2017 року позивач звернувся до відповідача з вимогою в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, в якій просив не пізніше 7 робочих днів від дня отримання поставити позивачу 815,710 тон пшениці 3-го класу на суму 3 425 986,00 грн.

29.09.2017 року відповідачем було направлено відповідь № 0210 на лист від 22.09.2017 року № 88/09- 2017, у якій відповідач просив позивача негайно направити транспорт за адресою місцезнаходження складу (с. Попелюхи, Піщанського району, Вінницької області) для одержання (відвантаження) оплаченої партії зерна кількістю 815,710 тон пшениці 3-го класу та зазначив, що усі необхідні супровідні документи будуть надані при відвантаженні вказаної партії зерна.

Однак, не отримавши відповіді на лист від 22.09.2017 року, позивач 11.10.2017 року листом № 113/10-2017 повідомив відповідача про односторонню відмову від договору поставки товару та вимагав не пізніше 7 днів від дня отримання листа повернути вартість оплаченого та непоставленого товару у сумі 3 425 986,00 грн. шляхом перерахування на його банківський рахунок згідно із зазначеними у листі реквізитами. Відсутність протягом встановленого строку виконання вимоги позивача стало підставою для звернення до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача суми вартості непоставленого товару у розмірі 3 425 986,00 грн. Вказаний позов розглядався у справі Господарського суду Київської області № 911/3197/17.

Рішенням Господарського суду Київської області від 09.06.2020 року у справі № 911/3197/17, залишеним в силі постановами Північного апеляційного господарського суду від 10.11.2020 року та Касаційного господарського суду Верховного Суду від 25.02.2021 року, у задоволенні позовних вимог позивача було відмовлено, оскільки суди встановили та підтвердили факти існування договірних відносин між сторонами та відсутність підстав для односторонньої відмови позивача від виконання зобов`язання в натурі. Суд зазначив, що позивач як зобов`язана сторона договору - у частині обов`язку вчинити дії для належного отримання товару, повинен був вчинити необхідні дії для належного виконання зобов`язання, а саме: здійснити отримання товару шляхом самовивозу власним автотранспортом (зважаючи на вид товару - зерно, його обсяги та умови його зберігання, а також з урахуванням попередніх дій позивача) зі складу відповідача, проте відповідні дії позивачем не було вчинено.

Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиціальні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Крім того, під час розгляду вказаних судових справ стороною відповідача неодноразово наголошувалось на готовності виконати поставку позивачу 815,710 тон пшениці 3-го класу на суму 3 425 986,00 грн.

Отримавши остаточне рішення Касаційного господарського суду Верховного Суду від 25.02.2021 року у справі № 911/3197/17 та з урахуванням висновків суду у цій справі, позивач звернувся до відповідача з Листом-вимогою від 29.03.2021 року № 29/03-1, у якому просив не пізніше 7 (семи) днів від дня отримання даного листа-вимоги:

- повідомити ТОВ “Зернокомплекс “Сиваш” про місцезнаходження складу для одержання (відвантаження) оплаченої партії зерна кількістю 815,710 тон пшениці 3- го класу;

- підготувати оплачену партію зерна кількістю 815,710 тон пшениці 3-го класу, а також усі необхідні товаросупровідні документи для відвантаженні на транспорт ТОВ “Зернокомплекс “Сиваш”;

- розпочати передачу ТОВ “Зернокомплекс “Сиваш” оплаченої партії зерна кількістю 815,710 тон пшениці 3-го класу шляхом відвантаження на автотранспорт ТОВ “Зернокомплекс “Сиваш” із розрахунку не менше 136,56 тон товару на добу, загальний час вивезення товару - не більше 6 (шести) робочих днів;

- передати ТОВ “Зернокомплекс “Сиваш” усі необхідні товаросупровідні документи;

- про час та місце початку передачі (відвантаження) товару попередити ТОВ “Зернокомплекс “Сиваш” не пізніше ніж за 7 робочі днів шляхом направлення листа за адресою: 02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, буд. 2А, оф. 510, а копію такого листа - на електрону адресу позивача.

Вказаний лист було направлено цінним листом № 0200250219600 з описом вкладення, який був вручений відповідачу 02.04.2021 року, однак залишений останнім без відповіді та задоволення (копія наявна в матеріалах справи).

У зв`язку з чим позивач повторно звернувся до відповідача з листом від 21.04.2021 року № 21/04-1 з тими самими вимогами. Вказаний лист було направлено цінним листом № 0200250577523 з описом вкладення. Лист був вручений відповідачу 05.05.2021 року, однак залишений відповідачем без відповіді та задоволення.

Таким чином, враховуючи факт здійснення позивачем передплати за поставку зерна та беручи до уваги факти, встановлені рішеннями у судових справах № 911/4204/16 та № 911/3197/17, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів з вимогами до відповідача щодо передачі йому як покупцю, оплаченого товару – зерна пшениці 3-го класу та необхідної товаросупровідної документації.

Зокрема позивач в позові просить суд:

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Фінпром” виконати зобов`язання за договором купівлі-продажу (поставки) товару - пшениці 3 класу, укладеним у спрощений спосіб з Товариством з обмеженою відповідальністю “Зернокомплекс “Сиваш” та передати (поставити) Товариству з обмеженою відповідальністю “Зернокомплекс “Сиваш” оплачену партію зерна кількістю 815,710 тон пшениці 3-го класу шляхом відвантаження на наданий Товариством з обмеженою відповідальністю “Зернокомплекс “Сиваш” транспорт для здійснення ним подальшого самостійного вивезення товару;

- зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Фінпром” передати Товариству з обмеженою відповідальністю “Зернокомплекс “Сиваш” усі необхідні товаросупровідні документи на товар та попередити отримувача про час та місце відвантаження товару не пізніше ніж за 7 (сім) робочих днів до початку передачі (відвантаження) товару.

В ході розгляду спору відповідачем подано відзив, яким останній проти позову заперечував, однак визнав факт існування з позивачем правовідносин за досягнутими 01.11.2016 року усними домовленостями про постачання оптової партії зерна, а саме: пшениці 3 класу в кількості 2 000 тонн за ціною 4 200,00 грн. за тонну.

Окрім того, відповідачем підтверджено, що на виконання вказаної домовленості Товариством з обмеженою відповідальністю “Зернокомплекс “Сиваш” здійснено оплату виставленого Товариством з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Фінпром” рахунку № 011101 від 01.11.2016 на суму 4 000 000,00 грн. згідно з платіжним дорученням № 1878 від 02.11.2016 року в якості передплати товару – пшениці 3-го класу.

Також, відповідач підтвердив, що 02.11.2016 року ним відвантажено зі свого складу Товариству з обмеженою відповідальністю “Зернокомплекс “Сиваш” 136,56 тонн пшениці, що підтверджується видатковою накладною від 02.11.2016 року № 021101 та товарно-транспортними накладними від 02.11.2016 року № № 1- 6.

Щодо решти передплаченого товару, відповідач зазначив, що позивач припинив вивезення товару зі складу відповідача та почав заперечувати факт наявності договірних відносин, вимагав повернення передплаченої суми як помилково сплачених коштів, набутих без відповідних правових підстав згідно ст. 1212 Цивільного кодексу України. Відповідні підстави та вимоги були спростовані в ході розгляду судового спору у справі № 911/4204/16.

В подальшому позивач, посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язання з поставки (відвантаження) товару, вимагав одностороннього припинення зобов`язання у зв`язку з його порушенням контрагентом і повернення передплачених коштів, на які зобов`язання не було виконано.

Відповідний спір розглядався у справі № 911/3197/17, за наслідками розгляду якої не підтвердився факт прострочення постачальником виконання зобов`язання з поставки та встановлено відсутність підстав для односторонньої відмови позивача від договору та вимоги про повернення передплачених коштів.

Під час розгляду справи № 911/3197/17 суд визначив, що виконання зобов`язання має відбуватись шляхом самовивозу власним транспортом товару покупцем зі складу продавця. Суд також дійшов висновку, що позивач повинен нести ризик, пов`язаний з неясністю умов поставки товару та не включення обов`язку продавця забезпечити транспортування товару, а також відповідач мав право очікувати на поставку товару у спосіб, який вже мав місце між сторонами щодо попередньої партії товару. Суд дійшов висновку, що позивач як зобов`язана сторона договору - у частині обов`язку вчинити дії для належного отримання товару, повинен був вчинити необхідні дії для належного виконання зобов`язання, а саме: здійснити отримання товару шляхом самовивозу (зважаючи на вид товару – зерно, його обсяги та умови його зберігання) зі складу відповідача, проте, зазначені дії ним не вчинено.

Відповідач стверджував, що ним у належний спосіб надано відповідь щодо погодження умов поставки товару, зокрема зазначив, що у листі-відповіді від 29.09.2017 року № 3210 на лист позивача від 22.09.2017 року № 88/09-2017 відповідач вказав на необхідність негайного направлення транспорту за адресою місцезнаходження складу (с. Попелюхи, Піщанського району, Вінницької області) для одержання (відвантаження) оплаченої партії зерна кількістю 815,710 тонн пшениці 3- го класу та стверджував, що всі необхідні супровідні документи будуть надані при відвантаженні вказаної партії зерна.

Відповідач у відзиві зазначає, що саме хибна позиція позивача призвела до тривалих судових розглядів, що спричинило затягування виконання зобов`язання на значний час - біля 3,6 років. Відповідач стверджує, що позивач міг в будь-який момент припинити судові розгляди та надати транспортні засоби для вивезення зерна. Невиконання позивачем відповідного обов`язку унеможливило відповідачу виконання обов`язку з відгрузки зерна.

За відповідний проміжок часу змінились обставини, для зберігання зерна, яке було предметом договору з позивачем, відповідач змушений був орендувати склад та забезпечувати належні умови зберігання зерна, що потребувало значних витрат. Однак у зв`язку із тривалим знаходженням зерна на зберіганні, через кліматичні умови зерно за останній осінньо - зимовий період 2020 - 2021 року набрало критичної вологи.

Відповідач зазначає, що за наслідками інвентаризації даного зерна в кількості 820 тон на складі за адресою: Вінницька область, Піщанський район, селище Попелюхи, вулиця Леніна, 1а (протокол від 12.03.2021 року) встановлено, що за час зберігання його внаслідок осінньо- зимових перепадів температур 2020 - 2021 року, що потягло за собою процес самозігрівання, зерно належить до 2 та 3 ступенів дефектності. Згідно технічних можливостей підприємства, рентабельності виробництва, характеру локалізації ділянок зерна з різним ступенем дефектності не вбачається можливим провести відокремлення зерна 2 та 3 ступеню дефектності одне від одного.

З огляду на викладене, зазначене зерно визнано непридатним для використання в продовольчих цілях і може бути використано лише в технічних цілях. З огляду на специфіку діяльності підприємства, у його виробничому процесі відсутня можливість використання даного зерна в технічних цілях, тому інвентаризаційна комісія рекомендувала списати зерно, яке зберігається на складі за адресою: Вінницька область, Піщанський район, селище Попелюхи, вулиця Леніна, 1а як зіпсовану продукцію.

Згідно акту комісії від 12.03.2021 року на виконання протоколу інвентаризаційної комісії від 12.03.2021 року було вирішено списати пшеницю, яка за даними бухгалтерського обліку перебуває на складі за адресою: Вінницька область, Піщанський район, селище Попелюхи; вулиця Леніна, 1а, в кількості 820 тон 3 класу загальною балансовою вартістю 1 077 152,00 грн. як зіпсовану продукцію.

На підставі викладеного, відповідач (ТОВ “Торговий дім “Фінпром”) стверджує, що не має можливості здійснити поставку зерна пшениці 3-го класу в кількості 815,71 тон, оскільки внаслідок тривалого зберігання строк придатності даного товару закінчився і останній було списано.

ТОВ “Торговий дім “Фінпром” зазначає, що факт псування даного товару є збитком для нього, оскільки це відбулось внаслідок необґрунтованих і суперечливих дій (про що свідчить результати розгляду судових справ № 911/4204/16 та № 911/3197/17) ТОВ “Зернокомплекс “Сиваш”, який мав можливість і повинен був забрати вказаний раніше. При цьому, відповідач зазначає, що у разі виконання вчасно свого зобов`язання з отримання придбаного товару, ТОВ “Зернокомплекс “Сиваш” отримав би товар, який би відповідав якості згідно умов договору, а ТОВ “Торговий дім “Фінпром” не понесло б витрат по зберіганню даного зерна та утриманню його у відповідному стані.

Однак, як вбачається з доданих до відзиву документів, судом встановлено, що відповідачем в ході розгляду спору не надано всіх доказів в підтвердження викладених у відзиві обставин, зокрема щодо оренди приміщення саме для зберігання призначеного позивачу зерна, понесення витрат на забезпечення умов його зберігання, обґрунтування нормативів тривалості та умов зберігання зерна, попередження позивача про можливість псування зерна в разі зволікання з його вивезення.

Враховуючи позицію позивача та заперечення відповідача, дослідивши наявні у справі докази та пояснення, судом встановлено, що з дій відповідача та само, як і з дій позивача, не вбачається наміру добросовісного виконання зобов`язання, обидві сторони зволікали зі вжиттям належних та залежних від них заходів для виконання зобов`язання. Однак, позивач сплатив кошти за зерно, які знаходяться у відповідача протягом тривалого часу і відповідач так само міг в будь-який момент з метою недопущення втрати зерна погодитись на припинення договірних зобов`язань. Дії відповідача не мають ознак належної турботливості та обачності.

Крім того, відповідачем не обґрунтовано та не доведено жодними належними доказами, що саме для виконання зобов`язань перед позивачем ним було зарезервовано зерно врожаю 2016 року, яке зберігалось протягом всього часу. Надані відповідачем до заперечення на відповідь на відзив документи не містять посилання, що відповідне зерно призначалось саме позивачу.

Щодо посилання відповідача на лист від 29.09.2017 року № 3210 про необхідність надання транспорту, такий лист свідчить лише про надання відповіді та відсутність підстав для односторонньої відмови від зобов`язання, однак не містить достатньо інформації, необхідної для виконання зобов`язання, а саме чіткого узгодження місця та часу відвантаження зерна, розмірів партій.

Позивач у відповіді на відзив слушно зауважив, що за відсутності чітких домовленостей сторін щодо способу виконання зобов`язання з поставки товару, належний спосіб виконання такого зобов`язання, а саме шляхом самовивозу товару покупцем зі складу продавця, було визначено судом саме за наслідками розгляду справи № 911/3197/17 і для виконання зобов`язання саме у такий спосіб, подано даний позов.

Як визначено ст. 668 Цивільного кодексу України, ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару, якщо інше не встановлено договором або законом.

Ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару, проданого під час його транспортування, переходить до покупця з моменту укладення договору купівлі-продажу, якщо інше не встановлено договором або звичаями ділового обороту.

Умова договору купівлі-продажу про те, що ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту здачі товару першому перевізникові, на вимогу покупця може бути визнана судом недійсною, якщо в момент укладення договору продавець знав або міг знати, що товар втрачено або пошкоджено, але не повідомив про це покупця.

Таким чином, оскільки домовленостями сторін питання переходу ризику втрати товару не врегульовані і поставка не була пов`язана з залученням перевізника, за загальним правилом ризик випадкового знищення або випадкового пошкодження товару переходить до покупця з моменту передання йому товару. Оскільки товар не було передано покупцю (позивачу), ризик його знищення покладався на відповідача.

Також, як визначено ст. 184 Цивільного кодексу України, річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її. Речі, визначені індивідуальними ознаками, є незамінними.

Річ є визначеною родовими ознаками, якщо вона має ознаки, властиві усім речам того ж роду, та вимірюється числом, вагою, мірою. Річ, що має лише родові ознаки, є замінною.

У зв`язку з чим, суд не приймає посилання відповідача на втрату зерна, яке з огляду на визначення ст. 184 Цивільного кодексу України є річчю, визначеною родовими ознаками, оскільки має ознаки, властиві усім речам того ж роду, вимірюється числом, вагою, мірою, і є замінною річчю. Крім того, суд враховує, що відповідачем не наведено пояснень та не надано доказів, які вказують на індивідуальні ознаки зерна, що призначалось для позивача, та дозволяють його ідентифікувати. Також, як слушно зауважив позивач, домовленості сторін стосувались поставки зерна пшениці 3-го класу без визначення його року врожаю.

Також позивач у відповіді на відзив заперечував достовірність доказів щодо псування та списання зерна. Дослідивши надані відповідачем докази, судом встановлено, що відповідні документи стосуються внутрішніх питань господарської діяльності відповідача і не обґрунтовують незамінність такої речі, як зерно пшениці 3-го класу.

Крім того, в додаткових поясненнях позивач зауважив про відсутність пояснень та доказів утилізації списаного зерна, яке призначалось позивачу, що спростовує посилання відповідача на втрату товару (припинення його існування). В ході розгляду спору відповідачем не надано пояснень та доказів стосовно саме знищення списаного товару чи його утилізації іншим чином, що ставить під обґрунтований сумнів посилання відповідача на відсутність товару, передача якого є предметом спору.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів Цивільного законодавства.

Статтею 662 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 664 Цивільного кодексу України обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

З огляду на ст. 664 Цивільного кодексу України та враховуючи визначений в судовому порядку спосіб належного виконання зобов`язання з поставки товару, обов`язок продавця передати товар покупцеві буде вважатись виконаним у момент надання товару в розпорядження покупця за місцезнаходженням товару.

У зв`язку з чим, товар буде вважатись наданим у розпорядження покупця (позивача), якщо у строк, встановлений договором (в даному випадку згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України у строк, зазначений у вимозі), товар буде готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

Саме з наведеною нормою ст. 664 Цивільного кодексу України кореспондується зміст позовних вимог, в яких позивач вимагає від відповідача виконати зобов`язання за договором купівлі-продажу (поставки) товару - пшениці 3 класу та передати (поставити) оплачену партію зерна кількістю 815,710 тон пшениці 3-го класу, шляхом відвантаження на наданий покупцем транспорт для здійснення ним подальшого самостійного вивезення товару, надати усі необхідні товаросупровідні документи на товар та попередити покупця про час та місце відвантаження товару не пізніше ніж за 7 (сім) робочих днів до початку передачі (відвантаження) товару.

Оскільки, як встановлено в ході розгляду спору, відповідачем на вимогу покупця, викладену в листах від 29.03.2021 року № 29/03-1 та від 21.04.2021 року № 21/04-1, не надано відповіді та інформації, яка необхідна для узгодження вивезення товару, відповідачем не доведено передачі товару в розпорядження покупця, відповідно обов`язок продавця передати товар покупцеві не вважається виконаним.

Статтею 689 Цивільного кодексу України встановлено обов`язок покупця щодо прийняття товару, зокрема, покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Звернувшись до відповідача з відповідними листами-вимогами від 29.03.2021 року № 29/03-1 та від 21.04.2021 року № 21/04-1, позивач, як покупець, вжив заходів, необхідних для узгодження місця, часу та порядку відвантаження та вивезення придбаного ним зерна. Неузгодження відповідних питань відповідачем унеможливлює виконання позивачем свого обов`язку щодо прийняття товару і порушує право покупця на отримання оплаченого товару.

Відповідно до ч. 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Таким чином суд дійшов висновку про те, що ефективним способом захисту та таким, що поновить порушене право позивача є зобов`язання відповідача передати (поставити) оплачену позивачем партію зерна кількістю 815,710 тон пшениці 3-го класу шляхом відвантаження на наданий покупцем транспорт для здійснення ним подальшого самостійного вивезення товару, надати усі необхідні товаросупровідні документи на товар та попередити покупця про час та місце відвантаження товару не пізніше ніж за 7 (сім) робочих днів до початку передачі (відвантаження) товару.

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч. 1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивачем обґрунтовані та доведені вірогідними доказами, в той час, як відповідачем позовні вимоги не спростовані, тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених позивачем витрат на сплату судового збору покладається судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Фінпром” (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Гоголя, буд. 26, ідентифікаційний код 36629177) виконати зобов`язання за договором купівлі-продажу (поставки) товару - пшениці 3 класу, укладеним у спрощений спосіб з Товариством з обмеженою відповідальністю “Зернокомплекс “Сиваш” та передати (поставити) Товариству з обмеженою відповідальністю “Зернокомплекс “Сиваш” (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, будинок 2 А, офіс 510, ідентифікаційний код 33918697) оплачену партію зерна кількістю 815,710 тон пшениці 3-го классу, шляхом відвантаження на наданий Товариством з обмеженою відповідальністю “Зернокомплекс “Сиваш” транспорт для здійснення ним подальшого самостійного вивезення товару.

3. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Фінпром” (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Гоголя, буд. 26, ідентифікаційний код 36629177) передати Товариству з обмеженою відповідальністю “Зернокомплекс “Сиваш” (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, будинок 2 А, офіс 510, ідентифікаційний код 33918697) усі необхідні товаросупровідні документи на товар та попередити Товариство з обмеженою відповідальністю “Зернокомплекс “Сиваш” про час та місце відвантаження товару не пізніше ніж за 7 (сім) робочих днів до початку передачі (відвантаження) товару.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Торговий дім “Фінпром” (08600, Київська обл., м. Васильків, вул. Гоголя, буд. 26, ідентифікаційний код 36629177) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Зернокомплекс “Сиваш” (02002, м. Київ, вул. Євгена Сверстюка, будинок 2 А, офіс 510, ідентифікаційний код 33918697) 51 389 (п`ятдесят одну тисячу триста вісімдесят дев`ять) грн. 89 коп. судового збору.

5. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 20.12.2021 р.

Суддя Т.П. Карпечкін