Рішення № 102052598, 07.12.2021, Подільський районний суд міста Кропивницького (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Кіровограда)

Справа № 405/4409/21

2/405/639/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.12.2021 року Ленінський районний суд м. Кіровограда

в складі: головуючого судді - Шевченко І.М.,

за участі секретаря - Фришко А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

У червні 2021 року АТ «Кредобанк» звернувся в Ленінський районний суд м. Кіровограда з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

Ухвалою від 12.07.2021 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та призначено розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін /а.с. 47/.

В позовній заяві представник позивача просив провести розгляд справи в порядку спрощеного провадження без виклику сторін /а.с.1-4/.

Відповідач в судове засідання не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлялася, причин неявки суду не сповістила, до суду подала відзив в якому зазначила, що у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по 30 квітня 2020 року виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит споживач звільняється від відповідальності перед кредитором за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит в період з 01 березня 2020 року (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року виконання зобов`язань зі сплата платежів).

Звільнення від відповідальності поширюється на штрафні санкції, встановлені як договором, так і законодавством, таким чином позичальник звільняється від сплати неустойки (пені та/або штрафу) або інших негативних наслідків, передбачених договором та законом, у разі, якщо позичальник порушить свої зобов`язання за споживчим кредитом, тобто неповністю або невчасно оплатить черговий внесок по кредит) або інший передбачений договором платіж.

Закон № 533-ІХ передбачає, що за прострочення по виконанню зобов`язань за споживчими кредитами у період з 1 березня 2020 року споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавнем за таке прострочення, однак не звільняється від виконання зобов`язань.

Стосовно стягнення витрат на правову допомогу зазначила, що така ціна є завищеною неспіврозмірною з наданим послугами у порівняні з ринковими цінами адвокатських послуг, не відповідає складності справи.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Зокрема, від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послу і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Просить у задоволені позовних вимог за позовною заявою поданою Акціонерним товариством «Кредобанк» до неї про стягнення заборгованості - відмовити.

За таких обставин, згідно ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Судом встановлено, що 24.06.2019 р. між Акціонерним товариством «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № СL - 201225, відповідно до умов якого банк надав відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 60 000 грн. на строк до 22 грудня 2023 року.

Відповідно до п.2.4 договору, позичальник доручив банкові здійснити переказ кредитних коштів на наступні цілі: на поточні потреби в сумі 39 642 грн.; на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позичальника перед ПАТ КБ «Приват банк», в сумі 20 358 грн.

Відповідно до п.2.5 договору, для обліку виданих кредитних коштів банк відкрив позичковий рахунок № НОМЕР_1 .

Відповідно до п. 4.1 договору, за користування кредитом позичальник сплачує Банку відсотки, за процентною ставкою 55,99 % річних.

Відповідно до п. 4.2. договору, проценти за користування кредитом нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту за методом «факт/360», за ставкою визначеною у п. 4.1. цього договору, з дня видачі кредиту до дня повернення кредиту в повному обсязі, якщо інше не випливає з умов цього договору.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.2. договору, позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і терміни, передбачені цим договором та/або додатками до нього. Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим договором відповідно до графіку платежів. Всього позичальник зобов`язаний здійснити 54 щомісячних платежів по 3098 грн. щомісячно, кожного останнього числа відповідного місяця, впродовж 54 місяців з дати укладення кредитного договору.

Згідно із п. 6.9. договору, банк у випадку, передбачених п. 3.3. кредитного договору, вправі вимагати дострокового повернення кредиту, процентів, комісії та інших належних до сплати платежів за кредитним договором, про що письмово повідомляє позичальника.

Відповідно до п. 7.1. договору, за несвоєчасне виконання (прострочення) грошових зобов`язань за цим кредитним договором позичальник відшкодовує банку заподіяні збитки в повному обсязі та сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, яка діяла у період прострочення, розрахованої від суми кожного несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання позичальника, за кожний день прострочення від дати виникнення прострочення до дати, що передує даті погашення заборгованості позичальника. В будь-якому разі розмір пені, нарахованої позичальнику на підставі цього пункту кредитного договору, не може перевищувати 15% від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 7.2. договору, за невиконання обов`язку, передбаченого п.10.2. кредитного договору, банк має право нарахувати позичальнику штраф в розмірі 5 % від суми кредиту, що становить 3000 грн.

Згідно позовних вимог та наданого банком розрахунку, відповідач має заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 27.05.2021 року у розмірі 98 254,27 грн., яка складається з наступного: 57 548,24 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 40 706,03 грн. заборгованості за відсотками.

Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до розрахунку наданого банком в період до 24.03.2020 року відповідачем здійснювалися всі необхідні платежі за кредитом. Після вказаної дати відповідач припинила здійснювати розрахунки з банком та останнім почали нараховуватися проценти за прострочені платежі.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з п. 15 «Прикінцевих та перехідних положень» ЦК України, у разі прострочення позичальником у період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби COVID-19, або/та у тридцятиденний строк після дня завершення дії такого карантину виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку, штраф, пеню за таке прострочення.

Аналогічна норма закріплена в п. 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» у разі прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань за договором про споживчий кредит (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів) споживач звільняється від відповідальності перед кредитодавцем за таке прострочення. В тому числі, але не виключно, споживач в разі допущення такого прострочення звільняється від обов`язків сплачувати кредитодавцю неустойку (штраф, пеню) та інші платежі, сплата яких передбачена договором про споживчий кредит за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) споживачем зобов`язань за таким договором. Забороняється збільшення процентної ставки за користування кредитом з причин, інших ніж передбачені частиною четвертою статті 1056-1 Цивільного кодексу України, у разі невиконання зобов`язань за договором про споживчий кредит у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19) (в тому числі, але не виключно, прострочення споживачем у період з 01 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), наступного за місяцем, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), виконання зобов`язань зі сплати платежів). Норми цього пункту поширюються у тому числі на кредити, визначені частиною другою статті 3 цього Закону.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» на всій території України з 12 березня 2020 року встановлено карантин, дія якого не припинена по теперішній час.

В силу наведених вище норм законодавства, відповідач звільняється від обов`язків сплатити на користь кредитодавця неустойку, штраф чи пеню нарахованих в період карантину.

Позовних вимог щодо стягнення з відповідача штрафу та пені нарахованих в період карантину позивачем не заявлено.

В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу; закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй, що прямо передбачено у статті 8 Конституції України.

Відповідно до частини четвертої статті 42 Конституції України держава захищає права споживачів.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Свобода договору є однією із загальних засад цивільного законодавства, що передбачено у пункті 3 частини першої статті 3 ЦК України.

Одним із основоположних принципів цивільного судочинства є справедливість, добросовісність та розумність, що передбачено у пункті 6 частини першої статті 3 ЦК України.

Тобто дії учасників цивільних правовідносин мають відповідати певному стандарту поведінки та характеризуватися чесністю, відкритістю та повагою до інтересів іншої сторони чи сторін договору.

У частинах першій, третій статті 509 ЦК України вказано, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

У пункті 19 Резолюції Генеральної Асамблеї ООН «Керівні принципи для захисту інтересів споживачів», прийняті 09 квітня 1985 року №39/248 на 106-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН зазначено, що споживачі повинні бути захищені від таких контрактних зловживань, як односторонні типові контракти, виключення основних прав в контрактах і незаконні умови кредитування продавцями.

Враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Кредобанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.

Таким чином, суд вважає необхідним позов задовольнити та стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ «Кредобанк» 98 254,27 грн. заборгованості за кредитом.

Стосовно вимоги позивача, щодо витрат на правничу допомогу судом відзначається наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з положеннями статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права встановить, що розмір гонорару визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

При визначенні суми компенсації витрат понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, про що, зокрема, зазначено у рішеннях від 26 лютого 2015 року у справі Баришевський проти України, від 10 грудня 2009 року у справі Гімайдуліна і інших проти України, від 12 жовтня 2006 року у справі Двойних проти України, від 30 березня 2004 року у справі Меріт проти України, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Суд зазначає, що на підтвердження витрат, понесених на професійну правничу допомогу, мають бути надані договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування останніх.

З огляду на викладене, позивачем повинен бути доведений сам факт понесення ним витрат на професійну правничу допомогу у конкретному розмірі. При цьому суд зобов`язаний дослідити згоду позивача на оплату конкретної суми витрат на професійну правничу допомогу, оскільки при відмові в задоволенні позовних вимог ця сума покладається на самого позивача.

Так, позивачем до суду не надано жодних доказів оформлених у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження) на підтвердження понесених витрат з надання правничої допомоги в розмірі 9 825,42 грн.

Крім того, суд позбавлений можливості перевірити об`єм наданих послуг правничої допомоги, оскільки до суду не надано детального опису робіт (наданих послуг) із зазначенням про витрачений адвокатом Павленком С.В. час (з розбивкою погодинно) на надання правничої допомоги.

Суд констатує, що надавши згоду на оплату в розмірі 9 825,42 грн. за надання правничої допомоги, позивач розумів, що в разі відмови в задоволенні позовних вимог сума витрат покладається на нього.

Таким чином, позивачем не доведено, що витрати на правничу допомогу були неминучими, їх розмір суд вважає необґрунтованим та неспівмірним з об`ємом наданої адвокатом правничої допомоги, а тому суд дійшов до висновку, щодо відсутності підстав для відшкодування витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку з тим, що позовні вимоги майнового характеру задоволено, тому з відповідача підлягає стягненню на користь позивача судовий збір майнового характеру в сумі 2 270 грн., сплаченого позивачем при пред`явленні позову.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № СL - 201225 від 24.06.2019 року в розмірі 98 254,27 грн., що складається з 57 548,24 грн. - заборгованості за тілом кредиту, 40 706,03 грн. - заборгованості за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» 2 270 грн. судового збору.

В задоволенні інших вимог -відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У відповідності до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 Розділу ХІІІ Перехідних положень ЦПК України, в редакції від 3 жовтня 2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди (Ленінський районний суд м. Кіровограда).

Відомості про учасників справи:

позивач: Акціонерне товариство «Кредобанк», місцезнаходження: 79026, м. Львів, вул. Сахарова, 78, ЄДРПОУ 09807862.

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Ленінського районного

суду м. Кіровограда І. М. Шевченко