Рішення № 102051751, 16.12.2021, Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 200/21595/17

Провадження № 2/202/2264/2021

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2021 року Індустріальний районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді - Бєльченко Л.А.

при секретарі - Булгаковій Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний Банк «Приватбанк», Приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Ірини Михайлівни про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

В С Т А Н О В И В:

У грудні 2017 року позивач звернулась до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська з цим позовом.

Ухвалою судді від 11.12.2017 року позовна заява залишена без руху, оскільки не відповідає вимогам ст.ст. 119,120 ЦПК України, позивачеві наданий строк для подання доказів (а.с.25,26).

Ухвалою судді Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.06.2021 року справа передана за підсудністю до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська на підставі ст.ст. 28,31 ЦПК України ( а.с. 51,52).

Ухвалою судді від 12.08.2021 року дана справа прийнята до провадження судді Індустріального районного суду м. Дніпропетровська і призначена до розгляду у порядку загального провадження (а.с.72).

На підтвердження позовних вимог позивач зазначила, що 03.10.2007 року між ПАТ «КБ «Приватбанк» і нею був укладений кредитний договір №DN10GA00000141, відповідно до умов якового Банк зобов`язався надати в кредит грошові кошти у розмірі 54 739,30 доларів США. 13.06.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. вчинений виконавчий напис, котрим запропоновано стягнути з неї, позивача, на користь Банку заборгованість, що виникла за цим кредитним договором за період з 03.10.2007 року по 04.05.2017 року в сумі 97 300,27 доларів США, що за курсом НБУ станом на 04.05.2017 року становить 2 580 736 грн.41 коп. і складається з: залишку заборгованості за кредитом у сумі 52 148,17 дол. США; залишку заборгованості за відсотками у сумі 17 382,54 дол.США; комісії у сумі 3510, 0 дол. США; пені у сумі – 19 664,85 дол. США; штрафу (фіксованої частини) в сумі 9,43 дол. США; штрафу (відсоток від суми заборгованості) у сумі 4 585,28 дол. США; витрат, пов`язаних з вчиненням виконавчого напису у сумі 3000 грн. Позивач вважає, що виконавчий напис вчинений з порушенням законодавства. Так, позивач зазначила, що відповідно до Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 22.02.2012 року № 296/5, вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов`язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень – письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця. Повідомлення вважається надісланим, якщо є відмітка іпотекодавця на письмовому повідомленні про його отримання або відмітка поштового відділення зв`язку про відправлення повідомлення на вказану в іпотечному договорі адресу. Позивач зазначає, що нею не було отримано письмової вимоги про усунення порушень, отже нотаріус не мав права вчинювати виконавчий напис.

Позивач також зазначила, що Банк не мав права встановлювати платежі, які позивач має сплачувати на користь Банку за дії, які Банк вчиняє на власну користь, тобто банк не мав права встановлювати комісію (винагороду). Таким чином, заборгованість, зазначена у виконавчому написі, не є безспірною, на думку позивача. Штраф і пеня, котрі стягнуто з неї, є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення, свідчить про недотримання положень ст. 61 Конституції України. Отже, розрахунок заборгованості за кредитним договором №DN10GA00000141 від 03.10.2007 року, зроблений Банком, є необґрунтованим.

На обґрунтування позовних вимог позивач також зауважила, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом за період з 03.10.2007 року по 04.05.2017 року, тоді як відповідно до ч.1 ст. 88 Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня права вимоги минуло не більше трьох років. В даному випадку з дня виникнення права вимоги минуло більше ніж три роки, що унеможливлює вчинення нотаріусом виконавчого напису.

З огляду на зазначене, позивач просила позов задовольнити.

В судове засідання представник позивача, адвокат Трегуб Ю.Є. , не з`явилась, направила заяву про розгляд справи без її участі і без участі позивача, позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача АТ «КБ «ПриватБанк» в судове засідання не з`явився. З наданого представником Банку Криловою О.Л. відзиву на позовну заяву вбачається, що АТ «КБ «ПриватБанк» позовні вимоги не визнає, зазначаючи, що виконавчий напис вчинено відповідно до норм діючого законодавства, просив відмовити у задоволені позову, справу розглянути без участі представника АТ «КБ «ПриватБанк» (а.с.117-120).

Відповідач приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. в судове засідання не з`явилась, направила лист з проханням розглядати справу без її участі, надіслала засвідчені копії виконавчого напису та документів, на підставі яких його було вчинено ( а.с. 89).

З`ясувавши всі обставини справи і перевіривши їх доказами, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 03.10.2007 року між ПАТ «КБ «Приватбанк» і ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №DN10GA00000141 про надання кредитних коштів у розмірі 54 739,30 доларів США (а.с. 101).

У зв`язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 умов кредитного договору №DN10GA00000141 від 03.10.2007 року, ПАТ «КБ «ПриватБанк»звернулося до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. з заявою про вчинення виконавчого напису за вказаним кредитним договором.13.06.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. був вчинений виконавчий напис за реєстровим номером 5547 про стягнення з позивача на користь ПАТ «КБ «ПриватБанк»заборгованості за кредитним договором .

Відповідно до вказаного виконавчого напису нотаріуса, останній пропонує стягнути з позивача на користь відповідача заборгованість за вказаним кредитним договором за період з 03.10.2007 року по 04.05.2017 року у розмірі 97 300, 27 доларів США, що складається з: 52 148,17 доларів США – заборгованості за кредитом; 17 382,54 доларів США- заборгованості за відсотками; 3 510 доларів США – комісії; 19 664,85 доларів США- пені; 9,43 доларів США – штрафу (фіксованої частини); 4 585,28 доларів США штрафу (відсоток від суми заборгованості).

Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» та п.п. 1.1 п. 1 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, передбачено, що для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно ст. 88 Закону України «Про нотаріат», нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.

Процедуру вчинення виконавчого напису врегульовано у Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженому наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року № 296/5. Для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, а нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 червня 1999 року № 1172, та за умови, що з дня виникнення права вимоги не минуло більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями – не більше одного року.

Відповідно до Переліку для одержання виконавчого напису додаються: оригінал кредитного договору; засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості.

Пунктом 1 вказаного Переліку в редакції від 29.11.2001 року, яка є чинною, передбачено, що для одержання виконавчого напису за нотаріально посвідченим угодам, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право на звернення стягнення на заставлене майно, нотаріусу надаються: оригінал нотаріально посвідченої угоди; документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання.

У постанові Верховного Суду України від 04 березня 2015 року у справі № 6-27цс15 зазначено, що наявність спору про розмір заборгованості у суді на час вчинення виконавчого напису спростовує висновок суду про безспірність заборгованості боржника.

Аналогічні правові висновки містяться й у постановах Верховного Суду України від 11 березня 2015 року у справі № 6-141цс14 та від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17.

У постанові Верховного Суду України від 05 липня 2017 року у справі № 6-887цс17 міститься правовий висновок про те, що суд при вирішенні спору про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком № 1172. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи боржника в повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було невирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру станом на час вчинення нотаріусом виконавчого напису. У цій постанові також зазначено, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлює суд відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів. Під час розгляду справ такої категорії суд перевіряє право стягувача на вчинення вказаної дії, повноваження щодо вчинення нотаріальних дій нотаріуса та встановлює той факт, чи дійсно розмір заборгованості, що підлягає стягненню, у тому числі розмір процентів, неустойки (штрафу, пені), якщо такі належать до стягнення, відповідає сумі, вказаній у виконавчому документі, та залежно від встановленого ухвалює рішення про відмову чи задоволення позову.

Відповідно до наданих приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. копій документів, на підставі яких був вчинений оскаржуваний позивачем виконавчий напис, вбачається, що для вчинення виконавчого напису від 13.06.2017 року за реєстровим номером 5547 нотаріусу було надано кредитний договір, укладений між сторонами; виписка по рахунку боржника за період з 03.10.2007 року по 04.05.2017 року. В копіях документів міститься письмова вимога Банку на адресу боржника про усунення порушення за кредитним договором №DN10GA00000141 від 03.10.2007 року, проте даних щодо отримання цієї вимоги ОСОБА_1 немає (а.с. 93,101,105).

З урахуванням того, що відповідно до Закону України «Про нотаріат» нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня права вимоги минуло не більше трьох років, а судом встановлено, що виконавчий напис вчинений нотаріусом за період більш ніж за три роки, з 03.10.2007 року по 04.05.2017 року, і позивачем фактично не отримано письмову вимогу Банку про усунення порушень за кредитним договором, суд вважає наявними правові підстави для визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М., зареєстрованим в реєстрі за номером 5547, таким, що не підлягає виконанню, задовольнивши позовні вимоги в частині позову ОСОБА_1 до АТ «КБ «ПриватБанк».

Суд вважає, що вимоги позивача до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І.М. не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Відповідно до частини першої ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Частиною другої цієї статті визначені способи захисту особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У пункті 16 постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справа від 01.03.2013 року №3 спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, права та інтереси яких зачіпають нотаріальні дії або акт, в тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнення за виконавчим написом, вирішується судом у порядку цивільного судочинства за позовом боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо однією зі сторін спору є фізична особа.

Таким чином, нотаріус, який вчиняє виконавчий напис, не може бути відповідачем у справах за позовом боржника про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

З огляду на зазначене, суд вважає за необхідне відмовити ОСОБА_1 в позові в частині вимог до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар І. М.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, з відповідача АТ «КБ «ПриватБанк»на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 908,00 грн.

(а.с.1).

Керуючись ст.ст.4, 5, 10, 12,81,141,259, 263-265,280-282 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати виконавчий напис, вчинений 13.06.2017 року приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Іриною Михайлівною, про стягнення заборгованості на загальну суму 97 300,27 доларів США., і зареєстрованого за реєстровим номером 5547, таким, що не підлягає виконанню.

В решті вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк»(01001, м. Київ, вул. Грушевського,1д, Код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908, 00 грн.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя Бєльченко Л.А.