Рішення № 10204791, 24.06.2010, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул.Шевченка 16, м.Івано-Франківськ, 76000, тел. 77-96-83

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 червня 2010 р. Справа № П-20/61-14/114 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Булки В.І.,

при секретарі судового засідання Максимів Н.Б., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом заступника прокурора м.Івано-Франківська в інтересах держави в

особі Івано- Франківської міської ради,

вул. Грушевського,21, м. Івано-Франківськ,76000

до відповідачів: 1.ДКП "Технічний центр "Сервіс-Авто",

вул.Дністровська, 49/303, м.Івано- Франківськ, 76000

2.ПП ОСОБА_1,

АДРЕСА_1

про визнання недійсним договору про надання послуг №12 від 18.08.08, укладеного між Державним комунальним підприємством "Технічний центр "Сервіс-Авто" та ПП ОСОБА_1

за участю представників:

від позивача: Федунишин Х.М. - заступник прокурора, (посвідчення № 98 від 17.05.07);

від відповідачів: не з"явилися

встановив:

ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 10.12.09 провадження у справі №П-20/61-14/114 припинено.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 01.03.10, ухвалу суду від 10.12.09 у даній справі скасовано, справу скеровано на розгляд до господарського суду Івано-Франківської області.

Заступник прокурора м.Івано-Франківська звернувся до суду в інтересах Івано-Франківської міської Ради з позовом про визнання недійсним договору № 12 про надання послуг від 18.08.08, укладеним між Державним комунальним підприємством "Технічний центр "Сервіс-Авто" та приватним підприємцем ОСОБА_1

В засіданні суду 15.06.10 оголошувалась перерва.

Позивач позовні вимоги підтримує, просить позов задоволити, свої обгрунтування виклав у позовній заяві, при цьому вказує на:

- недійсність укладеного між сторонами договору № 12 від 18.08.08, а саме: укладення договору з порушенням вимог, додержання яких є необхідними для чинності договору, які встановлені ч.ч.1,2 ст.203 Цивільного кодексу України (зміст правочину суперечить актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства та вчинений особою, без необхідного обсягу цивільної дієздатності зі сторони позивача);

- те, що предметом вказаного вище договору є не послуги, а територія для паркування, при цьому не вказано межі і підставу набуття права на користування земельною ділянкою;

- ст.12 Земельного кодексу України, котрою передбачено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин;

-те, що спірним договором порушено право Івано-Франківської міської Ради розпоряджатись вказаною територією;

- ст.18 Закону України "Про автомобільні дороги", котрою визначено складові вулиць і доріг міст та інших населених пунктів;

-порушення відповідачем ст.21 Закону України "Про дорожній рух" та Правил дорожнього руху (замовнику надано територію для паркування в межах вулиці, що впливає на рух транспортних засобів та порушує безпеку дорожнього руху).

Відповідач 1, ДКП "Технічний центр "Сервіс-Авто", в засідання суду не з"явився, причини неявки суду не повідомив, хоча його належно повідомлено про час, дату та місце проведення засідання суду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №15534688 від 17.06.10. В попередніх судових засіданнях проти позову заперечував з мотивів викладених у заперечення на позовну заяву (вх.№9846 від 29.09.08), в котрому зазначає, що:

- відповідно до статуту, діяльністю підприємства є організація стоянок для ефективного функціонування автомобільного транспорту;

-рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської Ради № 91 від 26.03.97 та рішенням виконавчого комітету № 354 від 24.07.08, ДКП "Технічний центр "Сервіс-Авто" дозволено організовувати зони паркування на проїзджій частині міських вулиць та уповноважено на укладення із суб"єктами підприємницької діяльності угод на виконання робіт (надання послуг) по паркуванню автотранспорту;

-правомірність укладення договору № 12 від 18.08.08 (на підставі рішень Івано-Франківської міської Ради № 91 від 26.03.97 та № 354 від 24.07.08).

Відповідач 2, ПП ОСОБА_1, неодноразово в засідання суду не з"являвся, причини неявки суду не повідомляв, хоча його належно повідомлено про час, дату та місце проведення засідання суду, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №15347241 від 20.05.10, №15441183 від 05.06.10). Проте, 25.11.08 надав суду відзив на позовну заяву (вх.№12359), в котрому зазначає, що проти позову заперечує; сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента, мають право врегулювати свої відносини на власний розсуд (ст.ст.3,6,627 Цивільного кодексу України); спірним договором не порушено питання про користування земельною ділянкою та те, що договір укладений на підставі рішень виконавчого комітету Івано-Франківської міської Ради № 91 від 26.03.97 та № 354 від 24.07.08, які не визнавались недійсними та не скасовувались, а тому немає підстав для визнання недійсним самого договору.

За наведених обставин та в силу ст.75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами без участі відповідачів, яких належно повідомлено про час, дату та місце проведення засідання суду, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень, які знаходяться в матеріалах справи.

Рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської Ради народних депутатів №91 від 26.03.97 дозволено відповідачу 1, ДКП "Технічний центр "Сервіс-Авто", організувати зони паркування на проїзджій частині міських вулиць.

Відповідно до рішення виконавчого комітету Івано-Франківської міської Ради № 354 від 24.07.08, відповідача 1, уповноважено на укладення із суб"єктами підприємницької діяльності угод на виконання робіт (надання послуг) по паркуванню автотранспорту.

На підставі рішення № 354 від 24.07.08 між ДКП "Технічний центр "Сервіс-Авто" та ПП ОСОБА_1 укладено договір № 12 про надання послуг від 18.08.08.

Відповідно до п.1.1 вказаного вище договору, відповідач 1, ДКП "Технічний центр "Сервіс-Авто", надав замовнику (відповідачу 2, ПП ОСОБА_1.), територію для паркування автомобілів в кількості 17 місць за адресою: м.Івано-Франківськ, вул.Галицька (навпроти "Галичанки"), а замовник (відповідач 2) зобов"язався своєчасно здійснювати оплату за надані послуги.

Згідно п.п.5.1, 5.6 цього договору він набрав чинності з 01.09.08 і діяв протягом двох місяців.

Відповідно до п.2.1. договору, відповідач 2 здійснював оплату відповідачу 1 з розрахунку 272,00грн., в тому числі ПДВ, за один день.

Позивач в засіданні суду зазначив, що предметом даного договору є територія для паркування та при цьому не вказано ні її площі, ні межі, ні підставу набуття права на користування вказаною земельною ділянкою.

Беручи до уваги викладене вище суд приходить до висновку про задоволення позову і виходить з наступних підстав.

Пприпинення договору у звязку із закінченням строку його дії не позбавляє можливості зацікавлену сторону оспорити дійсність цього договору в цілому або його частини і вимагати застосування наслідків недійсності правочину, оскільки для вирішення спору про визнання договору недійсним істотне значення має дотримання сторонами вимог законодавства при його вчиненні.

Окрім того, заступник прокурора м. Івано-Франківська подав суду позовну заяву про визнання договору про надання послуг № 12 від 18.08.08 недійсним, ще до закінчення терміну його дії.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

У відповідності до вимог ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання правочину недійсним. Вирішуючи спір про визнання угоди недійсною, суд встановив наявність обставин, з якими закон повязує визнання угоди (її частини) недійсною і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону, правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони тощо.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України

Частиною 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності,...

Згідно вимог ч. 1 ст. 236 Цивільного кодексу України нікчемний правочин або правочин, визнаний судом недійсним, є недійсним з моменту його вчинення.

При цьому, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Частиною 1 ст. 216 Цивільного кодексу України передбачено що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Крім того, рішенням виконавчого комітету Івано-Франківської міської ради №354 від 24.07.08 відповідача 1, ДКП "Технічний центр "Сервіс-Авто", уповноважено на укладення із суб"єктами підприємницької діяльності угод на виконання робіт (надання послуг) по паркуванню автотранспорту, а не щодо розпорядження територією (земельною ділянкою). В результаті укладення спірного договору відповідач1 в порушення приписів ст.203 Цивільного кодексу України, вчинив правочин без необхідного обсягу цивільної дієздатності та порушив право Івано-Франківської міської ради розпоряджатися вказаною територією.

З наведеного вбачається, що відповідач 2, ПП ОСОБА_1, набув право користування земельною ділянкою без правовстановлюючих документів на підставі договору про надання послуг, що є порушенням встановленого порядку права набуття права на землю, що передбаченно чинним законодавством України.

Статтею 12 Земельного кодексу України встановлено повноваження сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин, а саме: розпорядження землями територіальних громад (пункт а).

Вулиці і дороги міст та інших населених пунктів знаходяться у віданні органів місцевого самоврядування і є комунальною власністю (ч.1 ст.16 Закону України "Про автомобільні дороги").

В силу ст.1 Закону України "Про місцеве самоврядування", право комунальної власності це - право територіальної громади володіти, доцільно, економно, ефективно користуватися і розпоряджатися на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування.

В ст.18 Закону України "Про автомобільні дороги" наведено виключний перелік складових вулиць і доріг міст та інших наседених пунктів, до яких належить проїздна частина вулиць і доріг, трамвайне полотно, дорожнє покриття, штучні споруди, споруди дорожнього водовідводу, технічні засоби організації дорожнього руху, зупинки міського транспорту, тротуари, пішохідні та велосипедні доріжки, зелені насадження, наземні та підземні мережі.

Таким чином, з огляду на вищевикладене, паркувальна територія не є складовою вулиці, а тому не може розміщуватись в межах вулиці (м.Івано-Франківськ, вул.Галицька (навпроти "Галичанки").

Судом враховано і вимоги передбачені ст.21 Закону України "Про дорожній рух", автомобільна дорога, вулиця являє собою частину території, в тому числі в населеному пункті, призначену для руху транспортних засобів і пішоходів з усіма розміщеними на ній спорудами.

Слід врахувати і Правила дорожнього руху (п.1.10), затверджені Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.01, в котрих зазначено, що автомобільна дорога, вулиця (дорога) - частина території, в тому числі в населеному пункті, призначена для руху транспортних засобів і пішоходів, з усіма розташованими на ній спорудами (мостами, шляхопроводами, естакадами, надземними і підземними пішохідними переходами) та засобами організації дорожнього руху, і обмежена по ширині зовнішнім краєм тротуарів чи краєм смуги відводу.

Аналізуючи наведені вище норми законів, суд вважає, що розміщення в межах вулиці відокремленої території, призначеної для паркування перешкоджає забезпеченні безпечних і зручних умов руху та її розміщення суперечить вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Позивачем доведено обставини, на які він посилався. Отже, вимога позивача правомірна та підлягає задоволенню.

Разом з тим, слід зауважити, що відповідно до пункту 1 частини 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право визнати недійсним повністю або у певній частині повязаний з предметом спору договір, який суперечить законодавству. При цьому, за приписами ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази з урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на фактичні обставини справи суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову та визнання недійсним договору про надання послуг №12 від 18.08.08, укладеного між Державним комунальним підприємством "Технічний центр "Сервіс-Авто" та ПП ОСОБА_1

Судові витрати відповідно до ст.49 ГПК України слід покласти на відповідача 1.

На підставі наведеного, керуючись ст.124 Конституції України, ст.ст.16,215,216,236 Цивільного кодексу України, ст.12 Земельного кодексу України, ст.1 Закону України "Про місцеве самоврядування", ст.ст.33,43,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов задоволити.

Визнати недійсним договір про надання послуг №12 від 18.08.08, укладений між Державним комунальним підприємством "Технічний центр "Сервіс-Авто" (вул.Дністровська, 49/303, м.Івано- Франківськ) та Приватним підприємцем ОСОБА_1 (АДРЕСА_1

Стягнути з Державного комунального підприємства "Технічний центр "Сервіс-Авто" (вул.Дністровська, 49/303, м.Івано- Франківськ) в дохід державного бюджету ( отримувач: УДК, м.Івано-Франківськ; банк отримувача: ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, р/р 31113095700002, код ЄДРПОУ 20568100, код платежу 22090200) 85,00грн. (вісімдесят п"ять гривень 00коп.) державного мита.

Видати наказ.

Стягнути з Державного комунального підприємства "Технічний центр "Сервіс-Авто" (вул.Дністровська, 49/303, м.Івано- Франківськ) 236,00 грн. (двісті тридцять шість гривень 00коп.) витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу ( отримувач: Державний бюджет м.Івано-Франківська, код ЄДРПОУ, отримувач: 20568100, р/р 31216259700002, банк- ГУДК України в Івано-Франківській області, МФО 836014, код платежу 22050000).

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, у разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Булка В.І

Рішення підписане 30.06.10.

Виготовлено в АС "Діловодство суду"

Помічник судді Гандера М.В. 30.06.10