Постанова № 102047121, 02.12.2021, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/2756/21

Провадження № 3/163/1485/21

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 грудня 2021 року місто Любомль

Суддя Любомльського районного суду Волинської області Шеремета С.А.

з участю секретаря Семенюк К.М.,

представника Волинської митниці Федчишина Р.А.,

особи, що притягується до відповідальності, ОСОБА_1 ,

розглянувши в приміщенні суду направлені Волинською митницею матеріали справи за протоколом № 0733/20500/21 про притягнення до відповідальності за ч.6 ст.481 МК України

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, що проживає по АДРЕСА_1 , непрацюючої, РНОКПП НОМЕР_1 ,

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 , яка 14.08.2021 року через митний пост "Устилуг" Волинської митниці увезла автомобіль "RENAULT LAGUNA", польський номерний знак НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , в режимі тимчасового ввезення в Україну на строк до 13.10.2021 року, перевищила строк тимчасового ввезення цього транспортного засобу особистого користування більше ніж на 30 діб, що виявлено 16.11.2021 року на митному посту "Устилуг" Волинської митниці, чим вчинила правопорушення, передбачене за ч.6 ст.481 МК України.

Особа, що притягується до відповідальності, ОСОБА_1 в судовому засіданні свою вину визнала, щиро розкаялась у вчиненому та просила суд її суворо не карати. Пояснила, що наміру порушувати митні правила у неї не було, а строк ввезення транспортного засобу перевищила через збіг тяжких сімейних обставин, зокрема тяжку хворобу баби та смерть тітки, а також через поломку самого автомобіля, після ремонту якого відразу намагалася вивезти його з України, на підтвердження чого подала суду відповідні документи. Також вказала, що постійного джерела доходів в Україні немає тому змушена їздити на тимчасові заробітки за кордон, а накладення стягнення буде надмірним тягарем для неї.

Представник Волинської митниці під час розгляду протоколу заявив, що вважає доведеною винуватість ОСОБА_1 у вчиненні порушення митних правил, просив накласти стягнення в межах санкції ч.6 ст.481 МК України, стягнути витрати митниці і судовий збір.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні передбаченого ч.6 ст.481 МК України правопорушення повністю стверджена її зізнанням в суді та матеріалами справи: протоколом про порушення митних правил, копіями контрольних талонів, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу, митною декларацією та письмовими поясненнми порушниці, зобов`язанням про зворотнє вивезення транспортного засобу, витягами з модуля "Диспетчер зони митного контролю та Пасажирського пункту пропуску" довідкою та рахунком з СТО, службовою запискою інспектора митниці .

Щодо відповідальності ОСОБА_1 вбачаються підстави для такого висновку.

Вона вперше притягується до відповідальності за порушення митних правил і щиро кається у вчиненому, про що свідчать визнавальні показання під час складання протоколу та розгляду справи в суді, а перевищення строку тимчасового ввезення є незначним.

Причиною порушення строку вивезення транспортного засобу, серед іншого, стала поломка автомобіля та невеликий водійський стаж порушниці. В судовому засіданні ОСОБА_1 заявила про готовність вивезти транспортний засіб в будь-який час після судового розгляду.

Статтею 23 КУпАП встановлено, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень, як самим правопорушником, так і іншими особами.

Відповідно до ст.ст.33-35 КУпАП при накладенні стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні питання про стягнення необхідно враховувати співрозмірність шкоди, завданої державним та суспільним інтересам, і шкоди, завданої особі. Суд повинен проаналізувати, чи дотримано органами влади розумний баланс між заходами, вжитими для забезпечення загальних інтересів суспільства, та потребою захищати право особи на мирне володіння своїм майном, тобто, чи не стали вжиті заходи особистим та надмірним тягарем для заявника. Крім того, Суд звертає увагу, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Питання про те, чи буде досягнута справедлива рівновага між вимогами загального інтересу і захисту фундаментальних прав особи, має значення лише при умові, що таке втручання відповідає вимогам закону і не є безпідставним.

Аналіз доказів і встановлених фактичних обставин справи (причини вчиненого правопорушення; сукупність пом`якшуючих відповідальність обставин та відомості про особу порушниці) свідчать про те, що від дій ОСОБА_1 тяжкі шкідливі для держави наслідки не настали.

З огляду на зазначені обставини та практику Європейського Суду з прав людини вбачаються підстави для висновку, що накладення стягнення у вигляді штрафу в розмірі 170 000 або конфіскації транспортного засобу, що передбачено санкцією ч.6 ст.481 МК України як адміністративне стягнення, в даному випадку буде порушенням положень ст.1 Протоколу № 1 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки буде непропорційним, не відповідатиме характеру вчиненого правопорушення, особі правопорушниці і буде очевидно неспіврозмірним практичній ролі "правопорушення та відповідальності".

Отже, вчинені ОСОБА_1 дії є малозначними, а накладення на неї стягнення не відповідатиме суспільній шкідливості вчиненого.

Згідно зі ст.22 КУпАП при малозначності вчиненого правопорушення орган, уповноважений розглядати справу, може звільнити правопорушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Таким чином, встановлено підстави для звільнення ОСОБА_1 від адміністративної відповідальності.

При цьому слід зауважити, що таке звільнення не звільняє особу від обов`язку вивезення транспортного засобу за межі митної території України.

На підставі положень п.5 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст.522, 527, 528 МК України,

п о с т а н о в и в :

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.6 ст.481 МК України, на підставі ст.22 КУпАП від адміністративної відповідальності за вчинення цього правопорушення звільнити та обмежитись усним зауваженням.

Провадження в справі закрити.

Постанова протягом десяти днів з дня її винесення може бути оскаржена в апеляційному порядку до Волинського апеляційного суду через Любомльський районний суд.

Суддя Любомльського районного суду

Волинської області С.А.Шеремета