Рішення № 102044959, 21.12.2021, Залізничний районний суд м. Львова

Справа № 462/6159/13-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 грудня 2021 року Залізничний районний суд м. Львова у складі:

судді Палюх Н.М.

з участю секретаря Фіс В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСББ “Злагода-63”, треті особи - Львівська міська рада, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради про демонтаж самочинного будівництва

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог, просить зобов`язати ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 усунути йому перешкоди у користуванні допоміжними приміщеннями будинку АДРЕСА_1 та прибудинковою територією шляхом демонтажу: господарської будівлі біля будинку АДРЕСА_1 , на технічному паспорті ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 20.06.13 позначена індексом «Б»; перегородки у коридорі на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , на технічному паспорті ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 20.06.13 позначена індексом «2-3»; зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 допоміжними приміщеннями будинку АДРЕСА_1 та прибудинковою територією шляхом демонтажу: тераси на металевих опорах до будинку АДРЕСА_1 , на технічному паспорті ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 20.06.13 позначена індексом «3-4»; гаражу біля будинку АДРЕСА_1 , на технічному паспорті ОКП ЛОР «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 20.06.13 позначена індексом «В». Свої позовні вимоги мотивує тим, що він є власником квартири АДРЕСА_2 і з 2010 року проживає в цій квартирі. Будинок є багатоквартирним, прибудинкова територія не приватизована. У 2010 році було створено ОСББ «Злагода 63». У загальному коридорі будинку на першому поверсі ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 без згоди позивача влаштували санвузол для своїх особистих потреб і таким чином перекрили ОСОБА_1 доступ до єдиного в будинку джерела води. Це порушує його право вільно користуватися приміщеннями, які є у спільній власності власників квартир будинку, а також загальними комунікаціями. Крім того, згідно з розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради № 638 від 21.10.13 ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 дозволяють експлуатувати самочинно збудовану господарську будівлю (стайню), згоди на будівництво якої позивач теж не давав, що порушує його право на спільне користування будинком та прибудинковою територією, на вільне пересування місцями загального користування. Крім того, до зовнішньої стіни будинку на першому поверсі гр. ОСОБА_4 добудував терасу та гараж без згоди позивача, що порушує його право вільно користуватися і розпоряджатися будинком. З врахуванням наведеного просить позов задоволити.

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть /том 2 а.с. 165/.

01.09.2021 року відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали відзив на позовну заяву в якому зазначили, що розпорядженням Залізничної районної адміністрації Львівської міської ради від 11.12.2015 року № 762 погоджено експлуатацію сараю, побудованого 1982 р. на прибудинковій території. Позивач не надав ніяких доказів того, що свідчить про порушення його прав на користування конструктивними елементами та допоміжними приміщеннями будинку. Права позивача жодним чином не порушені, оскільки все залишилося в такому ж стані, як було на момент набуття позивачем права власності на квартиру, а демонтаж майна зареєстрованого державним реєстратором суперечить закону щодо захисту права власності на квартиру. Крім цього звертають увагу суду на те, що Залізничний районний суд м.Львова рішенням від 10.07.2019 року у справі №462/1076/18-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування свідоцтва про право власності, скасування державної реєстрації права власності на квартиру, яке постановою Львівського апеляційного суду залишено без змін, відмовив у задоволенні позову за безпідставністю вимог. З врахуванням наведеного просять в задоволенні позову відмовити.

В судове засідання позивач та його представник не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, проте представник позивача подав до суду заяву про розгляд справи без участі позивача, позов підтримує та просить такий зодоволити.

В судове засідання відповідачі ОСОБА_4 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, проте подали до суду заяви про розгляд справи без їх участі, проти задоволення позову заперечують та просять в такому відмовити повністю.

Представники третіх сторін в судове засідання не з`явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Вивчивши матеріали справи, оглянувши матеріали справи № 462/1076/18, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Зі змісту ст. 12 ЦПК України вбачається, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно частин першої та третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно п.п. 13, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що позивачу ОСОБА_1 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_2 /том 1 а.с. 87/.

Відповідачу ОСОБА_4 на праві приватної власності належить квартира АДРЕСА_3 , що підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно /том 1 а.с. 106/.

Відповідачам ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 належить на праві приватної спільної сумісної власності квартира АДРЕСА_4 , що підтверджується свідоцтвом про право власності /том 1 а.с. 81, 150, том 2 а.с. 89, 90/.

Обслуговування будинку АДРЕСА_1 здійснює ОСББ «Злагода 63», яке було створено у 2010 році.

Відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку, регулюють Закони України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» та «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Так, статтею п`ятою Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» передбачено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників.

Спільне майно не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону співвласники, якими відповідно до пункту п`ятого частини першої статті першої Закону є власники квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, мають право, серед іншого, вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників.

За приписами Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» співвласники зобов`язані, в тому числі, забезпечувати належне утримання та належний санітарний, протипожежний і технічний стан спільного майна багатоквартирного будинку, технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку; використовувати спільне майно багатоквартирного будинку за призначенням; забезпечувати додержання вимог житлового і містобудівного законодавства щодо проведення реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення приміщень або їх частин; відшкодовувати збитки, завдані спільному майну багатоквартирного будинку (стаття 7 Закону).

Співвласники несуть відповідальність за шкоду, заподіяну третім особам у результаті невиконання або неналежного виконання своїх обов`язків як співвласників. Відповідальність кожного співвласника визначається пропорційно до його частки співвласника (частина перша статті 8 наведеного Закону).

Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками, які на зборах приймають рішення, зокрема про розпорядження спільним майном багатоквартирного будинку, встановлення, зміну та скасування обмежень щодо користування ним.

При цьому, якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирного будинку (стаття 10 Закону).

Стаття 1 ЗУ «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" містить поняття допоміжних приміщень та нежитлових приміщень. Допоміжне приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, позаквартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші технічні приміщення).

У даному випадку предметом спору між сторонами є, на думку позивача, самочинне будівництво господарської будівлі біля будинку АДРЕСА_1 , перегородки у коридорі на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , тераси на металевих опорах до будинку АДРЕСА_1 та гаражу біля будинку АДРЕСА_1 .

Згідно з частиною 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Рішенням Конституційного Суду України від 2 березня 2004 року N 4-рп/2004 (справа N 1-2/2004) визначено: У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Частиною другою статті 383 ЦК України визначено, що власник квартири може на свій розсуд здійснювати ремонт і зміни у квартирі, наданій йому для використання як єдиного цілого,- за умови, що ці зміни не призведуть до порушень прав власників інших квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку та не порушать санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Судом встановлено, що позивач звертався до ЗРА ЛМР щодо самочинного будівництва ОСОБА_4 - тераси та гаражу, а ОСОБА_5 – сараю. На підставі його звернень ЗРА ЛМР надала відповідь від 20.06.2013 про те, що комісією прийнято рішення, яким зобов`язано гр. ОСОБА_4 демонтувати самочинно влаштовану терасу на металевих опорах до квартири АДРЕСА_5 та металевий гараж, а гр. ОСОБА_5 , мешканця кв. АДРЕСА_6 – самочинно побудований сарай /том 1 а.с. 30/.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до частини першої ст. 319 ЦК України, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно з частиною першою ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Аналогічне право закріплено статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України N 475/97-ВР від 17.07.1997 року.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з Постановою Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» від 07.02.2014 №5, відповідно до положень статей 391, 396 ЦК позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном (має речове право) з підстави, передбаченої законом або договором, і що діями відповідача, не пов`язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння (абз.2 п.33). Позов про усунення порушень права, не пов`язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню незалежно від того, на своїй чи на чужій земельній ділянці або іншому об`єкті нерухомості відповідач вчиняє дії (бездіяльність), що порушують право позивача (п.34).

Судом встановлено, що між ОСОБА_5 та Львівською міською радою в особі голови Залізничної районної адміністрації І. Чілімової, 07.10.2013 було укладено угоду про погодження самочинного будівництва, а саме самочинно виконаних будівельних робіт з перепланування кв. АДРЕСА_7 ) та побудованого у 1982 році сараю «Б» /том 1 а.с. 143-144/.

Із звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж від 18.05.2013 вбачається, що технічний стан будівельних конструкцій житлового будинку АДРЕСА_1 , з самочинно виконаною реконструкцією квартири АДРЕСА_6 та самочинно збудованого сараю – задовільний, а самочинно виконана реконструкція квартири АДРЕСА_6 негативно не вплине на технічний стан будівельних конструкцій житлового будинку (фундаментів, стін, перекриття та покриття) та підлягає подальшій експлуатації /том 1 а.с.113-116/.

Згідно висновку про відповідність збудованого (перепланованого) об`єкта проектній документації від 05.11.2013 встановлено, що перепланована квартира АДРЕСА_4 відповідає проектній документації /справа № 462/1076/18, том 1 а.с. 109-110/.

Розпорядженням ЗРА ЛМР від 15.11.2013 № 699 затверджено висновок від 05.11.2013 про відповідність проектній документації виконаних гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 робіт з перепланування квартири АДРЕСА_7 ) / справа № 462/1076/18, том 1 а.с. 111/.

Розпорядженням ЗРА ЛМР від 14.01.2016 № 08 затверджено висновок від 05.01.2016 про відповідність проектній документації виконаних гр. ОСОБА_5 , гр. ОСОБА_2 , гр. ОСОБА_3 робіт з перепланування квартири АДРЕСА_7 ) /том 2 а.с. 27/.

Згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 8535522 від 02.12.2013 державний реєстратор прав на нерухоме майно Гук О.Б. провів державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_8 за суб`єктами ОСОБА_5 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 /справа № 462/1076/18, том 1 а.с. 136/.

Також судом встановлено, що між ОСОБА_4 та Львівською міською радою в особі голови Залізничної районної адміністрації І. Чілімової 02.10.2013 було укладено угоду про погодження самочинного будівництва, а саме самочинно виконаних будівельних робіт з перепланування кв. АДРЕСА_3 та встановленого гаражу /том 2 а.с. 71/.

Із звіту про проведення технічного обстеження будівельних конструкцій та інженерних мереж від 18.05.2013 вбачається, що технічний стан будівельних конструкцій житлового будинку АДРЕСА_1 , з самочинно виконаною реконструкцією квартири АДРЕСА_9 з влаштованою терасою та самочинно заміненого існуючого металевого гаража на цегляний при житловому будинку – задовільний, а самочинно виконана реконструкція квартири АДРЕСА_9 негативно не вплине на технічний стан будівельних конструкцій житлового будинку (фундаментів, стін, перекриття та покриття) та підлягають подальшій еквплуатації /том 1 а.с. 104-105/.

Згідно висновку про відповідність збудованого (перепланованого) об`єкта проектній документації від 05.11.2013 встановлено, що після перепланування квартира АДРЕСА_10 ) відповідає проектній документації /том 2 а.с. 72/.

Розпорядженням ЗРА ЛМР від 15.11.2013 № 700 затверджено висновок від 05.11.2013 про відповідність проектній документації виконаних гр. ОСОБА_4 робіт з перепланування квартири АДРЕСА_10 ) / справа № 462/1076/18, том 1 а.с. 59/.

Розпорядженням ЗРА ЛМР від 14.01.2016 № 09 затверджено висновок від 05.01.2016 про відповідність проектній документації виконаних гр. ОСОБА_4 робіт з перепланування квартири АДРЕСА_10 ) /том 2 а.с. 74/.

Згідно рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 8538498 від 02.12.2013 державний реєстратор прав на нерухоме майно ОСОБА_6 провів державну реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_11 за суб`єктом ОСОБА_4 /справа № 462/1076/18, том 1 а.с. 93/.

З вище наведеного встановлено, що самочинні перепланування квартир відповідачами на даний час узаконені належним чином та не порушують санітарно-технічних вимог і правил експлуатації будинку.

Відповідно до вимог ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 06.02.2018 у справі № 462/5353/16-ц, у задоволенні позову ОСОБА_1 про визнання незаконним рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно від 02.12.2013 року, індексний номер 8535522, відмовлено. Рішення суду набрало законної сили.

Також рішенням Залізничного районного суду м. Львова від 10.07.2019, яке постановою Львівського апеляційного суду від 11.02.2021 залишено без змін, у справі № 462/1076/18 у позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про скасування свідоцтв про право власності, скасування рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно відмовлено. Вказаним рішенням встановлено, що звертаючись до суду з позовом позивач не зазначив підстав своїх вимог скасування як свідоцтва про права власності на нерухоме майно, виданого 2 грудня 2013 року Реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції, так і підстав скасування рішень державного реєстратора Гук О.Б. від 02 грудня 2013 року. Суд вважає, що державний реєстратор Гук О.Б. діяла відповідно до Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМ України № 703 від 22.06.2011 року, яке діяло на момент видачі свідоцтва про право власності на реконструйовану квартиру /том 2 а.с. 217-218/.

Частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 частини першої статті 3 ЦК України) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними, тобто відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно частини третьої статті 13 ЦК України не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Частинами 1, 2, 4 та 7 ст. 376 ЦК України, передбачено, що житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

Знесення самочинного об`єкта нерухомості відповідно до статті 376 ЦК України є крайнім заходом впливу на забудовника і можливе лише тоді, коли використано усі передбачені законодавством України заходи з метою усунення порушень щодо реагування та притягнення винної особи до відповідальності та коли неможлива перебудова об`єкта нерухомості чи особа відмовляється від здійснення такої перебудови.

Суд зазначає, що об`єкти самочинного будівництва, які просить демонтувати позивач, на даний час не є самочинними, такі зареєстровані державним реєстратором на праві приватної власності за відповідачами, а тому суд не вбачає підстав для задоволення позовних вимог щодо їх демонтажу.

Доводи позивача, що господарська будівля біля будинку АДРЕСА_1 , перегородка у коридорі на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , тераса на металевих опорах до будинку АДРЕСА_1 , гараж біля будинку АДРЕСА_1 , які перебувають у власності відповідачів, порушують його право на спільне користування будинком та прибудинковою територією не підтверджені належними і допустимим доказами, існування будь якої шкоди інтересам чи майну позивача, з боку відповідачів, які б підлягали судовому захисту в межах заявлених вимог судом не встановлено.

За таких обставин, приймаючи до уваги вище викладене, наведений зміст та аналіз досліджених в судовому засіданні доказів, суд зазначає, що позов до задоволення не підлягає.

Керуючись ст.ст. 12-13, 81-82, 89, 141, 258-259, 264-265 ЦПК України, ст.ст. 3, 13, 15, 319, 321, 376, 382, 391 ЦК України, суд-

у х в а л и в:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСББ “Злагода-63”, треті особи - Львівська міська рада, Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради про демонтаж самочинного будівництва - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач: ОСОБА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_12 .

Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 .

Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , проживає за адресою: АДРЕСА_8 .

Відповідач: ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , проживає за адресою: АДРЕСА_11 .

Відповідач: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Злагода 63», адреса: м.Львів, вул. Чижевського, 63/3.

Третя особа: Львівська міська рада, адреса: м. Львів, пл. Ринок, 1.

Третя особа: Залізнична районна адміністрація Львівської міської ради, адреса: м. Львів, вул. Виговського, 34.

Суддя: