Рішення № 102044523, 13.12.2021, Василівський районний суд Запорізької області

311/3166/21

2-а/311/28/2021

13.12.2021

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 грудня 2021 року м. Василівка

Василівський районний суд Запорізької області в складі головуючого - судді Нікандрової С.О., секретар судового засідання Дудка Н.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до інспектора СРПП Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області Полежаєва Максима Юрійовича, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області, про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,-

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Василівського районного суду Запорізької області з адміністративним позовом до інспектора СРПП Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області Полежаєва Максима Юрійовича про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі,в якому просив визнати незаконною та скасувати постанову серії БАБ №987419 від 16.07.2021 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 за ч.2 ст.122 КУпАП, справу про адміністративне правопорушення закрити. В позові вказав, що 15.07.2021року він рухався на автомобілі ВАЗ211140, д/н НОМЕР_1 , по дорозі М18 в напрямку м.Запоріжжя. В 9-30 годин на дорозі с кільцевим рухом, біля стаціонарного поста ДПС в м. Васильевка його зупинив старший лейтенант поліції Полежаєв М.Ю. за порушення ч.2 ст.122 КУпАП, а саме «порушення водіями т/з правил проїзду перехресть». На думку інспектора він не пропустив ТЗ, який рухався по головній дорозі. Позивач вказував, що на дорозі нема знаку «проїзд без зупинки заборонено», тому водій повинен самостійно розраховувати режим руху для уникнення перешкоди іншому ТЗ, який має пріоритет руху. Проте інспектор, не опитавши водія ТЗ, який є свідком події, звинуватив позивача в порушенні ПДР. Позивач надав письмові пояснення, в яких зазначив, що жодного правопорушення не скоював, та вимагав провадження закрити за відсутністю в його діях правопорушення. Від участі в розгляді справи щодо мого правопорушення позивач відмовився, тому що не було забезпечено право на користування юридичною допомогою адвоката, клопотання про це було заявлено ним письмово.

18.07.2021 року в Електронному кабінеті водія з`явилось інформація, що 15.07.2021 року винесена постанова БАБ 987419 про притягнення позивача до адміністративної відповідальності в вигляді штрафу в сумі 510 грн.

18.07.2021 року позивач звернувся до начальника Василівського районного управління поліції Бондаренко В.А. зі скаргою на постанову БАБ 987419 від 15.07.2021 року про притягнення до адміністративної відповідальності.

Проте, про розгляд скарги позивачу не повідомлено та рішення по скарзі на постанову по справі про адміністративне правопорушення не направлено.

Позивач вважає, що адміністративне правопорушення не скоював, при проїзді нерегульованого перехрестя з круговим рухом, у відповідності з п.2.3 ПДР був уважним, стежив за дорожньою обстановкою, відповідно реагував на її зміну і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі. Інспектор СРПП Полежаєв С.Ю. при прийняті постанови БАБ 987419 від 15.07.2021 року керувався лише припущеннями, суб`єктивної думкою, яка не ґрунтується на належних і допустимих доказах. За таких обставин, винесена ОСОБА_2 постанова про притягнення до адміністративної відповідальності є незаконною та повинна бути скасована, а провадження в адміністративної справі підлягає закриттю.

Постанова про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, отримана позивачем від Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області 02.08.2021 року на електронну пошту, тому позивач просить поновити йому строк на подачу скарги.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 04 серпня 2021 року позовна заява залишена без руху для усунення недоліків.

05 серпня 2021 року на усунення недоліків від позивача надійшла заява разом з квитанцією про оплату судового збору та клопотанням про залучення співвідповідача – Головного управління Національної поліції в Запорізькій області.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 06 серпня 2021 року відкрито провадження у даній справі за правилами спрощеного провадження без виклику сторін.

02 вересня 2021 року від відповідача Головного управління Національної поліції в Запорізькій області надійшов відзив на позов, у якому відповідач зазначає, що оскаржувана постанова серії БАБ №987419 від 15.07.2021 року про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення, винесена інспектором СРПП Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області Полежаєвим М.Ю. є правомірною та законною, оскільки ним було виявлено 15.07.2021 року о 9-30 годин на автодорозі М18 біля стаціонарного поста ДПС в м. Василівка Запорізької області факт адміністративного правопорушення – на дорозі з кільцевим рухом позивачем не було пропущено транспортний засіб, що рухався по головній дорозі. ГУНП вважає, що спірна постанова складена уповноваженою особою у відповідності до вимог чинного Кодексу України про адміністративні правопорушення та Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої Наказом МВС України від 07 листопада 2015 року за №1395, інспектор поліції під час винесення оскаржуваної постанови діяв у межах повноважень та у спосіб, що передбачений законодавством України. Постанова винесена уповноваженим працівником поліції на місці вчинення правопорушення у відповідності до ст.ст. 258, 283 КУпАП. Щодо твердження позивача про порушення його прав як особи яка притягається до адміністративної відповідальності та неможливістю скористатися юридичною допомогою та не зачитані інспектором його прав. ГУНП вважає такі твердження позивача не доведеними, оскільки позивачем не надано доказів того, що він вимагав надання йому правової допомоги під час накладення на нього стягнення, або просив відкласти розгляд справи. В оскаржуваній постанові міститься відмітки про відмову позивача від роз`яснення позивачу прав та відмітка про відмову позивача від отримання копії оскаржуваної постанови, відомостей про протилежне позивачем в постанові не зазначено.

Відповідач - інспектор СРПП Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області Полежаєв М.Ю. ухвалу про відкриття провадження отримав, проте у встановлений судом строк відзив на позов не надав.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між

суддями від 28.09.2021 року у зв`язку із звільненням з посади судді, адміністративна справа передана в провадження судді Нікандрової С.О.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 29 вересня 2021 року адміністративна справа прийнята до провадження судді Нікандрової С.О. та призначена до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Залучено до участі у адміністративній справі в якості співвідповідача Головне управління Національної поліції в Запорізькій області.

30 листопада 2021 року від відповідача Головного управління Національної поліції в Запорізькій області надійшла заява про доручення до матеріалів справи доказів, а саме: компакт-диску з відеозаписом з камери стаціонарного поста ДПС в м. Василівка Запорізької області.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, суд дійшов наступних висновків.

Обов`язки учасників дорожнього руху, а також підстави та порядок притягнення до відповідальності за їх порушення передбачені Законом України «Про дорожній рух», Правилами дорожнього руху та Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП).

Частиною 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п.1.1. Правил дорожнього руху визначено, що ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.

Пунктом 1.3 Правил дорожнього руху затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 зазначено, що учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Згідно п.1.9 Правил дорожнього руху, особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Відповідно до п.16.11. Правил дорожнього руху України на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху.

Судом встановлено, що відповідно до постанови серії БАБ №987419 від 15.07.2021 року, складеної інспектором СРПП Василівського РУП ГУКНП в Запорізькій області Полежаєвим М.Ю., ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за те, що 15 липня 2021 року о 9-30 годин на 341 км а/д Харків-Сімферополь в м. Василівка, керуючи транспортним засобом ВАЗ 211140, державний номерний знак НОМЕР_1 , при виїзді з другорядної дороги не надав перевагу в русі автомобілю, який рухався по головній дорозі, чим порушив п.16.11. ПДР України, чим скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч.2 ст.122 КУпАП.

Вказаною постановою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 ст. 122 КУпАП та на нього накладено стягнення у виді штрафу в розмірі 510 грн.

Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора

або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз`їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв`язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти п`яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Щодо посилання позивача на те, що оскаржувана постанова є протиправною, оскільки справу про адміністративне правопорушення розглянуто на місці зупинки автомобіля, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого на такий розгляд, суд зазначає наступне.

Згідно з правовим висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 27.12.2019 року по справі №310/4817/17 (2-а/310/156/17), у частинах першій, другій статті 258 КУпАП визначено випадки, коли протокол про вчинення адміністративного правопорушення не складається, а адміністративне стягнення накладається і стягується на місці вчинення правопорушення, якщо особа не оспорює допущеного нею порушення і адміністративного стягнення, що на неї накладається, а розмір штрафу не перевищує передбаченого у Кодексі неоподатковуваного мінімуму доходів громадян. Перелік адміністративних правопорушень, за які адміністративні стягнення накладаються на місці їх вчинення, є вичерпним і може бути змінений лише законом.

За Кодексом до цього переліку належать, зокрема, такі адміністративні правопорушення: порушення вимог пожежної безпеки в лісах (стаття 77); порушення правил полювання (частина перша статті 85); порушення правил рибальства (частина третя статті 85); порушення правил щодо карантину тварин, інших ветеринарно-санітарних вимог (стаття 107); викидання сміття та інших предметів з вікон і дверей вагонів поїздів, прохід по залізничних коліях у невстановлених місцях (частина третя статті 109); викидання за борт річкового або маломірного судна сміття та інших предметів (частина третя статті 116-2); провезення ручної кладі понад установлені норми і неоплаченого багажу (стаття 134); безквитковий проїзд (стаття 135); прояв неповаги до суду (стаття 185-3). Притягнення особи до адміністративної відповідальності у вказаних випадках фактично відбувається у скороченому провадженні.

Скорочене провадження у справах про зазначені адміністративні правопорушення передбачає, зокрема, фіксацію адміністративного правопорушення і накладання адміністративного стягнення на правопорушника безпосередньо на місці його вчинення. Застосування посадовою особою процедури скороченого провадження в інших випадках, які не визначені законом, тобто розгляд справи про адміністративне правопорушення безпосередньо на місці його вчинення, а не за місцезнаходженням органу, уповноваженого законом розглядати справу про таке правопорушення, призводить до порушення процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статтях 257, 268, 277, 278, 279, 280 Кодексу (рішення Конституційного Суду України від 26 травня 2015 року у справі № 5-рп/2015).

Разом з тим, Законом України від 14 липня 2015 року №596-VII «Про внесення змін

до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху» внесено зміни до статті 258 КУпАП, зокрема, доповнено абзацом 4, зі змісту якого вбачається, що у разі вчинення адміністративних правопорушень, розгляд яких віднесено до компетенції Національної поліції, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до статті 283 КУпАП.

Аналогічних правових висновків Верховний Суд дійшов, зокрема, у справах №286/648/17 (постанова К/9901/23930/18 від 07 грудня 2018 року), №489/1525/16-а (постанова К/9901/5974/18 від 31 січня 2018 року) та №681/972/17 (постанова К/9901/17506/18 від 17 травня 2018 року).

Таким чином, дії поліцейського СРПП Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області Полежаєва М.Ю. по винесенню оскаржуваної постанови на місці вчинення правопорушення є правомірними.

Відповідно до ст.245 КУпАП України завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності, можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України від 02 липня 2015 року №580-VIII «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.

Згідно із статтею 31 Закону №580-VIII, поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.

Статтею 40 Закону №580-VIII встановлено, що поліція для забезпечення публічної безпеки і порядку може закріплювати на форменому одязі, службових транспортних засобах, монтувати/розміщувати по зовнішньому периметру доріг і будівель автоматичну фото- і відеотехніку, а також використовувати інформацію, отриману із автоматичної

фото- і відеотехніки, що знаходиться в чужому володінні, з метою: 1) попередження, виявлення або фіксування правопорушення, охорони громадської безпеки та власності, забезпечення безпеки осіб; 2) забезпечення дотримання правил дорожнього руху.

На підтвердження правомірності прийняття оскаржуваної постанови відповідачем долучено до матеріалів справи диск з відеозаписом правопорушення.

Відповідно до ст.283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі. Постанова повинна містити: найменування органу (посадової особи), який виніс постанову, дату розгляду справи; відомості про особу, щодо якої розглядається справа; опис обставин, установлених при розгляді справи; зазначення нормативного акта, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення; прийняте по справі рішення.

Постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, крім даних, визначених частиною другою цієї статті, повинна містити відомості про: дату, час і місце вчинення адміністративного правопорушення; транспортний засіб, який зафіксовано в момент вчинення правопорушення (марка, модель, номерний знак); технічний засіб, яким здійснено фото або відеозапис; розмір штрафу та порядок його сплати; правові наслідки невиконання адміністративного стягнення та порядок його оскарження; відривну квитанцію із зазначенням реквізитів та можливих способів оплати адміністративного стягнення у вигляді штрафу.

З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності в пункті 7 містить лише посилання на відеозапис в Архіві, проте не містить інформації про технічний засіб, яким здійснено відеозапис правопорушення.

В своїй постанові від 13 лютого 2020 року у справі №524/9716/16-а (провадження №К/9901/33555/18) Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду зазначив, що приписами ч.3 ст.283 КУпАП чітко передбачено імперативний обов`язок відповідача щодо зазначення технічного засобу, яким здійснено фото або відеозапис у постанові по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху.

У разі відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, такий відеозапис згідно з вимогами статті 70 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судами попередніх інстанцій рішень у цій справі) не може вважатися належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення.

Також, Суд звертає увагу на те, що процесуальний обов`язок щодо доказування правомірності винесення постанови про притягнення особи до адміністративної відповідальності відповідно до положень діючого на час виникнення спірних правовідносин процесуального законодавства покладено на відповідача.

Аналогічна правова позиція, викладена також у постановах Верховного Суду від 15.11.2018 року у справі №524/5536/17, від 17.07.2019 року у справі №295/3099/17.

На підтвердження правомірності прийняття оскаржуваної постанови відповідачем до матеріалів справи долучено компакт-диск з відеозаписом з камери стаціонарного поста ДПС в м. Василівка Запорізької області.

Одночасно цим, за відсутності в оскаржуваній постанові по справі про адміністративне правопорушення посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено відеозапис, в силу положень ч.1 ст.74 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення рішення) наданий відеозапис є недопустимим доказом, оскільки він отриманий з порушенням порядку, встановленого законом.

Таким чином, відеозапис, поданий відповідачем на підтвердження факту порушення позивачем правил дорожнього руху, не може вважатися належним доказом у зв`язку з тим, що оскаржувана постанова серії БАБ №987419 від 15 липня 2021 року про притягнення

ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності не містить посилань на технічний засіб, за допомогою якого здійснено даний відеозапис.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 КУпАП (ч.2 ст.251 КУпАП).

Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Під час розгляду справи судом встановлено, що транспортний засіб та особа, яка ним керувала, якому нібито позивач не надав перевагу у русі, коли рухався по другорядній дорозі, інспектором поліції не встановлено.

Інших доказів вчинення адміністративного правопорушення ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Сама по собі оскаржувана постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності не може бути належним доказом вчинення особою адміністративного правопорушення, оскільки постанова про притягнення до адміністративної відповідальності по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує відповідне фіксування цього правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року по справі №338/1/17.

Отже, відповідачами належних доказів, на підставі яких у визначеному законом порядку було встановлено наявність в діях позивача складу адміністративного правопорушення, що передбачене ч. 2 ст.122 КУпАП, винність позивача та доказів, якими б спростовувались обставини, на які посилається позивач при обґрунтуванні позову не надано.

У відповідності до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведення вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, оскільки позивач заперечує вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КпАП України, а відповідач, на якого покладено обов`язок доказування, не надав суду належних та допустимих доказів, які б беззаперечно підтверджували порушення позивачем ОСОБА_1 вимог ПДР та відповідно скоєння ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, суд приходить до висновку про те, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню.

Згідно п.3 ч.3 ст.286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №987419 від 13.12.2021 року про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП у розмірі 510 грн., підлягає скасуванню, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закриттю.

Згідно з частиною 1 статті 121 КАС України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Оскільки оскаржувана постанова позивачу ОСОБА_1 під час її складання не вручалася, в ній зазначено про відмову правопорушника від підпису, а оскаржувана постанова надійшла електронною поштою на адресу позивача 02 серпня 2021 року, суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_1 з поважних причин пропустив строк на оскарження постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, тому вважає можливим задовольнити клопотання позивача про поновлення йому строку на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ №987419 від 13.12.2021 року.

Відповідно до ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову, тому сплачений позивачем судовий збір в сумі 454 грн. суд стягує на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

Керуючись статтями 18, 19, 121, 241-246, 286 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Поновити ОСОБА_1 строк на оскарження постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серія БАБ №987419 від 13.12.2021 року.

Позовну заяву ОСОБА_1 до інспектора СРПП Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області Полежаєва Максима Юрійовича, Головного управління Національної поліції в Запорізькій області про оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення у сфері дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі – задовольнити.

Скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії БАБ №987419 від 13.12.2021 року, складену інспектором СРПП Василівського РУП ГУНП в Запорізькій області Полежаєвим Максимом Юрійовичем, про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення за ч.2 ст.122 КУпАП у розмірі 510 грн., провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Національної поліції в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору у розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) гривні.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження, а у разі їх апеляційного оскарження - з моменту проголошення судового рішення суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на рішення суду подається Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його

проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Василівського районного суду

Запорізька область С.О.Нікандрова