Рішення № 10204179, 01.07.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 203

РІШЕННЯ

Іменем України

01.07.2010Справа №2-29/2529-2010 За позовом Дочірнього підприємства «Торгівельний будинок «Белл», м. Сімферополь, вул. Кубанська, 17.

До відповідача ТОВ «Джонаголд», м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 17а.

Про стягнення 8704,42 грн.

Суддя Башилашвілі О.І.

Представники:

від позивача – Запорожець О.В., кер., наказ від 01.04.08р.

від відповідача – не з’явився

Суть спору: Позивач - Дочірнє підприємство «Торгівельний будинок «Белл» звернувся до господарського суду АР Крим із позовом про стягнення з відповідача ТОВ «Джонаголд» заборгованості у сумі 6858,35 грн., індексу інфляції у сумі 573,55 грн., трьох відсотків річних у сумі 162,09 грн., пені у сумі 1110,43 грн., а також витрат по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Позовні вимоги обґрунтовано посиланням на те, що відповідачем не виконано належним чином зобов’язання за укладеним договором щодо оплати поставленого товару, що є порушенням положень ст. 193 Господарського кодексу України, ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України. Також у зв’язку із невиконанням відповідачем своїх зобов’язань за договором, позивачем відповідно до умов договору нараховано суму пені та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України індекс інфляції та три відсотки річних.

Розгляд справи відкладався.

Відповідач проти позову заперечував частково у наданому відзиві на позов, з посиланням на те, що в накладних якими обґрунтовано постачання продукції не вказано на підставі чого здійснювалось таке постачання, а саме вказівок на укладений договір, таким чином у відповідача виникло зобов’язання по оплаті товару не за укладеним договором, а на підставі відповідних накладних, що у свою чергу спростовує доводи позивача про забезпечення виконання зобов’язань таким видом штрафних санкцій як пеня. Також вказувалось на те, що при розрахунку інфляційних позивачем необґрунтовано пропущено місяці липень та серпень 2010р. за які в країні відбувалась дефляція.

У порядку ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва.

01.07.2010р. у судовому засіданні представником позивача заявлені вимоги та заперечення на них підтримані.

Відповідач у судове засідання не з’явився, про причини не явки не повідомив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, суд

встановив:

01.02.2009р. між Дочірнім підприємством «Торгівельний будинок «Белл» та ТОВ «Джонаголд» укладено договір поставки за № 8/188, у відповідності з умовами якого Постачальник (позивач) здійснює поставку товару до пункту доставки згідно заявки (замовлення) Покупця (відповідач) своїми транспортними засобами за свій рахунок.

Умови поставки, оплати, а також відповідальність сторін визначена у відповідних розділах вказаного договору.

У відповідності із накладними № 9805 від 30.05.2009р.; № 10438 від 06.06.2009р.; № 10365 від 06.06.2009р.; № 12105 від 27.06.2009р.; № 12115 від 27.06.2009. та № 14530 від 29.07.2009р., які підписані та скріплені печатками обох підприємств, відповідачем від позивача було отримано товар на загальну суму 7415,85 грн.

Однак відповідачем поставлений товар було оплачено частково у сумі 557,50 грн., в наслідок чого за ним утворилася заборгованість у сумі 6858,35 грн., факт наявності якої підтверджується двостороннім актом звірки розрахунків станом на 08.02.2010р. (а.с. 17) та не заперечується відповідачем у відзиві на позов.

Доказів оплати вказаної заборгованості відповідачем не подавалось.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За таких обставин, суд вважає, що вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений товар у сумі 6858,35 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Відносно вимог позивача про стягнення нарахованої суми пені у розмірі 1110,43 грн. суд має зазначити наступне.

З накладних № 9805 від 30.05.2009р.; № 10438 від 06.06.2009р.; № 10365 від 06.06.2009р.; № 12105 від 27.06.2009р.; № 12115 від 27.06.2009. та № 14530 від 29.07.2009р. якими позивач аргументує поставку товару, вбачається, що в них не зазначено на підставі якого саме договору ці накладні виписані.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 встановлено, що в господарських документах повинен відображатися зміст господарської операції.

Міністерство статистики України наказом від 21.06.96 р. № 193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів по обліку сировини та матеріалів» затвердило типову форму М-11 «накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів», зазначивши, що у випадку відпуску матеріальних цінностей стороннім організаціям накладна-вимога виписується на підставі договорів, нарядів та інших відповідних документів.

Отже суд приходить до висновку, що поставка товару за вказаними накладними здійснювалась позивачем не у виконання договору № 8/188 від 01.02.2009р., а у спрощений спосіб поза межами зазначеного договору.

Ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ст. 611 Цивільного кодексу України визначено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Виходячи з наведеної норми цивільного законодавства Неустойка в цивільному праві виконує дві основні функції. Вона є способом забезпечення виконання зобов'язання (ст. 549 ЦК) та наслідком його порушення. До моменту порушення зобов'язання неустойка виконує функцію забезпечення, тобто стимулює боржника до належного виконання. Якщо зобов'язання боржником порушене, стягнення неустойки є наслідком такого порушення. Тобто кредитор набуває право вимагати сплати неустойки.

Відповідно до ст. 551 вказаного кодексу предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Для того, щоб неустойка вважалася законною та застосовувалася незалежно від домовленості про неї сторін договору, необхідно, щоб законом або іншим актом цивільного законодавства було визначено її конкретний розмір, а також підстави стягнення (вид порушення, за яке неустойка встановлюється). Тому не можна вважати визначенням законної неустойки положення Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.96 р., яким визначено граничний розмір саме договірної неустойки.

Оскільки поставка товару відбувалася поза межами укладеного між сторонами договору, а також те, що неустойка не встановлена спеціальним законом який застосовується до даних правовідносин, нарахування та пред’явлення позивачем вимоги про стягнення пені – необґрунтовано.

Аналогічну позиція наведена у постанові Вищого господарського суду України від 18.06.2009р. по справі № 2-29/10281-2008.

Таким чином в задоволенні вимог про стягнення нарахованої суми пені у розмірі 1110,43 грн. має бути відмовлено.

Щодо вимог позивача про стягнення індексу інфляції у сумі 573,55 грн. та 3% річних у сумі 162,09 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивачем було направлено на адресу відповідача претензії за № 30 від 23.09.2009р.; за № 33 від 05.11.2009р., а також за № 07 від 08.02.2010р. про сплату заборгованості у розмірі 6858,35 грн., що підтверджується наданими до матеріалів справи квитанціями та поштовими повідомленнями, однак дані претензії залишені відповідачем без розгляду.

Ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи ті обставини, що відповідачем не виконано належним чином умови та взяті на себе зобов’язання щодо оплати поставленого товару за вимогами позивача, суд дійшов висновку, що позов в частині стягнення індексу інфляції у сумі 573,55 грн. та 3% річних у сумі 162,09 грн. підлягає задоволенню.

Витрати позивача по сплаті держмита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на сторін пропорційно задоволених вимог в порядку ст. 49 ГПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з ТОВ «Джонаголд» (м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 17а; п/р 26004056710800 в АКІБ «УкрСиббанк» м. Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 34700645) на користь Дочірнього підприємства «Торгівельний будинок «Белл» (м. Сімферополь, вул. Кубанська, 17; п/р 26006452085530 в КРФ АКБ «Укрсоцбанк») заборгованість у сумі 6858,35 грн., індекс інфляції у сумі 573,55 грн., 3% річних у сумі 162,09 грн., витрати по сплаті державного мита у сумі 88,99 грн. та 205,89 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині вимог про стягнення пені у сумі 1110,43 грн., в позові відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Башилашвілі О.І.