Рішення № 102041490, 15.12.2021, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/7963/21

Провадження № 2-о/711/138/21

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15.12.2021 м. Черкаси

Придніпровський районний суд міста Черкаси у складі:

головуючого судді Позарецької С.М.,

при секретарі Осадчій А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Придніпровського районного суду м. Черкаси цивільну справу за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересована особа: Відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), -

В С Т А Н О В И В :

Заявниця ОСОБА_1 звернулася у Придніпровський районний суд м. Черкаси із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Свої вимоги обгрунтовує тим, що вона, ОСОБА_1 являється онукою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла у м. Дебальцево Донецької області від ішемічної хвороби серця.

Разом з тим, враховуючи ту обставину, що територія м. Дебальцево Донецької області, де відбулася подія смерті ОСОБА_2 , відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 № 252-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р (із змінами) «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», є територією, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Тому, отримати свідоцтво про смерть у відділі державної реєстрації актів цивільного стану неможливо, оскільки факт смерті відбувся на тимчасово окупованій території України, на якій неможливо отримати медичний документ, що може бути прийнято відділом державної реєстрації актів цивільного стану для здійснення реєстрації смерті, відповідно до ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану».

До того ж, відповідно до Правил реєстрації актів цивільного стану в Україні, державна реєстрація смерті за заявою, поданою у строки, визначені пунктом 2 цієї глави, та до закінчення одного року з дня настання смерті, проводиться за останнім місцем проживання померлого, за місцем настання смерті чи виявлення трупа або за місцем поховання.

Тому родичі померлого не мають підстав для звернення до органів РАЦС на території України для реєстрації смерті.

Як зазначено, отримання свідоцтва про смерть в органах РАЦС Міністерства юстиції України є неможливим, а єдиним шляхом його отримання та захисту прав родичів та спадкоємців померлого є звернення до суду за встановленням факту, що має юридичне значення.

Факт смерті ОСОБА_2 підтверджується наступними документами: 1) врачебное свидетельство о смерти № 25 от 27.09.2021; 2) справка о причине смерти № 25 от 27.09.2021; 3) свидетельство о смерти серии НОМЕР_1 от 27.09.2021; 4) акт приема-передачи предоставленных услуг № 316/145 от 30.09.2021; 5) договор-заказ на организацию и проведение похорон № 011314; 6) товарный чек магазина «Ритуал» от 27.09.2021; 7) фотознімки могили ОСОБА_2 .

Заявниця вказує, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 необхідно для державної реєстрації смерті органом державної реєстрації актів цивільного стану України та подальшого спадкування.

На підставі наведеного вище, заявниця просить суд встановити факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка ІНФОРМАЦІЯ_2 померла у м. Дебальцево Донецької області.

Ухвалою суду від 13.12.2021 дану заяву прийнято, відкрито провадження по справі та призначено її до судового розгляду у відкритому судовому засіданні за правилами окремого провадження.

У судове засідання заявниця ОСОБА_1 не з`явилася , подавши до суду письмову заяву від 15.12.2021 про розгляд справи без її участі. Заявлені вимоги підтримала та просила задовольнити у повному обсязі.

У судове засідання представник заінтересованої особи - відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не з`явився. 15.12.2021 до суду подано письмову заяву в.о. начальника Ляшко Л. про розгляд справи за відсутності їх представника. При розгляді заяви покладається на розсуд суду.

Враховуючи думку заявниці та представника заінтересованої особи, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи в їх сукупності, всебічно, повно та об`єктивно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено у судовому засіданні, ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що так званим «ГБУ «Центральная городская больница г. Дебальцево» видано, як зазначено - так зване «Врачебное свидетельство о смерти № 25 от 27.09.2021», а також видано, як зазначено - так зване «Свидетельство о смерти (серии ДНР № 233310) от 27.09.2021» і, як зазначено - так званим «Отделом записи актов гражданского состояния Дебальцевского городского управления юстиции Министерства юстиции Донецкой Народной Республики», 27.09.2021 складено відповідний запис акту про смерть № 323.

Померла ОСОБА_2 є бабусею заявниці ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується наступними документами:

-паспорт громадянина України ОСОБА_2 серії НОМЕР_2 ;

-свідоцтво про народження (на російській мові - ОСОБА_3 ) серії НОМЕР_3 ; у розділі «Батьки» зазначено (на російській мові - отец ОСОБА_4 , мать ОСОБА_2 );

-свідоцтво про розірвання шлюбу серії НОМЕР_4 , відповідно до якого шлюб між громадянином (на російській мові - ОСОБА_5 ) і громадянкою (на російській мові - ОСОБА_6 ) розірваний 27.04.1993; після розірвання шлюбу їй присвоєно прізвище (на російській мові - ОСОБА_7 );

-паспорт громадянина України ОСОБА_8 серії НОМЕР_5 ;

-свідоцтво про народження (повторне) ОСОБА_9 серії НОМЕР_6 від 13.12.2005; у розділі «Батьки» зазначено: батько - ОСОБА_10 , мати - ОСОБА_8 ;

-свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_7 від 03.08.2012, відповідно до якого ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , зареєстрували шлюб; прізвище після реєстрації шлюбу: чоловіка - ОСОБА_12 , дружини - ОСОБА_12 ;

-паспорт громадянина України ОСОБА_1 серії НОМЕР_8 .

На теперішній час для проведення реєстрації факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідно встановити сам факт її смерті, оскільки вона померла на території Донецької області, яка є тимчасово окупованою територією України і документи, видані органами та установами, створеними у порядку не передбаченому законами України, є недійсними. Тому, заявниця звернулася до суду із зазначеною заявою задля можливості у встановленому законом порядку зареєструвати факт смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 13 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно із п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Пунктом восьмим ч. 1 ст. 315 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Статтею 317 ЦПК України встановлено особливості провадження у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Відомості про народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміну імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян відповідно до Порядку ведення Державного реєстру актів цивільного стану громадян, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.2007 № 1064.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану», державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: 1) документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; 2) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до ч. 2 ст. 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

Правилами реєстрації актів цивільного стану в Україні, затвердженими Наказом Міністерства юстиції України № 52/5 від 18.10.2000 (у редакції наказу Міністерства юстиції України 24.12.2010 № 3307/5), з наступними змінами, визначено, що підставою для державної реєстрації смерті є: а) лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; б) фельдшерська довідка про смерть (форма № 106-1/о), форма якої затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1150/13024; в) лікарське свідоцтво про перинатальну смерть; г) рішення суду про оголошення особи померлою; ґ) рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час; д) повідомлення державного архіву або органів Служби безпеки України у разі реєстрації смерті осіб, репресованих за рішенням несудових та судових органів; е) повідомлення установи виконання покарань або слідчого ізолятора, надіслане разом з лікарським свідоцтвом про смерть.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.п. 13, 18 Постанови Пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», суд встановлює факт смерті особи за умови підтвердження доказами, що ця подія мала місце у певний час та за певних обставин. Рішення суду про встановлення факту, що має юридичне значення, не замінює собою документів, що видають зазначені органи, а є лише підставою для їх одержання.

Вказані вище нормативно-правові акти не містять спеціальної норми щодо порядку державної реєстрації факту смерті на тимчасово окупованій території, що унеможливлює державну реєстрацію факту смерті в позасудовому порядку.

Як встановлено судом, подія смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , відбулася 26.09.2021 на території міста Дебальцево Донецької області, тобто частині України, яка відповідно до Постанови Верховної Ради України від 17.03.2015 № 252-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями», розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 № 1085-р (із змінами) «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення», є територією, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження.

Даючи оцінку допустимості у даній цивільній справі таких доказів, як документи, що видані органами та установами на тимчасово окупованій території України, суд керується вимогами міжнародно-правових актів і принципів, адже відповідно до ст.ст. 3, 8, 9 Конституції України, які визначають, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України, а також положеннями частини другої статті 19 Конституції України, якою визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до статті 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», - будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом. Будь-який акт (рішення, документ), виданий органами та/або особами, передбаченими частиною другою цієї статті, є недійсним і не створює правових наслідків.

Разом з тим, згідно з ч. 4 ст. 9 цього Закону, встановлення зв`язків та взаємодія органів державної влади України, їх посадових осіб, органів місцевого самоврядування та їх посадових осіб з незаконними органами (посадовими особами), створеними на тимчасово окупованій території, допускається виключно з метою забезпечення національних інтересів України, захисту прав і свобод громадян України, виконання міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, сприяння відновленню у межах тимчасово окупованої території конституційного ладу України.

Відповідно до ст.ст. 26, 27, 31 Віденської конвенції про право міжнародних договорів, кожен чинний договір є обов`язковим для його учасників і повинен добросовісно виконуватись; учасник не може посилатись на положення свого внутрішнього права як на виправдання для невиконання ним договору; договір повинен тлумачитись добросовісно відповідно до звичайного значення, яке слід надавати термінам договору в їхньому контексті, а також у світлі об`єкта і цілей договору та з урахуванням будь-яких відповідних норм міжнародного права, які застосовуються у відносинах між учасниками.

Відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Так, ЄСПЛ у справах проти Туреччини (зокрема, «Лоізіду проти Туреччини», «Кіпр проти Туреччини»), а також Молдови та Росії (зокрема, «Мозер проти Республіки Молдова та Росії», «Іласку та інші проти Молдови та Росії»), ґрунтуючись на Консультативному висновку Міжнародного суду (ООН) у справі Намібії, наголосив, що першочерговим завданням щодо прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони. В контексті цього не можуть визнаватися недійсними всі документи, видані на окупованій території, оскільки це може зашкодити правам мешканців такої території. Зокрема, недійсність не може бути застосована до таких дій, як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів, невизнання яких може завдати лише шкоди особам, які проживають на такій території.

Застосовуючи зазначений висновок у справі «Кіпр проти Туреччини», ЄСПЛ зазначив, що виходячи з інтересів мешканців, що проживають на окупованій території, треті держави та міжнародні організації, особливо суди, не можуть просто ігнорувати дії фактично існуючих на такій території органів влади. Протилежний висновок означав би цілковите нехтування всіма правами мешканців цієї території при будь-якому обговоренні їх у міжнародному контексті, а це ставило б позбавлення їх наймінімальніших прав, що їм належать.

Отже, встановлюючи наявність факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , суд вважає за можливе прийняти в якості належних і допустимих доказів документи, які видані на території, де органи державної влади України тимчасово не здійснюють свої повноваження.

З матеріалів справи вбачається, що встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , необхідне для забезпечення встановленого в Україні правового порядку регулювання правових наслідків смерті фізичної особи. При цьому, суд враховує, що відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦПК України, заяву про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

З урахуванням зазначеного, враховуючи засади добросовісності, справедливості і розумності регулювання цивільно-правових відносин, суд вважає, що для цілей, передбачених ст. 317 ЦПК України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , фактично проживаюча за адресою: АДРЕСА_2 , відповідно до довідки від 23.01.2015 № 7101-1990 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, є особою, яка має право на звернення до Придніпровського районного суду м. Черкаси із заявою про встановлення факту смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Враховуючи досліджені у судовому засіданні письмові докази та оцінюючи їх у сукупності, суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дійсно померла ІНФОРМАЦІЯ_2 від ішемічної хвороби серця на території міста Дебальцево Донецької області (Україна), а тому і дійшов до висновку про можливість задоволення вимог заявниці.

Згідно із ч. 7 ст. 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 317 ЦПК України, ухвалене судом рішення у справах про встановлення факту народження або смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, підлягає негайному виконанню. Аналогічні положення містяться і у п. 8 ч. 1 ст. 430 ЦПК України.

На підставі наведеного вище, керуючись Конституцією України, Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», постановою Пленуму ВСУ № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст.ст. 4, 13, 19, 89, 263-265, 268, 273, 293, 294, 315, 317, 319, 430 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В :

Заяву ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_9 ; зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , фактичне місце проживання за адресою: АДРЕСА_2 ) про встановлення факту, що має юридичне значення, - задовольнити.

Встановити факт, що ОСОБА_2 (дата народження - ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце народження - село Краснознам`янка Гадяцького району Полтавської області, померла ІНФОРМАЦІЯ_2 від захворювання на території міста Дебальцево Донецької області, тобто на тимчасово окупованій території України.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Черкаського апеляційного суду, шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення. Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Повне судове рішення складено 15.12.2021.

Головуючий: С. М. Позарецька