Рішення № 10204145, 24.06.2010, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 307

РІШЕННЯ

Іменем України

24.06.2010Справа №2-14/1850-2010 За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «МіК» (53000, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Надеждівка, вул. Шевченка, 36; 50053, м. Кривий Ріг, а/с2634)

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (95053, м. Сімферополь, вул. М

ате Залки, 17а)

про стягнення 10 425, 18 грн.

Суддя Лагутіна Н.М.

П Р Е Д С Т А В Н И К И :

від позивача – Бєловодова М.В., юрист, довіреність б/н від 27.05.2010 р.

від відповідача – Міндіч М.О., представник, довіреність №3 від 06.01.2010р.

Обставини справи: Товариство з обмеженою відповідальністю «МіК» звернулось до господарського суду АРК з позовом до відповідача – Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» про стягнення суми основної заборгованості у розмірі 9691, 80 грн., індексу інфляції у розмірі 573, 98 грн., 3% річних у розмірі 186, 40 грн., а також витрат по сплаті державного мита у сумі 104, 53 грн. та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 236, 00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов’язань за договорам поставки, щодо оплати у повному обсязі за поставлений товар, у зв’язку з чим відповідач повинен сплатити суму боргу у розмірі 9691,80 грн., а також індекс інфляції у розмірі 573,98 грн. та 3% річних у розмірі 186,40 грн.

Відповідач надав відзив на позов, згідно якого позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 9691,80 грн. визнає, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, в частині стягнення індексу інфляції та 3% річних з позовними вимогами не погоджується.

Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого ст. 69 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду АРК від 28.05.2010р. заступником голови господарського суду АРК продовжено строк розгляду справи до 29.06.2010р.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши наявні у справі докази, суд –

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «МіК» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (Покупець) був укладений договір поставки, відповідно до якого Постачальник зобов'язався поставити товар, відповідно замовленню Покупця, а Покупець зобов'язався прийняти цій товар і оплатити його.

Відповідно до п.1.2. договору право власності на товар переходить від Постачальника до Покупця в момент передачі товару і підписання уповноваженими представниками сторін товарної накладної або інших, маючих юридичну силу документів.

Умови договору викладені сторонами у відповідності з вимогами Міжнародних правил відносно тлумачення термінів «Інкотермс», які застосовуються з урахуванням особливостей, пов'язаних з внутрідержавним характером договору, а також тих особливостей, що витікають з умов цього договору (п.1.4 договору).

Відповідно до п. 2.1. договору Постачальник здійснює поставку товару в пункт доставки відповідно замовленню Покупця власними транспортними засобами і за свій рахунок. Пунктом доставки є універсам «Яблоко», що знаходиться по адресу: м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 17а. Продукція поставляється відповідно встановлених норм відвантаження в тарі і упаковці які забезпечують її зберігання під час транспортування і вантажно-відвантажувальних робіт.

Загальну суму договору складає вартість товару, отриманого по всім накладним (п.5.1. договору).

Відповідно до п. 5.6. договору Покупець здійснює оплату за поставлений товар шляхом безготівкових розрахунків. Оплата товару здійснюється Покупцем впродовж 21 календарного дня. Днем здійснення платежу є дата списання коштів з поточного рахунку Покупця.

Відповідно п. 6.5. вказаного договору у випадку прострочення оплати за товар, Постачальник стягує з Покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми неоплаченого товару за кожний день прострочення оплати.

Матеріалами справи, а саме – видатковими накладними №69 від 30.04.2009р., №84 від 07.05.2009р., №98Я від 14.05.2009р., №109 від 21.05.2009р., №108 від 28.05.2009р., №115 від 04.06.2009р., №121 від 11.06.2009р., №84 від 15.06.2009р., №208 від 25.06.2009р., №253 від 02.07.2009р., №286 від 09.07.2009р., №324 від 16.07.2009р., №372 від 23.07.2009р., з урахуванням видаткових накладних (повернення) №Джо-002835 від 15.07.2009р. та №Джо-002810 від 09.07.2009р., підтверджується факт поставки товару відповідачу на суму 9691,80 грн. (а. с. 13-27).

20.10.2009р. Товариством з обмеженою відповідальністю «МіК» направлено на адресу ТОВ «Джонаголд» лист-вимогу за вих. № 200 (а. с. 29-30) з проханням про сплату суми боргу у розмірі 9691,80грн.

Лист-вимогу №200 від 20.10.2009р. було отримано особою відповідача 04.11.2009р., про що свідчить відмітка особи відповідача про вручення на поштовому повідомленні (а. с. 31).

Дослідивши обставини справи, оцінивши наявні у справі докази в порядку ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне.

Аналізуючи видаткові накладні №69 від 30.04.2009р., №84 від 07.05.2009р., №98Я від 14.05.2009р., №109 від 21.05.2009р., №108 від 28.05.2009р., №115 від 04.06.2009р., №121 від 11.06.2009р., №84 від 15.06.2009р., №208 від 25.06.2009р., №253 від 02.07.2009р., №286 від 09.07.2009р., №324 від 16.07.2009р., №372 від 23.07.2009р., №Джо-002835 від 15.07.2009р. та №Джо-002810 від 09.07.2009р., додані позивачем до матеріалів справи, не можна зробити висновок, що вони видана на підставі договору поставки, оскільки у вказаних накладних відсутні будь-які посилання на цей договір.

З зазначених накладних також не можна встановити, що вони виписані на замовлення відповідача за умовами договору поставки, укладеного між сторонами.

Позивачем не надано суду жодного доказу про наявність замовлень відповідачем поставки товару на підставі зазначеного договору, як то передбачено його умовами, через відсутність таких письмових замовлень.

Крім того, у тексті договору поставки відсутні посилання, що накладні є невід'ємною частиною договору.

За таких обставин, суд вважає, що правовідношення сторін, а отже й зобов’язання щодо сплати заборгованості за отриману продукцію у відповідача виникли не на підставі договору, а внаслідок фактичної поставки товару на підставі вказаних накладних.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 статті 207 Цивільного кодексу України встановлено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Таким чином, вчинення правочину щодо поставки товару підтверджується тільки підписаними сторонами накладними на поставку товару.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України та статті 173 Господарського кодексу України, яка містить аналогічні положення, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу,сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов’язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, та сплатити продавцю повну вартість переданого товару.

За змістом статті 193 Господарського Кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач в своєму відзиві визнає суму основного боргу у розмірі 9691,80 грн. та не заперечує проти її стягнення.

Враховуючи викладене, суд вважає, що позовні вимоги ТОВ «МіК» обґрунтовані в сумі 9691,80 грн. і в цій частині підлягають задоволенню.

Стосовно вимог щодо стягнення з відповідача інфляційних витрат у сумі 573,98 грн. та 3% річних у сумі 186,40 грн., нарахованих за загальний період з 22.05.2009р. по 22.02.2010р., суд зазначає наступне.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи, що жодна з видаткових накладних, які надані позивачем у підтвердження поставок продукції не містить строку оплати, суд вважає, що до даних правовідношень мають бути застосовані положення ст. 530 Цивільного кодексу України щодо строку виконання відповідачем обов’язку по сплаті за отриманий товар.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником зобов’язання не встановлений або визначений моментом пред’явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час. Боржник повинен виконати такий борг у семиденний строк зі дня пред’явлення вимоги, якщо обов’язок негайного виконання не слідує з договору або актів цивільного законодавства.

Матеріали справи свідчать, що позивач звернувся до відповідача з листом-вимогою за вих. № 147 від 27.08.2009р. (а. с. 86-87), але зазначена вимога була залишена без відповіді, сума грошових коштів за отриману продукцію позивачу не сплачена.

Вимогу про сплату боргу відповідач отримав 07.09.2009р., про що свідчить відмітка особи відповідача на поштовому повідомленні (а. с. 85).

Отже, відповідно до приписів ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був сплатити позивачу суму коштів у розмірі 9691,80 грн. за отриманий товар 14.09.2009р.

Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов’язання по сплаті за поставлений товар, то у позивача в силу наведених приписів закону, виникає право вимагати, а у відповідача виникає обов’язок сплатити 3% річних від простроченої суми та встановленого індексу інфляції за весь час прострочення.

Таким чином, розмір інфляційних витрат та 3% річних розрахований позивачем невірно, оскільки має бути нарахований за період з 14.09.2009р. по 22.02.2010р., а не за період з 22.05.2009р. по 22.02.2010р., як розрахував позивач.

При цьому розмір інфляційних витрат за період прострочення виконання грошового зобов’язання з 14.09.2009р. по 22.02.2010р. виходячи з суми основного боргу 9691,80 грн. складає: 9691,80 грн. Ч (100,8% Ч 100,9% Ч 101,1% Ч 100,9% Ч 101,8% Ч 101,9%) / 100% – 9691,80 грн. = 739,06 грн.

Але, враховуючи те, що до стягнення позивачем заявлено суму індексу інфляціїї в розмірі 573,98 грн. та відсутність клопотання позивача відповідно до п. 2 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача суму інфляційних витрат у заявленому розмірі – 573,98 грн.

Розмір же 3% річних за період з 14.09.2009р. по 22.02.2010р. виходячи з суми основного боргу 9691,80 грн. складає: 9691,80 грн. Ч 3% /365 днів Ч 161 день прострочки= =128,25 грн.

Отже стягненню підлягають 3% річних у сумі 128,25 грн. В частині позовних вимог про стягнення 3% річних в сумі 58,15 грн. суд відмовляє.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам в порядку ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

Вступна та резолютивна частини рішення оголошена у судовому засіданні 24.06.2010 р. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального Кодексу України рішення оформлено та підписано 29.06.2010р.

На підставі викладеного та керуючись ст. 33, 43, 49, 82-84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Джонаголд» (95053, АРК, м. Сімферополь, вул. Мате Залки, 17а, р/р 26004056710800 в АКІБ «Укрсіббанк», МФО 351005 м. Харків, ЄДРПОУ 34700645) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «МіК» (53000, Дніпропетровська область, Криворізький район, с. Надеждівка, вул. Шевченка, 36; 50053, м. Кривий Ріг, а/с2634, р/р 26000041107001 у ВАТ «Сведбанк» м. Кривий Ріг, МФО 300164, ІПН 190961404837, Св-во 100088564, ЗКПО 19096149) 9691,80 грн. заборгованості, 573,98 грн. індексу інфляції, 128,25 грн. 3% річних, 104,22 грн. державного мита та 235,29 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. В частині стягнення 3% річних у розмірі 58,15 грн. відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити на адресу сторін рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Лагутіна Н.М.