Рішення № 102040531, 09.12.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/13406/17

Провадження № 2/638/1300/21

РІШЕННЯ

Іменем України

09 грудня 2021 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі

головуючого судді – Шишкіна О.В.,

за участю секретаря судового засідання – Олейник О.О.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Еквіпмент» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Прінт-Сервіс» про визнання дій незаконними,

в с т а н о в и в:

У вересні 2017 року ТОВ «Інвест-Еквіпмент» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Прінт-Сервіс» про визнання дій незаконними, в обґрунтування якого зазначило, що ОСОБА_1 у період з 03.01.2005 року по 11.05.2008 року обіймав посаду директора ТОВ «ПРІНТ-СЕРВІС»

Так 20.06.2006р. ОСОБА_1 від імені ТОВ «ПРІНТ-СЕРВІС» було укладено:

1. Договір про заставу майна №01/7 від 20.06.2006р., укладений між Фірмою «Heidelberg Print Finance Osteuropa Finanzierungsvermittlung GmbH» м.Відень, Австрія - Заставодержатель, TOB «ПРІНТ-СЕРВІС» м.Харків - Заставодавець і фірмою «Zinfadel Services Limited», Лондон яка є Основним боржником за Генеральним договором №2006-1- К від 20.06.2006р.

2. Договір про заставу майна №01/8 від 20.06.2006р. укладений між Фірмою «Heidelberg Print Finance Osteuropa Finanzierungsvermittlung GmbH» м.Відень, Австрія - Заставодержатель, TOB «ПРІНТ-СЕРВІС» м.Харків - Заставодавець і фірмою «Zinfadel Services Limited», Лондон, яка є Основним боржником за Генеральним договором №2006- 1-Квід 20.06.2006р.

Відповідно до п. 1.3. вказаних договорів застави, як гарантію виконання зобов`язань згідно з Контрактом Заставодавець передає Заставодержателю в заставу Предмет застави (далі по тексту "Майно"), найменування та вартість якого зазначені у Додатках №1, до цих Договорів, які є складовою частиною цих Договорів.

Пунктом 1.4. договорів передбачено, що заставлене Майно знаходиться у Заставодавця по факту митного оформлення цього Майна, отримання з належною документацією та переходу права власності на Майно до Заставодавця.

Натомість більша частина заставленого майна станом на день укладення вищевказаних договорів належала ЗАТ "Поліграф Дженерал Україна" отриманого останнім протягом 2002-2005 р.р. від іноземного учасника фірми "Зінфадел Сервісиз Лімітед" в якості внесків до статутного капіталу в обмін на корпоративні права.

Вказана обставина підтверджується рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 02.02.2017р. по справі №904/8358/15, відповідно до якого, ЗАТ "Поліграф Дженерал Україна" доведено належність йому на праві власності частини майна, переданого ТОВ «ПРІНТ-СЕРВІС» - фірмі Heidelberg Print Finance Osteuropa Finanzierungsvermittlung GmbH, Вена Австрія, в заставу за спірними договорами, що свідчить про порушення укладенням цих договорів його прав.

Оскільки ЗАТ "Поліграф Дженерал Україна" станом на день укладення вказаних договорів застави 20,06.2006р. було власником частини майна - поліграфічного обладнання, з переліку майна в додатку № 1 до Договору № 01/7 та додатку Хе 1 до Договору №01/8, отриманого протягом 2002-2005 р.р. від іноземного учасника фірми "Зінфадел Сервісиз Лімітед" в якості внесків до статутного капіталу в обмін на корпоративні права, яке ОСОБА_1 діючи від імені ТОВ «ПРІНТ-СЕРВІС» передав у заставу не підлягає доказуванню.

Таким чином, незаконними діями ОСОБА_1 , які виразились у передачі в заставу майна, яке належало ЗАТ "Поліграф Дженерал Україна" та на даний час належить «ІНВЕСТ-ЕКВІПМЕНТ», позивачу вже завдана значна матеріальна шкода, яка дорівнюється вартості переданого в заставу обладнання.

Позивач просив суд:

1) зобов`язати ОСОБА_1 передати Товариству з обмеженою відповідальністю «ІНВЕСТ-ЕКВІПМЕНТ» оригінал договору про заставу майна №01/7 від 20.06.2006р., що було укладено між Фірмою «Heidelberg Print Finance Osteuropa Finanzierungsvermittlung GmbH» м.Відень, Австрія - Заставодержатель, TOB «ПРІНТ- СЕРВІС» м.Харків — Заставодавець і фірмою «Zinfadel Services Limited», Лондон яка є Основним боржником за Генеральним договором №2006-1-К від 20.06.2006р. з усіма додатками до нього та оригінал Договору про заставу майна №01/8 від 20.06.2006р. укладений між Фірмою «Heidelberg Print Finance Osteuropa Finanzierungsvermittlung GmbH» м.Відень, Австрія — Заставодержатель, TOB «ПРІНТ-СЕРВІС» м.Харків - Заставодавець і фірмою «Zinfadel Services Limited», Лондон, яка є Основним боржником за Генеральним договором №2006-1-К від 20.06.2006р;

2) визнати незаконними дії ОСОБА_1 який діяв від імені ТОВ «ПРІНТ-СЕРВІС» по укладенню договору про заставу майна №01/7 від 20.06.2006р., що було укладено між Фірмою «Heidelberg Print Finance Osteuropa Finanzierungsvermittlung GmbH» м.Відень, Австрія -4 Заставодержатель, TOB «ПРІНТ-СЕРВІС» м.Харків - Заставодавець і фірмою «Zinfadel Services Limited», Лондон яка є Основним боржником за Генеральним договором №2006-1-К від 20.06.2006р. та Договору про заставу майна №01/8 від 20.06.2006р. укладений між Фірмою «Heidelberg Print Finance Osteuropa Finanzierungsvermittlung GmbH» м.Відень, Австрія - Заставодержатель, TOB «ПРІНТ- СЕРВІС» м.Харків - Заставодавець і фірмою «Zinfadel Services Limited», Лондон, яка є Основним боржником за Генеральним договором №2006-1-К від 20.06.2006р.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив відмовити з тих підстав, що позивачем не надано доказів незаконності дій відповідача. Підписання директором товариства договорів, навіть які згодом визнані недійсними, не може само по собі бути підставою визнання дій посадової особи незаконними. Також просив застосувати наслідки пропуску позовної давності.

В судове засідання сторони не з`явилися, про судове засідання повідомлені належним чином. Причини неявки суду не повідомили, у зв`язку з чим суд на підставі ст. 223 ЦПК України вважав за можливе розглянути справи за відсутністю сторін.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог з наступних підстав.

Судом встановлено, що 20.06.2006р. між Фірмою «Heidelberg Print Finance Osteuropa Finanzierungsvermittlung GmbH» м.Відень, Австрія - Заставодержатель, TOB «ПРІНТ-СЕРВІС» м.Харків - Заставодавець і фірмою «Zinfadel Services Limited», Лондон яка є Основним боржником за Генеральним договором №2006-1- К від 20.06.2006р укладено Договір про заставу майна №01/7 від 20.06.2006р.

20.06.2006р. між Фірмою «Heidelberg Print Finance Osteuropa Finanzierungsvermittlung GmbH» м.Відень, Австрія - Заставодержатель, TOB «ПРІНТ-СЕРВІС» м.Харків - Заставодавець і фірмою «Zinfadel Services Limited», Лондон яка є Основним боржником за Генеральним договором №2006-1- К від 20.06.2006р укладено Договір про заставу майна №01/8 від 20.06.2006р.

В зазначених договорах ТОВ «Прінт-Сервіс» виступало в особі директора Протасова Ю.О.

Згідно зі ст. 62 Закону України «Про господарські товариства» дирекція (директор) діє від імені товариства в межах, встановлених даним Законом та установчими документами.

Відповідно до п. 9.1 – 9.3 Договорів сторонами договорів є Фірма «Хайдельберг Прінт Файненс Остєвропа Фінанцрунгсферміттлугнг ГмбХ» та ТОВ «Прінт-Сервіс» та «Зінфадел Сервісиз Лімітед».

Позовні вимоги у даній справі стосуються визнання дій відповідача ОСОБА_1 щодо укладання договорів застави майна №01/7 та №01/8 від 20.06.2006 року, в якому він діяв від імені ТОВ «ПРІНТ-ІНВЕСТМЕНТ» та зобов`язання відповідача передати позивачу оригінал зазначених договору.

Згідно з копіями Договорів застави майна №01/7 та №01/8 від 20.06.2006 року, які долучені до позову, стороною у них було ТОВ «Прінт-Сервіс» в особі директора Протасова Юрія Олексійовича, який діє на підставі статуту.

Тобто ОСОБА_1 у даному правовідношенні виступав не як фізична особа та самостійний суб`єкт цивільних правовідносин, а як керівник юридичної особи – ТОВ «Прінт-Сервіс», і діяв в межах повноважень відповідно до статуту від імені та в інтересах товариства, а не своїх власних як фізичної особи.

Отже позовні вимоги щодо визнання незаконними дій по укладенню договорів застави майна №01/7 та №01/8 від 20.06.2006 року, пред`явлені до ОСОБА_1 , саме у зв`язку з виконанням ним своїх функцій як директора ТОВ «Прінт-Сервіс», а не реалізацією його особистих цивільних прав та обов`язків, оскільки фізична особа ОСОБА_1 стороною договорів не була.

Згідно з ч.1ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Судове доказування - це діяльність учасників процесу при визначальній ролі суду по наданню, збиранню, дослідженню і оцінці доказів з метою встановлення з їх допомогою обставин цивільної справи. При цьому, збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених ЦПК України.

Доказування є єдиним шляхом судового встановлення фактичних обставин справи і передує акту застосування в судовому рішенні норм матеріального права, висновку суду про наявність прав і обов`язків у сторін.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не можу ґрунтуватися на припущеннях.

Разом з тим позивачем всупереч зазначеним вище вимогам не доведено належними та допустими доказами неправомірність дій відповідача, наявність умислу на вчинення незаконних дій при укладанні договорів №01/7 та № 01/8 від 20.06.2006 року.

Окрім того, суд наголошує, що при укладанні договору відповідач діяв не від власного імені як фізична особа, а виключно від імені та в інтересах товариства. Підписання ж директором товариства договорів, які в подальшому визнані недійсними, не може само по собі бути підставою визнання дій посадової особи незаконними.

Щодо вимог про зобов`язання надати оригінали вказаних договорів, суд зазначає наступне.

Як зазначалося вище Сторонами у договорі є Фірма «Хайдельберг Прінт Файненс Остєвропа Фінанцрунгсферміттлугнг ГмбХ» та ТОВ «Прінт-Сервіс» в особі директора Протасова Юрія Олексійовича, та «Зінфадел Сервісиз Лімітед».

Відповідно до п. 8.5 Договорів – їх складено у трьох примірниках кожен. Усі примірники по одному для кожної сторони мають однакову юридичну силу.

Таким чином кожен примірник договору зберігається у кожної зі сторін.

Як зазначалось вище ОСОБА_1 , як суб`єкт приватно-правових відносин не є стороною у зазначеному договорі, виступав виключно керівником ТОВ «Прінт-Сервіс». Стороною договору було ТОВ «Прінт-Сервіс», а отже саме у товариства, а не у ОСОБА_1 зберігається договір.

За таких обставин виключно до ТОВ «Прінт-Сервіс», а не до ОСОБА_1 , може бути пред`явлена вимога про зобов`язання надати оригінал договору.

Зважаючи на зазначене вище, матеріали справи не містять будь-яких даних, з яких вбачається, що відповідач є суб`єктом спірних правовідносин.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідно ч.2 ст.48 ЦПК України позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права.

На позивача покладений обов`язок довести, що саме йому належить оспорюване право, а вказаний ним відповідач зобов`язаний виконати покладений на нього законом або договором обов`язок.

Законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів.

Ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме, чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згоден, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

За змістом ст.51 ЦПК України належними є сторони, які є суб`єктами спірних правовідносин. Відповідачем є та зі сторін у процесі, яка вказується позивачем як порушник його права. Належним є відповідач, який дійсно є суб`єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення. Належність відповідача визначається, перш за все, за нормами матеріального права. Тому, неналежним відповідачем є особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом.

Як вбачається зі змісту ст.ст.51, 175 ЦПК України на позивача покладено обов`язок визначати відповідача у справі. При цьому, суд, при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. Якщо позивач помилився відносно обов`язку відповідача щодо поновлення порушеного права, суд має виходити із положень ст.51 ЦПК України та, з урахуванням ч.5 ст.12 ЦПК України, роз`яснити позивачеві право на заміну неналежного відповідача.

Таким чином, суд, як державний орган, на який покладено обов`язок вирішення справи відповідно до закону, має право й зобов`язаний визначити суб`єктний склад учасників процесу залежно від характеру правовідносин і норм матеріального права, які підлягають застосуванню. Це передбачено п.1 ч.1 ст.189 ЦПК України та іншими нормами процесуального права, які передбачають заміну неналежного відповідача чи залучення співвідповідачів.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

З аналізу наведеної статті слідує, що законодавець поклав на позивача обов`язок визначати відповідача у справі і суд повинен розглянути позов щодо тих відповідачів, яких визначив позивач. Водночас, якщо позивач помилився і подав позов до тих, хто відповідати за позовом не повинен, або притягнув не всіх, він не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідачів і суд таке клопотання задовольняє. Тобто ініціатива щодо заміни неналежного відповідача повинна виходити від позивача, який повинен подати клопотання. У цьому клопотанні позивач обґрунтовує необхідність такої заміни, а саме: чому первісний відповідач є неналежним і хто є відповідачем належним. Подання позивачем такого клопотання свідчить, що він не лише згідний, але й просить про заміну неналежного відповідача належним.

З урахуванням принципу диспозитивності, суд не має права проводити заміну неналежного відповідача належним з власної ініціативи.

Пленум Верховного Суду України у п.8 Постанови від 12 червня 2009 року № 2 "Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції" роз`яснив, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) у якій зроблено висновок, що "пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження".

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є підставою для відмови у позові, що не позбавляє позивача права пред`явити позов до належного відповідача.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Питання про стягнення судового збору суд вирішує на підставі ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст. 7, 10, 12, 13, 76, 81, 141, 263-265, 273, 274, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвест-Еквіпмент» до ОСОБА_1 , третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Прінт-Сервіс» про визнання дій незаконними - відмовити.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду через Дзержинський районний суд м. Харкова протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Шишкін