Постанова № 10203659, 30.06.2010, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 червня 2010 р. м. Чернівці Справа № 2а-2104/10/2470

11:16

Чернівецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Боднарюка О.В.;

при секретарі судового засідання Романко М.І.;

з участю:

представника позивача Швець О.І.;

представника відповідача не з"явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Сокирянської об"єднаної державної податкової інспекції Чернівецької області доТовариства з обмеженою відповідальністю "Риф"про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ :

Сокирянська обєднана державна податкова інспекція Чернівецької області звернулась до суду з адміністративним позовом про стягнення з ТзОВ «Риф» податкового боргу за рахунок активів боржника в розмірі 5592,19 грн., обґрунтовуючи свої вимоги наступним.

ТзОВ «Риф» як субєкт підприємницької діяльності було зареєстроване Сокирянською районною державною адміністрацією Чернівецької області 15.02.1995 року та перебуває на обліку як платник податків та зборів (обовязкових платежів) у Сокирянській ОДПІ з 15.02.1995 року та має податковий борг у сумі 5592,19 грн. зі сплати податку на додану вартість, який визначено платником податків самостійно в податкових деклараціях, та визначено податковим органом у податкових повідомленнях-рішеннях про застосування штрафної санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з ПДВ на підставі пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платника податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Тому позивач просить стягнути з відповідача податковий борг зі сплати податку на додану вартість за рахунок активі (коштів, матеріальних та нематеріальних цінностей), що належать йому на праві власності або повного господарського відання.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач не забезпечив явку свого представника у судове засідання, про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином, про причини неявки суду не повідомив, заперечень проти позову не надав.

Суд, вислухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.

Відповідно до п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ платник податку зобовязаний самостійно сплатити суму податкового зобовязання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом десяти календарних днів, наступних за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого підпунктом 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 цього Закону для подання податкової декларації.

Законом України «Про ПДВ» встановлено, що сплата ПДВ провадиться не пізніше 20 числа місяця, що настає за звітним періодом. Якщо податковий (звітний) період дорівнює календарному місяцю, - декларація подається до ДПІ за місцем знаходження платника протягом 20 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового місяця).

Податковий борг по податку на додану вартість виник внаслідок несплати відповідачем сум самостійно визначеного податкового зобов'язання згідно податкових декларацій по податку на додану вартість в сумі 930 грн. та застосованих до нього штрафних санкцій відповідно до рішень суду в розмірі 4624,16 грн., штрафних санкцій за несвоєчасну сплату податкових зобовязань в сумі 4,18 грн. та пені в сумі 33,85 грн., а тому загальна сума боргу складає 5592,19 грн.

Сума боргу визначена платником податків самостійно в податкових деклараціях та податковим органом у податкових повідомленнях-рішеннях про застосування штрафної санкції за несвоєчасну сплату податкових зобов'язань з ПДВ. З метою погашення податкового боргу позивачем в порядку, передбаченому вимогами ст.6 Закону № 2181-ІІІ на адресу відповідача була направлена перша податкова вимога форми «Ю» від 20 серпня 2010 року № 1/102 та друга податкова вимога від 21 вересня 2010 року № 2/110.

21 жовтня 2010 року начальником ОДПІ було прийняте рішення № 5/24-ОС-28 про стягнення коштів та продаж інших активів платника податків в рахунок погашення його податкового боргу, згідно якого проведено опис активів відповідача, на які поширюється право податкової застави. Застосовано податкову заставу, про що внесено запис до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Однак передбачені чинним законодавством заходи не привели до погашення податкового боргу.

Вказані обставини підтверджуються копією статуту, довідкою з ЄДРПОУ, листами ДПІ, податковими деклараціями, податковими повідомленнями-рішеннями, податковими вимогами, розрахунком суми податкового боргу, актом невиїзної документальної перевірки, фактично не заперечуються відповідачем.

Згідно із п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3 Закону № 2181 активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкового боргу виключно за рішенням суду. В інших випадках платники податків самостійно визначають черговість та форми задоволення претензій кредиторів за рахунок активів, вільних від заставних зобовязань забезпечення боргу.

Пунктом 11 ч.1 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" передбачено право органів державної податкової служби стягувати заборгованість перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок майна платників податків.

Як стверджує позивач, станом на 17 травня 2010 року ТзОВ «Риф» має узгоджені податкові зобовязання по податку на додану вартість не сплачені у встановлений строк на загальну суму 5592,19 гривень з урахуванням штрафних санкцій та пені. Заборгованість відповідача підтверджується довідкою про податкову заборгованість, корінцями податкового повідомлення-рішення форми «Ш» та першої та другої податкової вимоги.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Законом України «Про систему оподаткування» визначено, що під податком і збором (обов'язковим платежем) до бюджетів та до державних цільових фондів слід розуміти обов'язковий внесок до бюджету відповідного рівня або державного цільового фонду, здійснюваний платниками у порядку і на умовах, що визначаються законами України про оподаткування. Платниками податків і зборів (обов'язкових платежів) є юридичні і фізичні особи, на яких згідно з законами України покладено обов'язок сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі. Платники податків і зборів (обов'язкових платежів) зобов'язані у числі іншого, сплачувати належні суми податків і зборів (обов'язкових платежів) у встановлені законами терміни.

Згідно зі ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначено, що суб'єкти господарювання зобов'язані у встановленому цим законом порядку сплачувати податок на додану вартість.

Згідно Закону України «Про державну податкову службу в Україні» завданням органів державної податкової служби є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством.

Право податкових органів на звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами передбачене ст. 10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

Законом № 2181 визначений порядок погашення податкового боргу платника податків та порядок звернення стягнення на активи платника податків, який відповідно до ввідної частини є спеціальним законом з питань оподаткування, та встановлює порядок погашення зобов'язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов'язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків контролюючими органами.

Також цим Законом запроваджене поняття податкового боргу, як податкового зобов'язання, узгодженого платником податків або встановленого судом, але не сплаченого у встановлений строк, а також пені, нарахованої на суму такого податкового зобов'язання.

Відповідно до пункту 1.6 статті 1 Закону № 2181 примусове стягнення - це звернення стягнення на активи платника податків у рахунок погашення його податкового боргу, без попереднього узгодження його суми таким платником податків. Крім того, ним же визначено, що органами, уповноваженими здійснювати заходи з погашення податкового боргу, є виключно податкові органи.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" активами платника податків є кошти, матеріальні та нематеріальні цінності, що належать юридичній або фізичній особі за правом власності.

Як зазначено у ст.3 даного Закону активи платника податків можуть бути примусово стягнуті в рахунок погашення його податкових зобов'язань виключно за рішенням суду.

Таким чином, суд вважає встановленим, що за відповідачем дійсно існує податковий борг у зазначеній сумі, про яку він повідомлений, яка ним не оскаржена на день винесення рішення по справі та не сплачена.

За таких обставин суд вважає, що є обґрунтовані підстави для примусового стягнення вказаної заборгованості у рахунок погашення його податкового боргу шляхом звернення стягнення на активи відповідача - платника податків, у межах суми заборгованості.

Відповідно із вимогами ч. 4 ст. 94 КАС України, судові витрати з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 3, 5 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», ст. ст. 2, 8-14, 71, 94, 159, 160-164, 167 КАС України, суд , -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Риф" (код ЄДРПОУ 21444646) заборгованість за рахунок активів боржника до Державного бюджету на загальну суму 5592 гривні 19 копійок.

Постанова набирає законної сили після закінчення строків подання заяви про апе ляційне оскарження та апеляційної скарги, якщо вони не були подані у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає закон ної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 185, частини першої-третьої, пятої статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України, сторони які беруть участь у справі, мають право оскаржити в апеляційному порядку дану постанову повністю або частково шляхом подання заяви про апеляційне оскарження та апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Чернівецький окружний адміністративний суд.

Заява про апеляційне оскарження даної постанови подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складання постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, з дня її складання. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для її подання.

Постанову в повному обсязі виготовлено 01 липня 2010 року.

Суддя О.В. Боднарюк