Постанова № 10203623, 14.06.2010, Черкаський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ № 2а-1593/10/2370 14.06.2010 р. м. Черкаси

Черкаський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваленка В.І.,

при секретарі Поповій Ю.Є.,

за участю представників:

від позивача Кучеренка П.С., Сторожука О.М., за довіреностями,

від відповідача Моцного Б.А., Кілієвича О.А., за довіреностями,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом фермерського господарства «Степ»до державної податкової інспекції у Жашківському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення рішення,

Керуючись ст.ст. 160, 163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВСТАНОВИВ:

Фермерське господарство «Степ» звернулося до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Жашківському районі Черкаської області про скасування податкового повідомлення рішення №0000092351/0 від 16.09.2009 року.

Позивач зазначив, що в період з 10.08.2009 року по 31.08.2009 року державною податковою інспекцією у Жашківському районі проведено перевірку фермерського господарства «Степ»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період його діяльності з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року.

За результатами перевірки відповідачем складено акт від 03.09.2009 року №370/23-01/31883500. Не погоджуючись з висновками даного акту позивач відмовився від підписання даного акту та 07.09.2009 року надіслав відповідачу лист про заперечення до акту планової виїзної перевірки, якого відповідач отримав 07.09.2009 року.

На підставі вищевказаного акту відповідачем винесено податкове повідомлення рішення №0000092351/0 від 16.09.2009 року про визначення суми податкового зобовязання за платежем податку на додану вартість в розмірі 393965 грн. 26 коп., в тому числі за основним платежем 201198 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 192767 грн. 26 коп., за порушення п.4.1 статті 4, п.п. 7. 4.1, 7.4.3, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7, п. 8-1. 2, 8-16 статті 8, п.11.21, 11.29 статті 11 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

В судовому засіданні представники позивача зазначили, що позивач не погоджується з вищевказаним податковим повідомленням рішенням, посилаючись на те, що воно прийнято відповідачем з порушенням вимог п.11 Інструкції про порядок застосування штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби від 23.03.2001 року № 268/5459, а саме, прийнято протягом чотирьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень, а не трьох, як передбачено чинною нормою даного пункту.

Крім того, представники позивача зазначають, що визначення відповідачем сум податкового зобовязання за платежем по податку на додану вартість, в сумі 393965 грн. 26 коп., у тому числі, за основним платежем 201198 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 192767 грн. 26 коп., здійснене з порушенням вимог чинного податкового законодавства, оскільки позивач був зареєстрований як платник податку на додану вартість на загальних умовах оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується відомостями, вказаними у Свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних умовах і відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР і визначив суми податку на додану вартість в загальному порядку, визначеному цим законом.

Також, представники позивача повідомили, що з 01.01.2009 року позивач обрав спеціальний режим оподаткування податку на додану вартість.

Представники позивача не погоджуючись з тим, що відповідач застосував до нього штрафні (фінансові) санкції, розмір яких значно перевищує 50 відсотків обмеження, тому вважає, що податкове повідомлення рішення № 0000092351/0 від 16.09.2009 року про визнання суми податкового зобовязання за платежем по податку на додану вартість в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 192767 грн. 26 коп. є також протиправним і підлягає скасуванню в частині сплати штрафу в сумі 165260 грн. 76 коп.

Крім того, представники позивача зазначають, що не погоджуються із п. 5 висновку акту перевірки від 03.09.2009 року № 370/23-01/31883500 щодо використання позивачем із спеціального рахунку коштів в сумі 36898 грн. 26 коп. за нецільовим призначенням, позивач визнає дані висновки безпідставними та протиправними з огляду на те, що використані кошти не були призначені і виділені бюджетним асигнуванням, та не відповідали визначенню статті 19 Бюджетного кодексу України. Витрачання коштів на витрати повязані з виробництвом сільськогосподарської продукції є цільовим, крім того, здійснювалося відповідно до Статуту позивача.

На підставі вищесказаного представники позивача просять суд скасувати податкове повідомлення рішення № 0000092351/0 від 16.09.2009 року в частині, що на думку позивача, суперечить нормам чинного законодавства, в частині зобовязання сплатити податок на додану вартість за основним платежем в сумі 146185 грн. та в частині зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 165260 грн. 76 коп., усього в сумі 311445 грн. 76 коп.

Представники відповідача в судовому засіданні проти адміністративного позову заперечили повністю, надавши суду письмові заперечення, та зазначивши, що спірне рішення відповідає вимогам чинного законодавства і прийняте відповідно до обставин, що склалися, тобто, є вірним по суті, а згідно п.14 Інструкції про порядок застосування та стягнення сум штрафних (фінансових) санкцій органами державної податкової служби, затвердженої наказом ДПА України від 17.03.2001 № 110, які регулюють порядок прийняття рішення податковим органом, підставою для визначення недійсним такого рішення може бути лише прийняття неправильного рішення.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності, суд встановив, що фермерське господарство «Степ»згідно відомостей вказаних у довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України № 308441 від 05.02.2002 року взятий на облік платників податків Жашківською районною державною адміністрацією Черкаської області.

Дослідженням письмових матеріалів справи, крім того, судом встановлено, що в період з 10.08.2009 року по 31.08.2009 року державною податковою інспекцією у Жашківському районі проведено планову виїзну перевірку фермерського господарства «Степ», код ЄДРПОУ 31883500 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період його діяльності з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 03.09.2009 року №370/23-01/31883500. Не погоджуючись з висновками даного акту, позивач відмовився його підписувати та 07.09.2009 року за № 127 надіслав відповідачу лист про заперечення до акту планової виїзної перевірки, якого відповідач отримав 07.09.2009 року.

Судом також встановлено, що відповідач розглянув заперечення позивача, про що повідомив своїм листом від 10.09.2009 року № 3009/23, але висновки акту залишив без змін.

З матеріалів справи вбачається, що 16 вересня 2009 року відповідач на підставі висновків акта планової виїзної перевірки та без врахування заперечень позивача до даного акта, прийняв податкове повідомлення рішення № 0000092351/0 про визначення суми податкового зобовязання за платежем податок на додану вартість, 3014010100 в розмірі 393965 грн. 26 коп., в тому числі за основним платежем 201198 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 192767 грн. 26 коп., за порушення п.4.1 статті 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3, п.п. 7.4.1, 7.4.3,7.4.5 п.7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5 статті 7, п.81.2,816 статті 8, п. 11.21, 11.29 статті 11 Закону України від 03.04.1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість».

При дослідженні матеріалів справи, судом зокрема встановлено, що згідно відомостей, зазначених у Свідоцтві №100170203 відповідач з 01.01.2009 року зареєстрований як субєкт спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

При дослідженні акту про результати планової виїзної перевірки позивача від 03.09.2009 року №370/23-01/31883500, зокрема висновків даного акту, судом встановлено, що за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року ФГ «Степ»задекларовано податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в сумі 13597 грн. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2007 року по 30.06.2009 року встановлено його заниження на загальну суму 196395 грн. та завищення залишку відємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за червень 2009 року на суму 4737 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в пунктах 3.2.1.1, 3.2.1.2 розділу 3.2.1 акта перевірки.

З п. 3.2.2.3 вищевказаного акту випливає, що за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року ФГ «Степ»задекларовано податок на додану вартість, що підлягає перерахуванню на окремий рахунок, в сумі 68656 грн.

Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року встановлено його завищення на загальну суму 27505 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, що відображено в пункті 3.2.2.1, 3.2.2.2. розділу 3.2.2 акта перевірки.

За період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року ФГ «Степ»задекларовано податок на додану вартість, що підлягає перерахуванню на окремий рахунок в сумі 545637 грн.

Даною перевіркою за період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року встановлено його заниження на загальну суму 95086 грн. та завищення на загальну суму 23893 грн., в результаті чого допущено порушення пунктів 3.2.3.1, 3.2.3.2 розділу 3.2.3 акта перевірки.

За період з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року ФГ «Степ»задекларовано податок на додану вартість в сумі 94522 грн.

Крім того, з п.3.2.4.3 відповідного акту випливає, що за період з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року встановлено його заниження за квітень 2009 року на суму 9737 грн. та завищення на загальну суму 89907 грн., в результаті чого допущено порушення податкового законодавства, що відображено в пункті 3.2.4.1, 3.2.4.2 розділу 3.2.4 акта перевірки.

Дослідивши письмові матеріали справи, вислухавши представників сторін, які беруть участь у справі, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що визначення відповідачем сум податкового зобов'язання за платежем податок на дану вартість, 3014010100, в сумі 393965 грн. 26 коп., у тому числі, за основним платежем 201198 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 192767 грн. 26 коп., здійснене з порушенням вимог чинного податкового законодавства.

З період, що перевірявся, з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року, позивач зареєстрований як платник податку на додану вартість на загальних умовах оподаткування податком на додану вартість, що підтверджується відомостяма, вказаними у Свідоцтві про реєстрацію платника податку на додану вартість на загальних умовах і відповідно до вимог Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року 68/97-ВР (далі по тексту закон №168/97) визначав суми податку на додану вартість в зальному порядку, визначеному цим законом.

Суть оподаткування з податку на додану вартість на загальних умовах оподаткування полягає в тому, що сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством - позивачем на вартість поставлених ним товарів (послуг) підлягає сплаті до бюджету, що визначено п.п. 7. ст.7 Закону №168/97, крім сум податку на додану вартість за реалізовані ним молоко, худобу, птицю, вовну, за молочну продукцію та м'ясопродукти, вироблені у власних переробних цехах, що визначено п. 11.21 ст.11 закону №168/97 і сум податку на додану вартість з поставки товарів (робіт, послуг) власного виробництва, включаючи продукцію (крім підакцизних товарів), виготовлену на давальницьких умовах із власної сільськогосподарської сировини, що визначено п. 11.29 ст.21 закону №168/97).

Відповідно до п.3.1 Інструкції про порядок ведення органами державної податкової служби оперативного обліку платежів до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється органами державної податкової служби України, затвердженої наказом Державної податкової адміністрації України від 18 липня 2005 р. N 276, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 2 серпня 2005 р. за № 843/11123, з метою обліку нарахованих і сплачених сум платежів до бюджету органами державної податкової служби на кожний поточний рік відкриваються особові рахунки за кожним платником та кожним видом платежу, які повинні сплачуватися такими платниками. В період з 01.07.2007 року по 31.12.2008 року відповідачем було відкрито позивачу картки особових рахунків за платежами: 30 14010100 податок на додану вартість, що підлягав нарахуванню та/або сплаті до бюджету відповідно до вимог п.7.7. ст.7 закону №168/97; 75 1401 01 20 податок на додану вартість, що залишався в розпорядженні позивача і перера ховувався ним на окремий рахунок позивача та використовувався на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, відповідно до вимог п.11.29 ст.21 закону №168/97; 7514010130 податок на додану вартість, що залишався у розпорядженні позивача і спрямо вувався на підтримку власного виробництва тваринницької продукції, відповідно до вимог п.11.21 ст.11 закону №168/97.

Документами, на підставі яких здійснювалось нарахування та/або сплата податку за картками особових рахунків платника (позивача) були: по платежу 3014010100 податок на додану вартість, податкова декларація з податку на додану вартість, форма якої затверджена наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. N 166 (у редакції наказу ДПА України від 17 березня 2008 р. N 159). По платежу 75 14010120 податок на додану вартість, податкова декларація з податку на додану вартість (скорочена), форма якої затверджена наказом ДПА України від 23 жовтня 1998 р. N 499 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2008 р. № 159). По платежу 7514010130 податок на додану вартість, податкова декларація з податку на додану вартість (скорочена), форма якої затверджена наказом ДПА України від 23 жовтня 1998 р. N 499 (у редакції наказу Державної податкової адміністрації України від 17 березня 2008 року.

Таким чином, суд приходить до висновку, що перебуваючи на загальних умовах оподаткування податком на додану вартість до 01.01.2009 року, позивач зобов'язаний був подавати до податкового органу (відповідачу) за кожний податковий період, у встановлені законодавством терміни, три податкові декларації, а саме, бюджетну декларацію по нарахуванню та сплаті податку на додану вартість (платіж 3014010100), скорочену №2, по нарахуванню та сплаті податку на додану вартість від реалізації продукції рослинництва і сільськогосподарських послуг на спеціальний рахунок (платіж 7514010120) і скорочену №1 дотаційну, по нарахуванню та сплаті податку на додану вартість від реалізації продукції тваринництва (платіж 7514010130).

З 01.01.2009 року, відповідно до п.81.1 та з дотриманням вимог, визначених п. 81.6 ст.81 закону №168/97, чинних станом на 01.01.2009 р., позивач обрав спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість.

Згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством (позивачем) на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається у розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства (позивача) для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей (визначено п.8'.2 закону №168/97).

В зв'язку з обранням позивачем спеціального режиму оподаткування, відповідач, на підставі вимог статті 9 закону №168/97 та Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 01.03.2000 р. № 79, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 3 квітня 2000 р. за № 208/4429, анулював реєстрацію позивача, як платника податку на дану вартість на загальних умовах оподаткування, вилучив (анулював) Свідоцтво і всі засвідчені копії Свідоцтва та видав позивачу Свідоцтво № 100170203 про реєстрацію сільськогосподарського підприємства як суб'єкта спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість.

Відповідно до припису правової норми, визначеної п. 81. 13 закону №168/97, сільськогосподарське підприємство - суб'єкт спеціального режиму оподаткування (позивач) подає податкову декларацію у строки та в порядку, що встановлені для інших платників податку. Форма податкової декларації, яка надається сільськогосподарським підприємством - суб'єктом спеціального режиму оподаткування, затверджується у порядку, встановленому абзацом "ї" підпункту 4.4.2 пункту 4.4 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Тобто, перебуваючи на спеціаль ному режимі оподаткування ПДВ, позивач зобов'язаний подавати відповідачу лише одну декла рацію, інше законом не передбачено. Підтвердженням того є також і припис правової норми, визначеної п.п. «а»п.81.11 ст. п.81. Якщо суб'єкт спеціального режиму оподаткування поставляє протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно несільськогосподарські товари (послуги), питома вага яких перевищує 25 відсотків від вартості всіх поставлених товарів (послуг), то на таке підприємство не поширюється спеціальний режим оподаткування, встановлений цією статтею. Таке підприємство зобов'язане визначити податкове зобов'язання з цього податку за наслідками звітного періоду, в якому було допущено таке перевищення, і сплатити податок до бюджету в загальному порядку, а податковий орган виключає таке підприємство з реєстру суб'єктів спеціального режиму оподаткування. Таке підприємство вважається платником цього податку на загальних підставах з першого числа місяця, в якому було допущено таке перевищення.

При умові подання позивачем однієї декларації, в період з 01.01.2009 року по 30.06.2009 року, визначені згідно поданих декларацій суми податку на додану вартість та від'ємне його значення повністю залишилися б у розпорядженні позивача. Проте, ДПА України, вищестоящий орган відповідача, своїм наказом від 21.01.2009 № 8 «Про внесення змін до податкової звітності з податку на додану вартість», зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30 січня 2009 р. за № 90/16106 вносить зміни до Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, затвердженого наказом ДПА України від 30.05.97 № 166 (у редакції наказу ДПА України від 15.06.2005 року № 213), зі змінами, а саме, абзац четвертий пункту 1.2 Порядку викладає в такій редакції: «Платники податку, у яких згідно з чинним законодавством (стаття 8 1 Закону) суми податку на додану вартість, нараховані сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів (послуг), повністю залишаються у розпорядженні таких сільськогосподарських підприємств для відшкодування сум податку, сплачених (нарахованих) постачальникам на вартість виробничих факторів, а за наявності залишку таких сум податку - для інших виробничих цілей, подають податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), яка є невід'ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, встановленого вказаною статтею».

Таким чином, в порушення вимог принципу верховенства права та ч. 1 ст. 19 Конституції України, позивач зобовязаний подавати до податкового органу дві податкові декларації, бюджетну, форма якої затверджена наказом ДПА України від 30 травня 1997 р. N 166 (у редакції наказу ДПА України від 17 березня 2008 р. № 159), не беручи до уваги навіть те, що сам анулював реєстрацію позивача, як платника податку на додану вартість на загальних умовах оподаткування, податкову декларацію з податку на додану вартість (скорочену), форма якої затверджена наказом ДПА України від 23 жовтня 1998 р.

Під час проведення виїзної планової перевірки з питань достовірності визначення та сплати податку на додану вартість по бюджетній податковій декларації з податку на додану вартість, посилаючись на п.81.6 ст.81 закону №168/97, при визначенні податкового зобов'язання до операцій на митній території України, що оподатковуються за ставкою 20 відсотків, відповідач відносив операції з поставок цукру, виробленого позивачем в 2008 році на давальницьких умовах, і який станом на 01.01.2009 року знаходився на зберіганні в складських приміщеннях у позивача. Суд не погоджується з такими діями відповідача, оскільки припис правової норми, визначеної п. 81.6 ст.81 закону №168/97, на який посилається відповідач, зобовязує вчинити дії щодо визначення питомої ваги вартості реалізованих сільськогосподарських товарів (послуг) у вартості всіх товарів (послуг), поставлених протягом попередніх дванадцяти послідовних звітних податкових періодів сукупно, тобто встановити критерій, який надає чи не надає право платнику обрати спеціальний режим оподаткування і не має ніякого відношення до дій повязаних з визначенням податкового зобовязання з податку на додану вартість по бюджетній декларації на загальних підставах до поставок позивач повинен відносити поставки несільськогосподарських товарів (послуг). Відповідно до припису правових норм, визначених пунктом 2.15 ст. 2 і ст.8 Закону України «Про державну підтримку сільського господарства України»від 24.06.2004 року № 1877, ст. 1 Закону України «Про порядок ввезення (пересилання) в Україну, митного оформлення й оподаткування особистих речей, товарів та транспортних засобів, що ввозяться (пересилаються) громадянами на митну територію України»від 13.09.2001 року №2681 та п. 817 ст. 81 закону 168, однозначно визначено, що цукор відноситься до сільськогосподарських товарів, а це суперечить вимогам п.81.11 ст. 81 закону № 168.

Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку про те, що обсяги поставок цукру власного виробництва та податкове зобов'язання з податку на додану вартість від цих поставок в податкових періодах з 01.01.2009 по 30.06.2009 позивач зобов'язаний був відображати і визначати по ряд.1 спеціальної декларації, а не бюджетної, як цього вимагав і зробив відповідач, посилаючись на п.81.6 ст. 81 закону 168/97 (про що підтверджує запис на стор. 7 акта перевірки від 03.09.2009 року № 370/23-01/31883500.

Таким чином, висновок відповідача про те, що перевіркою встановлено порушення вимог ФГ „Степ" пункту 81.2, 81.6 статті 81. Закону України від 03.04.97 року № 168/97-ВР «Про даток на додану вартість», пункту 1.2 Порядку заповнення та подання податкової декларації податку на додану вартість, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 року №166, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 09.07.1997 року № 250/2054, в результаті чого занижено податок на додану вартість по бюджетній декларації за лютий 2009 року - 22909 грн., березень 2009 року - 90534 грн., квітень 2009 року - 32742 грн. разом на суму 146185 грн. є безпідставним і протиправним, а тому податкове повідомлення-рішення №0000092351/0 від 16.09.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання за основним платежем податок на додану вартість, код 3014010100, прийняте на підставі вказаного акта перевірки, є також протиправним і підлягає скасуванню в частині зобов'язання сплатити ПДВ за основним платежем в сумі 146185 грн.

Суд зазначає, що відповідно до вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно припису, визначеного п. 11 ст. 11 закону від 04.12.1990, № 509-ХІІ "Про державну податкову службу в Україні", відповідач має право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки та пені у випадках, порядку та у розмірах, встановлених законами України. Положеннями Закону України від 21.12.2000 року № 2181-ІІІ визначено порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" п.п.17.1.3. п. 17.1 ст.7, а саме, що у разі коли контролюючий орган донараховує суму податкового зобов'язання платника податків за підставами, викладеними у підпункті "б" підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 цього Закону, такий платник зобов'язаний сплатити штраф у розмірі десяти відсотків від суми недоплати (заниження податкового зобовязання) за кожний з податкових періодів, установлених для такого, збору (обов'язкового платежу), починаючи з податкового періоду, на який припадає така недоплата, та закінчуючи податковим періодом, на який припадає отримання таким платником податків податкового повідомлення від контролюючого органу, але не більше п'ятдесяти відсотків такої суми та не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян сукупно за весь строк недоплати, незалежно від кількості податкових періодів, що минули.

Порушуючи приписи, визначені вказаними вище правовими нормами, при прийнятті податкового повідомлення-рішення №0000092351/0 від 16.09.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, 3014010100 відповідач застосував до позивача штрафні (фінансові) санкції, розмір яких значно перевищує 50% обмеження. Сума такого перевищення становить 92168 грн. 26 коп. (192767 грн. 26 коп. - (201198 грн. х 50%), а з врахуванням неправомірного визначення зобов'язання за основним платежем, 165260 грн. 76 коп. (192767 грн. 26 коп. - (201198 грн. - 146185 грн.) х 50%). Тому, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення №0000092351/0 від 16.09.2009 року про визначення суми податкового зобов'язання за платежем податок на додану вартість, 3014010100 в частині визначення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 192767 грн. 26 коп. є також протиправним і підлягає скасуванню в частині сплати штрафу в сумі 165260 грн. 76 коп.

В процесі апеляційного узгодження і адміністративного оскарження п.4 висновку акта перевірки від 03.09.2009 року №370/23-01/31883500 щодо дотримання позивачем вимог визначення сум податку на додану вартість за платежем 75 1401 01 20, по податковій декларації №2, податку, що залишався в розпорядженні позивача і перераховувався ним на окремий рахунок та використовувався на придбання матеріально-технічних ресурсів виробничого призначення, відповідно до вимог п.11.29 ст.21 закону №168/97 позивач надав відповідачу вичерпні докази того, що ще до початку проведення перевірки, з грудня 2007 року по 31.12.2008 року, на спеціальний рахунок позивача, згідно постанови KM України від 26.05.1999 року №271 було перераховано податку на додану вартість за платежем 75 1401 01 20 в сумі 646243 грн.

Судом встановлено, що доказом цього є виписки банку і платіжні доручення №544 від 20.12.2007р., №9 від 14.01.2008 p., №120 від 17.03.2008 p., №124 від 18.03.2008 p., №142 від 24.03.2008 p., №238 від 22.05.2008 p., №478 від 24.09.2008 p., №541 від 22.10.2008 року, №386 від 11.11.2008 p., №417 від 02.12.2008 p., № 435 від 11.12.2008 р. За особовим рахунком позивача станом на 31.12.2008 року за платежем 751401 01 20 податок на додану вартість, згідно наданої відповідачем довідки про стан розрахунків з бюджетом, числиться переплата в сумі 77358 грн.

Крім того, суд встановив, що в процесі апеляційного узгодження і адміністративного оскарження п.5 висновку акта перевірки від 03.09.2009 року № 370/23-01/31883500 щодо використання позивачем із спеціального рахунку коштів в сумі 36898 грн. 26 коп. за нецільовим призначенням, позивач визнав дані висновки безпідставними і протиправними з огляду на те, що використані кошти не були призначені і виділені бюджетним асигнуванням, та не відповідали визначенню статті 19 Бюджетного кодексу України. Витрачання коштів на витрати повязані з виробництвом сільськогосподарської продукції є цільовим, крім того здійснювалось відповідно до Статуту позивача.

На підставі вищевказаного суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 86, 94, 159, 162 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Скасувати податкове повідомлення рішення № 0000092351/0 від 16.09.2009 року в частині зобовязання сплатити податок на додану вартість за основним платежем в сумі 146185 грн. та в частині зобовязання за штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 165260 грн. 76 коп., усього на загальну суму 311445 грн. 76 коп.

Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду через Черкаський окружний адміністративний суд шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови та наступного подання апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження, з подачею копій відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 16 червня 2010 року.

СуддяВ.І. Коваленко