Постанова № 10203466, 21.06.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 червня 2010 р. № 2-а- 4553/10/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Волкова Л.М., при секретарі судового засідання Добровольська М.С.

за участю:

представника позивача Лещенко Н.О., діє на підставі доручення від 23.12.2009р. за № 07-1912/2157,

представника відповідача не прибув

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду справу за адміністративним позовом

Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредо"

простягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до Харківського оружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просив суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо» на користь Харківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за незайняті робочі місця, призначені для працевлаштування інвалідів, в сумі 51260,36 грн. та пеню за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій в сумі 61,52 грн., всього 51321,88 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позов в повному обсязі, в обґрунтування позовних вимог зазначив наступне. Відповідачем до позивача було подано звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників у 2009 році становила 212 осіб, кількість інвалідів штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених, відповідно до вимог ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» - 8 осіб. Середньооблікова чисельність фактично працюючих інвалідів на підприємстві відповідача 4 осіб. Відповідачем не виконано норматив робочих місць з працевлаштування інвалідів у кількості 4 осіб, у звязку з чим представник позивача просив суд стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій у розмірі 51260.36 грн. та пеню, за несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій у розмірі 61.52 грн., усього 51321.88 грн.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 21.06.2010р. не прибув, до суду надав заяву з проханням слухати справу без його участі (а.с. 25) та письмові заперечення проти позову, у яких просив у задоволенні позову позивачеві відмовити посилаючись на безпідставність вимог позивача щодо застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та пені у звязку з вжиттям відповідачем заходів для працевлаштування інвалідів у 2009р. (а.с. 27-28).

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кредо» зареєстроване як юридична особа 08.09.2004р. виконавчим комітетом Лозівської міської ради Харківської області, що підтверджується копією Свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи (а.с. 29).

Відповідачем було подано до Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2009 рік, у якому було вказано адміністративно-господарську санкцію за незаняті робочі місця для інвалідів в розмірі 0 грн. (а.с. 6).

Відповідно до розрахунку поданого позивачем встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача становить 212 осіб, чисельність інвалідів, працюючих на підприємстві відповідача у 2009 році складає 4 особи, фонд оплати праці штатних працівників в 2009 році складав 2716.80 тис. грн., середньорічна заробітна плата на підприємстві відповідача становила у 2009 році 12815.09 грн., позивачем розраховано адміністративно-господарську санкцію за невиконання відповідачем нормативу створення робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2009 рік в розмірі 51260.36 грн. та нараховано пеню у розмірі 61.52 грн. (а.с. 8).

У відповідача у 2009р. працювали 6 осіб, яким встановлена інвалідність, однак двоє з них пропрацювали менше 6 місяців, що підтверджується списком (а.с. 7).

Суд зазначає, що визначення показника середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, здійснюється відповідно до Інструкції із статистики кількості працівників, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 28.09.2005 N 286. Згідно вказаної інструкції п. 3.2.5. середньооблікова кількість штатних працівників за період з початку року (у тому числі за квартал, півріччя, 9 місяців, рік) обчислюється шляхом підсумовування середньооблікової кількості штатних працівників за всі місяці роботи підприємства, що минули за період з початку року до звітного місяця включно, та ділення одержаної суми на кількість місяців у цьому періоді. Пунктом 3.2.1 вказаної інструкції передбачено, що середньооблікова кількість штатних працівників за місяць обчислюється шляхом підсумовування кількості штатних працівників облікового складу за кожний календарний день звітного місяця, тобто з 1 по 30 або 31 число (для лютого - по 28 або 29), включаючи вихідні, святкові та неробочі дні, і ділення одержаної суми на число календарних днів звітного місяця. Відповідно до п. 3.4. Інструкції щодо заповнення форми N 10-ПІ (річна) «Звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів», затвердженої Наказом Міністерства праці та соціальної політики України 10.02.2007 N 42 дані щодо середньооблікової кількості штатних працівників облікового складу (рядок 01), середньооблікової кількості штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність (рядок 02), та кількості інвалідів, які повинні працювати на робочих місцях (рядок 03), відображаються в цілих одиницях. Якщо при обчисленні виникає дробове число, його необхідно округлити до цілого (якщо після коми число 5 і більше, то воно округлюється в бік збільшення). Враховуючи вкладене, суд приходить до висновку, що до середньооблікової кількості штатних працівників за рік, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, включаються особи, які пропрацювали на підприємстві шість та більше місяців за рік. Таким чином, суд приходить до висновку, що середньооблікова чисельність інвалідів, які працювали на підприємстві відповідача у 2009р., становила 4 особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991 року для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Таким чином, норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів становить у відповідача 8 осіб, фактично здійснено працевлаштування 4 осіб.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991 року, яка діє на цей час в редакції Закону України від 06.10.2005 року № 2960-IV, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов'язкових платежів). Згідно з ч. 5 ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» у разі несплати адміністративно-господарських санкцій або пені чи неможливості їх сплати за рішенням господарського суду їх стягнення в примусовому порядку може бути звернено на майно підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, в порядку, передбаченому законом.

Вказана вище адміністративно господарська санкція застосовується за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів. Так, відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, для яких це місце роботи є основним.

Працевлаштування це система організаційних, економічних і правових заходів, направлених на забезпечення трудової зайнятості населення.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, суд приходить до висновку, що покладення на підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, обовязку працевлаштування інвалідів, передбачає виділення та створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальних робочих місць, створення для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечення інших соціально-економічних гарантій, а також надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

З оглянутих в судовому засіданні доказів вбачається, що відповідачем до Лозівського МРЦЗН Харківської області подавались звіти про наявність вакансій для інвалідів у 2009р., що підтверджується копіями звітів (а.с. 35-46) та листом Лозівського МРЦЗН Харківської області № 1165 від 19.05.2010р. (а.с. 47).

Суд зазначає, що відмов у працевлаштуванні інвалідів з боку підприємства у 2009 році не було, що представником позивача не заперечувалась.

Крім того, слід зазначити, що відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. За пояснень представника позивача встановлено, що до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо» протягом 2009 року не надходило звернень інвалідів щодо працевлаштування, які не були б задоволені підприємством з його вини.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що відповідачем було вжито всіх залежних від нього заходів для виконання нормативу робочих місць, для працевлаштування інвалідів, у відповідача відсутня вина за часткову незайнятість робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 4 ст. 94 КАС України у справах, в яких позивачем є субєкт владних повноважень, а відповідачем фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 875-ХІІ від 21.03.1991 року, Постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" від 31.01.07, ст. 218 Господарського кодексу України, ст.ст. 71, 94, 110, 111, 112, 121, 160, 161, п. 4 ч. 2 ст. 162, ст.ст. 163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні адміністративного позову Харківського обласного відділення фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредо» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені - відмовити в повному обсязі. <Текст ><Сума задоволення ><Текст >

2. Постанова може бути оскаржена в Харківський апеляційний адміністративний суд через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження постанови суду в десятиденний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі та поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, або без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови

3. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Повний текст постанови виготовлено 24 червня 2010 року.

Суддя Волкова Л.М.