Постанова № 10203451, 24.06.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24.06.2010 р. справа № 2а- 7005/10/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі Міхно А.О.,

за участі представників:

позивача - Папай О.С.,

відповідача - Компанієць О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус - Авто"

до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова

провизнання дій незаконними, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Статус Авто»звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати незаконними дії відповідача, Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова, а також скасувати рішення відповідача, Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі імста Харкова від 28.05.2010р. №0001932310.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав, що перевірка була проведена за відсутності передбаченої законом підстави без прийняття керівником податкового органу наказу, з порушенням встановленого законом порядку без попереднього повідомлення, а тому добуті за наслідками такої перевірки докази не можуть засвідчувати жодних фактів порушень. В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Червонозаводському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав, що згідно з актом перевірки від 14.05.2010р. в діяльності ТОВ «Статус Авто»виявлені порушення п.2 ст.3, п.5 ст.3, п.13 ст.3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг». Перевірка була проведена з дотриманням встановленої законом процедури, попереднього повідомлення субєкта господарювання про проведення даного виду контролю законом не вимагається, участь в перевірці від субєкта господарювання приймала особа, яка від імені даного субєкта здійснювала господарску діяльність з надання послуг по перевезенню пасажирів. Рішення про накладення штрафу було прийнято в межах компетенції ДПІ, міра юридичної відповідальності визначена ДПІ вірно. В судовому засіданні представник відповідача, ДПІ підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

За матеріалами справи 14.05.2010р. працівниками ДПА у Харківській області була проведена планова перевірка ТОВ «Статус-Авто»(ідентифікаційний код 32947690), зокрема, з питання дотримання Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

Підставою для проведення перевірки слугувало направлення №5212 від 13.05.2010р. Оглянувши дане направлення, суд відмічає, що оглянуте направлення оформлено належним чином, було вручено водію-касиру ОСОБА_3, тобто особі, яка уповноважена позивачем на здійснення господарської діяльності по перевезенню пасажирів.

При вирішенні справи суд бере до уваги, що повноваження на перевірку стану дотримання субєктами права вимог Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг»надано податковим органам п.2 ч.1 ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", відповідно до якого органи державної податкової служби мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку; наявністю свідоцтв про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, торгових патентів.

Передбачене вказаною нормою закону право податкових органів на здійснення контролю за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків прямо кореспондує приписам ст.15 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Отже, перевірка діяльності позивача з питань дотримання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" була здійснена ДПА у Харківській області в межах компетенції органів державної податкової служби України.

Дана перевірка була визначена ДПА у Харківській області як планова, що узгоджується як з положеннями спеціальної норми права - Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", так і з положеннями загальної норми права Законом України «Про державну податкову службу в Україні».

Так, ч.ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в редакції Закону України від 25.03.2005р. №2505-IV передбачено, що позаплановими перевірками вважаються також перевірки в межах повноважень податкових органів, визначених законами України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а в інших випадках - за рішенням суду.

Проте, застосування цієї норми права слід здійснювати з урахуванням системного і послідовного викладення законодавцем приписів ст..11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні».

За приписами ч.8 ст.11-1 означеного закону позапланова виїзна перевірка здійснюється на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті, за рішенням керівника податкового органу, яке оформляється наказом.

Звідси слідує, що будь-яка позапланова перевірка за рішенням керівника податкового органу може бути здійснена лише за наказом згаданої особи. Жодних виключень з цього правила законодавець не встановив.

Аналізуючи приписи п.8 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», суд доходить висновку, що наказ може бути виданий лише на підставі виникнення обставин, викладених у цій статті.

Обставини, виникнення яких є підставами для проведення позапланової виїзної перевірки наведені у ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», однак, жодна з визначених названою нормою закону обставин з урахуванням характеру правовідносин, які врегульовуються Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", обєктивно не може слугувати підставою для проведення перевірки з питань дотримання цього закону.

До такого висновку слід дійти, бо 1) п.1 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»визначені підстави для проведення позапланової виїзної перевірки в разі коли за наслідками перевірок інших платників податків виявлено факти, які свідчать про порушення платником податків законів України про оподаткування, валютного законодавства, а Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до зазначених актів законодавства не належить; 2) п.2 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»як підставу для позапланової виїзної перевірки визначено неподання податкової декларації або розрахунку, а за Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" такі документи взагалі не подаються; 3) п.3 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»підставою для проведення позапланової виїзної перевірки визначено виявлення недостовірності даних податкової декларації, але згідно з Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" декларації щодо застосування реєстраторів розрахункових операцій не подаються; 4) п.4 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»в якості підстави для проведення позапланової виїзної перевірки згадує подання скарги платником податків про повне або часткове скасування результатів відповідної перевірки, що можливо лише в процедурі адміністративного оскарження рішень контролюючих органів; 5) згідно з п.5 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»підставою для позапланової виїзної перевірки є виникнення потреби у перевірці відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків, що прямо суперечить меті здійснення контролю субєктом права при проведенні ним готівкових розрахунків в звичайних для нього умовах господарської діяльності; 6) відповідно до п.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»підставою для позапланової перевірки є реорганізація (ліквідація) підприємства, а ці процедури не є обєктом регулювання Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"; 7) п.7 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»передбачено проведення позапланової виїзної перевірки в разі заведення стосовно платника податків (посадової особи платника податків) оперативно-розшукової справи, рішення про заведення якої в силу Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність»приймається за іншими мотивами, ніж порушення Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"; 8) за приписами п.8 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»підставою для позапланової перевірки є одночасна сукупність таких обставин як виявлена невідповідність вимогам закону документів обов'язкової звітності платника податків або висновків акта перевірки, ненадходження до бюджетів сум податків та зборів (обов'язкових платежів), порушення службового розслідування або кримінальної справи відносно працівників податкового органу, які здійснювали перевірку, а Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" взагалі не регламентує правовідносин щодо сплати податків, зборів; 9) у п.9 ч.6 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»як підстава позапланової перевірки вказано подання декларації з від'ємним значенням з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис. гривень, а Закон України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не присвячений регулюванню правовідносин з приводу справляння податку на додану вартість.

Таким чином, за жодною з передбачених ч.6 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" обставин призначення керівником податкового органу позапланової виїзної перевірки шляхом видання наказу в порядку ч.8 ст.11-1 згаданого закону є неможливим, а видання наказу за самостійним рішенням керівника податкового органу за іншою нормою закону не передбачено.

Наведеним спростовуються доводи позивача про порушення процедури здійснення контролю за його діяльності з причини ненадання наказу про проведення планової перевірки щодо дотримання вимог Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Окрім того, системно аналізуючи приписи ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" в їх взаємопов'язаності та послідовності викладення, суд доходить висновку, що вказаної статтею перевірки в межах Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" виокремлені як позапланові від планових в розумінні саме цієї статті виключно щодо кількості їх проведення на рік та порядку їх призначення, не обмежуючи кількість перших (на відміну від других) однією перевіркою на рік, а порядок прийняття рішення про проведення - правилами Порядку координації проведення планових виїзних перевірок органами виконавчої влади, уповноваженими здійснювати контроль за нарахуванням та сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів).

Відповідно до ч.4 ст.11-1 Закону України "Про державну податкову службу в Україні»право на проведення планової виїзної перевірки платника податків надається лише у тому випадку, коли йому не пізніше ніж за десять днів до дня проведення зазначеної перевірки надіслано письмове повідомлення із зазначенням дати початку та закінчення її проведення.

При цьому, суд враховує, що згідно з ч.1 ст.11-1 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» плановою виїзною перевіркою вважається перевірка платника податків щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), яка передбачена у плані роботи органу державної податкової служби і проводиться за місцезнаходженням такого платника податків чи за місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така планова виїзна перевірка.

Оскільки у спірних правовідносинах щодо позивача не проводилось перевірки з приводу своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати ним податків та зборів (обов'язкових платежів), то довід ТОВ «Статус-авто»про необхідність направлення на його адресу повідомлення по проведення перевірки є неспроможним.

Результати проведеної перевірки діяльності позивача, ТОВ «Статус-Авто»були оформлені актом від 14.05.2010р.

28.05.2010р. ДПІ з посиланням на даний акт були винесено рішення №0001932310 про нарахування штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 1.172,50грн.

Як зясовано судом, розглядом фактичними підставами для прийняття спірного рішення слугували відображені в акті від 14.05.2010р. висновки контролюючого органу про порушення ТОВ «Статус-авто»п.2 ст.3 і п.5 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: невидача особі, яка отримує послугу розрахункового документу на повну суму проведеної операції та проведення розрахунку без застосування книги обліку розрахункових операцій; про порушення ТОВ «Статус-Авто»п.13 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", а саме: незабезпечення відповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів згідно квитково-касового листа та загальній сумі за квитками, виданими з початку дня.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з наступного.

По епізоду порушення п.2 ст.3 і п.5 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"

Відповідно до п.2 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції.

Згідно з п.5 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані у разі незастосування реєстраторів розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, проводити розрахунки з використанням книги обліку розрахункових операцій та розрахункової книжки з додержанням встановленого порядку їх ведення, крім випадків, коли ведеться облік через електронні системи прийняття ставок, що контролюються у режимі реального часу Державним казначейством України.

Оскільки позивач, ТОВ «Статус-авто»здійснює діяльність з надання послуг по перевезенню пасажирів, то в силу п.4 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" позивач має право не застосовувати при проведенні розрахункової операції реєстратор розрахункових операцій та розрахункову книжку, що зареєстрована на такий РРО, адже за правилами даної норми закону ані РРО, ані РК не застосовуються при продажу проїзних і перевізних документів із застосуванням бланків суворого обліку на залізничному (крім приміського) та авіаційному транспорті з оформленням розрахункових і звітних документів та на автомобільному транспорті з видачею талонів, квитанцій, квитків з нанесеними друкарським способом серією, номером, номінальною вартістю, а також при продажу білетів державних лотерей через електронну систему прийняття ставок, що контролюється у режимі реального часу Державним казначейством України, та квитків на відвідування культурно-спортивних і видовищних закладів.

Факт невидачі квитка та незастосування книги обліку розрахункових операцій позивачем в ході розгляду справи не спростований.

Пунктом 7.4 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок (затверджено наказом ДПА України від 01.12.2000р. №614, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.02.2001р. за №106/5297; далі за текстом Порядок) передбачено, що використання книги ОРО, зареєстрованої на господарську одиницю, передбачає:

- наявність книги ОРО в господарській одиниці, на яку ця книга зареєстрована, або на місці проведення розрахунків;

- здійснення записів про реквізити розрахункових квитанцій до початку використання розрахункової книжки та безпосередньо після закінчення її використання у межах робочого дня чи зміни;

- щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

З приписів п.4 Порядку слідує, що при здійсненні діяльності з надання послуг по перевезенню пасажирів міським пасажирським автомобільним транспортом розрахункові книжки реєструються на книгу обліку розрахункових операцій.

Аналізуючи приписи п.1 ст.17 та п.3 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суд доходить висновку, що застосування до позивача штрафу за вчинення діяння з невидачі касового квитка згідно з п.1 ст.17 згаданого закону є неможливим, так як позивач не має обовязку при проведенні розрахункових операцій застосовувати РРО та зареєстровану на такий РРО розрахункову книжку.

Правила проведенні позивачем розрахункових операцій регламентовані п.5 ст.3 та п.4 ст.9 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Відповідальність за порушення приписів названих норм закону встановлена саме п.3 ст.17 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", згідно з яким у разі невикористання при здійсненні розрахункових операцій у випадках, визначених цим Законом, розрахункової книжки чи книги обліку розрахункових операцій до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши їх за правилами ст.86 КАС України, суд зауважує, що у спірних правовідносинах позивач був обтяжений обовязком застосовувати при проведенні розрахункових операцій книгу обліку розрахункових операцій та розрахункову книжку, що зареєстрована на таку книгу обліку розрахункових операцій. Доказів виконання цього обовязку позивач до суду не подав, а суд самостійно не виявив. За таких обставин, слід дійти висновку про правомірне застосування відповідачем штрафу в розмірі 340,00грн. саме згідно з п.3 ст.17 Закону України Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" за вчинення позивачем діяння у вигляді невидачі касового квитка, який згідно з Порядком є частиною розрахункової книжки.

По епізоду порушення п.13 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг"

Згідно з п.13 ст.3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані забезпечувати відповідність сум готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті реєстратора розрахункових операцій, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня.

Актом перевірки від 14.05.2010р. зафіксований факт порушення позивачем вимог даної норми закону шляхом незабезпечення відповідності готівкових коштів на суму 166,50грн.

В судовому засіданні представник позивача повідомив суду про відсутність у нього доказів, які б спростовували наявність даного порушення. При цьому, представник позивача наполягав, що оскільки перевірка була проведена незаконно, без попереднього повідомлення про її проведення, без участі керівника субєкта господарювання, то висновки проведеної перевірки не можуть бути підставою для накладення штрафу.

З цього приводу суд зауважує, що надавши фізичній особі працівнику повноваження на здійснення господарської діяльності від свого імені, у спосіб допуску працівника до роботи, такий субєкт господарювання уповноважив працівника представляти його інтереси у взаємовідносинах з іншими субєктами права. Законом України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" не вимагається участі у проведені перевірки саме керівника субєкта господарювання, бо керівник в силу свого службового становища не здійснює безпосередньо розрахункових операцій, які є обєктом контролю з боку податкових органів.

Отже, доводи позивача потрібно відхилити як необгрунтовані.

Відповідно до ст.22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" у разі невідповідності суми готівкових коштів на місці проведення розрахунків сумі коштів, яка зазначена в денному звіті, а у випадку використання розрахункової книжки - загальній сумі продажу за розрахунковими квитанціями, виданими з початку робочого дня, до суб'єктів підприємницької діяльності застосовується фінансова санкція у п'ятикратному розмірі суми, на яку виявлено невідповідність.

Дослідивши зібрані по справі докази та оцінивши їх за правилами ст.86 КАС України, суд зауважує, що штраф в розмірі 832,5грн. (166,5грн. * 5) згідно з ст.22 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" був застосваний відповідачем правомірно.

З огляду на встановлені в ході судового розгляду обставини правомірності проведення перевірки та правомірності винесення спірного рішення суд не вбачає правових підстав для висновку про незаконність дій відповідача.

Згідно з ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Оскільки судовим розглядом не встановлено факту порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача у сфері публічно-правових відносин, то в задоволенні позову належить відмовити.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Статус - Авто" до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про визнання дій незаконними та скасування рішення залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі (у разі проголошення постанови у відсутність особи, яка бере участь у справі, - з дня отримання нею копії постанови) заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі виготовлена 29.06.2010р.

Суддя А.В.Сліденко