Постанова № 10203405, 25.06.2010, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд

61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

25.06.2010 р. справа №2а-6808/10/2070 Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Сліденко А.В.,

при секретарі судового засідання Міхно А.О.,

за участі представників:

позивача - Бочарова О.М.,

відповідача - Гвоздецький М.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Харківського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальінстю "Укрінвест-сервіс"

до Державної податкової інспекції в Червонозаводському районі міста Харкова

провизнання протиправним рішення щодо неприйняття податкової звітності, скасування акту та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінвест-сервіс»звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, у якому просив визнати незаконними дії відповідача, Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова в частині анулювання реєстрації платника податку на додану вартість № 51/29-046 від 28.04.2010 року та визнання недійсними та прийняття до відома уточнюючого розрахунку податкових зобовязань з податку на додану вартість (№ 9001322371) у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2010 року та додатку 5 «Розшифровка податкових зобовязнаь та податкового кредиту в розрізі контрагентів»(№9001322279), скасувати акт відповідача, ДПІ у Червонозаводському районі м.Харкова № 51/29-046 від 28.04.2010р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Укрінвест-сервіс»(код ЄДРПОУ 34330833), зобовязати відповідача, ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова поновити свідоцтво платника податку на додану вартість № 29892761 від 13.06.2006р. та визнати уточнюючий розрахунок податкових зобовязань з податку на додану вартість (№9001322371) у звязку з виправленням самостійно виявлених помилок за березень 2010р. та додаток 5 «Розшифровка податкових зобовязань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»(№9001322279) податковою звітністю.

В обґрунтування заявлених вимог позивач указав, що ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова не мала визначених законом підстав для прийняття рішення про анулювання реєстрації ТОВ «Укрінвест-сервіс»як платника ПДВ. Окрім того, стверджував про належне складення уточнюючого розрахунку з ПДВ за березень 2010 та відсутність визначених законом підстав для невизнання згаданого розрахунку податковою декларацією з присвоєнням йому статусу «до відома». В судовому засіданні представник позивача підтримав доводи і вимоги поданого позову, просив суд ухвалити рішення про задоволення позову.

Відповідач, Державна податкова інспекція у Червонозавоському районі міста Харкова з поданим позовом не погодився.

В обґрунтування заперечень проти позову відповідач указав, що ТОВ «Укрінвест-сервіс»не відобразило у складі податкових зобовязань з ПДВ за вересень 2009р., січень лютий 2010р. тих податкових накладних, які були видані контрагентам при здійсненні господарських операцій, тим самим занизило податкові зобовязання з ПДВ, а тому прийняте рішення про анулювання реєстрації платником ПДВ є цілком правомірним. Окрім того, проведеними ДПІ заходами було встановлено, що ТОВ «Укрінвест-сервіс»відсутнє за місцезнаходженням, зазначеним в Єдиному державну реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців. Оскільки в уточнюючому розрахунку з ПДВ були указані недостовірні дані про місцезнаходження платника ПДВ, то даний розрахунок не може бути визнаний податковою декларацією. Отже, рішення про невизнання поданого уточнюючого розрахунку за березень 2010р. податковою декларацією, а присвоєння названому розрахунку статусу «до відома»також є цілком правомірним. В судовому засіданні представник відповідача підтримав доводи і вимоги заперечень проти позову, просив суд ухвалити рішення про відмову в позові.

Розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав та мотивів.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Укрінвест-сервіс»пройшов передбачену чинним законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців з ідентифікаційним кодом 34330833, знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обовязкових платежів) в ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова.

Актом ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова №51/29-046 від 28.04.2010р. була анульована реєстрація платника податку на додану вартість позивача, ТОВ «Укрінвест-сервіс».

Як зясовано судовим розглядом правовою підставою для складання названого акту відповідач указав п.п. “в” п.9.8 ст.9 Закону України “Про ПДВ”, а фактичною підставою слугував висновок ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова про недекларування ТОВ «Укрінвест-Сервіс»податкових зобовязань з ПДВ за вересень 2009р., січень лютий 2010р.

Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаного висновку відповідача, ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова і винесеного на підставі цього висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

Правовідносини з приводу анулювання реєстрації особи як платника ПДВ унормовані п.9.8 ст.9 Закону України “Про ПДВ”, відповідно до п.п. «в»якого реєстрація діє до дати її анулювання, яка відбувається у випадках, якщо особа, зареєстрована як платник податку, реєструється як платник єдиного податку або стає суб'єктом інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені цим Законом, чи звільняють таку особу від сплати цього податку за рішенням суду або з будь-яких інших причин.

Правила здійснення процедури анулювання реєстрації особи як платника ПДВ деталізовані Положенням про реєстрацію платників податку на додану вартість (затверджено наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.04.2000р. за №208/4429; далі за текстом Положення).

Підпунктом 25.2.1 Положення передбачено, що органи державної податкової служби здійснюють постійний моніторинг платників податку на додану вартість, які включені до Реєстру, та приймають рішення про анулювання реєстрації відповідних платників податку на додану вартість у разі існування підстав, визначених у підпунктах "б" - "ґ" пункту 25 цього Положення. Такі рішення можуть бути прийняті за наявності відповідних підтвердних документів (відомостей).

Стосовно підстав, визначених у п.п. «в»пункту 25 Положення (який за змістом є тотожнім п.п. «в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про ПДВ»), такими підтвердними документами в силу приписів Положення є:

- свідоцтво або корінець Свідоцтва про право сплати єдиного податку суб'єктом малого підприємництва - юридичною особою за ставкою єдиного податку 10 відсотків чи документа про застосування інших спрощених систем оподаткування, які визначають особливий порядок нарахування чи сплати податку на додану вартість, відмінний від тих, що встановлені Законом;

- судове рішення про анулювання податкової реєстрації чи Свідоцтва, про звільнення від сплати податку на додану вартість;

- документ, який свідчить, що згідно з відповідним законодавчим актом особа, яка зареєстрована як платник податку на додану вартість, звільняється від сплати цього податку, не є платником податку або не має права на збереження статусу платника податку;

- інформація органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру щодо смерті фізичної особи - підприємця;

- судове рішення про оголошення фізичної особи - підприємця померлою, про визнання фізичної особи - підприємця безвісно відсутньою, про визнання фізичної особи - підприємця недієздатною або обмеження її цивільної дієздатності, або інформації щодо такого рішення органів реєстрації актів цивільного стану, повідомлення державного реєстратора або відомостей з Єдиного державного реєстру;

- свідоцтво або корінець Свідоцтва, яким підтверджується закінчення терміну дії Свідоцтва;

- документ, який підтверджує закінчення строку, на який було створено платника податку, укладено договір про спільну діяльність, угоду про розподіл продукції.

Аналізуючи приписи п.п. «в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про ПДВ»та приписи п.п.25.2.1 Положення в їх системному поєднанні, суд доходить висновку, що визначений Положенням перелік підстав для прийняття рішення про анулювання реєстрації особи як платника ПДВ згідно з п.п. «в»п.9.8 ст.9 Закону України «Про ПДВ»є вичерпним і до кола таких підстав законодавцем не віднесено недекларування податкових зобовязань з ПДВ.

При розвязанні спору суд бере до уваги положення п.п. «а»п.10.1 ст.10 Закону України «Про податок на додану вартість», де указано, що особами, відповідальними за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, є платники податку, визначені у статті 2 цього Закону.

Суд відзначає, що міра юридичної відповідальності, яка встановлена законодавцем за вчинення субєктом права діяння у вигляді заниження належного до оплати в бюджет податку на додану вартість, тобто порушення вимог п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», полягає у самостійному визначенні податковим органом суми податкового зобовязання такого платника податку згідно з п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»та застосуванні штрафу згідно з п.17.1 ст.17 згаданого закону.

Стосовно посилання відповідача на абз.1 п.3 розпорядження КМУ від 09.09.2009р. № 1120-р «Деякі питання адміністрування податку на додану вартість»суд зазначає, що відповідно до вказаної норми розпорядження органи державної податкової служби в разі встановлення факту виписування податкових накладних, згідно з якими платник податку на додану вартість - постачальник товарів (робіт, послуг) не задекларував податкові зобов'язання, мають право вжити заходів для анулювання реєстрації такого платника відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість".

З положень наведеної норми розпорядження слідує, що КМУ не встановлював додаткової підстави для прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації особи як платника ПДВ, а указав, що заходи з анулювання реєстрації мають бути проведені відповідно до закону.

Відповідно до п.п. «б»п.п.4.2.2 п.4.2 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму податкового зобов'язання платника податків у разі якщо дані документальних перевірок результатів діяльності платника податків свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, заявлених у податкових деклараціях.

Дослідивши зібрані по справі докази, суд зауважує, що у спірних правовідносинах відповідач, встановивши недекларування платником податкових зобовязань з ПДВ, замість реалізації наявної владної управлінської функції по контролю за достовірністю та повнотою обчислення податків, зборів (обовязкових платежів) згідно з ст.20 Закону України «Про систему оподаткування»та п.1 ч.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» у спосіб проведення перевірки діяльності такого платника податків вдався до непередбаченого законом способу дій, а саме прийняв рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість.

Отже, відповідач припустився порушень ч.2 ст.19 Конституції України, бо у спірних правовідносинах за відсутності визначеної Законом України «Про ПДВ»і Положенням підстави прийняв рішення про анулювання реєстрації платником податку на додану вартість, хоча повинен був реалізовувати владну управлінську функцію у спосіб проведення перевірки.

Стосовно доводу відповідача про відсутність ТОВ «Укрінвест-сервіс» за місцезнаходженням суд наголошує на такому.

Згідно з ч.2 ст.17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб підприємців»в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи.

В силу ч.1 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

Судом від відповідача, ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова та позивача, ТОВ «Укрінвест-сервіс»були витребувані довідки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців стосовно ТОВ «Укрінвест-сервіс», в якій не міститься записів про відсутність ТОВ «Укрінвест-сервіс»за місцезнаходженням.

Вирішуючи справу, суд вважає за потрібне взяти до уваги приписи Порядку обліку платників податків, зборів (обов'язкових платежів) (затверджено наказом ДПА України від 19.02.1998р. №80 із змінами та доповненнями, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 14.12.1998р. за №791/3231; далі за текстом Порядок). Відповідно до п.11.5 Порядку якщо за результатами заходів щодо встановлення фактичного місцезнаходження юридичної особи підрозділами податкової міліції буде підтверджено відсутність такої особи за місцезнаходженням або встановлено, що фактичне місцезнаходження юридичної особи не відповідає зареєстрованому місцезнаходженню, керівник (заступник керівника) органу державної податкової служби приймає рішення про направлення до відповідного державного реєстратора повідомлення про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням за формою N 18-ОПП (додаток 17) для вжиття заходів, передбачених частиною восьмою статті 19 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців".

До матеріалів справи відповідачем доказів направлення до державного реєстратора повідомлення форми №18-ОПП не надано, доказів внесення до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців запису про відсутність позивача, ТОВ «Укрінвест-сервіс» за місцезнаходженням не виявлено.

Окрім того, з приписів п.9.8 ст.9 Закону України «Про ПДВ»та приписів п.п.25.2.1 Положення вбачається, що відсутність субєкта господарювання за місцезнаходженням не є підставою для прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації такого субєкта як платника податку на додану вартість, позаяк згідно з Законом України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осібпідприємців»факт відсутності субєкта господарювання за місцезнаходженням не має відношення саме до порядку реєстрації субєктів господарювання, а є окремо визначеною підставою для постановлення судового рішення про припинення юридичної особи, що в свою чергу і є підставою для прийняття податковим органом рішення про анулювання реєстрації особи як платника ПДВ.

Частиною 2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи відповідач не подав до суду доказів правомірності прийняття рішення про анулювання реєстрації ТОВ «Укрінвест-сервіс»як платника податку на додану вартість та не навів належних доводів на підтвердження правильності і обґрунтованості такого рішення.

Судом при виконанні вимог ст.11 КАС України щодо офіційного зясування всіх обставин по справі виявлено, що спірне рішення відповідача у формі акту від 28.04.2010р. №51/29-046 не узгоджується з вимогами п.п.1 ч.3 ст.2 КАС України, позаяк винесено не на підставі, яка передбачена законом, а також з вимогами п.п.3 ч.3 ст.2 КАС України, бо винесено без урахування всіх обставин.

Таким чином, вимоги позивача про скасування акту ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ТОВ «Укрінвест-сервіс»є обґрунтованими і підлягають до задоволенню. При цьому, вимога позову щодо скасування акту анулювання реєстрації платника ПДВ поглинає собою вимогу щодо визнання незаконними дій відповідача щодо анулювання реєстрації платника ПДВ, а тому остання окремо судом не розглядається.

Викладена в позові вимога про визнання незаконними дій відповідача щодо неприйняття уточнюючого податкового розрахунку з ПДВ за березень 2010р. та зобовязання відповідача прийняти до обліку такий розрахунок як податкову декларацію з огляду на приписи ст.11, 105 і 162 КАС України розглядаються судом як вимога про скасування рішення податкового органу про невизнання поданої податкової звітності податковою декларацією та зобовязання внести зміни до картки особового рахунку.

Судом встановлено, що позивач подає до ДПІ звітність з податку на додану вартість в електронному вигляді. Вказана обставина визнана представниками сторін в судовому засіданні та додатково підтверджена наявною у справі копією уточнюючого розрахунку з ПДВ за березень 2010р. з позначкою про відправлення його засобами електронного звязку.

Підпунктом 5.1 ст.5 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»визначено, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок (абз.2 п.5.1 ст.5). Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені. Форма уточнюючих розрахунків визначається у порядку, встановленому для податкових декларацій (абз.3 п.5.1 ст.5).

Проаналізувавши норми Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», суд відзначає, що законодавець не встановлює окремих правил для невизнання податковим органом поданого платником уточнюючого розрахунку податковою декларацією, а тому у спірних правовідносинах слід керуватись приписами п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 згаданого закону, де указано, що податкова звітність, отримана контролюючим органом від платника податків як податкова декларація, що заповнена ним всупереч правилам, зазначеним у затвердженому порядку її заповнення, може бути не визнана таким контролюючим органом як податкова декларація, якщо в ній не зазначено обов'язкових реквізитів, її не підписано відповідними посадовими особами, не скріплено печаткою платника податків. У цьому випадку, якщо контролюючий орган звертається до платника податків з письмовою пропозицією надати нову податкову декларацію з виправленими показниками (із зазначенням підстав неприйняття попередньої), то такий платник податків має право: надати таку нову декларацію разом зі сплатою відповідного штрафу; оскаржити рішення податкового органу в порядку апеляційного узгодження.

З положень наведеної норми закону слідує, по-перше, що законодавець наділив орган державної податкової служби повноваженням на невизнання податкової звітності податковою декларацією. А відтак, повноважень на надання податковій звітності статусу «не дійсна»/«до відома»тощо податковий орган не має. По-друге, законодавець визначив чіткий перелік підстав, за наявності яких податкова звітність може бути не визнана податковим органом як податкова декларація: 1) відсутність обовязкових реквізитів, 2) відсутність підписів посадових осіб, 3) відсутність печатки платника податків.

Суд відзначає, що у спірних правовідносинах податковий орган діяв не у спосіб та не у межах повноважень, що визначені законом, позаяк замість прийняття рішення про невизнання податкової звітності податковою декларацією прийняв рішення про надання такій податковій звітності статусу «не дійсна». За матеріалами справи таке рішення було оформлено ДПІ листом від 27.04.2010р. №6619/10/15-224. Оскільки у спірних правовідносинах даний лист впливає на права позивача як платника податку на додану вартість щодо відображення в картці особового рахунку з ПДВ відомостей поданих ним документів обовязкової податкової звітності та покладає на позивача обовязок подати нову звітність, тобто за своїми ознаками є правовим актом індивідуальної дії, то даний лист розглядається судом як рішення субєкта владних повноважень.

Як вбачається з тексту листа ДПІ від 27.04.2010р. №6619/10/15-224 правовою підставою для рішення про надання уточнюючому розрахунку з ПДВ з березень 2010р. статусу «до відома»відповідач указав п.4.3 Порядку заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість, який співвідноситься зі змістом п.п.4.1.2 п.4.1 ст.4 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», а фактичною підставою слугував висновок ДПІ у Червонозаводському районі міста Харкова про відсутність ТОВ «Укрінвест-сервіс» за місцезнаходженням.

Перевіряючи юридичну та фактичну обгрунтованість вказаного висновку відповідача і винесеного на підставі цього висновку спірного правового акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, суд виходить з такого.

Правовідносини з приводу складання податкової звітності ПДВ регламентовані Порядком заповнення та подання податкової декларації з податку на додану вартість (затверджено наказом ДПА України від 30.05.1997 №166 в редакції наказу від 15.06.2005р. №213 із змінами та доповненнями, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 30.06.2005р. за №702/10982; далі за текстом Порядок №166). Відповідно до п.4.4 Порядку №166 якщо платник самостійно виявив помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації, то такий платник зобов'язаний подати в порядку, установленому для подання декларацій з податку на додану вартість (без урахування граничного терміну подання, але з урахуванням строків давності, встановлених статтею 15 Закону N 2181), уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (далі - уточнюючий розрахунок). Одним уточнюючим розрахунком може бути виправлено помилки лише однієї раніше поданої декларації.

Оглянувши долучену до справи копію уточнюючого розрахунку за березень 2010р., суд відмічає, що за формою, змістом, реквізитами даний розрахунок узгоджується з приписами Порядку №166. Зауважень щодо підписів, печатки, обовязкових реквізитів (окрім місцезнаходження) відповідач, ДПІ не висував ні на момент прийняття спірного рішення про невизнання уточнюючого розрахунку податковою декларацією, ні в ході розгляду справи. Судовим розглядом обґрунтованість висновку відповідача, ДПІ щодо недостовірності реквізиту місцезнаходження не знайшла свого підтвердження, оскільки згідно з Довідкою Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців місцезнаходженням позивача, ТОВ «Укрінвест-сервіс» є м.Харків, вул.Охотська, 11/2 і саме така адреса указана в уточнюючому розрахунку.

За таких обставин, вимога щодо скасування рішення відповідача про невизнання поданого ТОВ «Укрінвест-сервіс»уточнюючого розрахунку з ПДВ за березень 2010р. податковою декларацією та зобовязання внести зміни до картки особового рахунку є обґрунтованою.

Відтак, для відновлення порушеного права ТОВ «Укрінвест-сервіс» необхідно скасувати оформлене листом від 27.04.2010р. №6619/10/15-224 рішення відповідача про невизнання податковою декларацією уточнюючого розрахунку за березень 2010р. та зобов'язати відповідача відобразити в картці особового рахунку ТОВ «Укрінвест-сервіс» з ПДВ уточнюючий розрахунок з ПДВ за березень 2010р. як податкову декларацію, так як позивач обєктивно має матеріальний інтерес в тому, що відомості означеного особового рахунку відображали дійсний і правильний стан його розрахунків з Державою по ПДВ.

Вирішуючи спір в частині поновлення реєстрації позивача як платника податку на додану вартість, суд відзначає, що нормами Закону України «Про ПДВ» правовідносини, які складаються з приводу даного питання, не унормовані.

Разом з тим, згідно з п.25.4 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість (затверджено наказом ДПА України від 01.03.2000р. №79, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 03.04.2000р. за №208/4429; далі за текстом Положення) рішення про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість за ініціативою органу державної податкової служби може бути оскаржене відповідно до чинного законодавства.

У разі надходження скарги від особи, реєстрацію якої анульовано за ініціативою органу державної податкової служби, така скарга розглядається у строки та порядку, визначені Законом України "Про звернення громадян".

Підставою для внесення до Реєстру запису про відміну анулювання реєстрації, що відбулась за ініціативою органу державної податкової служби, є рішення суду, яке набрало законної сили, або рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість. Рішення із копіями відповідних документів направляються до Державної податкової адміністрації України для розгляду та внесення відповідних змін до Реєстру.

Рішення органу державної податкової служби про відміну анулювання реєстрації та скасування акта про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість викладається з описом ситуації, посиланням на Закон, зазначенням мотивів та обґрунтувань прийняття такого рішення, оформляється на бланку та підписується керівником такого органу чи особою, яка виконує його обов'язки.

З приписів наведеної норми Положення слідує, що поновлення реєстрації субєкта права як платника податку на додану вартість здійснюється органом державної податкової служби України, де така особа знаходилась на обліку в якості платника податку на додану вартість шляхом виконання обовязку по направленню рішення суду, яке набрало законної сили до ДПА України.

За таких обставин, суд не вбачає правових підстав для залучення до участі у справі ДПА України, оскільки даний субєкт права не є учасником спірних правовідносин, до прийняття спірного рішення, внаслідок виконання якого настали юридичні наслідки у вигляді втрати особою статусу платника ПДВ, не причетний, суд питання про права та обовязки ДПА України при розгляді даного спору не вирішує.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

В ході судового розгляду справи відповідачем, який є субєктом владних повноважень, не доведено правомірності мотивів винесення спірних актів і за правилами ч.2 ст.71 КАС України не подано доказів необґрунтованості вимог позивача.

Оскільки судом встановлений факт порушення прав позивача у спірних правовідносинах, то поданий позов належить задовольнити.

Частиною 3 ст.94 КАС України передбачено, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись ст.ст. 8 і 19 Конституції України, ст.ст.7-11, ч. 1 ст. 158, ст. 159, ч.ч. 1, 2 ст. 160, ст. 161, ч. 1 ст. 162, ст. 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

постановив:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвест-сервіс» до Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про визнання протиправним рішення щодо неприйняття податкової звітності, скасування акту та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.

Скасувати акт Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова №51/29-046 від 28.04.2010р. про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвест-сервіс» (юридична адреса - Харківська область, м.Харків, вул.Охотська,11/2; ідентифікаційний код - 34330833) з дати складення.

Скасувати оформлене листом від 27.04.2010р. №6619/10/15-224 рішення Державної податкової інспекції у Червонозаводському районі міста Харкова про невизнання податковою декларацією уточнюючого розрахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвест-сервіс» (юридична адреса - Харківська область, м.Харків, вул.Охотська,11/2; ідентифікаційний код - 34330833) з податку на додану вартість за березень 2010р.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Червонозаводському районі міста Харкова поновити реєстрацію Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвест-сервіс» (юридична адреса - Харківська область, м.Харків, вул.Охотська,11/2; ідентифікаційний код - 34330833) як платника податку на додану вартість.

Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Червонозаводському районі міста Харкова відобразити в картці особового рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвест-сервіс» (юридична адреса - Харківська область, м.Харків, вул.Охотська,11/2; ідентифікаційний код - 34330833) з податку на додану вартість уточнюючий розрахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвест-сервіс» (юридична адреса - Харківська область, м.Харків, вул.Охотська,11/2; ідентифікаційний код - 34330833) з податку на додану вартість за березень 2010р. як податкову декларацію.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрінвест-сервіс» (юридична адреса - Харківська область, м.Харків, вул.Охотська,11/2; ідентифікаційний код - 34330833) витрати по оплаті судового збору (державного мита) в сумі 3 (три) грн. 40коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня складання постанови у повному обсязі (у разі проголошення постанови у відсутність особи, яка бере участь у справі, - з дня отримання нею копії постанови) заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку ч. 5 ст. 186 КАС України.

Постанова у повному обсязі виготовлена 30.06.2010р.

Суддя А.В. Сліденко