Рішення № 102029434, 16.12.2021, Сумський окружний адміністративний суд

СУМСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 грудня 2021 року Справа № 480/6231/20

Сумський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді - Кунець О.М., розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу №480/6231/20 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Сумського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі по тексту - відповідач, ГУ ПФУ в Сумській області) та просить:

- визнати протиправними дії відповідача щодо відмови позивачу у призначенні та виплаті пенсії за віком на пільгових умовах на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»;

- зобов"язати відповідача призначити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення", з дати звернення за нею, тобто з 10.08.2020 р.

Свої вимоги позивачка мотивує тим, що досягнувши віку 47 років, маючи достатній (на переконання позивача) для призначення пенсії за віком на пільгових умовах стаж роботи, вона - 10.08.2020 року звернулась до відповідача для оформлення державної пенсії за віком на пільгових умовах по Списку № 1 згідно положень п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», надавши заяву про призначення цього виду пенсії і додавши всі необхідні документи, у тому числі уточнюючі довідки про характер роботи та умови праці, видані Казенним підприємством «Шосткинський казенний завод «Імпульс» на підставі первинних документів. Ці документи відповідачем були розглянуті. Однак, у призначені пільгової пенсії позивачці було відмовлено, про що 18 серпня 2020 року за вих. № 1800-0302-8/39554 відповідач повідомив ОСОБА_1 письмово з посиланням на прийняте відповідачем рішення від 17.08.2020 № 4430, відповідно до якого позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку - 48 років 6 місяців. Серед іншого відповідач зазначив, що страховий стаж позивачки складає 41 рік 11 місяців 10 днів, в тому числі пільговий стаж - 13 років 10 місяців 22 дні.

При прийнятті рішення від 17.08.2020 № 4430 головне управління керувалося п.1. ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058).

Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним, оскільки рішенням Конституційного суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону №1788-ХІІ зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 №213-VIII, визнані неконституційними, та втратили чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. А тому вважає, що за наявності страхового стажу для призначення пільгової пенсії досягнення 45-річного віку є достатнім для призначення їй пільгової пенсії.

Ухвалою суду від 29.09.2020 відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи, витребувано у відповідача належним чином копії матеріалів пенсійної справи позивачки, що стосуються позовних вимог.

09.11.2021 відповідачем було подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач з посиланням на п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» заперечує проти позову та зазначає, що необхідною умовою для призначення пенсії на пільгових умовах позивачці є досягнення нею 48 років і 6 місяців, натомість позивачка досягла віку лише 47 років (а.с. 45-46).

Відповідно до ухвали суду від 11.11.2020р. справу було призначено до розгляду на 09.12.2020р. з викликом сторін.

12.11.2020р. позивач подала заперечення на відзив в яких наполягає на задоволенні позовних вимог. Просила суд врахувати, що звернулась до відповідача із відповідною заявою про призначення пільгової пенсії при досягненні віку 47 років та при наявності загального страхового стажу роботи 41 рік 11 місяців 10 днів, з якого 13 років 10 місяців 22 дні - пільгового стажу роботи в особливо шкідливих умовах праці за Списком № 1 (і це більше необхідного пільгового стажу роботи 7 років 6 місяців). На переконання позивача, вона має право на отримання пільгової пенсії при досягненні віку 45 років, оскільки робочі місця, на яких я працювала, атестовані за умовами праці. Проти належності проведеної атестації, відповідач ні у відповіді-відмові, ні у відзиві, нічого не зазначає. Крім цього, позивач просить суд врахувати, що працюючи у шкідливому виробництві, вона обґрунтовано розраховувала на державну пенсію зі зниженням пенсійного віку (пільгову пенсію), однак, це конституційне право відповідачем на свій розсуд порушено, а законні підстави для призначення пільгової пенсії - проігноровані. Наведені відповідачем у відзиві норми Закону України «Про загальнообов`язковє державне пенсійне страхування», а саме: ч. 2 ст. 114, п. 16 розділу XI «Прикінцеві положення» цього Закону (внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій»), обмежують основні права людини та громадянина.

Ухвалою від 19.01.2021 було зупинено провадження у справі до набрання чинності судовим рішенням Верховного Суду у зразковій справі № 360/3611/20, а ухвалою від 01.12.2021 - провадження у справі поновлено.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази у їх сукупності, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що позивач 10.08.2020 звернулася до головного управління з заявою про призначення пільгової пенсії за віком на підставі Списку №1, що визначає перелік робіт та посад, праця на яких дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Для оформлення державної пенсії за віком на пільгових умовах по Списку №1 згідно положень п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» позивачкою була подана заява про призначення цього виду пенсії і додано необхідні документи, у тому числі уточнюючі довідки про характер роботи та умови праці, видані Казенним підприємством «Шосткинський казенний завод «Імпульс» (далі по тексту- КП «ШКЗ «Імпульс») на підставі первинних документів.

За наслідками розгляду поданих документів та поданої позивачем заяви головним управлінням було прийнято рішення від 17.08.2020 № 4430, відповідно до якого позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку - 48 років 6 місяців. При прийнятті рішення головне управління керувалося п.1. ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058).

При цьому, згідно з поданими документами позивача головному управлінню, а саме копії паспорта, встановлено, що позивач народилася ІНФОРМАЦІЯ_1 , на момент звернення до головного управління досягла 47 років.

При цьому, приймаючи рішенні від 17.08.2020 № 4430, серед іншого, відповідач зазначив, що страховий стаж ОСОБА_1 складає 41 рік 11 місяців 10 днів, в тому числі пільговий стаж - 13 років 10 місяців 22 дні.

Про вказане рішення позивачку повідомлено листом 18 серпня 2020 року за вих. № 1800-0302-8/39554, в якому відповідач також зазначив, що згідно з наданими документами страховий стаж ОСОБА_1 . складає41 рік 11 місяців 10 днів, в тому числі пільговий стаж - 13 років 10 місяців 22 дні.

Не погодившись із таким рішенням, позивачка звернулася до суду за захистом своїх порушених прав.

Надаючи правову оцінку відносинам, що склалися, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Водночас у пункті 5 рішення № 8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

За приписами пунктів 1, 6 частини першої статті 92 Конституції України права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У преамбулі Закону України від 05.11.1991 № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон № 1788-XII) зазначено, що цей Закон відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.

Згідно із статтею 2 Закону № 1788-XII за цим Законом призначаються трудові пенсії: до яких відносяться пенсії за віком; по інвалідності; в разі втрати годувальника; за вислугу років.

За приписами статті 12 Закону № 1788-XII право на пенсію за віком мають чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років, жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.

Згідно п. "а" ст.13 Закону України "Про пенсійне забезпечення" (в редакції чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02.03.2015 року №213- VIII) на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; ж і н к и - після д о с я г н е н н я 45 р о к і в і при стажі роботи не менше 15 років, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Отже, за змістом вищенаведеної норми пенсія за віком на пільгових умовах є особливим видом пенсії, яка призначається конкретній особі на підставі наявного страхового стажу, залежить від праці такої особи в особливих умовах, певно визначений час, призначення якої має відбуватись при досягненні нижчого пенсійного віку.

Законом № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", який набрав чинності з 01.04.2015, збільшено раніше передбачений пунктом "5" статті 13 Закону № 1788-ХІІ вік набуття права на пенсію на пільгових умовах, зокрема, жінкам з 45 років до 50 років.

09.07.2003 було ухвалено Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV).

03.10.2017 Верховною Радою України було ухвалено Закон "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій" № 2148-VIII, яким Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" доповнено розділом XIV-1, який передусім, у контексті предмету спору, містить пункт 1 частини 2 статті 114 такого змісту:

працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 50 років і за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1975 року народження і старші після досягнення ними такого віку ... , зокрема, 48 років 6 місяців - з 1 квітня 1973 року по 30 вересня 1973 року.

Також зазначена норма передбачає зміст ідентичний пункту "а" статті 13 Закону № 1788-XII в редакції Закону України від 2 березня 2015 року № 213-VIII щодо підвищення на 5 років віку виходу на пенсію на пільгових умовах.

За конституційним поданням народних депутатів України Закон № 213-VIII перевірявся на відповідність Конституції України.

Рішенням Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року у справі № 1-р/2020 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б" - "г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 02 березня 2015 року № 213-VIII (пункт 1 Рішення № 1-р/2020).

Саме це Рішення Конституційного Суду України у справі № 1-р/2020 покладено в основу позовних вимог.

Позивачка вважає, що при досягненні віку 45 років та при наявності загального страхового стажу роботи 41 рік 11 місяців 10 днів, в тому числі 13 років 10 місяців 22 дні - пільгового стажу роботи в особливо шкідливих умовах праці, вона має право на пенсію на пільгових умовах. При цьому, вищезазначений стаж у повному обсязі підтверджується матеріалами справи, пенсійної справи та не заперечується відповідачем а ні у відзиві , а ні у рішенні про відмову у призначенні пенсії позивачці.

Натомість, як вбачається з рішення від 17.08.2020 № 4430, відповідач фактично керується п.1. ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058), за яким, пенсійний вік жінок зайнятих повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 становить 48 років 6 місяців (а.с.51).

Отже, на час виникнення спірних правовідносин була наявна колізія між нормами Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення № 1-р/2020 з одного боку, та Законом № 1058-ІV - з іншого в частині віку набуття права на пенсію на пільгових умовах. Перший із цих законів визначав такий вік у 45 років, тоді як другий - у 48 років 6 міс., зокрема щодо позивачки.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, суд доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі №520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.

Отже, суд зазначає, що до спірних правовідносин застосуванню підлягають саме норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Тому відмова Головного управління ПФУ в Сумській області в призначенні ОСОБА_1 , яка на час звернення із заявою про призначення пенсії досягла 45 років, мала страховий стаж роботи 41 рік 11 місяців 10 днів, в тому числі 13 років 10 місяців 22 дні - пільгового стажу роботи в особливо шкідливих умовах праці, пенсії на пільгових умовах за віком з посиланням на недосягнення нею необхідного пенсійного віку (48 років і 6 місяців), визначеного пунктом 2 частини першої статті 114 Закону № 1058-ІV, є протиправною.

Зазначена позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 03.11.2021 у зразковій справі № 360/3611/20.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. При цьому належним та достатнім способом захисту прав позивача з урахуванням вимог ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України та ст. 83 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є визнання протиправним та скасування рішення Головного управління ПФУ в Сумській області від 17.08.2020 № 4430, відповідно до якого позивачу було відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку - 48 років 6 місяців. При прийнятті рішення головне управління керувалося п.1. ч.2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-ІУ (далі - Закон № 1058). крім цього, належним способом захисту буде зобов`язання відповідача призначити, нарахувати та виплататити позивачці пенсію за віком на пільгових умовах за списком № 1 з дня звернення позивачки до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії, тобто - з 10.08.2020.

Крім того, суд зазначає, що враховуючи положення ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань ГУ ПФУ в Сумській області суму судового збору у розмірі 840,80 грн., сплаченого відповідно до квитанції №183 від 16.09.2020 (а.с.7).

Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії – задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління ПФУ в Сумській області від 17.08.2020р. №4430 про відмову у призначенні пенсії на пільгових умовах на підставі пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 .

Зобов"язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013) призначити, нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення", в редакції, яка діяла до ухвалення Закону України від 02 березня 2015 року № 213-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 23 січня 2020 року № 1-р/2020 у справі №1-5/2018 (746/15), починаючи з 10.08.2020 р.

Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 840 грн. 80 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, м. Суми, вул. Пушкіна, 1, код ЄДРПОУ 21108013).

Рішення може бути оскаржено до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.М. Кунець