Рішення № 102027547, 20.12.2021, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

справа№380/11666/20

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 грудня 2021 року м. Львів

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Карп`як О.О., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

в с т а н о в и в:

До суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) до Головного управління ДПС у Львівській області (79003, м. Львів, вул. Стрийська, 35) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень, у якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати повністю податкові повідомлення – рішення від 04.06.2020 року за №0000909-3301-1306, №0000907-3301-1306, №0000910-3301-1306, №0000908-3301-1306, винесені Головним управлінням ДПС у Львівській області про донарахування податкових зобов`язань з податку на нерухоме майно за 2017-2019 роки в сумах: 13395,60 грн., 9223,07 грн., 4515,83 грн., 1409,64 грн. відповідно;

- відшкодування судових витрат здійснити за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення щодо визначення позивачу податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки, прийнято контролюючим органом всупереч вимог діючого законодавства, оскільки при прийняті податкових повідомлень - рішень та розрахунку податкових зобов`язань податковим органом застосовано ставки податку вищі, аніж ті, що затверджені органом місцевого самоврядування. Також вказують, про те що податковим органом протиправно прийнято податкові повідомлення – рішення, які у повній мірі дублюють попередньо прийняті рішення (той же номер, та ж дата, однакові дані рішення, крім розміру суми донарахованого зобов`язання). Крім того, оскаржувані податкові повідомлення – рішення винесені не за місцем реєстрації платника податку.

У встановлений судом строк від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому посилається на те, що податкові зобов`язання визначено на підставі положень статті 266 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та у відповідності до рішення органу місцевого самоврядування щодо ставки податку. Податкові повідомлення – рішення надіслано платнику на адресу, що відома податковому органу, а саме: АДРЕСА_2 засобами поштового зв`язку, які платник отримав 24.06.2020. Просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідно до пункту 3 частини 3 статті 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 17 грудня 2020 позовну заяву залишено без руху. Встановлено строк для усунення недоліків позовної заяви.

На виконання ухвали суду від 17.12.2020 позивач подав заяву від 29.12.2020 про виправлення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 31 грудня 2020 року відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без повідомлення сторін.

Ухвалою суду від 01 березня 2021 року призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав, викладених у позовній заяві. Просила суд такі задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з мотивів, наведених у відзиві на позовну заяву та просив відмовити у задоволенні позову повністю.

Ухвалою від 30.11.2021 суд перейшов до розгляду справи в порядку письмового провадження.

Суд, заслухавши вступне слово учасників справи, з`ясувавши обставини, на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив наступне.

Відповідно до Витягу № 34888383 від 26.12.2019 р, з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, 29.12.2014 р. приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Довгополовою С.В., зареєстровано за ОСОБА_1 право власності на нежитлове приміщення: №34 загальною площею 17,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до Витягу № 8305805 від 29.12.2014 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Довгополою С.В., зареєстровано 29.12.2014 р. право власності за ОСОБА_1 права власності на нежитлове приміщення 56-64; 71-74 під літ. «Д-2», загальною площею 166,3 кв.м. об`єкт житлової нерухомості, за адресою: АДРЕСА_3 .

Відповідно до Витягу № 9855345 від 29.05.2015 р. з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Довгополою С.В., зареєстровано 29.05.2015 р. право власності за ОСОБА_1 на приміщення квартири (дозволеної для використання як нежитлової згідно з наказом департаменту житлового господарства та інфраструктури Львівської міської ради від 05.04.2007 р. № 97) загальною площею 41,7 кв.м, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 .

Відповідно до Витягу № 15226148 від 15.09.2006 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності за ОСОБА_1 зареєстровано нежитлове приміщення (літ Д-2) загальною площею 114,5 кв.м., загальною площею 114,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 .

Як убачається із матеріалів справи, 04 червня 2020 року Головним управлінням ДПС у Львівській області щодо ОСОБА_1 винесено податкові повідомлення-рішення № 0000909-3301-1306, №0000907-3301-1306, № 0000910-3301-1306, № 0000908-3301-1306.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 04 червня 2020 року № 0000909-3301-1306, позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300" за податкові періоди "2017" – 3547 грн. 73 коп.; "2018" – 4643 грн. 10 коп.; « 2019» -5204 грн., 77 коп., загальна сума податкового зобов`язання -130395, 60 грн. Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 04 червня 2020 року № 0000907-3301-1306, позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300" за податкові періоди "2017" – 2442 грн. 67 коп.; "2018" – 3196 грн. 84 коп.; « 2019» -3583 грн., 56 коп., загальна сума податкового зобов`язання -9223, 07 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 04 червня 2020 року № 0000910-3301-1306, позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300" за податкові періоди "2017" – 1223 грн. 20 коп.; "2018" – 1552 грн. 49 коп.; « 2019» -1740 грн., 14 коп., загальна сума податкового зобов`язання - 4515, 83 грн.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення від 04 червня 2020 року № 0000908-3301-1306, позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем "Податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачуваний фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості 18010300" за податкові періоди "2017" – 373 грн. 33 коп.; "2018" – 488 грн. 60 коп.; « 2019» - 547 грн., 71 коп., загальна сума податкового зобов`язання - 1409, 64 грн.

09.09.2020 року Державною податковою службою України було прийнято рішення за № Р195-09-06-04-09, яким залишено без змін ППР ГУ ДПС у Львівській області від 04.06.2020 року № 0000909-3301-1306 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017-2019 рік на суму 13395, 6 грн., № 0000907-3301-1306 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 – 2019 рік на суму 9223, 07 грн., № 0000910-3301-1306 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017-2019 рік на суму 4515, 83 грн., № 0000908-3301-1306 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017-2019 рік на суму 1409, 64 грн. та скасовує ППР ГУ ДПС у Львівській області від 04.06.2020 № 0000909-3301-1306 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 5204, 77 грн., № 0000907-3301-1306 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 3583, 56 грн., № 0000910-3301-1306 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 1740, 14 грн., № 0000908-3301-1306 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 547, 71 грн., а скарги фізичної особи ОСОБА_1 – частково задоволено.

Суми податкових зобов`язань розраховувались контролюючим органом із врахуванням ставок податку, затверджених рішенням органу місцевого самоврядування. Відповідно до п.6.6 розділу 6 Ухвали Львівської міської ради від 09.02.2017 № 1469 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 14.07.2011 № 664 Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки” ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, у 2017 році у межах першої зони становить - 1,25 відс., у межах другої зони - 1,0 відс., а у межах, третьої зони - 0,75 відс. мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування. Поряд із цим норми цієї ухвали застосовуються з 01.03.2017.

Відповідно до пункту З розділу II Прикінцеві та перехідні положення Закону України „Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2017 році” № 1791-VIII від 20.12.2016 з 1 січня 2017 року до прийняття відповідним органом місцевого самоврядування рішення про встановлення ставок місцевих податків і зборів на 2017 рік, встановлені таким органом місцевого самоврядування ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, застосовуються з коефіцієнтом 0,5.

Відповідно до п.6.6 розділу 6 Ухвали Львівської міської ради від 29.06.2017 № 2139 „Про внесення змін до ухвали міської ради від 14.07.2011 № 664 „Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки” ставка податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб, у 2018 році у межах першої зони становить - 1,25 відс., у межах другої зони - 1,0 відс., а у межах третьої зони - 0,75 відс. мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством України на 1 січня звітного (податкового) року за 1 кв.м. бази оподаткування.

Вважаючи, нарахування сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки некоректними та безпідставними, позивач звернувся з позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд застосовує наступні норми права.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку (частина друга статті 2 КАС України).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.

Згідно пункту 22.1 статті 22 Податкового кодексу України, об`єктом оподаткування можуть бути майно, товари, дохід (прибуток) або його частина, обороти з реалізації товарів (робіт, послуг), операції з постачання товарів (робіт, послуг) та інші об`єкти, визначені податковим законодавством, з наявністю яких податкове законодавство пов`язує виникнення у платника податкового обов`язку.

Відповідно до пп.266.1.1 п.266.1 ст.266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні особи, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Відповідно до пп.266.2.1 п.266.2 ст.266 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Відповідно до пп.266.3.1 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

Відповідно до пп.266.3.2 п.266.3 ст.266 Податкового кодексу України база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Згідно п.п. 266.5.1 п. 266.5 ст. 266 Податкового кодексу України ставки податку для об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об`єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.

Відповідно до пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України, обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку:

а) за наявності у власності платника податку одного об`єкта житлової нерухомості, в тому числі його частки, податок обчислюється, виходячи з бази оподаткування, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку;

б) за наявності у власності платника податку більше одного об`єкта житлової нерухомості одного типу, в тому числі їх часток, податок обчислюється виходячи із сумарної загальної площі таких об`єктів, зменшеної відповідно до підпунктів "а" або "б" підпункту 266.4.1 пункту 266.4 цієї статті, та відповідної ставки податку.

Обчислення суми податку з об`єкта/об`єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об`єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку. Відповідно до абз. «г» пп. 266.7.1 п. 266.7 ст. 266 ПК України, сума податку, обчислена з урахуванням підпунктів "б" і "в" цього підпункту, розподіляється контролюючим органом пропорційно до питомої ваги загальної площі кожного з об`єктів житлової нерухомості.

Відповідно до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).

В обґрунтування доводів заявленого позову позивач покликається на те, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення винесені податковим органом не за місцем реєстрації платника податку, податкова адреса у податкових повідомленнях – рішеннях вказана АДРЕСА_5 . Проте, згідно паспортних даних у жовтні 2018 року позивачем змінено місце реєстрації, яка зазначена АДРЕСА_1 .

Суд не погоджується та такими доводами позивача, вважає їх помилковими, з огляду на таке.

З матеріалів справи, судом встановлено, що податкові повідомлення – рішення винесені Головним управлінням ДПС у Львівській області від 04.06.2020 року протиправним та скасувати повністю податкові повідомлення – рішення від 04.06.2020 року за №0000909-3301-1306, №0000907-3301-1306, №0000910-3301-1306, №0000908-3301-1306, скеровувалися на адресу позивача, що була відома податковому органу, зокрема: АДРЕСА_2 , засобами поштового зв`язку. Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, 24.06.2020 року у графі розписка в одержані вказано прізвище « ОСОБА_2 ».

Згідно п. 70.2 статті 70 Податкового кодексу України до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків) вноситься така інформація:

70.2.1. прізвище, ім`я та по батькові;

70.2.2. дата народження;

ІНФОРМАЦІЯ_1 місце народження (країна, область, район, населений пункт);

70.2.4. місце проживання, а для іноземних громадян - також громадянство;

70.2.5. серія, номер свідоцтва про народження, паспорта (аналогічні дані іншого документа, що посвідчує особу), ким і коли виданий.

70.3. До інформаційної бази Державного реєстру включаються такі дані про фізичних осіб:

70.3.1. джерела отримання доходів;

70.3.2. об`єкти оподаткування;

70.3.3. сума нарахованих та/або отриманих доходів;

70.3.4. сума нарахованих та/або сплачених податків;

70.3.5. інформація про податкову знижку та податкові пільги платника податків.

Відповідно до п. 70.7 статті 70 Податкового кодексу України фізичні особи зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи позивачем не було дотримано вимог п. 70.7 статті 70 Податкового кодексу України при зміні даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення, а саме місце проживання.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №640/8096/19.

Верховним судом у постанові від 09.10.2018 у справі № 820/1864/17 зроблено висновок щодо застосування норми матеріального права – статті 42 ПК України, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів, як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Відтак, суд відхиляє доводи позивача про те, що податковим органом допущено помилку в надсиланні оскаржуваних податкових повідомлень – рішень не за адресою реєстрації позивача, як на підставу для скасування таких рішень.

Згідно з пп.2 п.4 ст.266 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради та ради об`єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, встановлюють пільги з податку, що сплачується на відповідній території, з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб, громадських об`єднань, благодійних організацій, релігійних організацій України, статути (положення) яких зареєстровані у встановленому законом порядку, та використовуються для забезпечення діяльності, передбаченої такими статутами (положеннями).

Пільги з податку, що сплачується на відповідній території з об`єктів нежитлової нерухомості, встановлюються залежно від майна, яке є об`єктом оподаткування.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради № 1469 від 09.02.2017 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 14.07.2011 № 664 "Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки" внесене зміни в частині визначення ставки податку; встановлено, ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах: для об`єктів нежитлової нерухомості, що розташовані у межах першої зони – 1,25 відсотка мінімальної заробітної плати.; для об`єктів нежитлової нерухомості, що розташовані у межах другої зони – 1,0 відсоток мінімальної заробітної плати. для об`єктів нежитлової нерухомості, розташованих у межах третьої зони – 0,75 відсотка мінімальної заробітної плати“. При цьому як встановлено у пункті 2 цієї ухвали, норми цієї ухвали застосовуються з 01.03.2017.

Згідно розрахунку податку долученого до матеріалів справи судом з`ясовано, що податковим органом ставку податку за нежитлове приміщення, що знаходиться по вул. Мечнікова І, будинок 11 квартира 2 у м. Львова у 2017 році розраховано, як до об`єктів нежитлової нерухомості, розташованих у межах другої зони з розрахунку 1,0 відсотків.

За січень - лютий 2017 року 0,5 відс. (1 відс.*0,5(коефіцієнт)) (3200 грн. * 0,5%) - 16 грн.; за березень - грудень 2017 року 1,0 відс. (3200 грн. * 1,0%) - 32 грн.

Згідно розрахунку податку долученого до матеріалів справи судом з`ясовано, що податковим органом ставку податку за нежитлове приміщення, що знаходиться по вул. Липинського, будинок 36, у м. Львові у 2017 році розраховано, як до об`єктів нежитлової нерухомості, розташованих у межах третьої зони з розрахунку 0,75 відсотків, зокрема: за січень - лютий 2017 року 0,25 відс. (0,5 відс.*0,5(коефіцієнт)) (3200 грн. * 0,25%) - 8 грн.; за березень - грудень 2017 року 0,75 відс. (3200 грн. * 0,75%) - 24 грн. Розрахунок за 2017 рік: за 166,3 кв.м нараховано (221,7 грн + 3326 грн.)- 3547,70 грн; за 114,5 кв.м нараховано (152,67+2290) - 2442,67 грн.; за 17,5 кв.м нараховано (23,33+350)- 373,33 грн.

Відповідно до п.6.6 розділу 6 Ухвали Львівської міської ради від 29.06.2017 № 2139 „Про внесення змін до ухвали міської ради від 14.07.2011 № 664 „Про затвердження Положення про податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки” ставки податку для об`єктів нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються у таких розмірах: для об`єктів нежитлової нерухомості, що розташовані у межах першої зони – 1,25 відсотка мінімальної заробітної плати. для об`єктів нежитлової нерухомості, що розташовані у межах другої зони – 1,0 відсоток мінімальної заробітної плати. для об`єктів нежитлової нерухомості, розташованих у межах третьої зони – 0,75 відсотка мінімальної заробітної плати. При цьому як встановлено у пункті 2 цієї ухвали, що ця ухвала набирає чинності з 01.01.2018.

Згідно розрахунку податку долученого до матеріалів справи судом з`ясовано, що податковим органом ставку податку за нежитлове приміщення, що знаходиться по вул. Мечнікова І, будинок 11, квартира 2 у м. Львові у 2018 -2019 роках розраховано, як до об`єктів нежитлової нерухомості, розташованих у межах другої зони з розрахунку 1,0 відсотків, а саме: за 2018 рік - 1,0 відс (3723 грн.* 1,0 %) - 37,23 грн; за 2019 рік - 1,0 відс (4173 грн.*1,0 %) -41,73 грн. Розрахунок за 2018 рік: за 41,7 кв.м нараховано - 1552,49 грн. Розрахунок за 2019 рік: за 41,7 кв.м нараховано - 1740,14 грн

Згідно розрахунку податку долученого до матеріалів справи судом з`ясовано, що податковим органом ставку податку за нежитлове приміщення, що знаходиться по АДРЕСА_3 у 2018 -2019 роках розраховано, як до об`єктів нежитлової нерухомості, розташованих у межах третьої зони з розрахунку 0,75 відсотків, а саме: за 2018 рік - 0,75 відс (3723 грн.*0,75 %) - 27,92 грн.; за 2019 рік - 0,75 відс (4173 грн.*0,75 %) - 31,30 грн. Розрахунок за 2018 рік: - за 166,3 кв.м нараховано 4643,10 грн; за 114,5 кв.м нараховано - 3196,84 грн; за 17,5 кв.м. нараховано - 488,60 грн; Розрахунок за 2019 рік: за 166,3 кв.м нараховано 5204,77грн; за 114,5 кв.м нараховано - 3583,56 грн.; за 17,5 кв.м нараховано - 547,71 грн.

Підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначає, що база оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Суд враховує, що для визначення бази оподаткування об`єкта нерухомості відповідач використав дані Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, які знаходяться в матеріалах справи.

Суд переконаний, що платник податку повинен був діяти добросовісно та у випадку необхідності (як у цій справі) звернутися до контролюючого органу про проведення звірки щодо об`єктів оподаткування податком на майно, надавши для огляду оригінали правовстановлюючих та інших документів, як це передбачено пп. 266.7.3 ст. 266 ПК України.

З огляду на вищенаведене, доводи позивача про те, що при прийнятті спірних рішень застосовано ставки податку, вищі, аніж ті, що затверджені органом місцевого самоврядування є необґрунтованими.

Щодо доводів позивача про те, що податковим органом протиправно прийнято податкові повідомлення – рішення, які у повній мірі дублюють попередньо прийняті рішення (той же номер, та ж дата, однакові рішення, крім розміру суми донарахованого зобов`язання), суд зазначає наступне.

09.09.2020 року Державною податковою службою України було прийнято рішення за № Р195-09-06-04-09, яким залишено без змін ППР ГУ ДПС у Львівській області від 04.06.2020 року № 0000909-3301-1306 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017-2019 рік на суму 13395, 6 грн., № 0000907-3301-1306 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017 – 2019 рік на суму 9223, 07 грн., № 0000910-3301-1306 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017-2019 рік на суму 4515, 83 грн., № 0000908-3301-1306 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2017-2019 рік на суму 1409, 64 грн. та скасовує ППР ГУ ДПС у Львівській області від 04.06.2020 № 0000909-3301-1306 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 5204, 77 грн., № 0000907-3301-1306 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 3583, 56 грн., № 0000910-3301-1306 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 1740, 14 грн., № 0000908-3301-1306 про визначення суми податкового зобов`язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2019 рік на суму 547, 71 грн., а скарги фізичної особи ОСОБА_1 – частково задоволено.

Відтак, вказані доводи позивача судом відхиляються, як необґрунтовані.

Щодо доводів позивача про те, що при винесенні податкових повідомлень – рішень податковий орган застосував закон в чинній редакції, який не має зворотної дії в часі.

Відповідачем сформовані спірні податкові повідомлення- рішення за 2017, 2018 та 2019 роки.

07 грудня 2017 року прийнято Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2018 році» № 2245-УІІІ, яким п. 266.10 ст. 266 ПК України доповнено підпунктами 266.10.2 і 266.10.3 такого змісту: « 266.10.2. У разі якщо контролюючий орган не надіслав (не вручив) податкове/податкові повідомлення-рішення у строки, встановлені підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, фізичні особи звільняються від відповідальності, передбаченої цим Кодексом за несвоєчасну сплату податкового зобов`язання. 266.10.3. Податкове зобов`язання з цього податку може бути нараховано за податкові (звітні) періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 статті 102 цього Кодексу».

Отже, вказаним Законом №2245-УІІІ дозволено контролюючим органам визначати грошове зобов`язання на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за звітні податкові періоди (роки) в межах строків, визначених пунктом 102.1 ст. 102 ПК України.

При цьому, змін до пп. 266.7.2 п. 266.7 ст. 266 ПК України щодо строків надіслання податкових повідомлень-рішень цим Законом не внесено.

Суд звертає увагу, що положення вказаного Закону набрали чинності з 01 січня 2018 року, а відтак нарахування відповідачем податку за 2017 рік здійснювалося вже після закінчення податкового періоду, за які визначено грошові зобов`язання.

Частиною першою статті 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99надано офіційне тлумачення принципу дії закону в часі.

Так, в цьому рішенні, зокрема, зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно - правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Крім того, у вказаному рішенні зокрема, зазначається, що вищевказана конституційна норма допускає зворотну дію в часі лише нормативно-правових актів, які стосуються скасування чи пом`якшення відповідальності за правопорушення фізичних осіб.

Враховуючи вищевикладене, проаналізувавши норми податкового законодавства, суд дійшов висновку, що пп.266.10.3 п.266.10 ст.266 ПК України, який передбачає визначення грошового зобов`язання із податку на нерухоме майно в межах 1095-денного строку, слід застосовувати з того звітного періоду, в якому такі повноваження податковому органу були надані, тобто з 2018 звітного року.

Тобто, у даному випадку, контролюючий орган при визначенні податкового зобов`язання за 2017 рік повинен був дотримуватись приписів пп.266.7.2. п.266.7 ст.266 ПК України, відповідно до якого податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, має бути винесено до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком), а не п.п.266.10.3 п.266.10 ст.266 ПК України, з огляду на те, що вказана норма почала діяти лише з 01.01.2018 року.

Посилання відповідача на статтю 102 ПК України суд вважає необґрунтованими, оскільки положення останньої щодо можливості визначення контролюючим органом платнику податків суми грошових зобов`язань протягом 1095 днів після граничного строку сплати грошових зобов`язань є загальною по відношенню до положень статей 265, 266, зокрема підпункту 266.7.2 пункту 266.7 цієї статті, який є спеціальним та має переважне застосування.

Тобто, вказані норми не підлягають застосуванню до спірних відносин щодо визначення у 2020 році грошового зобов`язання за 2017 рік та не виправдовують тієї обставини, що вказані вище податкові повідомлення-рішення винесені після 01 липня 2018 року, що вказує на порушення відповідачем пп.266.7.2 п.266.7 ст.266 ПК України.

Враховуючи викладене, спірні податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 04 червня 2020 року № 0000909-3301-1306, в частині за 2017 рік в сумі 3547 грн. 73 коп.; від 04 червня 2020 року № 0000907-3301-1306, в частині за 2017 в сумі 2442 грн. 67 коп.; від 04 червня 2020 року № 0000910-3301-1306, в частині за 2017 рік в сумі 1223, 20 грн.; 04 червня 2020 року № 0000908-3301-1306, в частині за 2017 рік в сумі 373 грн. 33 коп. прийняті відповідачем з порушенням встановленого законом строку для їх прийняття, отже є такими, що підлягають скасуванню в частині.

Аналогічна правова позиція висловлена в постанові Верховного суду від 29 січня 2019 року у справі №817/213/16.

Суд зазначає, що згідно з вимогами ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб`єкта владних повноважень на підтвердження правомірності вчинення своїх дій і докази, надані стороною позивача, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення частково.

Відповідно до ч.3 ст.139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 72,77,94, 241 -246, 262, 295 КАС України , суд –

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задоволити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 04.06.2020 № 0000909-3301-1306, в частині за 2017 рік в сумі 3547 грн. 73 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 04.06.2020 № 0000907-3301-1306, в частині за 2017 в сумі 2442 грн. 67 коп.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 04.06.2020 № 0000910-3301-1306, в частині за 2017 рік в сумі 1223, 20 грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 04.06.20200000908-3301-1306, в частині за 2017 рік в сумі 373 грн. 33 коп.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС у Львівській області за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 420,40 грн. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 20 грудня 2021 року.

Суддя Карп`як Оксана Орестівна