Рішення № 102021832, 06.12.2021, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/5727/21

Провадження № 2/638/3967/21

РІШЕННЯ

іменем України

06.12.2021 Дзержинський районний суд м. Харкова в складі:

головуючої судді - Штих Т.В.,

за участі секретарки - Овчаренко К.В.,

розглянувши у судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства « УКРСИББАНК» третя особа ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії,-

встановив:

Позивачка звернулась до Дзержинського районного суду міста Харкова з позовом до Акціонерного товариства « УКРСИББАНК» третя особа ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що 02 липня 2015 року між нею та відповідачем було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11473789000. У забезпечення виконання грошових зобов`язань позивач передав відповідачу в заставу нерухоме майно- квартиру за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є позивач відповідно до договору купівлі- продажу від 15 травня 2008 року, посвідченого 15 травня 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Руденко О.Є. за реєстром № 2990. Позивач зазначає, що у належний спосіб виконує свої обв`язки по сплаті кредитних коштів. У вказаній квартирі вона мешкає з чоловіком та дітьми, старшій доньці Лідіі 18 років. 26 серпня 2020 року позивачка звернулась до відповідача з проханням надати згоду на державну реєстрацію місця мешкання дитини - доньки ОСОБА_2 24 червня 2002 року за адресою АДРЕСА_1 ,так як при звернення до органів реєстрації місця мешкання позивачці відмовлено за відсутності письмової згоди відповідного іпотекодержателя у разі перебування житла в іпотеці. Листом від 23 вересня 2020 року позивачці відповідач відмовив у наданні письмової згоди на реєстрацію дитини - доньки ОСОБА_2 2002 року народження, так як не надано відповідного пакету документів для проходження такої процедури. Позивач вважає, що її права та права її доньки порушені, тому просить зобов`язати відповідача надати їй письмову згоду на державну реєстрацію місця проживання її доньки ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою АДРЕСА_1 , а також стягнути судові витрати та витрати на правову допомогу.

Ухвалою від 30 квітня 2021 року провадження у справі відкрите.

20 вересня 2021 року відповідач звернувся до суду з відзивом на позов, просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

01 жовтня 2021 року підготовче засідання закінчено, справу призначено до судового розгляду.

У судовому засіданні представник позивача зазначав, що відповідач порушує права його довірительниці та просив задовольнити позовні вимоги.

Представники відповідача заперечували проти позовних вимог та зазначили, що позивачкою не надано всіх документів для вирішення питання по суті, а тому вважали позов передчасним, так як відповідач ні відмовив ні надав згоди. А лише запропонував позивачці надати необхідні документи для ухвалення рішення.

Судом було надано час на вирішення питання в поза судовому порядку, проте сторони не скористалися такою можливістю.

Вислухавши думку учасників судового розгляду, матеріали цивільної справи, суд вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню та є передчасними.

У відповідності до ст. ст. 13, 81 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

За змістом ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд зокрема вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтями 12, 13, 77 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, згідно з якими кожна сторона повинна довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд розглядає справу в межах заявлених вимог і вирішує справу на підставі наданих доказів. Даний принцип полягає у прояві в змагальній формі ініціативи та активності осіб, які беруть участь у справі. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин даної справи. Сторони зобов`язані визначити докази, на які вони посилаються, як на підставу своїх вимог та заперечень, і довести обставини, якими вони обґрунтовують ці вимоги й заперечення. Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь - які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці данні встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експертів. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України - кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Згідно ст. 10-13 ЦПК України - суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Суд застосовує норми права інших держав у разі, коли це передбачено законом України чи міжнародним договором, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Судом встановлено, що 02 липня 2015 року міє ОСОБА_1 та ПАТ « УКРСИББАНК» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11473789000. У забезпечення виконання грошових зобов`язань позивач передав відповідачу в іпотеку ( договір іпотеки № 85522/2 від 02 липня 2015 року) нерухоме майно- квартиру за адресою АДРЕСА_1 , власником якої є позивач відповідно до договору купівлі- продажу від 15 травня 2008 року, посвідченого 15 травня 2008 року приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Руденко О.Є. за реєстром № 2990.

Позивач у належний спосіб виконує свої обв`язки по сплаті кредитних коштів.

У вказаній квартирі позивачка мешкає з чоловіком та дітьми, старшій доньці Лідії 18 років. 26 серпня 2020 року позивачка звернулась до відповідача з проханням надати згоду на державну реєстрацію місця мешкання дитини - доньки ОСОБА_2 24 червня 2002 року за адресою АДРЕСА_1 ,так як при звернення до органів реєстрації місця мешкання позивачці відмовлено за відсутності письмової згоди відповідного іпотекодержателя у разі перебування житла в іпотеці.

Листом від 23 вересня 2020 року позивачці відповідач відмовив у наданні письмової згоди на реєстрацію дитини - доньки ОСОБА_2 2002 року народження, так як не надано відповідного пакету документів для проходження такої процедури.

Відповідно до п.п.2.4.6 пункту 2.4. Договору іпотеки№ 85522/2 від 02 липня 2015 року встановлено обов`язок іпотекодавця не реєструвати та не давати дозвіл на реєстрацію в житлових приміщеннях, що складають предмет іпотеки фізичних осіб без попередньої письмової згоди іпотекодержателя. Положення вказаного договору кореспондуються з п. 18 Правил реєстрації місця проживання та порядку передачі органами реєстрації інформації до ЄДДР, де також встановлено необхідність подання письмової згоди відповідного іпотекодержателя або довірчого власника при реєстрації місця мешкання.

Наказом № П-RM-2019-70 від 26 грудня 2019 року АТ « УКРСИББАНК» встановив перелік документів. які необхідно подати для отримання погодження щодо реєстрації місця мешкання.

Позивач не виконала вимоги вказаного наказу та вважає, в позові просить суд зобов`язати надати згоду на реєстрацію місця мешкання, тим самим перекладаючи виключні функції банку на вирішення суду.

За таких обставин суд погоджується з доводами відповідача, що на даному етапі позов є передчасним, так як за відсутності повного пакету документів відповідач взагалі не дав ні позитивний ні негативний висновок щодо дозволу реєстрації.

Жодних інших доказів суду не надано.

Суд відмовляє у задоволенні позовних вимог, а також вимог щодо сплати суми судового збору та витрат на правову лопомогу.

Керуючись ст. 258,263.264 ЦПК України, суд, -

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Акціонерного товариства « УКРСИББАНК» третя особа ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії - залишити без задоволення.

Судові витрати вважати сплаченими позивачем.

Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з моменту проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги.

Рішення ухвалено та надруковано суддею в нарадчій кімнаті.

Повний текст рішення складений 15 грудня 2021 року.

Суддя: Штих Т.В.