Постанова № 10202147, 21.06.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Миколаїв.

21.06.2010 р. Справа № 2а-2489/10/1470

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності, м. Миколаїв,

до відповідача: Обласного будинку художньої творчості, м.Миколаїв

Головуючий суддя Середа О. Ф.

секретар судового засідання Гомонюк Є.Д.

П Р Е Д С Т А В Н И К И:

від позивача: Єніна Л.В.

від відповідача: Мілковська Н.О.

Суть спору: стягнення страхових внесків.

Миколаївським обласним відділенням Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (надалі позивач) предявлено позов до Обласного будинку художньої творчості (надалі відповідач) про стягнення страхових внесків в сумі 94 грн. 54 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що допомога на оздоровлення педагогічним і науково-педагогічним працівникам у розмірі місячного посадового окладу входить до структури заробітної плати, відноситься до додаткової заробітної плати у вигляді гарантійної виплати та підлягає обкладенню податком з доходів фізичних осіб, у звязку із чим на неї необхідно нараховувати внески до Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач позовні вимоги не визнає, з підстав викладених у запереченні.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.

Відповідно до ст.2 Закону України „Про загальнообовязкове державне соціальне страхування у звязку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням та похованням ” (далі Закон № 2240) відповідач є страхувальником на загальнообовязкове державне соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності.

Згідно з п.2 ч.2 ст.27 Закону № 2240 страхувальник (роботодавець) зобовязаний нараховувати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.

Відповідно до ст.23 Закону № 2240 страхувальники-роботодавці сплачують до Фонду різницю між нарахованими для роботодавців і найманих працівників страховими внесками та витратами, пов'язаними з наданням матеріального забезпечення та соціальних послуг застрахованим особам відповідно до цього Закону. Перерахування зазначених сум шляхом безготівкових розрахунків здійснюється страхувальниками-роботодавцями один раз на місяць у день, встановлений для одержання в установах банку коштів на оплату праці за відповідний період. Днем сплати страхових внесків вважається день подання до установи банку розрахункових документів на перерахування страхових внесків.

25.02.2008 р. працівниками позивача, на підставі посвідчення на перевірки від 25.02.2008 р. № 56/06 та згідно з планом перевірок на І квартал 2008 року, проведена перевірка порядку нарахування, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ФССзТВП) в Обласному будинку художньої творчості за період з 01.05.2005 р. по 31.12.2007 р.

За наслідками перевірки складено акт від 25.02.2008 р. № 200 (надалі Акт перевірки), в якому вказано, що за період, що перевіряється, фонд оплати праці найманих працівників, на який нараховуються та з якого утримуються страхові внески за даними бухгалтерського обліку Обласного будинку художньої творчості склав 1237161,14 грн. Відображено у звітах Ф4-ФССзТВП 1234736,96 грн. Різниця в сумі 2424,18 грн. виникла в звязку з тим, що страхувальник на виплати педагогічним працівникам, передбачені статтею 57 Закону України «Про освіту», страхові внески не нараховував та не утримував, що є порушенням ст.1 Закону України «Про розмір внесків на деякі види загальнообовязкового державного соціального страхування». На виплати в сумі 2424,18 грн. донараховані страхові внески в сумі 94,54 грн., втому числі 2,9%-70,30 грн., 1%-24,24 грн. Акт перевірки відповідачем підписаний та в установленому законом порядку не оскаржений.

На підставі Акту перевірки позивачем винесене рішення від 13.03.2010 р. № 272 про застосування та зарахування до бюджету ФССзТВП штрафних санкцій в сумі 94,54 грн.

До теперішнього часу відповідач донараховану позивачем суму страхових внесків не оскаржив і у добровільному порядку до Фонду не перерахував.

Суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 2 Закону України «Про оплату праці»від 24.03.1995 р. № 108/95-ВР (надалі Закон № 108/95-ВР) структура заробітної плати складається з основної і додаткової заробітної плати та інших заохочувальних і компенсаційних виплат.

Додаткова заробітна плата це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Враховуючи, що законодавець Законом України «Про реструктуризацію заборгованості з виплат, передбачених статтею 57 Закону України «Про освіту»педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів" від 09.09.2004 р. № 1994-ІУ (надалі Закон № 1994- ІУ) визначив надбавки за вислугу років і допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки як гарантії держави, передбачивши їх в Законі України «Про освіту»від 23.05.1991р. N 1060-XII (надалі Закон N 1060-XII), то відповідно до ч.2 ст.2 цього Закону, дані надбавки і допомога є додатковою заробітною платою. Які входять в структуру заробітної плати.

Суд вважає, що незалежно від того, в який період і з якою затримкою вони нараховуються і сплачуються, дані надбавки і допомога залишаються заробітною платою і включаються до фонду оплати праці.

Це також підтверджується Порядком погашення кредиторської заборгованості державного бюджету педагогічним і науково-педагогічним працівникам навчальних закладів та установ освіти з виплати надбавки за вислугу років та допомоги на оздоровлення при наданні щорічної відпустки, затв. Постановою Кабінету Міністрів України від 19.09.2005 р. № 93 (надалі Порядок), нормами якого визначено, що надбавки і допомога, встановлені статтею 57 Закону N 1060-XII належать до оплати праці.

Зазначене у статті 1 Закону № 1994- ІУ про те, що кредиторська заборгованість Державного бюджету України є обов'язковою до погашення і погашається протягом п'яти років рівними частинами шляхом включення цих видатків відповідними законами України про Державний бюджет України починаючи з 2005 року у вигляді окремих цільових субвенцій з Державного бюджету України, не забороняє застосування надалі після їх нарахування і виплати законодавства по соціальному страхуванню.

В період перевірки Порядком були передбачені відрахування на соціальне страхування з тимчасової втрати працездатності із заборгованості по додатковій заробітній платі у вигляді надбавок і допомоги, передбачених законом № 1060- XII педагогічним, науково-педагогічним та іншим категоріям працівників навчальних закладів. В субвенціях, що спрямовуються з Державного бюджету на погашення заборгованості по додатковій заробітній платі, у вигляді надбавок та допомоги. Передбачених Законом № 1060-XII, повинні були бути передбачені суми для нарахування внесків на соціальне страхування. У разі недостатності грошових коштів на виплату заробітної плати і сплати страхових внесків в повному обсязі, нарахування їх на заробітну плату і перерахування страхових внесків до Фонду проводять пропорційно до сум заробітної плати.

Отже, суми, передбачені пунктами 8, 10 частини 1 статті 57 Закону N 1060-XII, які не виплачені у 1997-2002 роках та які були визнані кредиторською заборгованістю Державного бюджету України згідно з Законом № 1994-ІУ, є додатковою заробітною платою і входять до фонду оплати праці, на яку здійснюються нарахування страхових внесків до ФССзТВП незалежно від того, яким чином вони були відображені в бюджетах та кошторисах.

Якщо страхувальники несвоєчасно чи не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені статтею 30 Закону № 2240.

Згідно частини 1 статті 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Враховуючи викладене, суд вважає, що рішення Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності від 13.03.2010 р. № 272 про застосування та зарахування до бюджету штрафних санкцій в сумі 94,54 грн. є обґрунтованим.

Керуючись статтями 158, 160-163 КАС України, адміністративний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Миколаївського обласного відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності - задовольнити повністю.

Стягнути з Обласного будинку художньої творчості (вул.Фалеєвська. 7, м.Миколаїв, код ЄДРПОУ 02549842) на користь держави, в особі Миколаївського обласного відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (м. Миколаїв пр. Леніна 93, код ЄДРПОУ 20866865, р/р 37170002000355, банк ГУДКУ в Миколаївській області, МФО 826013) заборгованість у сумі 94,54 грн.

Відповідно до статті 186 КАС України про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження чи апеляційна скарга, подані після закінчення строків, встановлених цією статтею, залишаються без розгляду, якщо суд апеляційної інстанції за заявою особи, яка їх подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Відповідно до статті 254 КАС України постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Виконавчий лист у відповідності зі ст.258 Кодексу адміністративного судочинства України видається за заявою позивача після набрання законної сили рішенням адміністративного суду.

Головуючий суддя О. Ф. Середа

22.06.2010 р.