Рішення № 102021055, 14.12.2021, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14 грудня 2021 року Справа № 280/9592/21 м.Запоріжжя Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лазаренка М.С., за участю секретаря судового засідання Келюх К.С.,

за участю:

представника позивача - Авраменка А.С,

представника відповідача - Шевченка А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКППНОМЕР_1 )

до Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, буд. 29-А; код ЄДРПОУ 02909973)

про стягнення матеріальної шкоди, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.10.2021 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі - позивач), підписаний представником - адвокатом Кацюбою Максимом Володимировичем (далі - представник), до Запорізької обласної прокуратури (далі - відповідач), відповідно до якого представник позивача просить суд:

- стягнути з Держави України в особі відповідача на користь позивача матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, а саме посадового окладу, надбавки за вислугу років та премії, визначених за статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», завданої положеннями пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України, що визнані неконституційними, за період з 01.07.2015 по 26.03.2020 розмірі 1568205,71 грн. (один мільйон п`ятсот шістдесят вісім тисяч двісті п`ять гривень 71 копійки);

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо здійснення нарахування та виплати позивачу заробітної плати за період з 27.03.2020 по 30.09.2021 з урахуванням розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», та стягнути із відповідача на користь позивача недоотриману частину заробітної плати, визначеної за статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 27.03.2020 по 30.09.2021 у сумі 822598, 80 грн. (вісімсот двадцять ді тисячі п`ятсот дев`яносто вісім гривень 80 копійки);

- зобов`язати відповідача здійснити нарахування та виплачувати позивачу заробітну плату, виходячи з розміру окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх встановлених у це період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.

В обґрунтування позову посилається на те, що починаючи з 01.07.2015 заробітна плата прокурорів повинна регулюватись виключно статтею 81 Закону України «Про прокуратуру». Проте, з липня 2015 року по дату звільнення позивача заробітна плата прокурорів регулювалася постановами Кабінету Міністрів України, що суперечить нормам Конституції України, Закону України «Про прокуратуру» та нормам міжнародного права. Стверджує, що наділивши Кабінет Міністрів України повноваженнями встановлювані порядок та розміри заробітної плати прокурора, законодавець запровадив відмінне від передбаченого положенням статті 81 Закону України «Про прокуратуру» нормативне регулювання заробітної плати прокурора, встановивши посадовий оклад прокурора значно менший, ніж передбачений спеціальним Законом. Конституційний суд України 26.03.2020 ухвалив Рішення у справі №1-223/208 (2840/18), яким визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення п. 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VIІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування. Вказане положення втратило чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Таким чином, позивач був позбавлений своїх законних очікувань щодо оплати своєї праці у встановленому спеціальним Законом розмірі, що спричинило йому матеріальну шкоду, яка обраховується як частина недоотриманої заробітної плати прокурора внаслідок прийняття та дії неконституційного акту. Крім того вважає, що Конституційний Суд України не тільки визнав неконституційною конкретну норму закону, але ж і сформулював правову позицію щодо регулювання порядку та розміру виплати заробітної плати прокурорам, які можуть визначатися виключно законом. Отже з 26.03.2020 застосування до правовідносин щодо оплати праці позивача положень Постанови Кабінету Міністрів України №505 неможливе. Позивач вважає, що порушено його право на належну оплату праці, у зв`язку з заподіянням матеріальної шкоди внаслідок прийняття та тривалого застосування законодавчого акту, що в подальшому визнано неконституційним (з 01.07.2015 по 26.03.2020), а також, щодо неотримання частини заробітної плати, визначеної частиною третьої статті 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 27.03.2020 по 30.09.2021 з урахуванням розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України «Про прокуратуру». На підставі викладеного просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Ухвалою суду від 18.10.2021 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 16.11.2021.

Відповідач позовні вимоги не визнав, 15.11.2021 надав до суду відзив на позовну заяву (вх.№66171), в якому зазначає, що на час набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» розміри окладів працівників органів прокуратури регулювалися постановами Кабінету Міністрів України та Законами України «Про Державний бюджет України», і видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» не передбачались. Відтак, оскільки з часу набрання чинності Законом України «Про прокуратуру» розміри окладів працівників органів прокуратури регулювалися постановами Кабінету Міністрів України та Законами України про Державний бюджет України, і видатки на реалізацію положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру» не передбачались, Запорізька обласна прокуратура не мала правових підстав для нарахування та виплати позивачу заробітної плати у період з липня 2015 року по вересень 2021 року поза межами видатків Державного бюджету на оплату праці таких працівників у розмірах інших, ніж встановлено Кабінетом Міністрів України. Зазначає, що норма пункту 26 розділу VI «Прикінцеві та перехідні положення» Бюджетного кодексу України втратила чинність з 26.03.2020 (дня ухвалення Конституційним Судом України рішення №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/2018), тобто втрачає чинність не лише в частині посадових окладів, а повністю і таке рішення не має ретроактивності та не може вплинути на спірні правовідносини між ОСОБА_1 та Запорізькою обласною прокуратурою у період з 01.07.2015 по 26.03.2020, оскільки вони виникли до прийняття такого рішення. Також вказує, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-ІХ (далі - Закон №113) запроваджено реформування системи органів прокуратури. Законом №113 внесені зміни до Закону України «Про прокуратуру» в частині найменування органів прокуратури. Також, посилаючись на пункт 7 Прикінцевих і перехідних положень Закону №113 зазначає, що саме Закон України «Про прокуратуру» (із змінами внесеними Законом №113), а не Бюджетний кодекс України, передбачає оплату праці працівників органів прокуратури відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31.05.2012 №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури». Вказує, що дія статті 81 Закону України «Про прокуратуру» у редакції чинній у період з 26.03.2020 по 15.03.2021, поширюється виключно на прокурорів Офісу Генерального прокурора, обласних та окружних прокуратур. Позивач до окружної прокуратури не був призначений у зв`язку з неуспішним проходженням атестації. Враховуючи наведене, у Запорізької обласної прокуратури відсутні правові підстави для здійснення нарахування та виплати позивачу заробітної плати у період з 26.03.2020 по 30.09.2021 у інший спосіб, ніж встановлений пунктом 3 розділу II «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-ІХ, що виключає наявність бездіяльності відповідача щодо неналежного розрахунку та підстав для нарахування матеріальної шкоди. З урахуванням викладеного просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

Протокольною ухвало суду від 16.11.2021 закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 14.12.2021.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача просив у задоволенні позовної заяви відмовити, з підстав, викладених у відзиві.

У судовому засіданні 14.12.2021 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 243 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у виняткових випадках залежно від складності справи складення рішення, постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як десять, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження - п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, дослідивши надані докази, судом встановлені наступні обставини.

Позивач, ОСОБА_1 , працював в органах прокуратури Запорізької області з 26.02.2002 по 30.09.2021.

ОСОБА_1 обіймав наступні посади:

з 10.10.2013 по 10.11.2016 (включно) - слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу прокуратури області;

з 11.11.2016 по 09.01.2018 (включно) - слідчого в особливо важливих справах слідчого відділу управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури області;

з 10.01.2018 по 13.12.2018 (включно) - прокурора другого відділу процесуального керівництва управління з розслідування кримінальних проваджень слідчими органів прокуратури та процесуального керівництва прокуратури області;

з 14.12.2018 по 01.01.2020 (включно) - прокурора відділу організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням, яке здійснюється слідчими територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Запорізьку область, прокуратури області;

з 02.01.2020 по 30.09.2021 - прокурора першого відділу процесуального керівництва управління організації і процесуального керівництва досудовим розслідуванням кримінальних правопорушень та підтримання публічного обвинувачення у кримінальних провадженнях територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Мелітополі, що поширює свою діяльність на Запорізьку область, прокуратури області.

Позивач звернувся до суду із вказаним позовом за захистом свого порушеного права на належну оплату праці, у зв`язку із заподіянням матеріальної шкоди внаслідок прийняття та тривалого застосування законодавчого акту, що в подальшому визнаний неконституційним (з 01.07.2015 по 26.03.2020), а також щодо стягнення недоотриманої частини заробітної плати, визначеної частиною третьою статті 81 Закону України «Про прокуратуру», за період із 27.03.2020 по 30.09.2021 з урахуванням розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України «Про прокуратуру».

Вирішуючи спір по суті, суд виходить з наступного.

Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури» від 31.05.2012 №505 (далі - Постанова №505) затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури.

Згідно із пунктом 6 Постанови №505, видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснювати в межах затвердженого фонду оплати праці.

Абзацом третім пункту 9 «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» від 28.12.2014 №80-VIII, установлено, що норми і положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 11 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» від 25.12.2015 №928-VII установлено, що норми і положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевих бюджетів та бюджету Фонду соціального страхування України.

Окремими положеннями пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, чинними з 01.01.2015 згідно із змінами, внесеними Законом від 28.12.2014 №79-VІІІ, було установлено, що норми і положення статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14.10.2014 «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Окреме положення пункту 26 розділу VI у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VІІ зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду №6-р/2020 від 26.03.2020.

Статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі - Закон №1697-VII), який набрав чинності з 15.07.2015, встановлено, що заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Заробітна плата прокурора складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством (частина друга статті 81 Закону №1697-VII).

Частиною третьою статті 81 Закону №1697-VII у первісній редакції визначено, що посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.

Прокурорам виплачується щомісячна доплата за вислугу років у розмірах: за наявності стажу роботи понад один рік - 10 відсотків, понад 3 роки - 15 відсотків, понад 5 років - 18 відсотків, понад 10 років - 20 відсотків, понад 15 років - 25 відсотків, понад 20 років - 30 відсотків, понад 25 років - 40 відсотків, понад 30 років - 45 відсотків, понад 35 років - 50 відсотків посадового окладу (частина шоста статті 81 Закону №1697-VII).

З 16.07.2015 набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Закону України «Про прокуратуру» щодо удосконалення та особливостей застосування окремих положень» від 02.07.2015 №578-VIII, згідно із внесеними змінами частиною другою статті 81 Закону №1697-VII визначено, що заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.

З 01.01.2017 частина третя статті 81 Закону №1697-VII викладена в редакції Закону №1774-VIII від 06.12.2016, згідно із якою посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 1 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Пунктом 3 Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» від 19.09.2019 №113-IX, який набрав чинності 25.09.2019, визначено:

- абзац перший: до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури;

- абзац другий: після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором;

- абзац третій: за прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Отже, надаючи оцінку доводам сторін щодо нарахування заробітної плати за спірні періоди, суд виходить із того, що згідно із частинами першою, другою статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 51 Бюджетного кодексу України, керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Згідно зі статтею 89 Закону №1697-VII, функції головного розпорядника коштів Державного бюджету України щодо фінансового забезпечення діяльності прокуратури здійснюються Генеральною прокуратурою України (Офісом Генерального прокурора).

Статтею 90 Закону №1697-VII визначено, що фінансування прокуратури здійснюється згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими Генеральним прокурором України, у межах річної суми видатків, передбачених Державним бюджетом України на поточний бюджетний період.

Окремими положеннями пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України, чинними з 01.01.2015 згідно із змінами, внесеними Законом від 28.12.2014 №79-VІІІ, було установлено, що норми і положення статті 81, частин шістнадцятої, сімнадцятої, вісімнадцятої статті 86, пунктів 13, 14 розділу XIII «Перехідні положення» Закону України від 14.10.2014 «Про прокуратуру» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до пункту 9 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та пункту 11 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік», норми і положення частини другої статті 33, статті 81 Закону №1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів.

Тобто, Законом України «Про Державний бюджет України на 2015 рік» та Законом України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» не було передбачено видатки на реалізацію положень статті 81 Закону №1697-VII, а розмір заробітної плати визначався із урахуванням Постанови №505, яка застосовувалась із урахуванням пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України.

В подальшому, розміри посадового окладу працівників прокуратури, у тому числі позивача, обчислювались на підставі пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України та Постанови №505.

З 26.03.2020 окреме положення пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону №1697-VІІ застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) згідно з Рішенням Конституційного Суду №6-р/2020 від 26.03.2020.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач, посилається на рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020 у справі №1-223/2018(2840/18) та зазначає, що заподіяна шкода виникла до виявлення факту неконституційності акту, у період коли він діяв та не був визнаний неконституційним. Посилається на положення статті 152 Основного Закону та статті 1175 Цивільного кодексу України, та зазначає про своє право на відшкодування шкоди, завданої в результаті прийняття органом влади нормативно-правового акту, який визнаних неконституційним.

Частиною другою статті 152 Конституції України передбачено, що закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Аналогічне положення міститься у статті 91 Закону України від 13.07.2017 №2136-VIII «Про Конституційний Суд України».

Рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення КСУ, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України.

Тобто, рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Водночас чинним законодавством визначено, що Конституційний Суд України може безпосередньо у тексті свого рішення встановити порядок і строки виконання ухваленого рішення.

Встановлена Конституційного Суду України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верхового суду від 28.01.2021 у справі №560/703/20.

Таким чином, до 26.03.2020 відповідач не мав підстав не враховувати як межі бюджетних призначень, кошториси та штатні розписи, так правила пункту 26 розділу VI Бюджетного кодексу України та Постанови №505.

Тому, відповідно, відсутні правові підстави для задоволення позовних вимог щодо стягнення з Держави України в особі Запорізької обласної прокуратури на користь позивача матеріальну шкоду у вигляді неотриманої частини заробітної плати, за період з 01.07.2015 по 26.03.2020 у розмірі 1568205,71 грн.

Щодо позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо не здійснення нарахування та виплати на користь позивача заробітної плати за період з 27.03.2020 по 30.09.2021 з урахуванням розміру посадового окладу, визначеного статтею 81 Закону України «Про прокуратуру» та стягнення із Запорізької обласної прокуратури на користь позивача недоотриманої частини заробітної плати, визначеної за статтею 81 Закону України «Про прокуратуру», за період з 27.03.2020 по 30.09.2021, зобов`язання відповідача здійснити нарахування та виплачувати позивачу заробітну плату, виходячи з розміру окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України «Про прокуратуру», з урахуванням усіх встановлених у це період надбавок і премій, й виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період, суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури» 19.09.2019 №113-IX, який набрав чинності 25.09.2019 та яким запроваджено реформування системи органів прокуратури, частини 3, 4 статті 81 Закону України «Про прокуратуру» викладені у такій редакції: «Посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. З 1 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, а з 1 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.».

Отже, до дня звільнення або переведення прокурора місцевої прокуратури діє норма Закону №113-ІХ відповідно до якої з 25.09.2019 оплата праці працівників місцевих прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури, тобто Постанови №505.

Таким чином, з 25.09.2019 положення статті 81 Закону України «Про прокуратуру» встановлюють розміри посадових окладів прокурорів окружних та обласних прокуратур.

Відповідно до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.

Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.

За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.

Відповідно до п. 4 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, день початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур визначається рішеннями Генерального прокурора стосовно Офісу Генерального прокурора, усіх обласних прокуратур, усіх окружних прокуратур. Вказані рішення публікуються у газеті «Голос України».

Наказом Генерального прокурора від 23.12.2019 №351 днем початку роботи Офісу Генерального прокурора визначено 02.01.2020.

Наказом Офісу Генерального прокурора від 08.09.2020 №414 днем початку роботи обласних прокуратур визначено 11.09.2020.

Судом встановлено, що у період з 27.03.2020 по 30.09.2021 позивач не обіймав посаду прокурора окружної прокуратури або обласної прокуратури.

Таким чином, дія статті 81 Закону України «Про прокуратуру» у редакції, чинній у період з 27.03.2020 по 30.09.2021, на оплату праці таких працівників не поширюється на позивача, відповідно оплата праці згідно постанови Кабінету Міністрів України є цілком правомірним.

Суд звертає увагу, що положення до пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX не визнані неконституційними.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача правових підстав для здійснення позивачу оплати праці у період з 27.03.2020 по 30.09.2021 у інший спосіб, ніж встановлений пункту 3 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону №113-IX, що виключає наявність бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах щодо неналежного розрахунку та, відповідно, підстав для зобов`язання нарахування та виплати заробітної плати ОСОБА_1 за спірний період.

Відповідно до частини першої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до пункту 30 рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Hirvisaari v. Finland» від 27.09.2001, рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані. Згідно пункту 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .

У зв`язку із відмовою у задоволенні позову розподіл судових витрат судом не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 5, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 250, 255 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКППНОМЕР_1 ) до Запорізької обласної прокуратури (69005, м. Запоріжжя, вул. Матросова, буд. 29-А; код ЄДРПОУ 02909973) про стягнення матеріальної шкоди, визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчити певні дії, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення в повному обсязі складено та підписано 17.12.2021.

Суддя М.С. Лазаренко