Постанова № 10202069, 02.06.2010, Миколаївський окружний адміністративний суд

Миколаївський окружний адміністративний суд

вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54055 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв.

02.06.2010 р. Справа № 2а-776/10/1470

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гордієнко Т.О. <Довідник >при секретарі судового засідання Лифаренко К. О. розглянувши адміністративну справу

за участю представників:

від позивача: Коновалов

від відповідача: Чарчанський П.О. дов. від 01.06.2009 р.

за позовомТОВ "Морський спеціалізований порт Ніка-Тера", вул. Айвазовського, 23, а/с 1003,Миколаїв,54052 доСпеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві, вул. Чкалова, 20,Миколаїв,54017 проскасувати податкове повідомлення-рішення №00001237/0 від 11.02.2009 р., Прокуратура Миколаївській області В С Т А Н О В И В: Позивач звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 11.02.2009 р. за № 00001237/0 на суму 89123 грн. Позивач обґрунтовує позовні вимоги тим, що податкове повідомлення рішення підлягає скасуванню, оскільки підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, тому позивач мав законні підстави для включення сум податку на додану вартість, сплачених та підтверджених податковими накладними до складу податкового кредиту за липень-серпень 2008 р. Відповідач проти позову заперечує, просить відмовити в позові, оскільки відшкодування податку на додану вартість є наслідком лише надмірної сплати цього податку до бюджету. В даному випадку податок до бюджету не надійшов, що свідчить про порушення вимог Закону України «Про податок на додану вартість»в частині порядку відшкодування ПДВ. Перевіркою встановлені факти недекларування та несплати ПДВ контрагентами основних постачальників позивача, що свідчить про нікчемність угод, що були укладені по всьому ланцюгу постачання. Прокуратура Миколаївської області 12.03.2010 р. повідомила про вступ у справі на підставі ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 60 КАС України на стороні Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві. На підставі ч.3 ст. 60 КАС України суд допускає прокуратуру до участі у справі на стороні Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві. У судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини постанови.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов належить задоволенню із наступних підстав:

Актом № 78/37/22439446 від 03.02.2009 р. про результати документальної перевірки Товариство з обмеженою відповідальністю «Морський спеціалізований порт Ніка Тера», м. Миколаїв з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість під час відображення операцій з ТОВ «Імедія трейдінг»за період червень-липень 2008 р., ТОВ Компанією «Юг Металл Сервіс»за період червень та липень 2008 р., ТОВ «Санс хім»за період травень, червень 2008 р., ПП «Техноплюс - Кіровоград»за період липень 2008 р., ТОВ «Мерідіан Центр»за період липень 2008 р. встановлено порушення п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1, п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п.7.5.1, п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.7.7. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями від 03.04.1997 р. за № 168/97-ВР - ТОВ «МСП Ніка - Тера»завищено заявлену суму бюджетного відшкодування на суму 89123 грн. у т.ч. за липень 2008 року в розмірі 27557 грн., за серпень 2008 р. в розмірі 61566 грн.

В акті перевірки зазначено, що в контексті норм Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями від 03.04.1997 р. за № 168/97-ВР право на відшкодування податку виникає лише при фактичній надмірній сплаті податку на додану вартість, а не з само факту існування зобовязання по сплаті податку на додану вартість в ціні товару. Тобто для визначення права підприємства на відшкодування податку на додану вартість з ТОВ «Імедія трейдінг», ТОВ Компанією «Юг МеталлСервіс», ТОВ «Санс хім», ПП «Техноплюс Кіровоград», ТОВ «Мерідіан Центр»необхідно встановити наявність трьох обовязкових підстав у їх сукупності:

- здійснення операції з придбання товару,

- наявність належним чином оформленої податкової накладної, виданої платником податку на додану вартість,

- фактичне надходження сум податку до Державного бюджету України.

Ненадходження податку на додану вартість до бюджету є наслідком того, що підприємством ТОВ «МСП Ніка-Тера»перераховано відповідні суми податку на додану вартість підприємства, які і повинні були сплатити відповідну суму податку до Державного бюджету України у відповідному податковому періоді.

За результатами проведених органами державної податкової служби перевірок постачальників з метою виявлення платника, яким понесено фактичні витрати по сплаті податку, встановлено, що підприємства по останнім ланцюгам постачання ТОВ «Бі-Транс», ПП «Фенікс ММ», ТОВ «Форт-ойл», ТОВ «Астор и я», ПП «Техноплюс-Кіровоград», ПП «Оріон-буд-сервіс», ТОВ «Мерідіан Центр»таку суму в податковій декларації з податку на додану вартість в рядку «податкове зобовязання»не відображали та відповідно податок до бюджету не сплатили, що свідчить про порушення Закону України «Про податок на додану вартість»із змінами та доповненнями від 03.04.1997 р. за № 168/97-ВР.

На підставі акту перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення-рішення № 78/37/22439446 від 03.02.2009 р. на підставі підпункту «б»п.4.2.2 ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000 р. за № 2181-ІІІ, п.1.8 ст.1, п.п.7.2.1, п.7.2, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4, п.п.7.5.1, п.7.5, п.п.7.7.1, п.п.7.7.2, п.7.7. ст. 7 Закону України « Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 89123 грн. в т.ч. за липень 2008 р. 27557 грн. та серпень 2008 р. на суму 61566 грн.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

У відповідності до ч.3 ст.2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Позивач надав суду видаткові накладні , податкові накладні з ТОВ «Імедія трейдінг»за період червень-липень 2008 р., ТОВ Компанією «Юг Металл Сервіс»за період червень та липень 2008 р., ТОВ «Санс хім»за період травень, червень 2008 р., ПП «Техноплюс - Кіровоград»за період липень 2008 р., ТОВ «Мерідіан Центр»за період липень 2008 р., що підтверджують отримання позивачем товару, якиий ним використовувався в господарської діяльності та банківські виписки, які свідчать, що отриманий товар позивачем оплачено.

Пунктами 1.7, 1.8 статті 1 Закону № 168/97-ВР встановлено, що податковий кредит це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобовязання звітного періоду, а бюджетне відшкодування це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у звязку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Положення підпункту 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97 містять в собі вимоги щодо процедури заповнення податкової накладної, яку платник податків зобовязаний надати покупцю.

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97 податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у звязку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно припису підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у звязку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Згідно підпункту 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону № 168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Пункт 1.3 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97 платника податку визначає як особу, яка згідно з цим Законом зобовязана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Згідно з пунктом 10.2 статті 10 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97 платники податку, визначені у пунктах ”а”, ”в”, ”г”, ”д” пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

З наведеного випливає, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції не впливає на формування податкового кредиту покупцем та суму бюджетного відшкодування.

Відповідно з підпункту 7.2.1 пункту 7.2, підпунктів 7.4.1, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.5.1 пункту 7.5, підпункту 7.7.1, підпункту 7.7.2 пункту 7.2 статті 7 Закону № 168/97-ВР позивач по справі виконав обовязкові умови для виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування:

- податковий кредит був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

- позивач сплатив на користь постачальників товар з урахуванням суми ПДВ, яка була заявлена ним в подальшому до відшкодування;

- позивач відповідно до закону мав належним чином оформлені декларації з ПДВ та заяву про повернення сум бюджетного відшкодування.

Таким чином, суд дійшов висновку, що Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97 не ставить виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування в залежність від перерахування до бюджету ПДВ його контрагентом. В даному випадку Покупець (позивач по справі) не може нести відповідальність за несплату податків продавцем товарів та іншими продавцями, враховуючи, що між ними взагалі відсутні будь-які цивільно-правові відносини (угоди).

Згідно підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97 суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобовязань, що виникли у звязку з будь-якою поставкою товарів (робіт , послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При відємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

В свою чергу підпункт 7.7.2 пункту 7.7 статті 7 Закону № 168/97-ВР встановлює, якщо у наступному податковому періоді сума, розрахована згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, має відємне значення, то:

- бюджетному відшкодуванню підлягає частина такого відємного значення, яка дорівнює сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів (послуг) у попередніх податкових періодах постачальникам таких товарів (послуг);

- залишок відємного значення після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

З урахуванням наведених норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97, матеріалів Акту перевірки вбачається, що розрахунки між позивачем та першими постачальниками здійснювались, тому право на податковий кредит та суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у позивача виникало.

Як визначає відповідач в Акті перевірки, підставою для зменшення позивачу бюджетного відшкодування стала наявність у ланцюгу постачання субєктів підприємницької діяльності з ознаками фіктивності, які не знаходились за юридичною адресою, або не звітували перед податковою інспекцією, або визнано банкрутом.

Згідно ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень, обовязок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду доказів про фіктивність підприємств у ланцюгу поставок, що є обовязковим відповідно до статей 69-71 КАС України.

Статті 9, 10 Закону України ”Про систему оподаткування” від 25.06.91 р. № 1251-XII (із змінами і доповненнями) для платників податків не передбачає обовязку та не надає права вимагати від інших платників податків будь - які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку та інше).

Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97 також не надає права позивачу по справі контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість іншого платника податків, тим більше щодо субєктів господарської діяльності (по другому, третьому і т. д. ланцюгам постачання), з якими зокрема останній не мав будь-яких господарських чи цивільно-правових правовідносин.

Порушення субєктами підприємницької діяльності контрагентами позивача по першому або другому і далі ланцюгу постачання не можуть впливати на результати діяльності позивача.

Аналіз норм Закону України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 р. за № 168/97 не ставить виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування в залежність від перерахування до бюджету ПДВ його контрагентом. Покупець (позивач по справі) не може нести відповідальність за несплату податків продавцями.

Відповідно до ст. 712 Цивільного Кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона ( продавець) передає або зобовязується передати майно ( товар) у власність другій стороні ( покупцеві), а покупець приймає або зобовязується прийняти майно ( товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що договори поставки між позивачем та ТОВ «Імедія трейдінг», ТОВ Компанією «Юг Металл Сервіс», ТОВ «Санс хім», ПП «Техноплюс - Кіровоград», ТОВ «Мерідіан Центр»спрямовані на реальне настання наслідків, умовлених ними, виконані сторонами в повному обсязі та відповідають положенням вільного, господарського і податкового законодавства. Крім того, у суду немає підстав вважати зазначені угоди такими, що порушують публічний порядок та спрямовані на незаконне заволодіння майном держави.

Відповідно до ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд вважає, що відповідач не довів належними засобами доказування правомірність прийняття ним податкового повідомлення-рішення від 11.02.2009 р. за № 00001237/0 на суму

89 123 грн.

Враховуючи викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судові витрати у вигляді судового збору підлягають відшкодуванню позивачу з Державного бюджету України на підставі п.1 ст. 94 КАС України.

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 11.02.2009 р. за № 00001237/0 на суму 89123 грн.

3.Повернути ТОВ «Морський спеціалізований порт Ніка Тера» з Державного бюджету України судовий збір в сумі 3,40 грн., сплачений за квитанцією № 24-17841В/1 від 11.02.2010 р.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

Постанова суду може бути оскаржено до суду апеляційної інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження постанови суду та апеляційної скарги. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються Одеському апеляційному адміністративному суду через Миколаївський окружний адміністративний суд.

Суддя Т. О. Гордієнко

Повний текст постанови складений

та підписаний суддею 07.06.2010 р.