Рішення № 102017591, 22.11.2021, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/5434/20

Провадження № 2/369/173/21

РІШЕННЯ

Іменем України

22.11.2021 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді Фінагеєвої І.О.,

при секретарі Бікус С.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Макарівська районна державна адміністрація Київської області, про визнання протиправними дій, скасування запису та рішення про державну реєстрацію права власності, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року позивач звернулась до суду з даним позовом. Свої вимоги мотивувала тим, що 19 грудня 2007 року між позивачем та АКІБ « Укрсиббанк» було укладено договір про надання споживчого кредиту № 11272126000 на суму 136 500 доларів США. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором банк прийняв у заставу нерухоме майно, а саме: садовий будинок загальною площею 106 кв.м. та земельну ділянку загальною площею 0,0538 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору іпотеки № 73293 від 19 грудня 2007 року. Вказала, що 18 березня 2020 року до будинку позивача прибули представники ТОВ « Кей-Колект» та надали для огляду інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, сформовану приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Чудовським В.А., відповідно до якої право власності на вищевказане майно зареєстровано за ТОВ « Кей-Колект». Із даних довідки позивач також дізналася, що на підставі договору про відступлення прав вимоги за договором іпотеки відповідач отримав право наступного іпотеко держателя за іпотечним договором, про що позивача не було повідомлено. Вказала, що предмет іпотеки нею використовується як місце постійного проживання і у власності позивача не знаходиться інше нерухоме майно.

Просила суд визнати протиправними дії ТОВ «Кей-Колект» щодо реєстрації права власності шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки № 73293, серія та номер: 7062, виданий 19.12.2007 року, видавник Апишкова З.І., приватний нотаріус Києво-Святошинського районного нотаріального округу. Скасувати запис про державну реєстрацію права власності за ТОВ «Кей-Колект», номер 35755595 щодо об`єкту житлової нерухомості- садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу ) індексний номер: 51421292 від 02.03.2020 Заріцька Вікторія Василівна , Макарівська районна державна адміністрація Київської області.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 26.08.2020 року відкрито провадження у справі.

Згідно розпорядження керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Дідура М.О. щодо повторного автоматичного розподілу справи за №1067 від 29.12.2020 року та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 29.12.2020 року, який проведений, у зв`язку з перебуванням головуючого судді Пінкевич Н.С. у соціальній відпустці у зв`язку з вагітністю та пологами, в провадження судді Фінагеєвої І.О. надійшов вищевказаний цивільний позов.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.01.2021 року (суддя Фінагеєва І.О.) прийнято до провадження справу.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 08.04.2021 року закрито підготовче провадження у справі.

У судове засідання позивач та її представник не з`явилися, представник позивача подав заяву про розгляд справи у його відсутність просив суд задовольнити позов.

У судове засідання представник відповідача не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення до суду не надходило. Відзиву на позовну заяву не подав.

У судове засідання представник третьої особи не з`явився, повідомлявся належним чином, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення до суду не надходило.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали даної цивільної справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

При розгляді справи судом встановлено, що 19 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено договір про надання споживчого кредиту №11272126000.

За умовами укладеного договору банк зобов`язується надати позичальнику однією сумою, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 136500,00 доларів США та сплатити проценти за його користування шляхом внесення ануїтетних платежів в порядку і на умовах, визначених цим договором (п.1.1 договору).

У відповідності до п.1.4 вищезазначеного договору кредит надається позичальнику для його особистих потреб (безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконання обов`язків найманого працівника), а саме на придбання садового будинку загальною площею 106,0 кв. м. та земельної ділянки загальною площею 0,0538 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно п.2.1 даного договору у забезпечення виконання зобов`язання позичальника за даним договором банком приймається застава нерухомості, а саме садового будинку загальною площею 106,0 кв. м. та земельної ділянки загальною площею 0,0538 га, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 згідно договору іпотеки № 73293 від 19 грудня 2007 року; порука ОСОБА_3 та ОСОБА_4 .

Пунктом 12.1 цього договору встановлено, що відповідно до ст.ст.525, 611 Цивільного кодексу України сторони погодили, що у випадку настання обставин, визначених у пп.2.3, 4.9, 5.3, 5.5, 5.6, 5.8, 5.10, 8.4, 10.2, 10.14 цього договору та направлення банком на адресу позичальника повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту і не усунення позичальником порушень умов за цим договором протягом 31 календарного дня з дати одержання вищевказаного повідомлення (вимоги) від Банку, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 32 календарний день з дати одержання позичальником повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку, при цьому у випадку неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) в результаті зміни позичальником адреси, без попереднього про це письмового повідомлення банку чи у разі неотримання позичальником вищевказаного повідомлення (вимоги) банку з інших підстав протягом 40 календарних днів з дати направлення повідомлення (вимоги) банком, вважати термін повернення кредиту таким, що настав на 41 календарний день з дати відправлення позичальнику повідомлення (вимоги) про дострокове повернення кредиту від банку.

Відповідно до п.12.2 даного договору зазначене у п.12.1 договору повідомлення (вимога) банку направляється листом (цінний з описом та повідомленням про вручення) або доставляється кур`єром на адресу позичальника, що вказана у розділі 13 цього договору.

З метою забезпечення виконання договору про надання споживчого кредиту №11272126000 від 19 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» (іпотекодержатель) та ОСОБА_1 (іпотекодавець) укладено договір іпотеки №73293 від 19.12.2007 року, за умовами якого іпотекодавець передає в іпотеку нерухоме майно: садовий будинок під АДРЕСА_1 та земельну ділянку, що знаходиться на території Гореницької сільської ради Києво-Святошинського району Київської області в садовому товаристві « Воїн-2», та стане власністю Іпотекодавця в майбутньому підтвердженням чого є договір купівлі-продажу садового будинку посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Апишковою З.І. 19 грудня 2007 року за реєстровим №7052, після проведення державної реєстрації в КП « БТІ Києво-Святошинської районної ради Київської області» Також внесено запис про реєстрацію правочину в Державний реєстр правочинів за реєстраційним № 2584170, а також договору купівлі-продажу земельної ділянки посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Апишковою З.І. 19 грудня 2007 року за реєстровим № 7057, після проведення державної реєстрації та отримання Державного акту на право власності на земельну ділянку. Загальна ринкова вартість предмету іпотеки становить 919 600,00 грн.

Пунктами 4.1-4.2 вказаного договору передбачено, що іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки: у разі порушення іпотекодавцем будь-якого зобов`язання за цим договором або будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором; у разі виникнення загрози знищення, пошкодження чи втрати предмета іпотеки; в інших випадках відповідно до діючого законодавства. Звернення стягнення здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса; позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України «Про іпотеку»; з інших передбачених законодавством України підстав.

Відповідно до п.п.5.1, 5.2 цього договору сторони досягли згоди про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.

Позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

12 грудня 2011 року між ПАТ «УкрСиббанк» (цедент) та ТОВ «Кей-Колект» (цесіонарій) укладено договір про відступлення прав за договорами іпотеки, за умовами якого цедент передає, а цесіонарій приймає права вимоги за договорами іпотеки, зокрема, за договором іпотеки, що був укладений за кредитним договором №11272126000 від 19 грудня 2007 року між АКІБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 .

Статтею 512 ЦК України, передбачено, що підставою для зміни кредитора є передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення прав вимоги).

Згідно ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Виходячи з вищенаведеного, суд приходить до висновку що новим кредитором по зобов`язанню є Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект».

ТОВ «Кей-Колект» звернулось до державного реєстратора Заріцької В. В. Макарівської РДА Київської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, в якій просило зареєструвати виникнення права приватної власності на садовий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

02 березня 2020 року державним реєстратором Заріцькою Вікторією Василівною Макарівської РДА Київської області прийнято рішення №51421292 про державну реєстрацію права та їх обтяжень форма власності: приватна на садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за суб`єктом: ТОВ «Кей-Колект». Відкрити розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та реєстраційну справу на об`єкт нерухомого майна.

Відповідно до наявної в матеріалах справи Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 202611338 від 02.03.2020 року державним реєстратором Заріцькою Вікторією Василівною Макарівської РДА Київської області до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно внесено запис про право власності №35755595 на об`єкт нерухомого майна садовий будинок загальною площею 106 кв.м., що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , за власником ТОВ «Кей-Колект», форма власності - приватна, розмір частки - 1.

При вирішенні спору суд зазначає, що спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин), який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав.

В силу вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст.1 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) встановлено, що дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав.

Пунктом 1 ч.1 ст.2 цього Закону визначено, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Згідно п.1 ч.1 ст.4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державній реєстрації прав підлягає, серед іншого, право власності.

Частиною 1 ст.5 наведеного Закону передбачено, що у Державному реєстрі прав реєструються речові права та їх обтяження на земельні ділянки, а також на об`єкти нерухомого майна, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких неможливе без їх знецінення та зміни призначення, а саме: підприємства як єдині майнові комплекси, житлові будинки, будівлі, споруди, а також їх окремі частини, квартири, житлові та нежитлові приміщення.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.6 цього Закону організаційну систему державної реєстрації прав становлять, зокрема, державні реєстратори прав на нерухоме майно.

Державним реєстратором є, серед іншого, нотаріус (п.2 ч.1 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»).

Згідно ч.1 ст.9 наведеного Закону до повноважень суб`єктів державної реєстрації прав належить: 1) забезпечення: проведення державної реєстрації прав; ведення Державного реєстру прав; взяття на облік безхазяйного нерухомого майна; формування та ведення реєстраційних справ; 2) здійснення інших повноважень, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Частиною 3 ст.10 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено, що державний реєстратор: 1) встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов`язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення у випадках, передбачених законом; відповідність повноважень особи, яка подає документи для державної реєстрації прав; відповідність відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що містяться у Державному реєстрі прав, відомостям, що містяться у поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення речового права, що підлягає державній реєстрації; 2) перевіряє документи на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зупинення державної реєстрації прав, відмови в державній реєстрації прав та приймає відповідні рішення; 3) під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 1 січня 2013 року, запитує від органів влади, підприємств, установ та організацій, які відповідно до законодавства проводили оформлення та/або реєстрацію прав, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для такої реєстрації, у разі відсутності доступу до відповідних інформаційних систем, документів та/або у разі, якщо відповідні документи не були подані заявником. Органи державної влади, підприємства, установи та організації зобов`язані безоплатно протягом трьох робочих днів з моменту отримання запиту надати державному реєстратору запитувану інформацію в паперовій та (за можливості) в електронній формі; 4) під час проведення державної реєстрації прав на земельні ділянки використовує відомості Державного земельного кадастру шляхом безпосереднього доступу до нього у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України; 5) відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до нього записи про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів таких прав; 6) присвоює за допомогою Державного реєстру прав реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна під час проведення державної реєстрації прав; 7) виготовляє електронні копії документів та розміщує їх у реєстраційній справі в електронній формі у відповідному розділі Державного реєстру прав (у разі якщо такі копії не були виготовлені під час прийняття документів за заявами у сфері державної реєстрації прав); 8) формує документи за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав; 9) формує та веде реєстраційні справи у паперовій формі. Ведення реєстраційної справи у паперовій формі здійснюється виключно державними реєстраторами, які перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами міських рад міст обласного та/або республіканського Автономної Республіки Крим значення, Київською, Севастопольською міськими, районними, районними у містах Києві та Севастополі державними адміністраціями, за місцезнаходженням відповідного майна; 10) здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.18 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

Перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Згідно ч.1 ст.27 наведеного Закону державна реєстрація прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 1 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 1 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно.

Частиною 1 ст.24 наведеного Закону передбачено виключний перелік підстав для відмови у державній реєстрації прав та їх обтяжень, а саме: 1) заявлене речове право, обтяження не підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону; 2) заява про державну реєстрацію прав подана неналежною особою; 3) подані документи не відповідають вимогам, встановленим цим Законом; 4) подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження; 5) наявні суперечності між заявленими та вже зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями; 6) наявні зареєстровані обтяження речових прав на нерухоме майно; 7) заяву про державну реєстрацію обтяжень щодо попереднього правонабувача подано після державної реєстрації права власності на таке майно за новим правонабувачем; 8) після завершення строку, встановленого частиною третьою статті 23 цього Закону, не усунені обставини, що були підставою для прийняття рішення про зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав; 9) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень під час вчинення нотаріальної дії з нерухомим майном, об`єктом незавершеного будівництва подано не до нотаріуса, який вчинив таку дію; 10) заяву про державну реєстрацію прав та їх обтяжень в електронній формі подано особою, яка згідно із законодавством не має повноважень подавати заяви в електронній формі; 11) заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене речове право, обтяження вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 затверджено Порядок державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, відповідно до п.6 якого державна реєстрація прав проводиться за заявою заявника шляхом звернення до суб`єкта державної реєстрації прав або нотаріуса, крім випадків, передбачених цим Порядком. У разі набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду з одночасним набуттям речових прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з державною реєстрацією права власності на таке майно заявником подається одна заява.

Згідно п.9 наведеного Порядку разом із заявою заявник подає оригінали документів, необхідні для відповідної реєстрації, та документи, що підтверджують сплату адміністративного збору та/або внесення плати за надання інформації з Державного реєстру прав.

Відповідно до п.18 цього Порядку за результатом розгляду заяви та документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор приймає рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

У разі проведення державної реєстрації права власності на житловий будинок, будівлю або споруду одночасно з державною реєстрацією прав на земельну ділянку, на якій вони розташовані, а також у разі проведення державної реєстрації речових прав, що є похідними від права власності, одночасно з проведенням державної реєстрації права власності на таке майно державним реєстратором приймається одне рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації.

Рішення щодо державної реєстрації прав або щодо відмови в такій реєстрації за умови вчинення дій та/або процедур, передбачених цим Порядком під час розгляду заяви, приймається державним реєстратором у будь-який час до закінчення строку державної реєстрації прав.

Пунктом 19 вказаного Порядку передбачено, що державний реєстратор за результатом прийнятого рішення щодо державної реєстрації прав відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав, вносить до відкритого розділу або спеціального розділу Державного реєстру прав відповідні відомості про речові права та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав.

Під час проведення державної реєстрації прав державний реєстратор використовує відомості Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек, які є архівною складовою частиною Державного реєстру прав.

За відсутності відомостей у Реєстрі прав власності на нерухоме майно державний реєстратор використовує наявні відомості, які містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги та реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації).

У разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна, об`єкт незавершеного будівництва вперше, у тому числі у результаті поділу, виділу частки з об`єкта нерухомого майна або об`єднання об`єктів нерухомого майна, державний реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна, об`єкту незавершеного будівництва та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства (п.20 Порядку державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень).

Таким чином, державний реєстратор відкриває та/або закриває розділи в Державному реєстрі прав за результатом прийнятого рішення; у разі проведення державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна вперше у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державний реєстратор за допомогою програмного забезпечення Державного реєстру прав відкриває новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна та формує реєстраційну справу відповідно до законодавства.

Враховуючи, що право власності позивача за спірним об`єктом нерухомого майна не було зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а при проведенні державної реєстрації права власності на окремий індивідуально визначений об`єкт нерухомого майна в такому реєстрі вперше державний реєстратор має відкрити новий розділ у цьому Реєстрі з присвоєнням реєстраційного номера об`єкту нерухомого майна та сформувати реєстраційну справу, а тому суд вважає безпідставними посилання позивача на неправомірність відкриття державним реєстратором нового розділу при проведенні державної реєстрації.

Згідно п. 40 наведеного Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 28 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та цим Порядком.

Пунктом 53 цього Порядку встановлено, що для державної реєстрації права власності та інших речових прав на майно, яке набувається у зв`язку з виконанням умов правочину, з якими закон та/або відповідний правочин пов`язує можливість виникнення, переходу, припинення таких прав, також подається документ, що підтверджує наявність факту виконання відповідних умов правочину.

Відповідно до п.57 наведеного Порядку для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу).

Наявність зареєстрованої заборони відчуження майна, накладеної нотаріусом під час посвідчення договору іпотеки, на підставі якого набувається право власності на предмет іпотеки іпотекодержателем, а також зареєстрованих після державної реєстрації іпотеки інших речових прав, у тому числі іпотеки, на передане в іпотеку майно не є підставою для відмови у державній реєстрації права власності за іпотекодержателем.

Як вбачається з матеріалів справи, пунктом 5.2 договору іпотеки №73293 від 29 грудня 2007 року передбачено, що позасудове врегулювання здійснюється одним з наступних способів звернення стягнення на предмет іпотеки: передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку»; отримання іпотекодержателем права продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу від імені іпотекодавця на підставі окремого договору про задоволення вимог іпотекодержателя у порядку, встановленому Законом України «Про іпотеку».

Відповідно до ч.1 ст.35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Статтею 36 наведеного Закону передбачено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону; право іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 цього Закону.

Згідно ч.1 ст.37 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання.

З системного аналізу наведених вище норм законодавства України вбачається, що державний реєстратор, наділений повноваженнями приймати рішення про державну реєстрацію прав на нерухоме майно, зокрема шляхом реєстрації права власності на підставі договору іпотеки у випадку позасудового врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки. При цьому, правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками. Крім того, для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві, та документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимозі.

Частиною 1 статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Оцінка доказів - завершальний етап процесу доказування. Вона полягає в перевірці судом доброякісності засобів доказування, що має на меті визначити їх доказову силу.

Відповідно до матеріалів справи ТОВ « Кей-Колект» звернулось до державного реєстратора Заріцької В.В. Макарівської РДА Київської області із заявою про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та просили зареєструвати виникнення права приватної власності на садовий будинок. З копії реєстраційної справи вбачається, що відповідачем було направлено вимогу про усунення порушень основного зобов`язання, яка адресована за двома адресами: АДРЕСА_1 та АДРЕСА_4 . Дані вимоги згідно рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, були вручені 11.04.2018 року та 13.04.2018 року. Суд критично ставиться до вищевказаних повідомлень про вручення, оскільки на даних повідомленнях не зазначено ПІБ особи, яка отримала лист та дані листи були адресовані ОСОБА_1 та отримані в різних областях в проміжок часу два дні.

07 червня 2014 року набрав чинності Закон України № 1304-VII «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», підпунктом 1 пункту 1 якого передбачено, що не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що:

- таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває

в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно;

- загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. м для квартири та 250 кв. м для житлового будинку.

Згідно з пунктом 23 частини першої статті 1 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (у редакції, що діяла на момент укладення кредитного договору та договору іпотеки) споживчий кредит - це кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

Пунктом 4 Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» передбачено, що протягом дії цього Закону інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (частина друга статті 36 Закону України «Про іпотеку»).

Отже, Закон України «Проіпотеку» прямо вказує, що договір про задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, є одним зі шляхів звернення стягнення на предмет іпотеки.

Підписавши іпотечне застереження, сторони визначили лише можливі шляхи звернення стягнення, які має право використати іпотекодержатель. Стягнення є примусовою дією іпотекодержателя, направленою до іпотекодавця з метою задоволення своїх вимог. При цьому до прийняття Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» право іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки (як у судовому, так і в позасудовому порядку) залежало не від наявності згоди іпотекодавця, а від наявності факту невиконання боржником умов кредитного договору.

Водночас Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» ввів тимчасовий мораторій на право іпотекодержателя відчужувати майно іпотекодавця без згоди останнього на його відчуження.

З огляду на викладене, суд вважає, що спірний садовий будинок, загальною площею 106 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , який використовується позивачкою як місце постійного проживання, не може бути примусово стягнута на підставі дії Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», у тому числі і шляхом реєстрації права власності за ТОВ «Кей-Колект» як забезпечення виконання умов договору іпотеки.

Отже, у державного реєстратора прав на нерухоме майно Заріцької Вікторії Василівни Макарівської районної державної адміністрації Київської області були наявні підстави для відмови у проведенні державної реєстрації права власності на вказаний будинок за ТОВ « Кей-Колект»

Аналогічний висновок щодо застосування положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» міститься у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 20 листопада 2019 року у справі № 802/1340/18-а, провадження № 11-474апп19, від 19 травня 2020 року у справі № 644/3116/18-ц, провадження № 14-45цс20.

У частині четвертій статті 263 ЦПК України вказано про те, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З огляду на встановлені обставини, враховуючи наявність передбачених законодавством України підстав для відмови в державній реєстрації прав, суд приходить до висновку, що, приймаючи рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 02.03.2020 року про проведення реєстрації прав та їх обтяжень на садовий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , державний реєстратор діяв не на підставі, у межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без отримання всіх необхідних документів, визначених Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127, для реєстрації права власності на нерухоме майно на підставі договору іпотеки, а тому рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Заріцької В. В. Макарівської РДА Київської області від 02.03.2020 року № 51421292 про право власності за ТОВ «Кей-Коллект» підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про скасування запису про державну реєстрацію права власності за ТОВ « Кей-Колект», номер 35755595 щодо об`єкту житлової нерухомості - садового будинку за адресою: АДРЕСА_1 суд зазначає наступне.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії рейдерству», який набрав чинності з 16 січня 2020 року,статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Відповідно до частини третьої ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»(у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Отже, у розумінні положень наведеної норми права у чинній редакції, на відміну від положень частини другої статті 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» у попередній редакції, яка передбачала такі способи судового захисту порушених прав як скасування записів про проведену державну реєстрацію прав та скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, належними на час вирішення спору і ухвалення судового рішення, способами судового захисту порушених прав та інтересів особи є саме скасування рішення державного реєстратора щодо державної реєстрації прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав.

До подібних правових висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 серпня 2020 року у справі № 916/2464/19, від 16 вересня 2020 року у справі № 352/1021/19 та від 25 листопада 2020 року у справі № 761/15741/17.

За таких обставин суд приходить до висновку, що позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають з підстав обрання позивачем неналежного та неефективного способу захисту.

Також не підлягає задоволенню позовна вимога про визнання протиправними дій ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» щодо реєстрації права власності шляхом позасудового врегулювання на підставі договору іпотеки № 73293, серії та номер: 7062, виданий 19.12.2007, видавник Апишкова З.І., приватний нотаріус Києво-Святошинського нотаріального округу, оскільки подання документів до державного реєстратора є правом іпотекодержателя, тобто правомірною дією. Окрім того, саме державний реєстратор вирішує питання пов`язане із здійсненням реєстраційних дій, а також може відмовити у проведенні державної реєстрації.

За змістом ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що надані позивачем докази в своїй сукупності є достатніми та дають змогу суду дійти до висновку про часткове задоволення позову.

Розподіл судових витрат здійснити відповідно до ст. 141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 202-215, 328, 391, 655 ст.ст.12, 81, 89, 141, 200, 206, 263-265 ЦПК України, -

УХВАЛИВ :

Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Макарівська районна державна адміністрація Київської області, про визнання протиправними дій, скасування запису та рішення про державну реєстрацію права власності задовольнити частково.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ( з відкриттям розділу ) індексний номер: 51421292 від 02.03.2020 державного реєстратора Заріцька Вікторія Василівна, Макарівська районна державна адміністрація Київської області, Київська область.

В іншій частині відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Кей-Колект» (ЄДРПОУ 37825968, адреса: 01042, м. Київ, вул. Іоанна Павла ІІ, буд. 4/6, каб. 402) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 адреса: АДРЕСА_5 ) суму судового збору в розмірі 840,80 грн (вісімсот сорок грн 80 коп.)

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду, а в разі, якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Суддя І.О. Фінагеєва