Постанова № 10201164, 30.06.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.19.8

ПОСТАНОВА

Іменем України

30 червня 2010 року Справа № 2а-3123/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

судді Смішливої Т.В.

при секретарі Попові М.Г.,

за участю представників сторін

від позивача:Нечай О.В., дов. № 863-1 від 04.01.2010

від відповідача:Бойко Г.П., дов. № 190/07-15 від 12.01.2010

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства Холдингова компанія «Луганськтепловоз» до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Луганська про визнання дій неправомірними та визнання недійсним рішення № 59 від 25.02.2010 про застосування фінансових санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

23 квітня 2010 року позивач звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому зазначив, що рішенням Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Луганська № 59 від 25.02.2010 до Відкритого акціонерного товариства Холдингова компанія «Луганськтепловоз» застосовано штрафні санкцій у сумі 1382251,16 грн. та нарахована пеня на суму 1126759,92 грн.

Позивач вважав вказане рішення незаконним, тому що підприємство знаходиться у скрутному фінансовому становищі, що не дозволяє своєчасно сплачувати заробітну плату працівникам. Через наявність заборгованості з виплати заробітної плати також несвоєчасно сплачувались страхові внески до Пенсійного фонду України, однак, під час виплати заборгованості із заробітної плати одночасно здійснювалось перерахуванні відповідної частки страхових внесків. За таких обставин позивач просив суд визнати неправомірними дії відповідача щодо винесення оскаржуваного рішення та визнати недійсним рішення № 59 від 25.02.2010 про застосування фінансових санкцій.

У судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним у позові.

Представник відповідача позов не визнав посилаючись на те, що ВАТ ХК «Луганськтепловоз» постійно допускались затримки сплати страхових внесків, вказану обставину підтверджено обліковою карткою ВАТ ХК «Луганськтепловоз». Штрафні санкції застосовано у розмірі 10 % від суми затримки сплати страхових внесків, а також нараховано пеню у відповідності до вимог ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Просив у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та додані сторонами докази, встановивши фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини суд вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відкрите акціонерне товариство «Холдінгова компанія «Луганськтепловоз» зареєстровано у якості юридичної особи виконавчим комітетом Луганської міської ради 09.07.1993 року за № 399, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 05763797, юридична адреса: 91005, м. Луганськ, вул. Фрунзе, 107, зареєстровано в Управлінні Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Луганська у якості платника страхових внесків. (а.с. 9 12)

Як вбачається з картки особового рахунку ВАТ ХК «Луганськтепловоз» починаючи з липня 2009 року підприємство постійно мало недоїмку зі сплати страхових внесків. (а.с. 23-32)

Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Луганська № 59 від 25.02.2010 до ВАТ ХК «Луганськтепловоз» застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 10 % від суми своєчасно не сплачених страхових внесків у сумі 1382251,16 грн. та нараховано пеню у сумі 1126759,92 грн. за період з 20.09.2004 до 25.02.2010. (а.с. 5)

Як вбачається з розрахунку штрафних санкцій затримка у сплаті страхових внесків за період з 20.09.2004 до 25.02.2010 становить від 1 до 126 днів. (а.с. 6-8) Факт перерахування страхових внесків у дати, зазначені у розрахунку штрафних санкцій підтверджено представником позивача у судовому засіданні (а.с. 13), крім того, факт несвоєчасності сплати страхових внесків позивачем взагалі не оскаржується.

Відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року N 1058-IV, який набрав чинності з 1 січня 2004 року, станом на час існування спірних правовідносин (далі - Закон України N 1058-IV), закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи такого страхування. Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які йому підлягають; перелік платників страхових внесків, їх права та обов'язки; порядок нарахування, обчислення, сплати цих внесків і стягнення заборгованості за ними.

Пунктом 1 статті 11 Закону України N 1058-IV встановлено, що загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які працюють на підприємствах, в установах, організаціях, створених відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності, господарювання та інших встановлених законом умов.

Згідно з пунктом 1 статті 14 Закону України N 1058-IV страхувальниками цих осіб є їх роботодавці, які відповідно до частини 1 статті 15 цього Закону належать до платників страхових внесків і зобов'язані на підставі пункту 6 частини другої статті 17 зазначеного Закону нараховувати, обчислювати та сплачувати в установлені строки й у повному обсязі страхові внески.

У статті 18 Закону України N 1058-IV зазначено, що страхові внески є цільовим загальнообов'язковим платежем, який справляється на всій території України в порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 20 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачений наступний порядок обчислення та сплати страхових внесків:

обчислення страхових внесків застрахованих осіб здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2);

сплата страхових внесків здійснюється виключно в грошовій формі шляхом внесення відповідних сум страхових внесків до солідарної системи на банківські рахунки виконавчих органів Пенсійного фонду (частина 4),

страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду, при цьому базовим звітним періодом для позивача, як страхувальника, є місяць (частина 6);

перерахування страхових внесків здійснюється страхувальниками одночасно з одержанням (перерахуванням) коштів на оплату праці (виплати доходу), у тому числі в безготівковій чи натуральній формі або з виручки від реалізації товарів (послуг) (частина 6);

днем сплати страхових внесків вважається: у разі перерахування сум страхових внесків у безготівковій формі з банківського рахунку страхувальника на банківський рахунок органу Пенсійного фонду - день списання установою банку, установою Державного казначейства України суми платежу з банківського (спеціального реєстраційного) рахунку страхувальника незалежно від часу її зарахування на банківський рахунок органу Пенсійного фонду, у разі сплати сум страхових внесків готівкою - день внесення страхувальником коштів у банківську установу чи відділення зв'язку для перерахування на банківські рахунки органу Пенсійного фонду (частина 9);

якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 10).

Частиною 2 статті 106 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій. Пунктом 2 частини 9 цієї ж статті визначено, що за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.

Згідно п. 9.3.2. Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003 року № 21-1, зареєстрована Міністерством юстиції України 16.01.2004 року за № 64/8663 (далі - Інструкція) рішення про застосування штрафів, зазначених у цьому підпункті.

Розрахунок цієї фінансової санкції здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.

Крім того, частиною 15 ст. 106 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» передбачено, що строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується.

Таким чином, посилання позивача на те, що несвоєчасність сплати страхових внесків повязана з відсутністю коштів на виплату заробітної плати та невиплатою заробітної плати працівникам підприємства у встановлені строки є необґрунтованими, так як Закон № 10 58 не ставить у залежність обовязок сплачувати страхові внески з фактичною виплатою заробітної плати.

Відповідно до ч.1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до уваги докази, які не стосуються предмету доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства Холдингова компанія «Луганськтепловоз» документально та нормативно не обґрунтовані та є такими, що не підлягають задоволенню, натомість, відповідачем надано достатньо доказів правомірності своїх дій щодо застосування до позивача штрафних санкцій та нарахування пені на суми несвоєчасно сплачених страхових внесків та законності оскаржуваного рішення № 59 від 25.02.2010.

Згідно ст. 94. Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа), а у випадку часткового задоволення позову відповідно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 71, 94, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог Відкритого акціонерного товариства Холдингова компанія «Луганськтепловоз» до Управління Пенсійного фонду України в Жовтневому районі м.Луганська про визнання дій неправомірними та визнання недійсним рішення № 59 від 25.02.2010 про застосування фінансових санкцій відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу з дня складення в повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана в строк, встановлений цим Кодексом, ухвала суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення цього строку.

Суддя

Смішлива Т.В.