Рішення № 102011575, 07.12.2021, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/342/21

Провадження № 2/487/1207/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 грудня 2021 року Заводський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участі секретаря Савчук К.Г., позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , представників відповідача ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Миколаївського обласного центру зайнятості про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди

В С Т А Н О В И В:

22.01.2021 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу № 272-к від 14.12.2020 про її звільнення із посади провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу інформаційної роботи Миколаївського обласного центру зайнятості, поновлення на роботі на зазначеній посаді та стягнення моральної шкоди 10000 грн.

Позовні вимоги позивач мотивує тим, що з 30 вересня 1993 року перебувала у трудових відносинах з відповідачем на підставі трудового договору, укладеного на невизначений строк. Наказом директора Миколаївського ОЦЗ від 14 грудня 2020 року за № 272-к відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України її звільнено з посади провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу інформаційної роботи Миколаївського обласного центру зайнятості з 16 грудня 2020 року у зв`язку із скороченням штату працівників. Вважає, що її звільнення незаконне, оскільки проведено з порушенням її переважного права на залишення на роботі при скороченні чисельності чи штату працівників, передбаченого статтею 42 КЗпП України. Також вказувала, що відповідно до наказу відповідача № 233-к від 29 жовтня 2020 року передбачено проведення реорганізації відділу організаційної роботи та архівної справи Миколаївського ОЦЗ і відділу інформаційної роботи Миколаївського ОЦЗ шляхом їх об`єднання, утворено новий структурний підрозділ - відділ організаційно-інформаційної роботи та архівної справи Миколаївського ОЦЗ. Крім цього, відповідно до зазначеного наказу відбулося скорочення посад, у тому числі провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою, яку вона займала. 23 листопада 2020 року вона отримала письмове попередження керівництва про скорочення посади, яку на той час займала, та пропозицію вакантної посади - провідного аудитору сектору внутрішнього аудиту Миколаївського ОЦЗ та провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації профнавчання Миколаївського ОЦП, тимчасово на період основного працівника. Зазначала, що вона має повну вищу освіту за спеціальністю «Менеджмент організацій», має кваліфікацію «менеджер-економіст» та за спеціальністю «Правознавство» кваліфікація «юрист», закінчила Миколаївський торгово-економічний технікум та має багаторічний досвід роботи у Миколаївському ОЦЗ з 12 квітня 2001 року у відділі організаційної роботи за взаємодії з соціальними партнерами та громадськістю і у відділі інформаційної роботи. За сумлінну працю неодноразово отримувала заохочення, до дисциплінарної відповідальності не притягалася. Позивач вважає, що їй безпідставно не була запропонована посада провідного документознавця у новоствореному відділі організаційно-інформаційної роботи та архівної справи Миколаївського ОЦЗ. Крім зазначеної посади фахівця інших посад запропоновано не було, навіть не обговорювалися інші варіанти її працевлаштування в Миколаївському ОЦЗ.

Згідно статті 42 КЗпП України вона має переважне право на залишення на роботі при звільненні працівників, оскільки має значний стаж та досвід роботи та професійні дані. Тому відповідач неналежно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо її працевлаштування. Також зазначила, що керівництвом Миколаївського ОЦЗ її необґрунтовано звинувачено у непрофесійному виконанні обов`язків, було упереджене ставлення до неї як до неугодного керівництву працівника. Діями керівництва Миколаївського ОЦЗ спричинено їй моральну шкоду, яка виразилась у душевних стражданнях, приниження її честі та гідності, а також ділової репутації, внаслідок чого погіршився її загальний стан здоров`я, в зв`язку з чим вона знаходилась на стаціонарному лікуванні.

Із урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просила скасувати наказ Миколаївського обласного центру зайнятості від 14 грудня 2020 року № 272-к, поновити її на попередній посаді з 16 грудня 2020 року, стягнути середній заробіток за весь час вимушеного прогулу з 17 грудня 2020 року по день ухвалення судового рішення та моральну шкоду 10000 грн.

18 лютого 2021 року від відповідача надійшов відзив на позов, в якому він просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Посилався на прийняття рішення про проведення оптимізації чисельності штату працівників, наслідком якого стало скорочення чисельності працівників на підставі наказів Державної служби зайнятості, враховуючи виробничу необхідність та з метою ефективного розподілу та використання трудових ресурсів, в зв`язку з скороченням кошторисних видатків, в першу чергу шляхом скорочення саме вакантних посад, тобто у чіткій відповідності до вимог чинного законодавства. Оскільки на той час у відділі інформаційної роботи, в якому за штатом 3 посади, проте була одна вакансія, а відділ у складі менше 3-х осіб функціонувати не може, і було вирішено об`єднати два відділи з перерозподілом обов`язків. Посада, яку займала ОСОБА_1 , підлягала скороченню, вона була у чіткій відповідності до вимог ст. 49-2 КЗпП України. 23.11.2020 року ОСОБА_1 було ознайомлено із наказом №233-к та попереджено про наступне звільнення, запропоновано вакантні посади. Проте 11.12.2020 позивач власноруч написала заяву про відмову від запропонованої посади та про звільнення її з 16.12.2020 року, достроково до спливу 2 місяців. Тому вони вважали, що спір щодо її звільнення між сторонами відсутній. Проведено розрахунок при звільнені в повному обсязі.

04 березня 2021 року до суду надійшла відповідь на відзив від позивача, в якій позивач зазначила, що вважає, що її звільнення із займаної посади відповідачем проведено з порушенням її переважного права на залишення на роботі при скороченні численності чи штату працівників. Зазначає, що зменшення фінансування інформаційної роботи відбулося в умовах карантинних обмежень так само, які і інших напрямків роботи, а не у зв`язку з малозначністю їх відділу. Керуючись такою логікою, треба було скорочувати відділ фінансового забезпечення, відділ матеріально-технічного забезпечення, де наявність фінансування є основою для виконання функцій. Зауважує, що посада провідного аудитора сектору внутрішнього аудиту Миколаївського ОЦЗ не була підходящою роботою для запропонування їй у порядку працевлаштування у зв`язку із скороченням посади, яку вона обіймала, оскільки вона не відповідає кваліфікаційним вимогам до запропонованої посади. Не зрозумілою чому їй не запропонована посада провідного документознавця у новоствореному відділі. Відповідач обмежив коло пропонованої їй роботи лише апаратом Миколаївського ОЦЗ, не враховуючи вакансії в філіях Миколаївського ОЦЗ та Миколаївському МЦЗ.

11 березня 2021 року надійшли до суду заперечення відповідача на відповідь на відзив. У яких представник відповідача зазначив, що відповідно до наказу Державного центру зайнятості від 09.04.2020 року № 26 « Про затвердження граничної чисельності працівників державної служби зайнятості на 2020 рік» (із змінами) в межах погодженої Міністерством розвитку економіки, торгівлі та сільського господарства України - була затверджена гранична чисельність працівників установ Державної служби зайнятості Миколаївської області на 2020 рік. Відповідно штат та гранична чисельність працівників установ Державної служби зайнятості Миколаївської області на 2020 зменшилася на 27 осіб, з них : в апараті на 5 осіб, у філіях на 17 осіб, у базових центрах зайнятості на 5 осіб. Враховуючи, що оптимізація торкнулася всієї служби зайнятості в Миколаївській області, роботодавець пропонував вакантні посади кожному працівнику, які підлягали вивільненню - це 27 осіб. На виконання Наказу № 69, враховуючи навантаженість фахівців, існуючі вакансії, пропозиції заступників директора , відповідно до наказу Державної служби зайнятості від 11.04.2018 № 34 «Про примірну структуру» та Положення про склад структурних підрозділів були підготовлені та направлені до ДЦЗ на розгляд та затвердження зміни структури та штатного розпису апарату Миколаївського ОЦЗ , якими зокрема передбачалося створення на базі двох відділів ( організаційної роботи та архівної справи, інформаційної роботи) відділу організаційно-інформаційної роботи та архівної справи - у кількості 6 штатних одиниць. Зазначені зміни були затверджені ДЦЗ 29.10.2020. Наказом Миколаївського ОЦЗ від 29.10.2020 № 233-к "Про зміни штатної чисельності та упорядкування структури Миколаївського ОЦЗ" з 29.10.2020 були введені в дію зміни до структури та штатного розпису апарату на 2020 рік. Згідно зазначеного наказу відбулася реорганізація структурних підрозділів Миколаївського ОЦЗ , в тому числі відділу організаційної роботи та архівної справи та відділу інформаційної роботи шляхом їх з`єднання та утворення нового структурного підрозділу - відділу організаційно-інформаційної роботи та архівної справи. Також відповідно до цього наказу відбулося скорочення посад, зокрема посада провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу інформаційної роботи, яку займала ОСОБА_1 , підлягала скороченню.

Зазначив, що у новоствореному відділі виконання інформаційної роботи організовано належним чином, забезпечена взаємозамінність та контроль, що передбачено Посадовою інструкцією начальника відділу та провідного документознавця.

В рамках оптимізації директор Миколаївського ОЦЗ провів 03.11.2020 робочу нараду за участю своїх заступників та начальників відділів, де було повідомлено про скорочення чисельності працівників відповідно до наказу № 69, де, враховуючи пропозиції заступників, було вирішено об`єднати ці два відділи з перерозподілом обов`язків. Також було зазначено, що всім працівникам в першу чергу буде запропонована робота в апараті Миколаївського ОЦЗ згідно з їх кваліфікацією та досвідом роботи.

04.11.2020 наказом Миколаївського ОЦЗ № 617-23 було створено Комісію для вирішення спірних питань, що виникають в процесі оптимізації з метою якісного підбору вакантних посад працівникам, які підлягають скороченню. Комісія протокольно розглянула навантаження на відділи, особисті та професійні якості працівників відділів, максимально враховувалися професійні та ділові якості та стаж роботи працівників, їх переважне право відповідно ст. 42 КЗпП України. Головним завданням було збереження кадрового потенціалу служби та максимального працевлаштування працівників. Питання звільнення не піднімалося взагалі, про що ОСОБА_1 було відомо.

Працівників відділів 17.11.2020, які підлягали вивільненню, ознайомили з Наказом № 233-к та одночасно отримали попередження про вивільнення та пропозиції посад в апараті Миколаївського ОЦЗ.

23.11.2020 адміністрацією Миколаївського ОЦЗ було персонально попереджено про наступне звільнення на підставі ч.1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 та, враховуючи її освітньо-кваліфікаційний рівень, досвід роботи у системі державної служби зайнятості, в порядку працевлаштування запропоновано посаду провідного аудитора сектору внутрішнього аудиту Миколаївського ОЦЗ та тимчасову вакантну посаду провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації профнавчання Миколаївського ОЦЗ на період соціальної відпустки основного працівника для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

11.12.2020 року ОСОБА_1 відмовилася та власноруч написала заяву про звільнення 16.12.2020 у зв`язку з скороченням посади, яку вона обіймає, згідно з п.1 ст. 40 КЗпП України достроково до закінчення двох місяців через те, що вона не згодна із запропонованою вакантною посадою - тому Миколаївський ОЦЗ як роботодавець вважав, що спірного питання з приводу її звільнення не існує.

Оскільки, звільнення позивачки відбулося з дотриманням норм чинного законодавства про працю, то правових підстав для задоволення позову, на думку відповідача, немає.

В судовому засіданні позивач та її представник підтримали вимоги позову та просили задовольнити з викладених у ньому підстав.

В судовому засіданні представники відповідача заперечували проти задоволення позову, просили відмовити у задоволенні позову з підстав, викладених у відзиві. Наголошували, що звільнення позивача було проведено з дотриманням вимог законодавства.

У судовому засіданні свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона працювала на посаді начальника із зв`язків з громадськістю та пресою відділу інформаційної роботи Миколаївського обласного центру зайнятості, а позивач працювала провідним фахівцем у даному відділі. У 2020 році відбувалась реорганізація Миколаївського обласного центру зайнятості, з приводу чого у листопаді 2020 року відбулись збори, на які вони із позивачем були запрошені. Вона на зборах пропонувала свої бачення реорганізації відділу, але керівництво на її пропозиції не реагувало. ОСОБА_1 пропонували посаду у відділі аудиту та керівництво центру тиснуло на ОСОБА_1 та звинувачувало у непрофесійності.

Суд, вислухавши пояснення учасників процесу, допитавши свідка, дослідивши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до наступного.

Відповідно до частини першої статті 16 Цивільного кодексу України, частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 , згідно запису №8 від 30.09.1993 року ОСОБА_1 прийнято на посаду секретаря-машиністки у відділ ОМ та ІР Миколаївського обласного центру зайнятості. Наказом №К-137 від 12.05.2006 року її переведено на посаду провідного спеціаліста відділу організаційної роботи та взаємодії з соціальними партнерами та громадкістю. В подальшому наказом від 14.02.2008 року переведена на посаду головного спеціаліста цього ж відділу, наказом від 27.04.2015 року переведена на посаду провідного фахівця із зв`язків з громадкістю та пресою відділу організаційної та інформаційної роботи Миколаївського ОЦЗ. Наказом №384-к від 01.09.2016 року переведена на посаду провідного фахівця із зв`язків з громадкістю та пресою відділу інформаційної роботи цього ж центру.

Згідно наявних у матеріалах справи подяк та грамот позивач ОСОБА_1 неодноразово заохочувалася за сумлінну працю та значні успіхи в професійній діяльності.

Відповідно до наказу Державного центру зайнятості від 21 жовтня 2020 року № 69 «Про оптимізацію чисельності», враховуючи наказ Державної служби зайнятості (Центрального апарату) від 11 квітня 2018 року № 34 «Про примірну структуру», навантаження на фахівців, наявні вакансії та пропозиції заступників директора Миколаївського ОЦЗ 29 жовтня 2020 року, внесені зміни до структури та штатного розпису відділу організаційної роботи та архівної справи та відділу інформаційної роботи.

Згідно вказаного наказу № 69 затверджено граничну чисельність працівників державної служби зайнятості Миколаївської області на 2020 рік: всього 377 осіб, з них: регіональний центр зайнятості 322, з яких: апарат 82, філії 240, базові центри 75.

Наказом № 233-к від 29 жовтня 2020 року «Про зміни штатної чисельності та упорядкування структури Миколаївського ОЦЗ» введено в дію з 29 жовтня 2020 року зміни до структури та штатного розпису Миколаївського ОЦЗ на 2020 рік. Реорганізовано відділ організаційної роботи та архівної справи та відділ інформаційної роботи шляхом об`єднання і утворено відділ організаційно-інформаційної роботи та архівної справи. Встановлено чисельність працівників цього відділу у кількості 6 штатних одиниць: 1 штатна одиниця - начальник відділу, 1 штатна одиниця - заступник начальника відділу, 3 штатних одиниць - провідний документознавець, 1 штатна одиниця - провідний фахівець із зв`язків з громадськістю та пресою. Скорочено посади (пункт 3 наказу): начальника відділу інформаційної роботи, дві одиниці провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу інформаційної роботи; начальника відділу організаційної роботи та архівної справи, заступника начальника відділу організаційної роботи та архівної справи, три одиниці провідного документознавця відділу організаційної роботи та архівної справи; провідного бухгалтера сектору обліку матеріального забезпечення та соціальних послуг відділу бухгалтерського обліку, заступника начальника відділу організації профнавчання; провідного фахівця з профорієнтації відділу організації профорієнтації.

Пунктом 4.1 цього наказу передбачено на підставі статті 49-2 КЗпП України попередити під особистий підпис із зазначенням дати ознайомлення працівників, посади яких підлягають скороченню, про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці, у тому числі ОСОБА_1 , провідного фахівця із зв`язків з громад кістю та пресою відділу інформаційної роботи Миколаївського обласного центру зайнятості.

У разі відмови працівників, які обіймають посади, зазначені у пункті 3 цього наказу, від запропонованих посад за відсутності можливості працевлаштування - підготувати проект наказу про їх звільнення згідно з пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України після закінчення двох місяців з дня попередження (пункт 4.4 наказу).

Начальнику відділу організаційної роботи та архівної справи Товстоліс О.В. доручено розробити посадові інструкції та положення про відділ організаційно-інформаційної роботи та архівної справи (пункт 4.7 наказу).

Із штатних розписів, наданих відповідачем, слідує, що за змінами до штатного розпису Миколаївського ОЦЗ на 2020 рік, введеного в дію 29 жовтня 2020 року, виводяться: 1 посада провідного фахівця з профорієнтації відділу профорієнтації; 1 посада заступника начальника відділу організації профнавчання; 1 посада провідного бухгалтера відділу бухгалтерського обліку; 3 посади відділу інформаційної роботи - посада начальника та 2 посади провідного фахівця із зав`язків з громадськістю та пресою; 5 посад відділу організаційної роботи та архівної справи - посада начальника та заступника відділу, 3 посади провідного документознавця, та вводиться 6 посад відділу організаційно-інформаційної роботи та архівної справи (начальник, заступник начальника, три провідних документознавця, один провідний фахівець із зв`язків із громадськістю та пресою).

На виконання вимог трудового законодавства 23 листопада 2020 року ОСОБА_1 отримала письмове попередження про скорочення посади провідного фахівця із зв`язків з громад кістю та пресою відділу інформаційної роботи Миколаївського обласного центру зайнятості, яку вона займала, у зв`язку зі змінами до штатного розпису. В порядку працевлаштування їй було запропоновано посаду провідного аудитору сектору внутрішнього аудиту Миколаївського ОЦЗ та провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації профнавчання Миколаївського ОЦП.

Зазначено, що у разі відмови від запропонованої посади її буде звільнено із займаної посади відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України після закінчення двох місяців з моменту попередження з виплатою вихідної допомоги.

11 грудня 2020 року позивач розписалася у графі попередження «відмовляюся від запропонованої посади» та того ж дня нею було подано до відділу по роботі з персоналом власноруч написану заяву на ім`я директора Миколаївського ОЦЗ, в якій вона просила звільнити її із займаної посади за скороченням штатів на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України достроково (до завершення строку попередження) з 16 грудня 2020 року, у зв`язку з незгодою із запропонованою їй посадою.

Наказом директора Миколаївського ОЦЗ від 14 грудня 2020 року за № 272-к ОСОБА_1 звільнено з посади провідного фахівця із зв`язків з громад кістю та пресою відділу інформаційної роботи Миколаївського обласного центру зайнятості на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України за скороченням штатів 16 грудня 2020 року.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен громадянин має право на працю, яку він вільно обирає або на яку він погоджується.

Однією з гарантій забезпечення права громадян на працю є передбачений у ст. 5-1 КЗпП України правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також у збереженні роботи.

Згідно до п.1 ч. 1 ст. 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст. 40 цього Кодексу встановлено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Власник є таким, що належно виконав вимоги ч.2 ст. 40 та ч.3 ст. 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо.

Аналіз наведених положень закону приводить до висновку, що роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії, які за своєю кваліфікацією може займати працівник, і не лише за місцем його роботи в певному структурному підрозділі, а всі вакансії, які є вільними в межах структури підприємства, установи, організації як юридичної особи в цілому, включаючи її відокремлені підрозділи.

Такий правовий висновок відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у своїх постановах від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, від 23 березня 2016 року у справі № 6-2487цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-3048цс15, у постанові Верховного Суду в постанові від 10 вересня 2018 року по справі №487/6407/16-ц.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач своєчасно та належним чином повідомив позивача про наступне звільнення, але не виконав обов`язок щодо надання пропозицій про всі наявні в установі вакансії та які з`явилися протягом місяця, і які існували на день звільнення.

Так, 23 листопада 2020 року ОСОБА_1 була ознайомлена тільки з вакантною посадоюпровідного аудитору сектору внутрішнього аудиту Миколаївського ОЦЗ та провідного фахівця з питань зайнятості відділу організації профнавчання Миколаївського ОЦП.

Проте, доказів пропозицій, які б пропонувалися позивачу стосовно інших вакантних посад в період з 23 листопада по 16 грудня 2020 року у Миколаївській обласній службі зайнятості - провідного фахівця із зв`язків з громадськістю та пресою відділу організаційно-інформаційної роботи та архівної справи Миколаївської районної філії, та тимчасові посади у районних філіях на період соціальних відпусток та мобілізації, матеріалами справи не містять.

Представник відповідача в запереченнях вказує на те, що позивачеві не пропонували інші посади, оскільки питання розподілу посад в новоствореному відділі узгоджувала комісія з вирішення спірних питань, і найбільш відповідні посади були запропоновані усім працівникам, які підлягали вивільненню, на які особи одразу погодилися. Тому, позивачеві було запропоновано лише ту посаду, яка їй відповідала її кваліфікації та спеціальності.

Більш того, після засідання комісії на вакантні посади вже були написані заяви працівників, які підлягали звільненню, з погодженням на переведення, отже на той час посади вже не були вакантні.

Однак написання заяв працівників про переведення їх на інші посади без наказу керівника про їх призначення на такі, та не внесення відповідних змін до штатного розпису (чи затвердження нового), у відповідності до приписів ч.1,3 ст.24 КЗпП України не підтверджує факт перебування цих осіб на нових посадах, а тому не є свідченням відсутності вакансій у Миколаївському ОЦЗ як на день попередження про наступне звільнення, так і безпосередньо на день звільнення.

Тому суд критично ставиться до аргументів відповідача стосовно дотримання відповідачем вимог ч.2 ст. 40 та ч.3 ст. 49-2 КЗпП України при проведені звільнення позивача.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 (провадження № 11-431асі18) зроблено висновок, що «за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок із працевлаштування працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15, і Велика Палата Верховного Суду не вбачає правових підстав відступати від цих висновків».

У постанові Верховного Суду України від 21 травня 2014 року у справі № 6-33цс14 зроблено висновок, що звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. Відповідно до частини першої статті 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Таким чином, аналіз зазначених правових норм у їх сукупності з положеннями статті 43 Конституції України та статті 240-1 КЗпП України дає підстави для висновку про те, що за змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

За такого, написання ОСОБА_1 11 грудня 2020 року заяви про звільнення її із займаною посадою до закінчення двомісячного строку, за умови, що їй було запропонована лише одна посада із 7 вакантних не є безумовною та достатньо підставою, що давала право на таке звільнення.

На підставі викладеного, суд приходить до переконання, що звільнення позивача з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, проведено всупереч вимогам чинного трудового законодавства, оскільки відповідачем не виконано вимоги ч.3ст.49-2 КЗпП України щодо працевлаштування позивачки.

Так як звільнення позивача не відповідає вимогам закону, а саме ст.49-2 КЗпП України, то наказ Миколаївського ОЦЗ від 14 грудня 2020 року за №272-к про звільнено ОСОБА_1 з посади провідного фахівця із зв`язків з громадкістю та пресою відділу інформаційної роботи Миколаївського ОЦЗ є таким, що підлягає скасуванню з моменту його видання.

Положеннями ст.235 КЗпП України встановлено, що у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі.

Тому суд приходить до висновку, що позивач підлягає поновленню саме на посаді провідного фахівця із зв`язків з громад кістю та пресою відділу інформаційної роботи Миколаївського ОЦЗ з 16 грудня 2020 року.

У зв`язку із цим, позовні вимоги про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення позивача, про її поновлення на роботі підлягають задоволенню.

Щодо переважного права позивача на залишення на роботі на посаді провідного фахівця із зв`язків з громадкістю та пресою відділу інформаційної роботи суд зазначає таке.

Відповідно до ч.1 ст.42 КЗпП України при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці.

Реалізація переважного права на залишення на роботі з урахуванням стажу та досвіду роботи працівника може мати місце у ситуації, коли скорочення штату стосується кількох аналогічних посад, а скороченню підлягає лише певна їх частина.

Оскільки наказом № 233-к від 29 жовтня 2020 року «Про зміни штатної чисельності та упорядкування структури Миколаївського ОЦЗ», скорочено всі посади у двох відділах, які реорганізуються, у тому числі і посада, яку займала позивачка, суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що положення частини другої статті 49-2 КЗпП України щодо переважного права на залишення на роботі застосуванню до спірних правовідносин не підлягають.

Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України "Про запобігання корупції" іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 Закону України "Про оплату праці" за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно довідки про середній заробіток від 21.01.2021 року нарахована позивачу щомісячна заробітна плата за жовтень, листопад 2020 року становить 14992,99 грн., позивачем відпрацьовано 34 календарні дні, вартість одного дня становить 720,59 коп.

Позивач звільнена з 16 грудня 2020 року, тобто знаходилась у вимушеному прогулі з 16 грудня 2020 року по день ухвалення рішення - 06 грудня 2021 року 244 дні.

Отже, розмір середньої заробітної плати за вимушений прогул становить 175823,96 грн. = 720,59 грн. х 244 дні) без утримання платежів та обов`язкових платежів.

Також позивачем заявлені позовні вимоги про стягнення із відповідача на її користь моральної шкоди у розмірі 10000 грн.

За змістом ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно п.5 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають : наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Відповідно до п.4 Постанови Пленуму ВСУ від 31.03.1995 №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди крім інших вимог,передбачених ст.137 ЦПК України, має бути зазначено, в чому полягає ця шкода, з яких міркувань виходив позивач,визначаючи розмір шкоди,та якими доказами це підтверджується.

При визначенні розміру моральної шкоди суд виходить з принципів розумності та справедливості, враховано глибину душевних страждань позивача, та приходить до висновку про необхідність стягнення з відповідача на користь позивача в рахунок відшкодуванням моральної шкоди 3000 грн.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

На підставі вищевикладеного, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому з відповідача слід стягнути судовий збір в дохід держави в розмірі 1758,23 грн. та 908,00 грн. на користь позивача ОСОБА_1 .

Керуючись ст.ст. 12,81, 141, 259-265, 430 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до Миколаївського обласного центру зайнятості про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку та моральної шкоди - задовольнити частково.

Скасувати наказ Миколаївського обласного центру зайнятості від 14 грудня 2020 року №272-к «Про звільнення ОСОБА_1 ».

Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного фахівця зі зв`язків з громад кістю та пресою відділу інформаційної роботи Миколаївського обласного центру зайнятості з 17 грудня 2020 року.

Стягнути з Миколаївського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491441) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 175823 грн. 96 коп. середнього заробітку за час вимушеного прогулу без утримання податків та обов`язкових платежів.

Стягнути з Миколаївського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491441) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 3000,00 грн. моральної шкоди.

Стягнути з Миколаївського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491441) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) 908,00 грн. судового збору,

Стягнути з Миколаївського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491441) на користь держави 1758,23 грн. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Допустити негайне виконання рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді провідного фахівця зі зв`язків з громад кістю та пресою відділу інформаційної роботи Миколаївського обласного центру зайнятості.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Миколаївський обласний центр зайнятості, місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Нікольська, 68, ЄДРПОУ 03491441.

Повне судове рішення складено 17.12.2021 року.

Суддя: В.О. Гаврасієнко