Рішення № 102011327, 07.12.2021, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/857/21

Провадження № 2/127/172/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

07 грудня 2021 рокум. Вінниця

головуючого судді Шаміної Ю.А.,

при секретарі судового засідання Чорнобров О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вінниці в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИВ:

14 січня 2021 року АТ «Альфа-Банк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки №б/н від 28.03.2008 року, укладеним з метою належного виконання зобов`язання за кредитним договором №11317538000 від 21 березня 2008 року.

Свої вимоги мотивував тим, що 21 березня 2008 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 уклали договір кредиту №11317538000. Позивач свої зобов`язання за Договором виконав, надавши позичальнику кредит. З метою забезпечення належного виконання зобов`язання за Кредитним договором №11317538000 від 21 березня 2008 року між кредитором та іпотекодавцями, якими є ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , було укладено Іпотечний договір №б/н від 28 березня 2008 року, відповідно до якого останні передали кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: житловий будинок, загальною площею 290,2 кв.м, житловою площею 84,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Загальна заставна вартість предмету іпотеки за погодженням сторін становить 1144562,00 грн.

08 грудня 2011 року між ПАТ «Укрсиббанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до якого права вимоги за Кредитним договором були відступлені на ПАТ «Дельта Банк».

09 грудня 2019 року між АТ «Альфа-Банк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до якого права вимоги за Кредитним договором були відступлені на АТ «Альфа-Банк».

Згідно Звіту про належну оцінку вартості майна від 10 вересня 2020 р. предмет іпотеки, а саме: житловий будинок, загальною площею 290,2 кв.м, житловою площею 84,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , має ринкову вартість 2286000,00 грн. без ПДВ.

У порушення умов договору кредиту №11317538000, позичальник ОСОБА_3 зобов`язання належним чином не виконала, в результаті чого станом на 04.08.2020 року, має заборгованість: 93083,07 доларів США – строкова заборгованість, 57778,24 доларів США – прострочена заборгованість, 2031,17 доларів США – строкова заборгованість по нарахованих відсотках, 209323,90 доларів США – прострочена заборгованість по нарахованих відсотках.

На виконання умов кредитного договору та іпотечного договору відповідачам було направлено вимогу, а саме: повідомлення про усунення порушень, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана. У зв`язку із неусуненням вказаних у вимогах порушень та з метою захисту свого порушеного права позивач звернувся до суду із позовними вимогами про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 09 лютого 2021 року відкрито провадження у справі та вирішено проводити розгляд справи у порядку загального позовного провадження.

14 липня 2021 року представник позивача ОСОБА_4 подав до суду заяву про уточнення позовних вимог (вх. №48355) та просив звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок, загальною площею 290,2 кв.м, житловою площею 84.7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №11317538000 від 21.03.2008 року в розмірі 80821,08 доларів США, що складається: 53556,08 доларів США – проценти станом на 12.06.2012 року та 27265,00 доларів США – частина тіла кредиту на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій (вказана заява прийнята судом до розгляду, про що постановлено ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 05 серпня 2021 року без винесення окремого процесуального документа із занесення до протоколу підготовчого засідання).

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2021 року витребувано з архіву Вінницького міського суду Вінницької області матеріали цивільної справи №212/2-1146/2012 за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Правом на подання відзиву на позовну заяву відповідачі ОСОБА_1 , ОСОБА_2 не скористалися.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27 вересня 2021 року підготовче провадження у справі закрито та призначено справу до судового розгляду по суті.

Учасники справи у судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися в порядку, визначеному чинним законодавством.

Представник позивача ОСОБА_4 07 грудня 2021 року подав на офіційну електронну пошту суду заяву (вх. №ЕП-27342) відповідно до якої просив розгляд справи 07 грудня 2021 року провести у його відсутність, позовні вимоги з урахуванням уточненої позовної заяви підтримав повністю.

Зважаючи, що відповідачі у судове засідання не з`явилися, будучи повідомленими про день, час та місце судового засідання, що підтверджується матеріалами справи, про причини неявки суд не повідомили, відзиву не надали, а тому суд ухвалив (без винесення окремого процесуального документа із занесенням ухвали до протоколу судового засідання) провести заочний розгляд справи та ухвалити заочне рішення, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України, оскільки позивач не заперечував проти такого порядку розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що 21 березня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено Договір про надання споживчого кредиту №11317538000, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти (кредит) в іноземній валюті, долар США, у сумі 200000,00 доларів США, що дорівнює еквіваленту 1010000,00 грн за курсом НБУ на день укладення договору, а позичальник зобов`язався повернути кредит у повному обсязі в терміни та у розмірах, що встановлені графіком погашення кредиту. Крім того, кредитним договором обумовлено строк повернення кредиту до 19 березня 2038 року, встановлено розмір процентної ставки 11,90 % за користування кредитними коштами протягом перших 30 календарних днів, при цьому, у разі користування кредитними коштами понад встановлений договором термін встановлено нарахування процентів на прострочену суму основного боргу за процентною ставкою у вдвічі збільшеному розмірі. Цільове призначення (мета) кредиту - для особистих потреб, а саме: придбання житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 . (а.с. 5-8).

Пунктом 6.1.2 цього Договору погоджено право банку щодо визнання терміну повернення кредиту таким, що настав згідно пункту 1.2.2 цього договору, та вимагати від позичальника дострокового повернення всієї суми кредиту та повної сплати плати за кредит, змінивши при цьому терміни повернення кредиту та плати за кредит в сторону зменшення.

Крім того, відповідно положень до п. 2.1 цього Договору виконання зобов`язань позичальника за цим договором забезпечується порукою та заставою нерухомого майна.

З метою забезпечення виконання зобов`язання за кредитним договором №11317538000 від 21 березня 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 28 березня 2008 року було укладено Договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Сухановою Т.О., зареєстрований в реєстрі за № 1931, згідно якого іпотекодавці передають в іпотеку іпотекодержателю наступне нерухоме майно: житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить іпотекодавцям на праві власності на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 21 березня 2008 року за реєстровим №1526, зареєстрованого КП «Вінницьке обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» 26 березня 2008 року за №20560 в книгу №131 (а.с. 10-11).

Як вбачається із повідомлення/листа приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Суханової Тетяни Олександрівни вих. №149/01-16 від 30 червня 2021 року повідомлено, що 28 березня 2008 року за реєстровим № 1931 приватним нотаріусом Сухановою Т.О. був посвідчений договір іпотеки, укладений між АКІБ «Укрсиббанк» та ОСОБА_3 і ОСОБА_2 в забезпечення зобов`язань ОСОБА_3 по договорам про надання споживчого кредиту №11317547000 від 21.03.2008 року та №11317538000 від 21.03.2008 року. Оригінали вищезазначених договорів зберігаються в справах нотаріуса. Проте, в договорі помилково зазначено дату договору №11317538000 від 21.03.2007 року. Виправити вищезазначену помилку на всіх примірниках договору наразі не вбачається можливим, а в деяких – не вірно. Тому слід вважати вірним «№11317538000 від 21.03.2008 року» (а.с. 137).

Таким чином, відповідач ОСОБА_3 , отримавши кредитні кошти за кредитним договором №11317538000 від 21 березня 2008 року, разом із відповідачем ОСОБА_2 придбали спірний житловий будинок, який за договором іпотеки від 28 березня 2008 року передали в іпотеку, тобто житловий будинок придбаний за рахунок коштів по кредитному договору, забезпечений іпотекою цього житлового будинку.

26 листопада 2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 укладено додаткову угоду №1 до Договору про надання споживчого кредиту №11317538000 від 21.03.2008 року відповідно до якої погоджено, зокрема, строк сплати процентів та тіла кредиту з 01 по 25 число кожного місяця, наступного за тим, за який були нараховані банком такі проценти (а.с.9).

08 грудня 2011 року між Публічним акціонерним товариством «Укрсиббанк» та Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами, згідно якого право вимоги зокрема за кредитним договором №11317538000 від 21.03.2008 року набуло ПАТ «Дельта Банк» (а.с. 94-95).

09 грудня 2019 року між Публічним акціонерним товариством «Дельта Банк» та Акціонерним товариством «Альфа-банк» укладено договір №2098/К про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, відповідно до умов якого банк відступив, а новий кредитор набув право вимоги за договорами, у тому числі кредитним договором №11317538000 від 21.03.2008 року (а.с. 88-93).

Таким чином, позивач Акціонерне товариство «Альфа-банк» є кредитором за кредитним договором №11317538000 від 21 березня 2008 року та іпотекодержателем за договором іпотеки від 28 березня 2008 року.

Позичальник належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, що призвело до виникнення заборгованості.

Зокрема, заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого 2014 року ухваленим по справі №212/2-1146/11 позов задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» заборгованість за кредитним договором №1131753800 від 21.03.2008 року в розмірі 1633805,99 гривень, з яких: 1205759,02 грн – заборгованість за кредитом, 428046,97 грн – заборгованість за відсотками, а також солідарно стягнуто судові витрати в розмірі 1820 гривень, з яких: 1700 гривень – державне мито та 120 гривень – витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи. Рішення суду набрало законної сили.

Водночас, як вбачається із мотивувальної частини вищевказаного судового рішення, а також досліджених судом матеріалів судової справи №212/2-1146/11 розмір заборгованості, який стягнуто солідарно із ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 на користь ПАТ «Дельта Банк», встановлено станом на 12 червня 2012 року.

На підставі вказаного рішення, за заявою представника позивача, Вінницьким міським судом Вінницької області було видано три виконавчі листи.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області у справі №212/2-1146/2012 замінено стягувача – Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» на його правонаступника – Акціонерне товариство «Альфа-Банк» при виконанні заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2014, ухваленого у цивільній справі №212/2-1146/2012 за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Ухвала суду набрала законної сили.

До примусового виконання виконавчі листи видані на підставі заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 11 лютого 2014 року у справі №212/2-1146/11 не пред`являлись, що підтверджується даними Автоматизованої системи виконавчих проваджень.

Відповідно до п. 1.2 договору іпотеки від 28.03.2008 року вартість предмету іпотеки становить 1144562,00 грн.

У разі порушення іпотекодавцями будь-якого зобов`язання за цим договором або боржниками будь-якого зобов`язання, що забезпечено іпотекою за цим договором, іпотекодержатель має право звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 4.1.1).

Як вбачається зі звіту про незалежну оцінку нерухомого майна щодо об`єкта оцінки – житлового будинку, загальною площею 290,20 кв.м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , проведеного Товариством з обмеженою відповідальністю «Незалежна експертна компанія» на замовлення Акціонерного товариства «Альфа Банк», зокрема, із висновку про вартість майна від 10 вересня 2020 року, вартість об`єкта оцінки становить 2286000,00 грн (а.с. 17-31).

Разом з тим, на адресу ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Акціонерним товариством «Альфа-Банк» було направлено вимогу про усунення порушень та вимогу про добровільне виселення вих. №1151 від 20.08.2020 згідно якої банк вимагав від позичальника сплатити заборгованість по кредиту, відсотках за користування кредитом та нараховану неустойку, при цьому повідомив, що у разі невиконання цієї вимоги банк розпочне звернення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок, загальною площею 290,2 кв.м, житловою площею 84,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 13-15), однак вказані вимоги відповідачами не виконано.

З огляду на встановлену вартість предмета іпотеки позивач просив звернути стягнення на предмет іпотеки у сумі еквівалентній 80821,08 доларів США, що складається із заборгованості по процентам і частини тіла кредиту.

За таких обставин, суд вважає, що правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49, 51 ЦК України, а також спеціальними нормами глави 71 ЦК України, Закону України «Про іпотеку».

Згідно зі ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Відповідно до ст. ст. 1049, 1050, 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. При цьому, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави «Позика», якщо інше на встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).

Боржники своєчасно не здійснювали погашення за кредитним договором у строки та на умовах обумовленими сторонами, а відтак банк пред`явив вимогу до відповідачів про дострокове повернення кредиту на підставі ч. 2 ст.1050 ЦК України шляхом пред`явлення позову у цивільній справі №212/2-1146/11.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 11.02.2014 року у справі №212/2-1146/11 було достроково стягнуто заборгованість за кредитним договором №11317538000 від 21 березня 2008 року відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України, а саме 1633805,99 гривень, з яких: 1205759,02 грн – заборгованість за кредитом, 428046,97 грн – заборгованість за відсотками.

Водночас, як вбачається із мотивувальної частини судового рішення, а також досліджених судом матеріалів судової справи №212/2-1146/11 судом при ухваленні вищевказаного рішення взято до уваги розрахунок заборгованості за договором кредиту №11317538000 від 21.03.2008 року, який проведено станом на 12 червня 2012 року.

На даний час дане судове рішення не виконано.

Згідно довідки-розрахунку заборгованості, виданої Акціонерним товариством «Альфа Банк», станом на 04 серпня 2020 року, загальна сума заборгованості за договором кредиту №11317538000 від 21.03.2008 року становить 362216,38 доларів США (10111599,76 грн), що складається з: 93083,07 доларів США (еквівалент 2581798,57 грн) - строкова заборгованість, 57778,24 доларів США (еквівалент 1602566,15 грн) – прострочена заборгованість, 2031,17 доларів США (еквівалент 56337,54 грн) – строкова заборгованість по нарахованих відсотках, 209323,90 доларів США (еквівалент 5805912,35 грн) – прострочена заборгованість по нарахованих відсотках, 64985,15 грн – пеня (а.с.16).

Допустимих та належних доказів погашення вказаної заборгованості відповідачами суду не надано, під сумнів наявність зобов`язань між банком та відповідачем за кредитним і іпотечним договорами не ставили, будь-яких зауважень щодо наданого розрахунку не висловили, його не спростували, альтернативний розрахунок заборгованості суду не надали, будь-яких клопотань (про витребування доказів, про призначення експертизи тощо) не заявляли, правом на відзив на позов не скористалися.

Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу на те, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України.

Суд, у свою чергу, позбавлений права з власної ініціативи збирати докази у цивільних справах відповідно до вимог ч. 2 ст. 13, ч. 7 ст. 81 ЦПК України.

Таким чином, суд вважає доведеним, що відповідачі борг у розмірі 1205759,02 грн – заборгованості за кредитом, 428046,97 грн – заборгованості за відсотками не повернули. Тому відповідно до умов іпотечного договору у позивача виникло право на захист свого порушеного права шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Зокрема, відповідно до ст. 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов`язання.

Згідно зі ст. 589 ЦК України та ст. 20 Закону України «Про заставу» у разі невиконання зобов`язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов`язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв`язку із пред`явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Загальне правило про звернення стягнення на предмет застави (іпотеки) закріплене у статті 590 ЦК України й передбачає можливість такого звернення на підставі рішення суду в примусовому порядку, якщо інше не встановлено договором або законом.

Крім того, правове регулювання звернення стягнення на іпотечне майно передбачено Законом України «Про іпотеку».

За змістом частини першої статті 575 ЦК України та ьстатті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека як різновид застави, предметом якої є нерухоме майно, це вид забезпечення виконання зобов`язання, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, передбаченому цим Законом.

Частиною п`ятою статті 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від виконання зобов`язань (частина четверта статті 631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

У договорі іпотеки від 28 березня 2008 року також передбачена можливість звернення стягнення на предмет іпотеки, зокрема, у разі порушення боржником зобов`язання, що забезпечено за цим договором, іпотекодержатель має право вимагати звернення стягнення на предмет іпотеки (п. 4.1.1. цього Договору).

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі: рішення суду, виконавчого напису нотаріуса, позасудового врегулювання у відповідності до умов цього договору та Закону України «Про іпотеку», з інших, передбачених законодавством України, підстав (п.4.2 Договору іпотеки від 28 березня 2008 року).

Як вказувалось вище, банк скористався правом на дострокове повернення кредиту ще у 2011 році шляхом пред`явлення позову у цивільній справі №212/2-1146/11, а відтак наступне звернення до відповідачів із вимогою у 2020 році як доказ вимоги дострокового виконання зобов`язання суд до уваги не бере. Саме з дня пред`явлення позивачем до суду позову у цивільній справі №212/2-1146/11 у відповідачів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 виник обов`язок достроково виконати вимоги кредитного договору, за невиконання якого мають настати несприятливі наслідки звернення стягнення на предмет іпотеки.

При цьому, наявність самого судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника і припинення іпотеки та не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб, передбачений законодавством.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 травня 2020 року справа № 361/7543/17, провадження № 14-546 цс 19 (п.п. 32, 40).

У даному випадку ОСОБА_1 , ОСОБА_2 свої зобов`язання за кредитним договором та за рішенням суду не виконали.

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку», пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України).

Відтак, зважаючи на те, що строк виконання основного кредитного зобов`язання настав, однак борг не погашено, позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Суд звертає увагу на те, що звернення стягнення на предмет іпотеки не призводить до заміни основного зобов`язання на забезпечувальне, а тому не означає подвійне стягнення боргу з відповідача.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя (ч. 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку»).

Способами задоволення вимог іпотекодержателя під час звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду (стаття 39 Закону) є: 1) реалізація предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів (стаття 41-47 Закону); 2) продаж предмета іпотеки іпотекодержателем будь-якій особі-покупцеві (стаття 38 Закону) (п. 19, 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі №310/11024/15-ц, провадження №14-112 цс19).

У даному випадку позивач просить звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів у порядку ст. 41-47 Закону України «Про іпотеку».

Договір іпотеки, укладений між сторонами, передбачав право іптекодержателя на визначення способу звернення стягнення (п. 4.3 договору іпотеки).

Разом із тим, положення договору не перешкоджають іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки (ч. 2 ст. 36 Закону України «Про іпотеку»).

У п.п. 36, 62 постанови від 29 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі №310/11024/15-ц (провадження №14-112цс19) вказала на те, що наявність у договорі обох позасудових способів звернення стягнення на предмет іпотеки за ч.3 ст.36 Закону, не перешкоджає іпотекодержателю застосувати судовий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом його реалізації на прилюдних торгах.

Звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі рішення суду здійснюється відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку».

Зокрема, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації (у разі необхідності); спосіб реалізації предмета іпотеки; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки (ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку»).

У частині другій статті 39 Закону України «Про іпотеки» встановлено, що у разі визначення судом способу реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів ціна предмета іпотеки у рішенні суду не зазначається та визначається при його примусовому виконанні на рівні, не нижчому за звичайні ціни на такий вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності або незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

За таких обставин, у даному випадку у резолютивній частині рішення суду початкова ціна предмета іпотеки в грошовому вираженні не має визначатися, що відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 21 березня 2018 року (цивільна справа № 235/3619/15-ц, касаційне провадження № 14-11цс18).

З приводу дотримання позивачем вимог ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» суд зазначає, що направлення письмової вимоги про усунення порушення є необхідним у разі наміру банку звернути стягнення на предмет іпотеки у позасудовому порядку.

Однак відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Уточнюючи зміст цього положення закону, у п.п. 40, 63 постанови від 29 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду у справі №310/11024/15-ц (провадження №14-112цс19) прямо зазначила, що визначена у ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» процедура подання вимоги не є перешкодою для реалізації іпотекодержателем права звернутися у будь-який час за захистом його порушених прав до суду з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки у спосіб його реалізації шляхом проведення прилюдних торгів.

Відтак, не отримання відповідачами письмової вимоги про усунення порушень за кредитним договором не має правового значення для звернення стягнення на предмет іпотеки у судовому порядку шляхом його реалізації на прилюдних торгах.

Вимог щодо виселення мешканців з будинку позивач не заявляв.

Відомостей про проживання неповнолітніх дітей у спірному будинку суду не надано.

Водночас, Цивільний кодекс України і Закон України «Про іпотеку» не містять норм, які б обмежували право членів сім`ї власника на користування житлом у разі передачі його в іпотеку. Тому можливе проживання дітей в будинку не є підставою для відмови в позові про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Договір іпотеки у судовому порядку не визнано недійсним, рішення суду про стягнення заборгованості не виконано боржником.

Таким чином, відповідно до ст. 16 ЦК України порушені права кредитора підлягають судовому захисту, а тому вимога банку про звернення стягнення на предмет іпотеки підлягає задоволенню у обраний ним спосіб.

Крім цього, 7 червня 2014 року набув чинності Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», згідно з пунктом 1 якого не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно зі статтею 4 Закону України «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно зі статтею 5 Закону України «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об`єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Мораторій є відстроченням виконання зобов`язання, а не звільненням від його виконання. Відтак мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, установлений Законом, не передбачає втрати кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов`язань за договором, а лише тимчасово забороняє примусово стягувати (відчужувати без згоди власника) цей предмет іпотеки (застави).

Крім того, згідно з пунктом 4 Закону № 1304-VII протягом його дії інші закони України з питань майнового забезпечення кредитів діють з урахуванням його норм.

Вказаний закон є правовою підставою, що не дає змоги органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки та провадять конкретні виконавчі дії, вживати заходи, спрямовані на примусове виконання таких рішень стосовно окремої категорії боржників чи іпотекодавців, які підпадають під дію положень цього Закону на період його чинності.

Рішення ж суду в частині звернення стягнення на предмет іпотеки на час дії Закону не підлягає виконанню.

Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 726/1538/16-ц (провадження № 14-111цс19).

Таким чином, саме виконання даного судового рішення залежить від чинності в часі Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що не впливає згідно з наданими Великою Палатою Верховного Суду орієнтирами на вирішення суті спору задоволення чи відмови у задоволенні позову.

Адже та обставина, що Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» запроваджено мораторій на стягнення майна, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті, не є підставою для відмови у задоволенні вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 183/685/17 (провадження № 61-6227св19).

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів, наявних в справі, у їх сукупності, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності цивільного судочинства, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову у повному обсязі.

При цьому, суд звертає увагу сторін на положення ч. 1 ст. 41 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якого боржник вправі до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов`язанням чи ту її частину, виконання якої прострочено, разом з відшкодуванням будь-яких витрат та збитків, завданих іпотекодержателю, включаючи судові витрати, витрати на оплату винагороди залученим експертам (оцінювачам, юристам), витрати на підготовку до проведення прилюдних торгів тощо. Таке виконання є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки на прилюдних торгах. Умови договорів, що обмежують це право боржника, є недійсними.

Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України з кожного з відповідачів на користь позивача підлягає стягненню по 17145, 00 грн судового збору, який було сплачено позивачем при подачі позову до суду.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 1, 3, 17, 33, 39, 41 Закону України «Про іпотеку», ст.ст. 257, 258, 264, 266, 258, 526, 589, 590, 629, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст.4,5,10,12,13,76-82,89,141, 211,263-265, 354 ЦПК України, суд -

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити.

Звернути стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок, загальною площею 290,2 кв.м, житловою площею 84,7 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , у рахунок погашення заборгованості, яка виникла за кредитним договором №11317538000 від 21.03.2008 року, укладеним між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 , у сумі 80821,08 доларів США, що складається з: 53556,08 доларів США – проценти станом на 12.06.2012 року та 27265,00 доларів США – частина тіла кредиту, на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України ««Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна, під час проведення виконавчих дій.

Стягнути з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк» по 17145, 00 грн (сімнадцять тисяч сто сорок п`ять гривень) судового збору з кожного.

Заочне рішення суду набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте Вінницьким міським судом Вінницької області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржене позивачем в апеляційному порядку до Вінницького апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо позивачу повне рішення не було вручено у день його складення, він має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Учасники справи:

позивач: Акціонерне товариство «Альфа-Банк», код ЄДРПОУ 23494714, місцезнаходження: вул. Велика Васильківська, буд. 100, м. Київ, 03150;

відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя Шаміна Юлія Анатоліївна