Рішення № 102008887, 20.12.2021, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

20.12.2021Справа № 910/13862/21За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово- фінансова компанія "ТЕХНОПОЛЮС"

до Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії "ЕНЕРГОАТОМ"

про стягнення 402411,83 грн

Суддя Сташків Р.Б.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передано указану позовну заяву про стягнення з Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії "ЕНЕРГОАТОМ" (далі - відповідач) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово Фінансова Компанія "ТЕХНОПОЛЮС" (далі - позивач) боргу та санкцій за договором постачання товару №53-123-01-20-06041 від 09.01.2020, разом у сумі, що дорівнює вказаній вище ціні позову, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань вчасно та повністю оплатити поставлений йому товар. Зокрема, позивач просить стягнути з відповідача 340080 грн. основного боргу, 17004 грн штрафу, 33295,89 грн інфляційних втрат та 12031,94 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.09.2021 відкрито провадження у справі №910/13862/21 за вказаними позовними вимогами, розгляд справи здійснюється за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

У відзиві на позовну заяву відповідач визнав наявність основної суми заборгованості за договором поставки №53-123-01-20-06041 від 09.01.2020, однак у прохальній частині відзиву відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, мотивуючи тим, що позовні вимоги ТОВ "Промислово-фінансова компанія" є необгрунтованими.

Відповідач не погодився із наведеним позивачем розрахунком штрафу, інфляційних втрат, 3% річних за прострочення оплати вищевказаного боргу, зазначивши при цьому, що позивачем неправильно визначені строки оплати товару, і відповідно помилково здійснені нарахування штрафних санкцій.

Позивачем відповіді на відзив подано не було.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази та оцінивши їх в сукупності, суд

ВСТАНОВИВ:

09.01.2020 між позивачем як постачальником та відповідачем як покупцем було укладено Договір на постачання товару №53-123-01-20-06041 від 09.01.2020 та Специфікацію, яка є додатком №1 до договору (далі - Договір).

На виконання умов Договору позивачем було поставлено відповідачу електродвигуни, узгоджені сторонами у Специфікації і зазначені у видатковій накладній №РН-0000001 від 08.04.2020 у сумі 340080 грн.

Згідно з пунктом 2.2 Договору оплата відбувається протягом 45 робочих днів після постачання товару згідно Специфікації №1 та виконання постачальником умов пункту 3.2, 5.1 Договору. Пеня за несвоєчасну оплату не нараховується.

Позивачем свої обов`язки з поставки товару за Договором було виконано у повному обсязі, що відповідачем не заперечується.

У зв`язку із невиконанням відповідачем свого обов`язку оплатити поставлений йому позивачем товар у встановлені п. 2.2 Договору строки, останній звернувся до суду із відповідним позовом.

Вказані обставини підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями вищевказаного Договору, Специфікації (додаток №1 до Договору), видатковою накладною та поясненнями сторін.

Згідно зі статтями 525, 526, 530 ЦК України, статтею 193 ГК України зобов`язання мають виконуватися належним чином та у встановлений строк відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається.

Факт наявності у відповідача заборгованості за Договором у сумі 340080,00 грн. позивачем належним чином доведено, документально підтверджено і відповідачем не спростовано.

Доказів оплати вищевказаної суми боргу матеріали справи не містять, а відтак, позовна вимога про стягнення з відповідача 340080 грн. боргу є законною та обґрунтованою, а тому підлягає задоволенню у повному обсязі.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов`язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом частини 2 статті 625 ЦК України нарахування на суму боргу трьох процентів річних входить до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

За прострочення строків оплати поставленої продукції, позивач на підставі частини 2 статті 625 ЦК України нарахував відповідачу за період з 15.06.2020 до 19.08.2021 3% річних у сумі 12031,94 грн та за період з 15.06.2020 до 31.07.2021 суму інфляційних втрат у розмірі 33295,89 грн.

Однак, при перевірці розрахунків фінансових санкцій судом встановлено, що позивач помилково починає рахувати період прострочення з 15.06.2020 враховуючи наступне.

У пункті 3.3 Договору вказано, що датою постачання товару є дата отримання товару на складі вантажоодержувача з відміткою в накладній на відвантаження товару.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем було отримано товар 08.04.202, що підтверджується видатковою накладною № №РН-0000001 від 08.04.2020.

Відповідно до ч. 1 ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок, про що вказано у ст. 253 ЦК України.

Враховуючи положення статті 253 ЦК України, правомірним є нарахування 3% річних з 17.06.2020 (перший день прострочення) до 19.08.2021 (дата по яку проводить нарахування позивач), а інфляційних втрат за період з 17.06.2020 до 31.07.2021.

У зв`язку з чим, суд здійснив власний перерахунок заявлених до стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, відповідно до якого стягненню з відповідача підлягає 11976,19 грн 3% річних та 32550,63 грн інфляційних втрат, а в решті заявлених сум суд відмовляє.

Щодо нарахування позивачем 5% штрафу у сумі 17004 грн, то суд відхиляє обґрунтування позивача, наведені у позові щодо наявності підстав для застосування до відповідача відповідальності у вигляді штрафу, встановленого п. 66 Положення про поставки продукції виробничо-технічного призначення, Положення про поставку товарів народного споживання, затвердженого Радою Міністрів СРСР 25.07.1988 № 888, так як питання про відповідальність та відносини щодо договору поставки врегульовані Господарським кодексом України.

Також, судом було встановлено, що у договорі сторони не зазначили, що на правовідносини сторін поширюється дія Положення про постачання продукції виробничо-технічного призначення, затверджене постановою Ради Міністрів СРСР від 25.07.1988 №888, а вказане Положення не є законом у розумінні статті 231 ГК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Північного апеляційного господарського суду по справі №910/17184/20 від 29.06.2021.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до відповідача заявленого до стягнення штрафу за непоставку товару в розмірі 17004 грн, а тому суд відмовляє у задоволенні позову в частині цієї вимоги.

У зв`язку із частковим задоволенням позову, понесені позивачем витрати по оплаті судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 86, 129, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, статтями 232, 233, 237, 238, 240 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства Національної атомної енергогенеруючої компанії "ЕНЕРГОАТОМ" (вул. Назарівська, 3, м. Київ, 01032, ідентифікаційний код 24584661) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промислово-фінансова компанія "ТЕХНОПОЛЮС" (бульвар Лесі Українки, 5-А, м. Київ, 01133, ідентифікаційний код 31305025) 340080 (триста сорок тисяч вісімдесят) грн боргу, 11976 (одинадцять тисяч дев`ятсот сімдесят шість) грн 19 коп., 3% річних, 32550 (тридцять дві тисячі п`ятсот п`ятдесят) грн 63 коп. інфляційних втрат та 5769 (п`ять тисяч сімсот шістдесят дев`ять) грн 12 коп. судового збору.

У решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Суддя Сташків Р.Б.