Рішення № 102008778, 14.12.2021, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 34/177/21

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14.12.2021 Справа № 908/2932/21

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Науменка А.О., при секретареві судового засідання Балицькій Ю.І., розглянувши матеріали справи № 908/2932/21

за позовом: Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035)

до відповідача: Товариства з додатковою відповідальністю “Автопарк”, ідентифікаційний код юридичної особи 00184939 (вул. Хортицьке шосе, 3, м. Запоріжжя, 69123)

про стягнення 23 056 грн 05 коп.

За участю уповноважених представників сторін:

від позивача: Зінченко О.М., довіреність № 265 від 13.09.2021; паспорт НОМЕР_1 ;

від відповідача: Бичківський О.О., посвідчення адвоката ЗП001905 від 04.12.2018, ордер серія АР № 1071101 від 23.11.2021

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Публічне акціонерне товариство “Запоріжжяобленерго” з позовною заявою № 33-33/431 від 06.10.2021 про стягнення з Товариства з додатковою відповідальністю “Автопарк” 23056 грн 05 коп., з яких: 14 915 грн 60 коп. – пені за період з 12.05.2021 по 30.09.2021; 5 271 грн. 55 коп. – інфляційних нарахувань за період з 01.04.2021 по 31.08.2021; 2 868 грн 90 коп. – 3% річних за період з 12.05.2021 по 30.09.2021, а також 2270 грн 00 коп. судового збору.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.10.2021 справу № 908/2932/21 передано для розгляду судді Науменку А.О.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 12.10.2021 по справі № 908/2932/21 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суд роз`яснив заявникові, що в разі не усунення всіх недоліків у встановлений судом строк, заява вважається неподаною і повертається позивачеві на підставі п. 4 ст. 174 ГПК України.

Ухвалу отримано позивачем 18.10.2021.

23.10.2021 позивачем подано до суду заяву про усунення недоліків.

Позивачем виправлено недоліки позовної заяви своєчасно.

Відповідно до ч. 3 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 23.10.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у господарській справі № 908/2932/21 за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 11.11.2021 о 10 год. 40 хв.

08.11.2021 до суду від відповідача у справі надійшов відзив на позовну заяву та заяву про застосування строку позовної давності.

В судовому засіданні 11.11.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд”.

Суд відкрив засідання. Перевірив явку представників сторін. Представник відповідача в судове засідання не з`явився. Відводів складу суду не заявлено. Права та обов`язки представникові позивача відомі та зрозумілі.

Суд оголосив про надходження відзиву та заяви про застосування строку позовної давності.

Представник позивача зазначив про неотримання на даний час вказаних документів.

Судом прийнято до розгляду відзив на позовну заяву та заяву про застосування строку позовної давності, а також долучено до матеріалів справи заяву позивача з наданням електронної адреси позивача для отримання процесуальних документів у даній справі.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 216 ГПК України, якщо спір, розгляд якого по суті розпочато, не може бути вирішено в даному судовому засіданні, судом може бути оголошено перерву в межах встановлених цим Кодексом строків розгляду справи, тривалість якої визначається відповідно до обставин, що її викликали, з наступною вказівкою про це в рішенні.

За наслідками судового засідання суд оголосив перерву в судовому засіданні, в межах строку розгляду справи - до 23.11.2021 о 10 год. 20 хв.

15.11.2021 від позивача на адресу суду надійшла відповідь на відзив.

19.11.2021 від позивача на адресу суду надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження та про збільшення розміру позовних вимог.

В судовому засіданні 23.11.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд”.

Суд продовжив судове засідання з розгляду справи № 908/2932/21. Перевірив явку представників сторін. Суд оголосив про надходження вказаних документів від позивача. Суд запитав думку представника відповідача щодо вказаних клопотань. Представник відповідача пояснив, що не отримував вказаних документів. Сума заборгованості є дуже значною для підприємства відповідача. Залишив вирішення клопотань на розсуд суду. Вказані документи прийнято судом до розгляду та приєднано до матеріалів справи. На даний час суд не вбачає підстав для розгляду справи за правилами загального провадження. Представник позивача позовні вимоги підтримала з підстав викладених у позові з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог. Представник відповідача підтримав правову позицію, викладену у відзиві на позовну заяву. Також, підтримав заяву про застосування строків позовної давності. Суд запитав думку представника позивача щодо заяви про застосування строків позовної давності. Представник позивача заперечила проти вказаної заяви.

За наслідками судового засідання суд оголосив перерву в судовому засіданні до 02.12.2021 о 12 год. 20 хв.

26.11.2021 від позивача на адресу суду надійшли пояснення щодо черговості зарахування платежів відповідача.

02.12.2021 від відповідача надійшли заперечення.

В судовому засіданні 02.12.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд”.

Суд продовжив судове засідання з розгляду справи № 908/2932/21. Перевірив явку представників сторін. Суд оголосив про надходження вказаних документів, які прийнято судом до розгляду.

За наслідками судового засідання суд оголосив перерву в судовому засіданні до 14.12.2021 об 11 год. 20 хв. без ухвали

В судовому засіданні 14.12.2021 здійснювалось фіксування судового процесу за допомогою комплексу “Акорд”.

Представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог. Суду надано пояснення: 01.04.2011 Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» та Товариством з додатковою відповідальністю «Автопарк» укладено договір на постачання електричною енергією № 17. Потім між сторонами було укладено договір реструктуризації №28, предметом зазначеного договору є умови і порядок сплати споживачем оператору системи розподілу електричної енергії заборгованості, що виникла на підставі Договору про надання послуг розподілу електричної енергії від 01.01.2019, укладеного між оператором системи розподілу та споживачем, який продовжує дію договору про постачання електричної енергії №17 від 01.04.2011 за активну електричну енергію, яка була спожита за період з травня 2018 по грудень 2018 в розмірі 373 199,39 грн. та за надані послуги з розподілу електричної енергії за період з лютого 2019 по вересень 2019 у розмірі 46 020,00 грн. Разом сума заборгованості складає 419 220,00 грн. Відповідач порушив строки сплати заборгованості у зв`язку із чим позивачем нараховано відповідачу пеню у розмірі 20 660,81 грн., 3 % річних у розмірі 3 875,75 грн. та втрати від інфляції у розмірі 10 558,98 грн.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Суду надано пояснення: відповідачем здійснювались часткові оплати заборгованості. Часткові оплати повинні бути зараховуватись позивачем у порядку ст. 534 ЦК України. Суду надано контррозрахунок позовних вимог. Також, представник відповідача просив застосувати строк позовної давності до вимог щодо стягнення пені, та зменшити суму пені у зв`язку із тяжким матеріальним становищем.

14.12.2021 судом прийнято рішення, оголошено його вступну та резолютивну частину.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2011 Публічним акціонерним товариством «Запоріжжяобленерго» (далі - позивач, товариство, споживач) та Товариством з додатковою відповідальністю «Автопарк» (далі - відповідач, ТДВ “Автопарк”) укладено договір на постачання електричною енергією № 17 з подальшими змінами та доповненнями (далі - договір № 17).

З 01.01.2019 Публічне акціонерне товариство «Запоріжжяобленерго» здійснює провадження господарської діяльності з розподілу електричної енергії на території Запорізької області на підставі отриманої ліцензії, що видана на підставі постанови НКРЕКП від 13.11.2018 №1415. Тобто, з 01.01.2019 позивач є оператором системи розподілу та надає послугу з розподілу.

Відповідно до розділу 1 договору № 17 постачальник електричної енергії продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача з приєднаною потужністю, зазначеною у додатку № 1 “Обсяги постачання електричної енергії споживачу”, а споживач оплачує постачальнику електричної енергії вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього Договору.

Абзацем 2 п. 6 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» визначено, що після укладання договору про надання послуг з розподілу електричної енергії договори про постачання електричної енергії продовжують свою дію в частині регулювання відносин щодо заборгованості за цими договорами з відповідними правами та обов`язками, пов`язаними з такою заборгованістю.

Згідно з п. 2.3.4 договору № 17 споживач зобов`язаний оплачувати постачальнику електричної енергії вартість електричної енергії згідно з умовами додатка № 4 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію".

Пунктом 10 Додатку № 4 до договору № 17 “Порядок розрахунків за активну електричну енергію'' встановлено, що споживач зобов`язаний у термін, що не перевищує 5 операційних днів з дня отримання рахунка або платіжної вимоги — доручення, здійснити оплату рахунка або платіжної вимоги-доручення, що направляється йому постачальником електричної енергії.

Датою отримання рахунка або платіжної вимоги-доручення вважається:

- у випадку вручення рахунка або платіжної вимоги-доручення уповноваженому представнику споживача під розпис в журналі, дата зазначена у журналі:

- при направленні нарочним — дата вручення споживачу.

Згідно з п. 4.2.1. договору № 17 за недотримання термінів сплати рахунків або платіжних вимог-доручень за активну електроенергію (п. 10 додатка № 4 «Порядок розрахунків за активну електричне енергію»). Споживач сплачує постачальнику електричної енергії пеню за весь період часу, протягом якого не виконане зобов`язання по сплаті, в розмірі 0,5 % від суми платежу за кожний день прострочення (але не більш подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період нарахування пені) по день фактичної оплати.

Відповідач не виконав належним чином договірні зобов`язання щодо оплати спожитої активної електричної енергії за серпень - грудень 2018 року, що підтверджується наступним.

В серпні 2018 відповідачем, відповідно до наданого акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, спожито електроенергії 16984 кВт/год. Згідно з умовами договору № 17 відповідачу було виставлено рахунок №17/8а від 31.08.2018 за електроенергію спожиту у серпні 2018 з кінцевим терміном оплаті 11.09.2018 на суму 43 014,7 грн. (з ПДВ), який сплачено частково: 24.02.2021 на суму 2 094, 22 грн.; на суму 29 899, 54 грн.; на суму 5 000 грн.

Таким чином, заборгованість по рахунку № 17/8а складає 6 020, 94 грн.

Рахунок було отримано нарочно представником відповідача, на підставі довіреності від 04.01.2018 Акчуріним А.Я. 04.09.2018, що підтверджується записом в журналі.

В вересні 2018 відповідачем, відповідно до наданого акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, спожито електроенергії 15790 кВт/год. Рахунок №17/9а від 30.09.2018 за електроенергію спожиту у вересні 2018 з кінцевим терміном оплати 11.10.2018 на суму 39 990,70 грн. (з ПДВ); який сплачено частково: 28.09.2018 на суму 400,00 грн.

Рахунок було отримано нарочно представником відповідача, на підставі довіреності від 04.01.2018 Акчуріним А.Я. 04.10.2018, що підтверджується записом в журналі.

Таким чином, заборгованість по рахунку № 17/9а складає 39 590,70 грн.

В жовтні 2018 відповідачем, відповідно до наданого акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, спожито електроенергії 23060 кВт/год. Рахунок №17/10а від 31.10.2018 за електроенергію спожиту у жовтні 2018 з кінцевим терміном оплати 09.11.2018 на суму 59 311,06 грн. (з ПДВ), який сплачено не було.

Рахунок було отримано нарочно представником відповідача, на підставі довіреності від 04.01.2018 Акчуріним А.Я. 02.11.2018, що підтверджується записом в журналі.

В листопаді 2018 відповідачем, відповідно до наданого акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, спожито електроенергії 42409 кВт/год. Рахунок №17/11а від 30.11.2018 за електроенергію спожиту у листопаді 2018 з кінцевим терміном оплати 11.12.2018 на суму 109 077,30 грн. (з ПДВ), який сплачено не було.

Рахунок було отримано нарочно представником відповідача, на підставі довіреності від 04.01.2018 Акчуріним А.Я. 04.12.2018, що підтверджується записом в журналі.

В грудні 2018 відповідачем, відповідно до наданого акту про спожиту протягом розрахункового періоду активну електричну енергію, спожито електроенергії 57205 кВт/год. Рахунок №17/12а від 31.12.2018 за електроенергію спожиту у грудні 2018 з кінцевим терміном оплати 11.01.2019 на суму 147133,09 грн. (з ПДВ).

Рахунок було отримано нарочно представником відповідача, на підставі довіреності від 04.01.2018 Акчуріним А.Я. 03.01.2019, що підтверджується записом в журналі.

Рахунок №17/12 а від 31.12.2018 сплачено частково з простроченням терміну оплати, а саме: 18.01.2019 на суму 81 133,09 грн.; 28.01.2019 на суму 22 000,00 грн.; 28.01.2019 на суму 10 000, 00 грн.; 30.01.2019 на суму 3000,00 грн.

Таким чином, заборгованість по рахунку 17/12а становить 31 000,00 грн.

Відповідач звернувся до позивача з проханням укласти договір реструктуризації.

21.11.2019 ПАТ “Запоріжжяобленерго” та Товариством та ТДВ “Автопарк” укладено договір реструктуризації № 28 (далі — договір реструктуризації).

Згідно з п. 1.1. договору реструктуризації №28, предметом зазначеного договору є умови і порядок сплати споживачем оператору системи розподілу електричної енергії заборгованості, що виникла на підставі Договору про надання послуг розподілу електричної енергії від 01.01.2019, укладеного між оператором системи розподілу та споживачем, який продовжує дію договору про постачання електричної енергії №17 від 01.04.2011 за активну електричну енергію, яка була спожита за період з травня 2018 по грудень 2018 в розмірі 373 199,39 грн. та за надані послуги з розподілу електричної енергії за період з лютого 2019 по вересень 2019 у розмірі 46 020,00 грн. Разом сума заборгованості складає 419 220,00 грн.

Відповідно до п. 1.2. договору реструктуризації, відповідач виражає вільне волевиявлення щодо сплати заборгованості.

Отже, підписавши даний договір Відповідач вчинив дію, що свідчить про визнання ним заборгованості, зокрема, за спожиту активну електричну енергію, за вищезазначений період.

Пунктом 1.3. договору реструктуризації встановлено, що оператор системи розподілу електричної енергії надає розстрочку споживачу в погашенні, а споживач зобов`язується сплатити заборгованість за спожиту активну електричну енергію у розмірі 373 199,39 грн., за надані послуги з розподілу електричної енергії у розмірі 46020,62 грн., самостійно на рахунок оператора системи розподілу електричної енергії, зазначеного в розділі 5 даного Договору, відповідно до Графіку погашення заборгованості (далі - ГПЗ) до 25 числа кожного місяця починаючи з січня по грудень 2020. Строки виконання зобов`язань встановлюються даним договором.

Відповідно п. 1.4 договору реструктуризації передбачено що, строки позовної давності збільшуються за домовленістю сторін та установлюються в 5 (п`ять) років.

Згідно пункту 2.2 договору реструктуризації, споживач зобов`язаний своєчасно вносити платежі згідно з графіком та зазначити призначення платежу та своєчасно сплачувати поточні платежі за основним договором.

Сторони несуть відповідальність згідно з діючим законодавством України за невиконання або неналежне виконання зобов`язань відповідно до умов даного договору (п. 3.1. договору реструктуризації).

У разі несвоєчасного виконання зобов`язань споживачем по даному договору, останній сплачує постачальнику електричної енергії пеню у розмірі 0,5% від суми несвоєчасного виконання грошового зобов`язання, але не більше подвійної облікової ставки НБУ за кожен день прострочення виконання. Пеня нараховується по день фактичного виконання простроченого грошового зобов`язання (п. 3.3. договору реструктуризації).

Відповідно до пункту 4.2. договору реструктуризації № 28, сторони погодили те, що укладання цього договору (перенесення термінів оплати) не звільняє споживача від сплати нарахованих штрафних санкцій та інших нарахувань, здійснених у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України та умов договору про постачання електричної енергії, за несвоєчасну оплату електричної енергії.

Рішенням Господарського суду Запорізької області № 908/598/21 від 19.07.2021 позов Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго” до Товариства з додатковою відповідальністю “Автопарк” задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю “Автопарк”, (69123, м. Запоріжжя, вул. Хортицьке шосе, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 00184939) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, (69035, м. Запоріжжя, вул. Сталеварів, буд. 14, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926) 245 000 (двісті сорок п`ять тисяч) грн. 00 коп. основного боргу за спожиту електроенергію, 14 114 (чотирнадцять тисяч) грн. 98 коп. пені, 26 511 (двадцять шість тисяч п`ятсот одинадцять) грн. 41 коп. 15 % річних, 15 188 (п`ятнадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 33 коп. інфляційних втрат і 2687 (дві тисячі шістсот вісімдесят сім) грн. 61 коп. судового збору.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В частині позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 5000, 00 грн. провадження у справі № 908/598/21 закрито.

Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 09.11.2021 № 908/598/21 рішення господарського суду Запорізької області від 19.07.2021 у справі № 908/598/21 залишено без змін.

У зв`язку з несплатою вартості спожитої електроенергії відповідачу було нараховано пеню за період з 12.05.2021 по 19.11.2021 у розмірі 20 660, 81 грн. Також, за період з 12.05.2021 по 19.11.2021 нараховано 3% річних в розмірі 3 875,75 грн.; інфляційні нарахування за період з 01.04.2021 по 31.10.2021 в розмірі 10 558,98 грн. Таким чином, загальна заборгованість відповідача складає 35 095,54 грн.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

За змістом ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 714 ЦК України та ст. 275 ГК України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Споживачі електричної енергії зобов`язані користуватися електричною енергією виключно на підставі договору та сплачувати обсяги електроенергії, а також здійснювати інші платежі відповідно до умов договору.

Частиною 1 статті 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов`язання встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Глава 50 ЦК України передбачає підстави та умови припинення зобов`язання, зокрема, статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Строки погашення заборгованості за електричну енергію сторонами погоджені та встановлені в договорі реструктуризації.

Отже, зобов`язання відповідача оплатити спожиту за спірний період активну електричну енергії за договором не припинено.

Приписами статті 526 ЦК України та частини 1 ст. 193 ГК України унормовано, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як зазначив представник позивача у поясненнях всього за період з 21.11.2019 по 19.11.2021 відповідачем здійснено наступні платежі: 24.01.2020 на суму 31 099,95 грн., 27.02.2020 на суму 31 099,95 грн., 24.02.2021 на суму 31 099,95 грн., 31.03.2021 на суму 29 899,54 грн.. 03.06.2021 на суму 5 000,00 грн. Зазначені платежі позивачем зараховано відповідно до графіку реструктуризації:

Платіжним дорученням № 48 від 24.01.2020 на рахунок позивача надійшли кошти від відповідача у сумі 31 099, 95 грн., які у відповідності до графіку реструктуризації зараховано частково в травень та червень 2018 року за спожиту активну електричну енергію по договору про постачання електричної енергії № 17.

Платіжним дорученням № 124 від 27.02.2020 на рахунок позивача надійшли кошти від відповідача у сумі 31 099, 95 грн., яку у відповідності до графіку реструктуризації зараховано частково в червень і липень 2018 року за спожиту активну електричну енергію по договору про постачання електричної енергії № 17.

Платіжним дорученням № 1407 від 24.02.2021 на рахунок позивача надійшли кошти від відповідача у сумі 31 099, 95 грн., яку у відповідності до графіку реструктуризації зараховано частково в липень 2018 року у розмірі 29 005, 73 грн. та в серпень 2018 у розмірі 2 094, 22 грн. за спожиту активну електричну енергію по договору про постачання електричної енергії № 17.

Платіжним дорученням № 1515 від 31.03.2021 на рахунок позивача надійшли кошти від відповідача у сумі 29 899, 54 грн., яку у відповідності до графіку реструктуризації зараховано частково в серпень 2018 року за спожиту активну електричну енергію по договору про постачання електричної енергії № 17.

Платіжним дорученням № 1702 від 03.06.2021 на рахунок позивача надійшли кошти від відповідача у сумі 5 000, 00 грн., яку у відповідності до графіку реструктуризації зараховано частково в серпень 2018 року за спожиту активну електричну енергію по договору про постачання електричної енергії № 17.

Згідно із графіком реструктуризації, останній платіж, який відповідач повинен був сплатити на сплату боргу за спожиту електричну енергію, повинен бути здійснений до 25.12.2020.

Тобто, відповідачем порушено умови щодо внесення платежів згідно із графіком реструктуризації.

За змістом положень частини 1 статті 526 ЦК зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (стаття 530 ЦК).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК).

Згідно з положеннями статті 611 ЦК у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 ЦК України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц та від 16.05.2018 у справі № 686/21962/15-ц.

Правові наслідки порушення грошових зобов`язань передбачені приписами ст.625 ЦК України. Боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні нарахування на суму боргу та сплата 3% річних, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та, відповідно, отримання від боржника компенсації за користування ним коштами, які належали до сплати кредиторові.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Зазначені правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.

Правова природа 3% річних, інфляційних втрат є такою, що вони можуть нараховуватись саме на суму основного боргу.

Позивачем за період з 12.05.2021 по 19.11.2021 нараховано 3% річних в розмірі 3 875,75 грн.; інфляційні нарахування за період з 01.04.2021 по 31.10.2021 в розмірі 10 558,98 грн.

Судом перевірено розрахунки позивача. Згідно із розрахунком суду стягненню з відповідача підлягають 3 % річних у розмірі 3 875,72 грн. та втрати від інфляції у розмірі 10 558,90 грн.

Також, відповідачу було нараховано пеню за період з 12.05.2021 по 19.11.2021 у розмірі 20 660, 81 грн.

У відповідності до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Судом перевірено розрахунки позивача. Згідно із розрахунком суду стягненню з відповідача підлягає пеня у розмірі 20 660,65 грн.

Щодо клопотання відповідача про застосування строку позовної давності до вимог щодо стягнення пені суд зазначає, що ст. 258 ЦК України встановлено, що до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік.

Якщо відповідно до чинного законодавства або договору неустойка (пеня) підлягає стягненню за кожний день прострочення виконання зобов`язання, позовну давність необхідно обчислювати щодо кожного дня окремо за попередній рік до дня подання позову, якщо інший період не встановлено законом або угодою сторін.

Частинами 3 і 4 статті 267 ЦК України встановлено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до п. 1.4. договору реструктуризації строки позовної давності збільшуються за домовленістю сторін та установлюються в п`ять років.

Таким чином, строки позовної давності за спірними вимогами не сплили.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру пені.

Клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки (пені) мотивоване скрутним матеріальним становищем підприємства у зв`язку із епідеміологічною обстановкою.

Суд враховує положення статті 233 ГК України, згідно яких у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Системний аналіз приписів статей 551 ЦК України, 233 ГК України свідчить, що право суду зменшити заявлені до стягнення суми штрафних санкцій пов`язано з наявністю виняткових обставин, встановлення яких вимагає надання господарським судом оцінки поданим учасниками справи доказам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій.

Отже, вирішуючи питання про зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки порівняно з розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим з огляду на інтереси сторін, які заслуговують на увагу, ступінь виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначність прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідність розміру пені наслідкам порушення, негайне добровільне усунення винною стороною порушення та його наслідків та ін. При цьому обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Оцінюючи доводи відповідача, наведені в обґрунтування підстав зменшення суми пені, суд не приймає до уваги посилання останнього на скрутне фінансове становище, адже скрутне фінансове становище не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 ГК України та не є підставою для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню, та не є доказом винятковості такого випадку.

Суд враховує, що платежі за договором реструктуризації боргу здійснені з порушенням строків. Відповідачем не надано належних доказів в обґрунтування вимоги про зменшення пені, які б свідчили про скрутне матеріальне становище (фінансова звітність тощо). При цьому суд бере до уваги, що позивач та відповідач є господарюючими суб`єктами та несуть відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем винятковості обставин, наведених в обґрунтування клопотання про зменшення розміру пені, з огляду на що відповідне клопотання задоволенню не підлягає.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю “Автопарк”, ідентифікаційний код юридичної особи 00184939 (вул. Хортицьке шосе, 3, м. Запоріжжя, 69123) на користь Публічного акціонерного товариства “Запоріжжяобленерго”, ідентифікаційний код юридичної особи 00130926 (вул. Сталеварів, 14, м. Запоріжжя, 69035) пеню у розмірі 20 660 (двадцять тисяч шістсот шістдесят) грн. 65 коп., 3 % річних у розмірі 3 875 (три тисячі вісімсот сімдесят п`ять) грн. 72 коп., втрати від інфляції у розмірі 10 558 (десять тисяч п`ятсот п`ятдесят вісім) грн. 90 коп., судовий збір у розмірі 2 269 (дві тисячі двісті шістдесят дев`ять) грн. 98 коп.

3. В частині стягнення пені у розмірі 0 (нуль) грн. 16 коп., 3 % річних у розмірі 0 (нуль) 03 коп., втрат від інфляції у розмірі 0 (нуль) грн. 08 коп., судового збору у розмірі 0 (нуль) грн. 02 коп. відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено та підписано 20.12.2021.

Суддя А.О. Науменко