Рішення № 102008514, 06.12.2021, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,

гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ: 03499901, UA628999980313141206083020002

_________________

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

06.12.2021 Справа №905/1625/21

Господарський суд Донецької області у складі судді Устимової А.М.,

за участю секретаря судового засідання Вовк М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго»

до відповідача: Донбаської державної машинобудівної академії

про: стягнення основної заборгованості в розмірі 763022,16грн, пені у розмірі 37084,96грн, 3% річних у розмірі 7337,56грн, інфляційних втрат в розмірі 11465,17грн,

за участю уповноважених представників сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст і підстави позовних вимог

26.08.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (далі - ТОВ «Краматорськтеплоенерго») через канцелярію суду звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом до Донбаської державної машинобудівної академії (далі - Академія) про стягнення основної заборгованості в розмірі 763022,16грн, пені у розмірі 37084,96грн, 3% річних у розмірі 7337,56грн, інфляційних втрат в розмірі 11465,17грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем своїх грошових зобов`язань за договором від 04.02.2021 №2188 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти в частині оплати поставленої теплової енергії, у зв`язку з чим у останнього виникла заборгованість в розмірі 763022,16грн, що стало підставою для нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Процедура провадження у справі у господарському суді

Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.8.2021 для розгляду даної справи визначена суддя Устимова А.М.

Ухвалою Господарського суду Донецької області від 13.09.2021 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1625/21, справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання у справі призначено на 05.10.2021.

Ухвалою суду від 05.10.2021 відкладено підготовче засідання на 20.10.2021.

Ухвалою суду від 20.10.2021 відкладено підготовче засідання на 04.11.2021.

Ухвалою суду від 04.11.2021 закрито підготовче провадження у справі №905/1625/21 та призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 23.11.2021.

Ухвалою суду від 23.11.2021 оголошено перерву в судовому засіданні до 06.12.2021 року до 11:40 год.

26.11.2021 шляхом направлення поштового відправлення відповідач надав до суду клопотання від 25.11.2021 про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення від 23.11.2021 №2178 на підтвердження погашення ним основної заборгованості.

01.12.2021 через канцелярію суду від позивача надійшла заява, за змістом якої останній підтвердив факт сплати відповідачем суми основної заборгованості, підтримує позовні вимоги в частині нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат, вказує, що не підтримує позовні вимоги про стягнення суми основного боргу внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

03.12.2021 електронною поштою до суду від відповідача надійшло клопотання про проведення судового засідання призначеного на 06.12.2021 за його відсутності, що кріплене кваліфікованим електронним підписом.

У судове засідання 06.12.2021 представник позивача не з`явився, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлений належним чином, шляхом направлення ухвали суду від 23.11.2021 на юридичну адресу останнього, які міститься в матеріалах справи та відповідає відомостям, що розташовані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: вул.Олекси Тихого,8-д, Краматорськ, Донецька область, 84320. Згідно відомостей відстеження поштового відправлення №6102256923156, що міститься на сайті АТ «Укрпошта», ухвала суду від 23.11.2021 отримана представником позивача 30.11.2021.

Судом задовольняється клопотання представника відповідача про проведення судового засідання без його участі.

Згідно приписів ч.1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Судом встановлена відсутність підстав для застосування ч.2 ст.202 Господарського процесуального кодексу України, що передбачає вичерпний перелік випадків, за наслідками настання яких суд повинен відкласти розгляд справи по суті.

Якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі: 1) неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; (ч.3 ст.202 цього Кодексу).

Приймаючи до уваги, що справа розглядається за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін про його хід, без виклику уповноважених представників сторін у судове засідання, неявка останніх не перешкоджає розгляду справи по суті за наявними в ній матеріалами, оскільки їх цілком достатньо для правильної юридичної кваліфікації спірних правовідносин.

Ухвалення рішення суду відбулось у нарадчій кімнаті у порядку ст.ст.219-220 Господарського процесуального кодексу України.

Позиція учасників процесу

ТОВ «Краматорськтеплоенерго» в обґрунтування заявлених вимог зазначило, що позивач у березні 2021 на виконання умов договору від 04.02.2021 №2188 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти здійснив Академії поставку теплової енергії на загальну суму 763022,16грн. Всупереч положень п.4.1. договору, відповідно до якого Замовник має розрахуватися за поставлену теплову енергію протягом 10-ти робочих днів з дня отримання акту-рахунку за відповідний розрахунковий період (календарний місяць), відповідач своєчасно не сплатив поставлену позивачем теплову енергію.

У зв`язку з порушенням строків виконання грошового зобов`язання, позивач нарахував штрафні санкції відповідно до п.7.3. договору у розмірі 37084,96грн та на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України 3% річних у розмірі 7337,56грн, інфляційні втрати у розмірі 11465,17грн

Також, позивач просить суд відшкодувати за рахунок відповідача понесені при зверненні з позовом до суду витрати зі сплати судового збору в розмірі 12283,65грн.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав до суду копії: договору від 04.02.2021№2188 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді; акту-рахунку за березень 2021; довіреність на Волоху С.О.; довіреність на Федун П.С.

Підставність заявлених вимог позивач нормативно обґрунтовує посиланням на статті 526, 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193, 216, 224, 229 Господарського кодексу України ( далі - ГК України), статтю 4 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, за змістом якого визнає вимоги позивача щодо стягнення суми основного боргу, однак зазначає, що заборгованість виникла за відсутності вини останнього, оскільки Академія є державним навчальним закладом, який здійснює фінансово - господарську діяльність у підпорядкуванні та сфері управління Міністерства освіти і науки України. Фінансування Академії здійснюється за рахунок коштів загального фонду та спеціального фонду. В 2021 році видатки на фінансування з боку Міністерства на рік розподілено нерівномірно, внаслідок чого на оплату теплової енергії в гарячій воді для опалення в період січень - лютий - березень 2021 р. була виділена сума коштів в розмірі 369928 грн, в той час як фактичне споживання теплової енергії значно перевищує виділені кошти та фактично склало 1520038 грн., при цьому, загальна сума фінансування видатків з оплати теплової енергії на період жовтень - листопад - грудень 2021 року складає 1966883 грн. видатків. Починаючи з квітня по вересень 2021 року кошти на оплату теплової енергії в гарячій воді для опалення від Міністерства освіти і науки України не надходили. Академією за рахунок коштів спеціального фонду в березні - квітні - травні 2021 року за отримання поставленої теплової енергії в період січень - лютий - березень - квітень 2021 року сплачено постачальнику 387088 грн. Разом з тим, відповідач зазначає, що ним за рахунок коштів спеціального фонду в березні - квітні - травні 2021 року за отримання поставленої теплової енергії в період січень - лютий - березень - квітень 2021 року сплачено постачальнику 387088 грн. Вимогу про нарахування штрафних санкцій відповідач не визнає, з підстав невідповідності імперативних вказівок Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ, яким заборонено під час карантину нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.

На підтвердження вказаних обставин відповідач надав до суду план використання бюджетних коштів на 2021 рік, повноваження представника та копії: 2271 Оплата теплопостачання 2021 рік; детального помісячного плану використання коштів загального фонду бюджету на 2021 рік.

В подальшому, відповідач надав до суду письмові пояснення, за змістом яких вказав, що заборгованість з оплати поставленої теплової енергії утворилася внаслідок перевищення фактичного споживання теплової енергії виділеним для її оплати коштам. Відповідач зазначив, що Академія на даний час отримала фінансування від Міністерства освіти і науки України на оплату видатків на теплопостачання, яке буде проведене після отримання рахунків.

На підтвердження вказаних обставин відповідач надав до суду копії: детального помісячного плану використання коштів загального фонду бюджету на 2021 рік; листа МОН України; даних щодо оплати комунальних послуг та енергоносіїв по закладах вищої освіти (КПКВК 2201160 та 2201280); виписки за 05.10.2021, листа від 13.10.2021 №02-03/907; потреби в коштах на оплату комунальних послуг та енергоносіїв на 2022 рік та очікуване використання за 2021 рік (за бюджетною програмою КПК 2201160) Донбаська державна машинобудівна академія.

Позивач надав до суду відповідь на відзив, за змістом якої заперечив проти доводів відповідача щодо застосування до спірних правовідносин положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ щодо заборони нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг під час карантину, зазначивши, що між ним на відповідачем укладено не договір про надання відповідних житлово-комунальних (комунальних) послуг, а договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копії: рішення виконкому Краматорської міської ради від 07.10.2020 №940; наказів №67 від 26.10.2020, №31 від 06.04.2021 по підприємству про початок/закінчення опалювального сезону 2020/2021; листа відповідача від 24.03.2021 за №108-05/299 щодо надання актів-рахунків, який підтверджує обсяг отриманої теплової енергії; виставленого позивачем до сплати акту-рахунку за березень 2021 року; акту-рахунку №2188 від 31.03.2021 за березень 2021 року; ліцензії позивача.

В подальшому позивач надав до суду додаткові пояснення, за змістом яких зазначив, що акт-рахунок за березень 2021за договором №2188 від 04.02.2021 отримано 02.04.2021 представником відповідача Вержбицьким М.І. (фахівець з публічних закупівель та секретарем тендерного комітету за даними з сайту Донбаської державної машинобудівної академії – обґрунтування технічних та якісних характеристик предмета закупівель - теплової енергії на 2021), що підтверджується проставлянням підпису в акті-рахунку. Таким чином, на думку позивача, відповідач має всі первинні документи та кошти для здійснення оплати заборгованості за теплову енергію. Щодо тверджень Відповідача, що Академією за рахунок коштів спеціального фонду в березні-квітні-травні 2021року за отримання поставленої теплової енергії в період січень-лютий-березень-квітень 2021 сплачено постачальнику 387088грн позивач зазначив, що виставлений ТОВ «Краматорськтеплоенерго» акт-рахунок за лютий 2021 на суму 757016,16грн сплачений Академією 10.03.2021 двома платежами в сумі 369928,00грн та 387088,16грн згідно платіжних доручень №313 та №312 відповідно, що підтверджується банківською випискою за 10.03.2021.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав: скріншот з сайту Донбаської державної машинобудівної академії; обґрунтування та протокол №30.2-2 засідання тендерного комітету ДДМА; банківську виписку за 10.03.2021; акт звірки станом на 30.04.2021.

У подальшому, відповідач надав до суду клопотання про долучення до матеріалів справи копії платіжного доручення від 23.11.2021 №2178 на підтвердження погашення ним основної заборгованості.

Позивач же відповідною заявою підтвердив факт сплати відповідачем суми основної заборгованості, внаслідок чого повідомив суд, що ним не підтримуються позовні вимоги про стягнення суми основного боргу внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову. Одночасно позивач підтримує позовні вимоги в частині нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат.

На підтвердження вказаних обставин позивач надав копію платіжного доручення від 23.11.2021 №2178 .

Виклад обставин справи, встановлених судом

04.02.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (далі – Учасник) та Донбаською державною машинобудівною академією (далі - Замовник) укладено договір №2188 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти, за умовами п.1.1. якого Учасник зобов`язується у 2021 році надати Замовникові теплову енергію в гарячій воді для опалення, а Замовник - прийняти і оплатити нарахування за поставлену теплову енергію.

Найменування товару. Пара, та гаряча вода та пов`язана продукція (постачання теплової енергії для корпусів №1,2,3-4,6 ДЦМА) (код по ДК 021-2015-09320000-8). Очікувана кількість товару: 1630Гкал (п.1.2 Договору).

Строк дії договору визначений сторонами у п.10.1 – цей Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків за спожиту теплову енергію - до їх повного здійснення. Згідно з ч.3 ст. 631 ЦК України, умови цього Договору застосовуються до правовідносин між Сторонами, які виникли 01.01.2021 року.

Очікувана ціна Договору узгоджена сторонами в п.3.1 та становить 2 549 841, 60грн, у тому числі ПДВ - 424 973,60 грн.

Ціна цього Договору може бути зменшена за взаємною згодою Сторін (п.3.2 Договору).

Відповідно до п.3.3. Договору, Замовник здійснює розрахунки за фактичний обсяг спожитої теплової енергії за розрахунковий період, визначений за показниками приладів обліку або на підставі наданих Замовником теплових навантажень (у разі відсутності або виходу з ладу приладів обліку), за діючим на день оплата тарифом, розмір якого регулюється уповноваженим державним органом. При цьому ціна цього Договору згідно п.3.1. не змінюється. Тариф на момент укладення Договору на теплову енергію, її виробництво, транспортування, постачання встановлено постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг від 10.12.2018 року №1713, та становить 1564,32 грн/ Гкал з ПДВ.

У разі зміни уповноваженим державним органом тарифу (ціни) на теплову енергію (послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання), Учасник зобов`язаний письмову повідомити Замовника про таку зміну.

Пунктами 5.1.-5.2. Договору встановлено, що строк поставки теплової енергії (опалення) - щомісяця в опалювальний період, протягом 2021 року. Місце поставки теплової енергії в гарячій воді згідно Додатку №2 Перелік об`єктів та обсяги постачання теплової енергії, що є невід`ємною частиною цього Договору.

Сторонами складено та підписано Додаток №2 до договору №2188 від 04.02.2021- Перелік об`єктів та обсяги постачання теплової енергії, а саме, визначено, що теплова енергія в гарячій воді постачається у корпуси 1- 6 Академії, місцезнаходження: вул.Академічна, буд.72, б.Машинобудівників,34, б. Машинобудівників 39а.

У п.4.1 Договору, Сторонами узгоджено, що розрахунки проводяться шляхом оплати Замовником наданих Учасником актів-рахунків на оплату за теплову енергію та після отримання Замовником актів-рахунків, як надаються Учасником до 5 числа місяця наступного за розрахунковим. Розрахунковим періодом є календарний місяць.

Замовник здійснює розрахунок протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання акту-рахунку з умовами цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Учасника.

Відповідно до п.4.2 Договору, до акта-рахунка додаються: податкова накладна.

Відповідальність сторін унормована в розділі VII Договору, зокрема, відповідно до абз.2 п.7.3. Договору, за порушення строків оплати спожитої теплової енергії за умовами цього Договору Замовник сплачує Учаснику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення.

Договір від 04.02.2021 №2188 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти та додаток №2 до нього підписані уповноваженими представниками сторін без зауважень та заперечень, скріплені відтисками печаток підприємств.

Між ТОВ «Краматорськтеплоенерго» та Академією підписано акт-рахунок №2188 від 31.03.2021 за березень 2021 на суму 763022,16грн.

Вказаний акт-рахунок також містить підпис Вербицького М.І. та дату 02.04.2021.

Згідно банківської виписки АТ «Мегабанк» по ТОВ «Краматорськтеплоенерго» за 10.03.2021, Академією сплачено грошові кошти за договором від 04.02.2021 №2188 в сумі: 369928,00грн (платіжне доручення №313) та 387088,16грн (платіжне доручення № 312) за актом №2188 від 28.02.2021.

Відомостей про оплату відповідачем грошових коштів за актом №2188 від 31.03.2021 означена банківська виписка не містить.

Відповідно до наданого позивачем акту-звірки взаєморозрахунків між підприємствами ТОВ «Краматорськтеплоенерго» та ДДМА за договором від 04.02.2021 №2188 станом на 30.04.2021 у Академії наявна заборгованість перед ТОВ «Краматорськтеплоенерго» в розмірі 763022,16грн.

Позивачем надано до суду платіжне доручення від 23.11.2021 №2178, за яким Академією сплачено ТОВ «Краматорськтеплоенерго» грошові кошти в розмірі 763022,16грн, призначеня платежу: « 2201160;2282; опл. За теплопостачання корпусів за 03.2021; дог.2188 від 04.02.2021р.; акт №2188 від 19.11.2021р.; в т.ч. ПДВ-127170,36;».

У клопотанні про долучення документу до матеріалів справи позивач зазначає, що за платіжним дорученням здійснена оплата основної заборгованості за спірний період, тобто, березень 2021.

Позивач підтверджує факт оплати основної заборгованості за березень 2021, надає банківську виписку АТ «Мегабанк» по ТОВ «Краматорськтеплоенерго» за 24.11.2021, за якою Академією сплачено грошові кошти за договором від 04.02.2021 №2188 в сумі 763022,16грн (платіжне доручення №2178) за оплату теплопостачання корпусів за 03.2021.

В частині вимог щодо стягнення суми основної заборгованості в розмірі 763022,16грн позивач звернувся до суду з заявою, відповідно до ним не підтримуються позовні вимоги про стягнення суми основного боргу внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, наполягає на стягненні пені у розмірі 37084,96грн, 3% річних у розмірі 7337,56грн, інфляційних втрат в розмірі 11465,17грн.

Правова оцінка аргументів учасників справи та мотиви рішення суду

Перевіривши доводи, викладені в позовній заяві, поданих письмових поясненнях, дослідивши надані в порядку статті 74 ГПК України письмові докази в їх сукупності та взаємозв`язку, господарський суд дійшов висновку про закриття провадження у справі внаслідок відсутності предмету спору в частині суми 763022,16грн, яка на час розгляду справи по суті є сплаченою, та про часткове задоволення позову в іншій частині, зважаючи на таке.

Предметом спору в даній справі є матеріально-правова вимога позивача про стягнення заборгованості за невиконання відповідачем своїх грошових зобов`язань зі своєчасної та повної оплати за надані послуги з поставки теплової енергії, нарахованих пені, 3% річних та інфляційних втрат.

За змістом частини другої статті 11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 173 ГК України, яка кореспондується з положеннями статті 509 ЦК України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Основними видами господарських зобов`язань є майново-господарські зобов`язання та організаційно-господарські зобов`язання. Господарські зобов`язання можуть виникати: зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (частина 1 статті 174 ГК України).

Відповідно до ч.1 ст.714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що відповідно до вимог статті 181 Господарського кодексу України сторони досягли згоди і визначилися між собою за всіма істотними умовами договору, а саме, щодо предмету договору, об`ємів теплової енергії, ціни та строків виконання зобов`язання. Зазначений правочин укладений у письмовій формі, підписаний уповноваженими представниками юридичних осіб, які мають необхідний обсяг дієздатності, без зауважень і складання протоколу розбіжностей, скріплений відтисками печаток підприємств. Його зміст не суперечить актам цивільного законодавства, він сторонами не оспорений, не розірваний та у судовому порядку недійсним не визнаний.

За матеріалами справи судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу, які підпадають під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України, а саме - договором постачання теплової енергії.

За приписами частин першої, другої статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як вбачається з матеріалів справи на виконання умов Договору від 04.02.2021 №2188 позивач поставив відповідачу теплову енергію в березні 2021 на загальну суму 763022,16грн, що підтверджується актом-рахунком №2188 від 31.03.2021 за березень 2021.

Суд дійшов висновку, що наведений вище акт-рахунок є належним доказом на підтвердження наданих послуг за спірним договором, оскільки підписаний уповноваженими представниками сторін у порядку, що визначений п. 4.1 Договору.

Під час розгляду справи відповідачем підтверджений факт поставки позивачем теплової енергії в гарячій воді в березні 2021 на загальну суму 763022,16грн, основну заборгованість в означеному розмірі відповідач у відзиві на позовну заяву визнав.

Згідно ч.1 ст.277 Господарського кодексу України, абоненти користуються енергією з додержанням правил користування енергією відповідного виду, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Положеннями ч.6 ст.19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно сплачувати теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

У разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку (ч.6 ст.25 Закону України «Про теплопостачання»).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У п.4.1 Договору сторони погодили, що Замовник здійснює розрахунок протягом 10 (десяти) робочих днів з дня отримання акту-рахунку з умовами цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Учасника.

Відповідно до частини п`ятої статті 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Акт-рахунок №2188 від 31.03.2021 за березень 2021 отриманий відповідачем 02.04.2021, що підтверджується відповідною позначкою на вказаному акті. Від імені Академії вказаний рахунок отримав Вержбицький М.І.

Факт отримання акту-рахунку відповідачем не оспорюється, протилежного суду не надано.

Таким чином, відповідач повинен був виконати свої грошові зобов`язання з оплати поставленої теплової енергії за актом-рахунком №2188 від 31.03.2021 за березень 2021 – до 16.04.2021 включно, прострочення виконання відповідачем грошового зобов`язання бере початок з 17.04.2021.

У відзиві відповідач стверджував, що заборгованість виникла за відсутності вини останнього, оскільки Академія є державним навчальним закладом, який здійснює фінансово - господарську діяльність у підпорядкуванні та сфері управління Міністерства освіти і науки України та фінансується за рахунок коштів загального фонду та спеціального фонду. Заборгованість утворилася внаслідок недоотримання Академією державного фінансування від Міністерства для оплати опалення: 2021 році видатки на фінансування з боку Міністерства на рік розподілено нерівномірно, внаслідок чого на оплату теплової енергії в гарячій воді для опалення в період січень - лютий - березень 2021 р. була виділена сума коштів в розмірі 369928грн, в той час як фактичне споживання теплової енергії значно перевищує виділені кошти та фактично склало 1520038 грн., починаючи з квітня по вересень 2021 року кошти на оплату теплової енергії в гарячій воді не надходили.

Суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності відповідного фінансування, оскільки виконання зобов`язання з оплати поставленої теплової енергії за Договором не ставиться в залежність від дій чи бездіяльності третіх осіб, у тому числі, щодо надання фінансування.

Відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, які є джерелом права згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суд у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" від 18.10.2005 та у справі «Бакалов проти України» від 30.11.2004 зазначив, що відсутність бюджетного фінансування (бюджетних коштів) не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Окрім цього, за змістом частини другої статті 617 ЦК України, частини другої статті 218 ГК України та рішення Європейського суду з прав людини у справі Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України на відповідний рік, не виправдовує бездіяльність органу державної влади і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Така ж правова позиція викладена і у постанові Верховного Суду від 03.05.2018 у справі №914/1556/17.

Згідно платіжного доручення від 23.11.2021 №2178 Академія сплатила ТОВ «Краматорськтеплоенерго» грошові кошти в розмірі 763022,16грн, при цьому, у клопотанні про долучення документу до матеріалів справи позивач зазначає, що за платіжним дорученням здійснена оплата основної заборгованості саме за спірний період, тобто, березень 2021.

У зв`язку із сплатою відповідачем грошових коштів в рахунок погашення заборгованості за поставлену теплову енергію у березні 2021 за договором від 04.02.2021 №2188 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти в розмірі 763022,16грн, позивач звернувся до суду з заявою, відповідно до якої ним не підтримуються позовні вимоги про стягнення суми основного боргу внаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову.

Відповідно до пункту 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Суд зазначає, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв`язку з виявленням після порушення провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплати суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 19.02.2020 року по справі №910/7290/19.

Таким чином, визначальними для встановлення наявності порушеного права та підстав для закриття провадження у справі згідно пункту 2 ч. 1 ст. 231 ГПК України за відсутністю предмету спору щодо здійсненої оплати є дата відкриття провадження у справі.

У справі №905/1625/21 провадження відкрито судом 13.09.2021.

Суд приходить до висновку, що після відкриття провадження відповідачем проведено оплату на суму 763022,16грн за платіжним дорученням від 23.11.2021 №2178 за поставлену теплову енергію у березні 2021, спір між сторонами щодо факту здійснення вказаної оплати відсутній, тому в частині суми основної заборгованості в розмірі 763022,16грн наявні підстави для закриття провадження у справі за відсутністю предмету спору згідно приписів п.2 ч.1 ст.231 ГПК України

Предметом спору в даній справі також є матеріально-правова вимога позивача про стягнення нарахованих ним пені, інфляційних втрат та 3% річних у зв`язку із неналежним виконанням відповідачем договірних зобов`язань з оплати поставленого товару.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечував проти нарахування позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат з підстав невідповідності імперативним вказівкам Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ, яким заборонено під час карантину нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасну оплату житлово-комунальних послуг.

Відповідач у відповіді на відзив проти таких посилань позивача заперечував, зазначаючи, що між сторонами укладено не договір про надання відповідних житлово-комунальних (комунальних) послуг, а договір про закупівлю теплової енергії в гарячій воді.

З цього питання суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 1 Закону України «Про теплопостачання» теплова енергія - це товарна продукція, що виробляється на об`єктах сфери теплопостачання для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів, призначена для купівлі-продажу.

Відтак, теплова енергія не використовується для безпосереднього споживання, наявний перелік господарських і технологічних потреб, де її застосування можливе, а саме: для опалення, підігріву питної води, інших господарських і технологічних потреб споживачів.

Вказаною статтею унормовано, що балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу) - це власник відповідного майна або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно і уклала договір купівлі-продажу теплової енергії з теплогенеруючою або теплопостачальною організацією, а також договори на надання житлово-комунальних послуг з кінцевими споживачами.

Ця норма чітко розмежовує відносини - окремо у сфері теплопостачання та у сфері надання житлово-комунальних (комунальних) послуг, а саме:

1) у сфері теплопостачання встановлюються відносини шляхом укладення договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії між теплопостачальним підприємством і власником (будинку, групи будинків, житлового комплексу), або балансоутримувачем (ЖЕК, ОСББ, виконавець послуг, який надає послуги з управління та/або послуги із забезпечення гарячою водою, опаленням), а не з кінцевими споживачами - власниками приміщень таких будинків. Враховуючи відсутність затвердженого типового договору про купівлю-продаж (постачання) теплової енергії, такий договір укладається його сторонами з урахуванням норм законодавства, що регулює відносини у сфері теплопостачання (Закон України «Про теплопостачання», Правила користування тепловою енергією, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 N 1198) з дотриманням процедури укладення договорів, визначеної главою 53 Цивільного кодексу України;

2) у сфері житлово-комунальних/комунальних встановлюються відносини шляхом укладення договору про надання відповідних послуг між власником, або балансоутримувачем (будинку, групи будинків, житлового комплексу), та кінцевими споживачами (власниками приміщень таких будинків). Такий договір укладається відповідно до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 N 630.

Таким чином, у контексті Закону України «Про теплопостачання» споживачем є власник, або балансоутримувач (будинку, групи будинків, житлового комплексу), який використовує теплову енергію для господарських і технологічних потреб, таких як для опалення, для підігріву питної води та для інших господарських і технологічних потреб, і не є кінцевим споживачем.

Положеннями статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що: житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Тобто, кінцевий споживач отримує не теплову енергію, а відповідну житлово-комунальну/комунальну послугу.

У п. 5.18 постанови Великої Палати Верховного Суду від 06.11.2018 у справі №904/7024/17 викладено наступний правовий висновок: «Зазначивши, що обов`язковість укладання договору про надання послуг з теплопостачання передбачена частиною четвертою статті 19, частиною третьою статті 24 Закону України «Про теплопостачання», попередні судові інстанції не врахували, що вказані норми містять загальне правило про необхідність споживання теплової енергії на підставі договору для суб`єктів, теплоспоживче обладнання яких (внутрішньобудинкові системи, мережі, устаткування тощо) через тепловий ввод приєднане або має технічні можливості для приєднання до місцевої (розподільчої) теплової мережі, за наявності у цих суб`єктів індивідуального приладу обліку теплової енергії, тоді як відносини зі споживання теплової енергії фізичними особами, що мають статус суб`єкта господарювання, та/або юридичними особами, житлові/нежитлові приміщення яких розмішені у складі багатоквартирного будинку і які є її кінцевими споживачами, регулюються Законом України «Про житлово-комунальні послуги» (у цій справі Законом від 24 червня 2006 року № 1875-IV). Обов`язковим для учасників таких відносин є укладення договору відповідно до типового договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630»

Відповідно до п.п.1.1.- 1.2. Договору Замовник надає теплову енергію для опалення; постачання теплової енергії здійснюється до корпусів №1,2,3-4,6 Академії. Доказів на підтвердження того, що вказані нежитлові приміщення розмішені у складі багатоквартирного будинку та відповідач є кінцевим споживачем у розумінні Закону України «Про житлово-комунальні послуги» суду не надано.

Відтак, суд вважає, що відповідач - Донбаська державна машинобудівна академія, на підставі укладеного з позивачем договору від 04.02.2021 №2188 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді за державні кошти отримував теплову енергію, як товарну продукцію, та не являється споживачем поставленої теплової енергії, як житлово-комунальної послуги.

А тому, дія п. 4 ч. 3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 17.03.2020 № 530-ІХ, згідно з якою на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, на відповідача в частині правовідносин, що виникли на підставі Договору від 04.02.2021 №2188 про закупівлю теплової енергії в гарячій воді, не розповсюджується.

Додатково суд зазначає, що нараховані 3% річних та інфляційні нарахування, передбачені ст. 625 ЦК України, за своєю правовою природою не є штрафними санкціями, до яких віднесені виключно неустойка, пеня, штраф.

Тому на вимоги щодо стягнення 3% річних та інфляційних нарахувань приписи Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» в цілому не розповсюджуються.

Позивачем заявлено до стягнення пеню за прострочення виконання грошового зобов`язання в сумі 37084,96грн.

Приписами частини першої статті 230 ГК України унормовано, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Як визначено нормою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (частина шоста статті 231 ГК України).

Статтями 1 та 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» визначено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Господарський суд зауважує, що за змістом наведених вище положень законодавства розмір пені за порушення грошових зобов`язань встановлюється в договорі за згодою сторін.

Зі змісту пункту п.6.2 договору встановлено, що при порушенні строку оплати за поставлену продукцію, згідно п.4.2 цього договору, Покупець сплачує Постачальнику пеню в розмірі однієї облікової ставки НБУ, від суми простроченого платежу за кожний день затримки.

Умови договору не містять особливостей щодо визначення періоду нарахування пені, як наслідок, слід застосовувати приписи ч.6 ст. 232 ГК України - нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Тобто, законом передбачено,що нарахування пені починаючи з дня наступного за тим, коли зобов`язання мало бути виконано та здійснюється протягом шести місяців з такого дня.

Згідно ч.4 ст.254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Таким чином, кінець періоду нарахування вираховується шляхом арифметичного плюсування шести місяців до дати початку та не переводиться у календарні дні.

Враховуючи, встановлений приписами ч.6 ст. 232 ГК України спеціальний шестимісячний строк нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання від дня коли зобов`язання мало бути виконано, встановлений судом строк виконання зобов`язання 16.04.2021 включно, суд встановив, що позивач має право на нарахування пені на заборгованість в сумі 763022,16грн за період з 17.04.2021 по 17.10.2021.

Згідно розрахунку, наданого позивачем окремим додатком до позовної заяви, останнім заявлено до стягнення пеню нараховану на заборгованість в розмірі 763022,16грн за період з 16.04.2021 по 10.08.2021 в сумі 37084,96грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені нарахованої на заборгованість за визначений період, судом встановлено, що позивачем безпідставно збільшено період нарахування з 16.04.2021, враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем бере початок з 17.04.2021, а отже він здійснений методологічно та арифметично неправильно, внаслідок чого суд здійснив власний розрахунок.

Згідно здійсненого судом розрахунку, розмір пені нарахованих на заборгованість в розмірі 763022,16грн за період з 17.04.2021 по 10.08.2021(кінцева дата визначена позивачем) становить 36771,40грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення пені задовольняються частково в сумі 36771,40грн, у задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє, оскільки вони заявлені безпідставно.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції, а також 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

За змістом частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних (якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом) відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання (правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 04.02.2020 у справі 912/1120/16 з посиланням на подібну правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постановах від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц).

Згідно розрахунку, наданого позивачем окремим додатком до позовної заяви, останнім заявлено до стягнення 3% річних нарахованих на заборгованість в розмірі 763022,16грн за період з 16.04.2021 по 10.08.2021 в сумі 7337,56грн.

Контррозрахунок відсутній.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних нарахованих на заборгованість за визначений період, судом встановлено, що позивачем безпідставно збільшено період нарахування з 16.04.2021, враховуючи, що прострочення виконання грошового зобов`язання відповідачем бере початок з 17.04.2021, а отже він здійснений методологічно та арифметично неправильно, внаслідок чого суд здійснив власний розрахунок.

Згідно здійсненого судом розрахунку, розмір 3% річних нарахованих на заборгованість в розмірі 763022,16грн за період з 17.04.2021 по 10.08.2021 становить 7274,84грн.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги щодо стягнення 3% річних задовольняються частково в сумі 7274,84грн, у задоволенні решти позовних вимог в цій частині суд відмовляє, оскільки вони заявлені безпідставно.

Також, позивачем заявлено позовну вимогу про стягнення інфляційних втрат в загальному розмірі 11465,17грн.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція) (п.п.3.2 п.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань»).

При цьому, індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.

Невиконання грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається за прострочення, що триває повний місяць, поки існує борг, та може бути визначено з урахуванням положень Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» у наступному місяці.

Статтею 625 ЦК України передбачено розрахунок індексу інфляції в цілому за весь період прострочення і якщо індекс інфляції в окремі періоди є меншим за одиницю та має при цьому економічну характеристику «дефляція», то це не змінює його правової природи та не може мати наслідком пропуску такого місяця, оскільки протилежне зруйнує послідовність математичного ланцюга розрахунків, визначену Порядком проведення індексації грошових доходів населення.

Наведені висновки узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 24.04.2019 у справі №910/5625/18, від 13.02.2019 у справі №924/312/18, 26.06.2020 у справі № 905/21/19, від 24.09.2020 у справі №915/2095/19.

Згідно розрахунку, наданого позивачем окремим додатком до позовної заяви, останнім заявлено до стягнення інфляційні втрати, нараховані на заборгованість в розмірі 763022,16грн за період з 01.05.2021 по 30.06.2021 в сумі 11465,17грн.

Контррозрахунок відсутній.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат нарахованих на заборгованість за визначений період, судом встановлено, що останній здійснений позивачем методологічно та арифметично правильно, відтак позовні вимоги щодо стягнення інфляційних втрат в розмірі 11465,17грн підлягають задоволенню.

Розподіл судових витрат

Положеннями ч.4 ст.231 ГПК України унормовано обов`язок суду вирішити питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету у разі закриття провадження по справі.

Оскільки судом закрито провадження по справі на суму основної заборгованості у зв`язку із відсутністю предмету спору, що складає 93,17% від заявлених позовних вимог, відповідно 93,17% сплаченого судового збору становить 11444,68грн.

За приписами п.5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

В матеріалах справи відсутнє клопотання позивача про повернення йому суми сплаченого судового збору за позовними вимогами, провадження за якими закрито судом, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави повернення судового збору. Позивач не позбавлений права на звернення до суду з відповідною заявою у наступному.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що позовні вимоги суд задовольняє частково, на відповідача покладається судовий збір у розмірі 833,32грн.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 42, 46, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 231, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Закрити провадження у справі №905/1625/21 в частині позовної вимоги про стягнення основної заборгованості в розмірі 763022,16грн за відсутністю предмету спору.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» до Донбаської державної машинобудівної академії про стягнення пені у розмірі 37084,96грн, 3% річних у розмірі 7337,56грн, інфляційних втрат в розмірі 11465,17грн – задовольнити частково.

Стягнути з Донбаської державної машинобудівної академії (адреса місцезнаходження: 84313, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Академічна, будинок 72; код ЄДРПОУ: 02070789) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Краматорськтеплоенерго» (адреса місцезнаходження: 84320, Донецька обл., місто Краматорськ, вулиця Олекси Тихого, будинок 8-Д; код ЄДРПОУ: 34657789) пеню у розмірі 36771,40грн, 3% річних у розмірі 7274,84грн, інфляційні втрати в розмірі 11465,17грн, судовий збір у розмірі 833,32грн.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення прийняте у нарадчій кімнаті, його вступну та резолютивну частини проголошено у судовому засіданні 06.12.2021 року.

Повний текст рішення складено та підписано 16.12.2021.

Рішення господарського суду може бути оскаржене до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Згідно із ст.241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя А.М. Устимова