Постанова № 10200635, 06.04.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.8

ПОСТАНОВА

Іменем України

06 квітня 2010 року Справа № 2а-719/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Твердохліба Р.С.,

при секретарі судового засідання: Чукіній А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Павар” до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та складання акту перевірки №0241/12/32/23/33620192 від 09.11.2009, визнання протиправним та скасування рішення ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську №0002452340 від 13.11.2009, про застосування до ТОВ „Павар” штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1530891,32 грн., -

встановив:

29 січня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Павар” до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та складання акту перевірки №0241/12/32/23/33620192 від 09.11.2009, визнання протиправним та скасування рішення ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську №0002452340 від 13.11.2009, про застосування до ТОВ „Павар” штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1530891,32 грн..

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначив, що 05.11.2009 відповідачем було здійснено перевірку ТОВ „Павар”. За результатами перевірки був складений акт №0241/12/32/23/33620192 від 09.11.2009 про виявлені порушення ст.3 ЗУ „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. №265/95-ВР (із змінами та доповненнями), ст.9 ЗУ „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”. В зазначеному акті вказано про надлишок товару в сумі 569521,15 грн. та нестачу товару в сумі 195924,51 грн. На підставі акту №0241/12/32/23/33620192 від 09.11.2009 відповідачем було прийнято рішення №0002452340 від 13.11.2009 про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1530891,32 грн.

Дії відповідача щодо проведення перевірки, складання акту перевірки та рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1530891,32 грн. позивач вважав протиправними, оскільки відповідач не попередив позивача у встановленому законом порядку про проведення перевірки, а сама перевірка проводилась у відсутності матеріально-відповідальної особи завідуючої складом. Наказ та направлення на перевірку відповідачу не надавались, в акті не зазначений вид перевірки, чим був порушений порядок проведення перевірок. Позивач також вважав, що перевірку було проведено всупереч постанови Кабінету Міністрів України від 21.05.2009 №502 „Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31 грудня 2010 року”, якою проведення планових перевірок субєктів господарювання тимчасово припинено, а штрафні (фінансові) санкції застосовані без винесення припису та надання часу для усунення порушення. Крім того, позивачем зазначено, що перевірка серед іншого здійснювалась на підставі Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. №265/95-ВР (із змінами та доповненнями), який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг. Відповідно до зазначеного закону, розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця. ТОВ „Павар” не здійснювало розрахункових операцій у розумінні Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. №265/95-ВР, оскільки усі розрахунки з ТОВ „Павар” здійснюються у безготівковій формі, таким чином позивач не порушував вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. №265/95-ВР, та виходячи з цього, у відповідача не було підстав для застосування відповідальності, передбаченої ст.21 розділу V Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. №265/95-ВР. Просив визнати протиправними дії щодо проведення перевірки та складання акту перевірки №0241/12/32/23/33620192 від 09.11.2009, визнати протиправним та скасувати рішення ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську №0002452340 від 13.11.2009, про застосування до ТОВ „Павар” штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1530891,32 грн.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав суду пояснення аналогічні викладеному у позові, просив суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представники відповідача Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську в судовому засіданні позовні вимоги не визнали, надали письмові заперечення проти позову, в обґрунтування мотивів незгоди з позовом зазначили, що перевірка господарської одиниці - складу оптової торгівлі ТОВ „Павар” розташованого за адресою: м. Луганськ, кв. Щербакова, буд. 6а, здійснена співробітниками ДПА в Луганській області ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на підставі направлення від 05.11.2009 №264 та плану проведення перевірок на листопад 2009 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №0241/12/32/23/33620192 від 06.11.09 з яким позивач був ознайомлений, другий екземпляр акту отримав - 06.11.09. На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002452340 від 13.11.09, відповідно до якого до відповідача застосовано штрафну (фінансову) санкцію згідно зі ст.21 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. №265/95-ВР у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації. Акт перевірки від 06.11.09 підписаний директором ТОВ „Павар” Індер Пал Сінгх та головним бухгалтером ОСОБА_4 без заперечень. Рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002452340 від 13.11.09 було надіслано відповідачу поштою 13.11.09 з повідомленням про вручення. Вважали, що перевірка, проведена у межах компетенції та повноважень органу ДПС, а оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002452340 від 13.11.09, винесене ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську, є законним та обґрунтованим, та таким, що повністю відповідає вимогам діючого законодавства.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_2 пояснив, що відповідно до направлення №264 від 05.11.2009 та плану перевірок відділом контролю за субєктами господарювання, що здійснюють розрахунки в готівковій формі управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Луганській області на листопад 2009 року була проведена перевірка ТОВ „Павар”. Прибувши на підприємство перевіряючи представились, надали службові посвідчення та направлення на перевірку, в якому головний бухгалтер ТОВ „Павар” зробила відповідну відмітку. Після цього вона надала перевіряючим документи на залишки товарів які знаходились на складі на дату проведення перевірки. Перед початком перевірки бухгалтер пояснила, що в день проведення перевірки надходження товару не було та всі товари на складі обліковані. Весь товар на складі був оприбуткований та облікований в оборотно-сальдовой відомості. При проведенні перевірки їм допомагали фармацевт та провізор співробітники ТОВ „Павар”. На другий день перевірки був присутній завідувач складу ОСОБА_5, яка стежила за проведенням перевірки. Після закінчення перевірки були складені матеріали перевірки, в яких були встановлені надлишок та нестача товарно-матеріальних цінностей шляхом співставлення фактичних залишків товарно-матеріальних цінностей з даними бухгалтерського обліку. Один примірник акту був вручений директору, який підписав акт без заперечень. В подальшому матеріали перевірки були направлені до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську для прийняття відповідного рішення. Метою перевірки було встановлення дотримання субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулюванню обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій. В ході перевірки було встановлено, що на підприємстві РРО не використовувався, та його використання не перевірялось, проте, разом з цим були виявлені порушення п.12 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. №265/95-ВР.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_1 надав суду аналогічні свідчення та зазначив, що після складання акту перевірки та додатків до нього, акт був підписаний директором і головним бухгалтером без заперечень, а додатки до акту перевірки підписували директор, головний бухгалтер, завідуючий складом, провізор та фармацевт-кладовщик також без заперечень.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4 пояснила, що вона працює головним бухгалтером ТОВ „Павар”. Підприємство не використовує РРО, оскільки здійснює оптову торгівлю з безготівковою формою розрахунків. При проведенні перевірки перевіряючими було надано направлення на перевірку. Для проведення перевірки була надана оборотно-сальдова відомість, відповідно до якої були виявлені розбіжності. Перевірка проводилась в присутності співробітників підприємства. За результатами перевірки був складений акт, який був підписаний директором, завідуючим складом і нею без заперечень. На день слухання справи в суді вона з висновками акту не згодна, оскільки перевірка була проведена без врахування всіх документів, оскільки на складі був не облікований щойно завезений товар, який був порахований перевіряючими, а документи на момент перевірки на нього скласти ще не встигли. Чи були додатки до акту перевірки вона не памятає. Після проведення перевірки контролюючим органом, на підприємстві була здійснена незалежна аудиторська перевірка, висновки якої суттєво різняться із висновками податкової. Також пояснила, що підприємство здійснює розрахунки виключно у безготівковій формі.

Суд, розглянувши матеріали справи, вивчивши доводи позову та заперечень проти нього, заслухавши пояснення представників сторін, свідків, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову з наступних підстав та мотивів.

Частиною 1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини 1 статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України стосовно визначення адміністративної справи.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України „Про державну податкову службу в Україні”.

Відповідно до ч.1 ст. 13 Закон України „Про державну податкову службу в Україні” посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримувати Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Згідно п.4 ч.1 ст. 10 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” ограни державної податкової служби України здійснюють у межах своїх повноважень контроль за законністю валютних операцій, додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку, за наявністю свідоцтв про державну реєстрацію субєктів підприємницької діяльності, ліцензій на провадження видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню відповідно до закону, з наступною передачею матеріалів про виявлені порушення органам, що видають ці документи, за наявністю торгових патентів.

Згідно ч.2 ст. 11 Закону України „Про державну податкову службу в Україні” органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право здійснювати контроль за додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку.

Правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг визначає Закон України від 06 липня 1995 року 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Відповідно до ч.1 ст.15 Закону України „Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” контроль за додержанням субєктами підприємницької діяльності порядку проведення розрахунків за товари (послуги), інших вимог цього Закону здійснюють органи державної податкової служби України шляхом проведення планових або позапланових перевірок згідно із законодавством України.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України „Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами - субєктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків у готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також уповноваженими банками та субєктами підприємницької діяльності, які виконують операції купівлі-продажу іноземної валюти.

Відповідно до ч.3 ст.16 Закону України від 06.07.95р. №265/95-ВР планові або позапланові перевірки осіб, що використовують реєстратори розрахункових операцій здійснюються у порядку, передбаченому законодавствам України.

Статтею 11-1 Закону України № 509 передбачені підстави та порядок проведення органами державної податкової служби планових і позапланових виїзних перевірок своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обовязкових платежів).

Так, у межах повноважень, визначених Законом України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, заступником голови ДПА в Луганській області було затверджено відповідний документ - план проведення перевірок на листопад 2009 року - на підставі якого була проведена перевірка.

Відповідно ст. 11-2 ЗУ „Про державну податкову службу”, посадові особи органу державної податкової служби вправі приступити до проведення планової або позапланової перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим та іншими законами України, та за умови надання платнику податків під розписку: направлення на перевірку, в якому зазначаються дата його видачі, назва органу державної податкової служби, мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та дата закінчення перевірки, посади, звання та копії наказу керівника податкового органу про проведення позапланової виїзної перевірки, в якому зазначаються підстави проведення позапланової виїзної перевірки, дата її початку та дата закінчення.

З аналізу ст. 11-2 Закону України „Про державну податкову службу” вбачається, що ненадання відповідного документу (наказу керівника податкового органу), у якому мали міститись відомості щодо підстав проведення відповідної перевірки позивача, є підставою про недопущення посадових осіб податкового органу до проведення перевірки. Крім того, Порядок допущення посадових осіб органів державної податкової служби до проведення перевірок врегульовано ст.11-2 Закон України „Про державну податкову службу в Україні” №509-ХП.

Судом встановлено, що позивач допустив представників відповідача, до перевірки, результати якої викладені в акті перевірки від 06.11.09 №0241/12/32/23/33620192, зауважень до акту перевірки позивачем не надано (а.с.10-11).

Акт - службовий документ, який стверджує факт проведення невиїзної документальної або виїзної планової чи позапланової перевірки фінансово-господарської діяльності субєкта господарювання і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства субєктами господарювання. Форма акта перевірки наведена у додатку 1 до „Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій” затверджених наказом ДГІА України від 12.08.08 №534(зі замінами та доповненнями).

Таким чином, акт №0241/12/32/23/33620192 від 06.11.09, складений ДПА в Луганській області за результатами перевірки ТОВ „Павар”, є доказом, який підтверджує виявлені факти порушення позивачем

Таким чином, суд приходить до висновку, що перевірка позивача проводилась за дотриманням субєктом господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обліку готівки, наявності торгових патентів і ліцензій відповідно до вимог діючого законодавства України, зокрема Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” та не стосується своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), тому в даному випадку надання письмового повідомлення про початок перевірки діючим законодавством не передбачено.

Судом встановлено, та підтверджується матеріалами справи, що ТОВ „Павар” зареєстровано виконавчим комітетом Луганської міської ради 18.07.2005 за №13821070005004969 (а.с.9).

Співробітниками ДПА в Луганській області ОСОБА_1 та ОСОБА_2, відповідно до направлення №264 від 05.11.2009 та плану перевірок відділом контролю за субєктами господарювання, що здійснюють розрахунки в готівковій формі управління податкового контролю юридичних осіб ДПА в Луганській області на листопад 2009 року була проведена перевірка ТОВ „Павар”, розташованого за адресою: м. Луганськ, кв. Щербакова, буд. 6а (а.с.58,59).

В ході проведення перевірки серед іншого встановлено ведення обліку товарних запасів на складі з порушенням порядку, встановленого п.12 ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Згідно зі ст.3 Закону України „Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” субєкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобовязані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені в такому обліку, за винятком продажу товарів особами, які відповідно до законодавства оподатковуються за правилами, що не передбачають ведення обліку обсягів реалізованих товарів (наданих послуг).

За результатами проведеної перевірки складено акт №0241/12/32/23/33620192 від 06.11.09 з яким відповідач ознайомлений, другий екземпляр акту отримав - 06.11.09 (а.с.10-11).

Статтею 21 Закону України „Про застосування реєстраторами розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, до субєктів підприємницької діяльності, що не ведуть або ведуть з порушенням встановленого порядку облік товарів за місцем реалізації та зберігання, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

На підставі вищевказаного акту перевірки ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську винесено рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002452340 від 13.11.09, згідно з яким до відповідача застосовано штрафну (фінансову) санкцію згідно зі ст.21 Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. №265/95-ВР у розмірі подвійної вартості необлікованих товарів за цінами реалізації: 765445,66х2= 1530891 грн. 32коп. (а.с.7).

Судом відхиляються доводи позивача про порушення спірним рішенням вимог постанови КМУ від 21.05.2009 №502 „Про тимчасові обмеження щодо здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності на період до 31.12.2010 року”, оскільки відповідно до ч. 2 ст. Закону України „Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” дія цього Закону не поширюється на відносини, що виникають під час здійснення заходів валютного контролю, митного контролю, контролю за дотриманням бюджетного і податкового законодавства, контролю за дотриманням порядку проведення розрахунків, за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв і тютюнових виробів, використанням державного та комунального майна, банківського і страхового нагляду, інших видів спеціального державного контролю за діяльністю субєктів господарювання на ринку фінансових послуг, державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції, під час проведення процедур, передбачених Кодексом України про адміністративні правопорушення, а також оперативно-розшукової діяльності, дізнання, прокурорського нагляду, досудового слідства і правосуддя, державного нагляду за дотриманням вимог ядерної та радіаційної безпеки.

Правові підстави і порядок проведення перевірок, повноваження податкових органів на проведення таких перевірок, визначаються Законами України „Про державну податкову службу в України” та „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обовязковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

За правилами застосування актів законодавства юридична сила виданого КМУ акту є нижчою від юридичної сили закону. Законом, який унормовує процедуру притягнення субєкта права до юридичної відповідальності за порушення порядку проведення розрахунків за готівку є Закон України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” і до вказаного закону жодних змін в частині неможливості винесення рішень про накладення штрафу без попереднього ухвалення припису про усунення порушень не вносилось.

Попри встановлене постановою КМУ обмеження у проведенні позапланових перевірок, будь-які зміни Верховною Радою України у вищезазначені Закони, внесені не були. Тому, оскільки Закон України має вищу юридичну силу ніж постанова КМУ (підзаконний акт), він має пріоритет у правозастосуванні. В ієрархії нормативно-правових актів України постанови Кабміну стоять після законів України, тобто постанови не можуть змінювати або відміняти положення законів.

Вимоги позивача щодо щодо визнання незаконними дії ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську щодо проведення перевірки ТОВ „Павар” та складання акту від 06.11.09 задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Співробітники ДПА в Луганській області, під час проведення перевірки та складання акту, для ТОВ „Павар” ніяких обовязків не створили, на права позивача жодним чином не вплинули. Отже, суд вважає в цій частині позовні вимоги необґрунтованими з мотивів відсутності у позивача порушеного права.

Відповідно до розділу 2 Методичних рекомендацій щодо оформлення матеріалів перевірок за дотриманням субєктами господарювання порядку проведення розрахунків за товари (послуги), вимог з регулювання обігу готівки, наявності торгових патентів і ліцензій, затверджених наказом ДПА України від 12.08.08 №534(зі змінами та доповненнями), акт перевірки - це службовий документ, який підтверджує факт проведення перевірки і є носієм доказової інформації про виявлені порушення (або їх відсутність) вимог чинного законодавства зазначеними субєктами. За результатами перевірки складається акт, а у разі відсутності порушення субєктами господарювання вимог чинного законодавства - довідка.

Таким чином, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обовязковий характер для субєктів цих відносин. Не можуть оспорюватися акти перевірок, дії службових осіб, вчинені у процесі чи за результатами перевірок, оскільки ці акти не мають обовязкового характеру.

У випадку прийняття контролюючим органом рішення, яке на думку позивача, не буде відповідати вимогам діючого законодавства, він вправі звернутись до суду з відповідним позовом щодо оскарження такого рішення.

Доводи позивача про те, що оскільки ТОВ „Павар” не здійснювало розрахункових операцій у розумінні Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. №265/95-ВР, так як усі розрахунки з ТОВ „Павар” здійснюються у безготівковій формі, у звязку з чим позивач не порушував вимог Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. №265/95-ВР, та у відповідача не було підстав для застосування відповідальності, передбаченої ст.21, розділу V Закону України „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг” від 06.07.1995р. №265/95-ВР суд вважає не обґрунтованими.

Згідно із ст. 1 Закону України від 06.07.95 № 265/95-ВР „Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг”, реєстратори розрахункових операцій застосовуються фізичними особами субєктами підприємницької діяльності або юридичними особами (їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами), які здійснюють операції з розрахунків в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування.

Статтею 2 зазначеного закону встановлено, що розрахункова операція - приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток. платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видача готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця;

- розрахунковий документ - документ встановленої форми та змісту (касовий товарний чек, розрахункова квитанція, проїзний документ тощо), що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій.

Разом з цим, п. 2 ст. 9 Закону №265 визначено, що реєстратори розрахункових операцій та розрахункові книжки не застосовуються при виконанні усіх банківських операцій (крім операцій з купівлі-продажу іноземної валюти).

Відповідно до пункту 1.4 Глави 1 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку України від 21.01.2004 № 22, безготівкові розрахунки - це перерахування певної суми коштів з рахунків платників на рахунки отримувачів коштів, а також перерахування, банками за дорученням, підприємств і фізичних осіб коштів, унесених ними готівкою в касу банку, на рахунки отримувачів коштів. Ці розрахунки проводяться банком на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді.

При цьому, згідно з пунктом 1.35 статті 1 Закону України від 05.04.2001р. № 2346-ІП „Про платіжні системи та переказ коштів в Україні”, розрахунковий документ - це документ на переказ коштів, що використовується для ініціювання переказу з рахунка платника на рахунок отримувача.

Отже, суд приходить до висновку, що проведення розрахунків між юридичними особами через установи банків, шляхом перерахування певної суми коштів з рахунків таких юридичних осіб на рахунки отримувачів коштів, є безготівковою формою розрахунків.

Суд не бере до уваги доводи позивача про те, що висновки незалежного аудитора різняться з висновками викладеними в акті перевірки №0241/12/32/23/33620192 від 06.11.09.

Як вбачається з матеріалів справи, перевірка господарської одиниці - складу оптової торгівлі ТОВ „Павар” розташованого за адресою: м. Луганськ, кв. Щербакова, буд. 6а, здійснена співробітниками ДПА в Луганській області на підставі направлення від 05.11.2009 №264 та плану проведення перевірок на листопад 2009 року. За результатами проведеної перевірки складено акт №0241/12/32/23/33620192 від 06.11.09.

Наказ по ТОВ „Павар” б/н про проведення інвентаризації на складі медичних препаратів виданий тільки 25.11.2009. Висновок незалежного директора-аудитора аудиторської фірми „САН” зроблений лише 04.12.2009 (а.с.29).

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Позивачем в судовому засіданні не надано належних доказів того, що за час між перевіркою податкової та до аудиторської перевірки на складі не було завозу чи вивозу товару, що аудитору надавались ті ж самі документи, на підставі яких був складений акт №0241/12/32/23/33620192 від 06.11.09.

Крім того, судом встановлено, що постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 25.12.2009 директор ТОВ „Павар” Індер Пал Сінгх, 02.06.1972 року народження визнаний винним у здійсненні правопорушення, передбаченого ст.155-1 ч.1 КУпАП та на нього накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 85 грн. Дана постанова ніким не оскаржена та на скасована, набрала законної сили.

Таким чином, справа про адміністративне правопорушення розглянута судом загальної юрисдикції до вирішення справи, що розглядалася в порядку адміністративного судочинства в адміністративному суді.

Частиною 4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок чи постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представниками відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у звязку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, суд вважає, що перевірка, здійснена фахівцями ДПА в Луганській області є такою, що проведена у межах компетенції та повноважень органу ДПС, а оскаржуване рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002452340 від 13.11.09, винесене ДПІ в Жовтневому районі у м. Луганську, є законними та обґрунтованим, та таким, що повністю відповідає вимогам діючого законодавства.

На підставі частини 3 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 06 квітня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог частини 4 статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 94,112,161,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Павар” до Державної податкової інспекції в Жовтневому районі у м. Луганську про визнання протиправними дій щодо проведення перевірки та складання акту перевірки №0241/12/32/23/33620192 від 09.11.2009, визнання протиправними та скасування рішення ДПІ в Жовтневому районі м. Луганська №0002452340 від 13.11.2009, про застосування до ТОВ „Павар” штрафних (фінансових) санкцій в сумі 1530891,32 грн. відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений 12 квітня 2010 року.

Суддя

Твердохліб Р.С.