Постанова № 10200620, 19.04.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.6.1

ПОСТАНОВА

Іменем України

19 квітня 2010 року Справа № 2а-2736/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі:

Судді: Твердохліб Р.С.,

при секретарі Лемба А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Ремо” до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна податкова інспекція в м. Свердловську про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №18095233 від 17.03.2010, -

встановив:

09 квітня 2010 року до Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Ремо” до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №18095233 від 17.03.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що 17.03.2010, головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Коломойцевим Д.О. була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження №18095233 по виконавчому листу №2а-24169 виданому Луганським окружним адміністративним судом 19.10.2009. Другим пунктом вказаної постанови боржнику надавалась можливість добровільно виконати рішення до 24.03.2010. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження повинна була бути направлена сторонам виконавчого провадження. Крім того, в постанові про відкриття виконавчого провадження зазначено, що вона може бути оскаржена начальнику відповідного відділу Державної виконавчої служби або до відповідного суду в 10-денний строк з моменту її одержання. Про відкриття виконавчого провадження керівництву ТОВ „ВКФ „Ремо” стало відомо тільки 07.04.2010, та за власною ініціативою отримана копія постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.03.2010 № ВП №18095233. В порушення вимог ст.24 Закону України „Про виконавче провадження” копія оскаржуваної постанови не направлялась позивачу протягом 21 дня. Просив скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 17.03.2010 № ВП №18095233.

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 15.04.2010 до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Державну податкову інспекцію в м. Свердловську Луганської області.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі, надав пояснення аналогічні викладеному у позові, просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, надав письмові заперечення проти позову та зазначив, що дії державного виконавця по винесенню постанови про відкриття виконавчого провадження від 17.03.2010 ВП №18095233 повністю відповідають вимогам Закону України „Про виконавче провадження” та просив у задоволенні позову відмовити.

Представник третьої особи - Державної податкової інспекції в м. Свердловську Луганської області проти задоволення позову заперечував, просив відмовити в його задоволенні.

Суд, вислухавши пояснення представників позивача, відповідача, третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, дослідивши матеріали справи, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В судовому засіданні встановлено, що 17.03.2010 державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №18095233 на виконання виконавчого листа №2а-24169 виданого Луганським окружним адміністративним судом 19.10.2009 про стягнення з ТОВ „ВКФ „Ремо” (ідентифікаційний код 19076980, місцезнаходження:94800, Луганська область, м. Свердловськ, вул.Глінки, 1а) в доход Державного бюджету України податкового боргу з податку на додану вартість у розмірі 48101,00 грн, штрафних санкцій у розмірі 680,00 грн. та пені у розмірі 50729,00 грн. (а.с.5).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спеціальним законом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку є Закон України „Про виконавче провадження”.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про виконавче провадження” виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно ч. 1 ст. 2 Закону України „Про виконавче провадження” примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Згідно ст. 4 Закону України „Про державну виконвчу службу”, державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Статтею 5 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що державний виконавець зобовязаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб і порядок, визначені виконавчим документом.

У відповідності з ч. 1 ст. 7 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобовязаний використовувати надані йому права у точній відповідності із законом і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів громадян і юридичних осіб.

Статтею 3 Закону України „Про виконавче провадження” встановлено, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів:

1) виконавчі листи, що видаються судами, та накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних та кримінальних справах у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень цих комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном; 8) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат на проведення виконавчих дій та накладення штрафу; 9) рішення інших органів державної влади у випадках, якщо за законом їх виконання покладено на державну виконавчу службу; 10) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини”.

Згідно ст. 18 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа:

1) за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення, зазначеного в статті 3 цього Закону;

2) за заявою прокурора у випадках представництва інтересів громадянина або держави в суді;

3) в інших передбачених законом випадках.

Відповідно до ст. 24 Закону України „Про виконавче провадження” державний виконавець зобовязаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк предявлення виконавчого документа до виконання і цей документ відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, та предявлений до виконання до органу державної виконавчої служби за належним місцем виконання рішення.

Статтею 26 Закону України „Про вконавче провадження” передбачено, що державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження у разі:

1) пропуску встановленого строку предявлення документів до виконання;

2) неподання виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону;

3) якщо рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили, крім випадків, коли воно у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання;

4) предявлення виконавчого документа до органу державної виконавчої служби не за місцем або підвідомчістю виконання рішення;

5) якщо не закінчилася відстрочка виконання рішення, надана судом, яким постановлено рішення;

6) у разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим ст. 19 цього Закону;

7) наявності інших обставин, передбачених законом, які виключають здійснення виконавчого провадження.

Проаналізувавши наявні у справі докази, суд прийшов до висновку, що відповідач при винесені постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 18095233 від 17.03.2010 діяв в межах повноважень та у спосіб, передбачений Законом України „Про виконавче провадження”.

Посилання позивача у своїх доводах на скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №18095233 від 17.03.2010 на підставі того, що позивачем не була отримана копія постанови про відкриття виконавчого провадження у строки, встановлені ст.24 Закону України „Про відкриття виконавчого провадження” суд до уваги не бере, оскільки зазначені обставини не є підставою для скасування постанови про відкриття виконавчого провадження.

Крім того, вказані доводи позивача спростовуються супровідним листом від 17.03.2010 №3371 (а.с.18), відповідно до якого, копія постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 18095233 від 17.03.2010 була надіслана ТОВ „ВКФ „Ремо”. В судовому засіданні представник позивача зазначив, що немає необхідності витребувати у відповідача книгу вихідної кореспонденції, на підтвердження вказаної обставини, а рішення у справі можна прийняти на підставі наявних в матеріалах справи доказів.

Разом із цим суд зазначає, що ч.2 ст.30 Закону України „Про виконавче провадження” передбачено, що у разі, якщо копія постанови про відкриття виконавчого провадження одержана боржником несвоєчасно, внаслідок чого боржник був позбавлений можливості добровільно виконати рішення у встановлений державним виконавцем строк, за письмовою заявою боржника при підтвердженні факту несвоєчасного одержання вказаної постанови державний виконавець відкладає провадження виконавчих дій у порядку, встановленому статтею 32 цього Закону, та поновлює боржнику строк для добровільного виконання рішення.

Як зазначено представником відповідача, згідно перевірки книги вхідної кореспонденції, заява боржника щодо несвоєчасного отримання постанови про відкриття виконавчого провадження до відділу ДВС Свердловського МУЮ не надходила. Вказана обставина представником позивача не заперечується.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім не доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у звязку з чим в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, суд вважає, що постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 18095233 від 17.03.2010 була винесена з дотриманням вимог Закону України „Про виконавче провадження”, а тому підстав для задоволення позовних вимог немає.

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 19 квітня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 КАС України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

Керуючись ст.ст. 94,112,161,162,163,167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Виробничо-комерційна фірма „Ремо” до Відділу державної виконавчої служби Свердловського міського управління юстиції Луганської області, третя особа яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Державна податкова інспекція в м. Свердловську про скасування постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №18095233 від 17.03.2010 відмовити в повному обсязі.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений 26 квітня 2010 року.

Суддя

Твердохліб Р.С.