Постанова № 10200616, 12.04.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №2.11.17

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 квітня 2010 року Справа № 2а-461/10/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: Головуючого судді: Твердохліба Р.С.,

секретаря судового засідання Лемба А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Луганську справу за адміністративним позовом Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання против праним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000108021/0 від 12.01.2010,

ВСТАНОВИВ:

26 січня 2010 року на адресу Луганського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання против праним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000108021/0 від 12.01.2010.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що з 24.12.2009 по 25.12.2009 відповідачем було проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток ЛМКП „Теплокомуненерго” про що складено акт перевірки №1091/08-4/24047779 від 25.12.2009. На підставі зазначеного акту відповідачем відомщення-прийнято податкове повідомлення-рішення №№00000108021/0 від 12.01.2010. Вважав, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення складене із порушенням вимог діючого законодавства України, є протиправним та підлягає скасуванню. Просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, та наполягав на їх задоволенні.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав та надав письмові заперечення проти позову в яких послався на те, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську проведено камеральну перевірку позивача. За даними перевірки в декларації з податку на прибуток за 3 квартали 2009 року (наданої до СДПІ по роботі з ВПП у м. Луганську 05.11.2009 № 11773) задекларований прибуток, що підлягає оподаткуванню за пільговою ставкою у розмірі 47 212 114, 00 грн. (у т.ч. III квартал 2009 р. -41510013, 00 грн.). Нарахована сума податку за пільговою ставкою 118 030, 00 грн.(в т.ч. - III квартал 2009 р. - 103 775, 00 грн.). У звіті „Про суми пільг в оподаткуванні юридичних осіб та фізичних осіб - субєктів підприємницької діяльності” (форма 1-ПП № 11789 від 05.11.2009) ЛМКП „Теплокомуненерго” задекларована пільга, згідно рішення сесії Луганської міської ради, в сумі 11 684 999, 00 грн. по коду податку 11029999 (в т.ч. III квартал 2009 р. - 10 273 729, 00 грн.). Однак у довіднику пільг по сплаті податків, зборів, інших обовязкових платежів № 51 відповідно листа Державної податкової адміністрації України від 07.10.09 № 21947/7/19-0317 згідно з Розпорядженням ДПА України від 27.09.04 р. № 281-р, така пільга на 2009 р. не визначена.

Крім того, відповідачем зазначено, що спеціальним законом, а саме Законом України „Про оподаткування прибутку підприємств”, не надано повноважень органам місцевого самоврядування стосовно встановлення пільг по сплаті податку на прибуток підприємствам комунальної форми власності, а також те, що цей Закон встановлює спеціальні норми щодо оподаткування прибутку підприємств, які мають пріоритет над загальними, то органи місцевого самоврядування не мають права на надання пільг зі сплати податку на прибуток підприємствам комунальної форми власності. За таких обставин вважав, що пільга зі сплати податку на прибуток отримана ЛМКП „Теплокомуненерго” без встановлених законом підстав.

Разом із цим, відповідач послався на п.п. 17.1.4 п. 17.1 ст. 17 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” яким передбачено, що у випадку якщо контролюючий орган виявляє арифметичні або методологічні помилки в поданій платником податків податковій декларації, які призвели до заниження або завищення суми податкового зобовязання, і самостійно донараховує суму податкового зобовязання платника податків, такий платник податків зобовязаний сплатити штраф у розмірі пяти відсотків суми донарахованого податкового зобовязання, але не менше одного неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Вважав, що податкове повідомлення-рішення від 12.01.10 № 0000010821/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств на загальну суму 10 787 415, 45 грн. (в т.ч. за основним платежем 10 273 729, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 513 686, 45 грн.) винесено відповідно до вимог чинного законодавства та підстави для його скасування відсутні. Просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача заперечення проти позову підтримав та вказав на те, що Рішенні Конституційного Суду України у справі №1-5/10 від 16.02.2010 винесено після прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, та зазначив, що постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 9.02.2010 провідного директора ЛМКП „Теплокомуненерго” Русакова О.А. притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП. Просив залишити адміністративний позов без задоволення.

В судовому засіданні 02 березня 2010 року на підставі заяви прокуратури Луганської області від 02 березня 2010 року № 05-190вих10, з метою захисту інтересів держави від порушень або загрози порушень економічних інтересів, судом до участі у справі на стороні СДПІВПП у м. Луганську допущено прокурора.

В судовому засіданні прокурор підтримав позицію представника відповідача.

Заслухавши думку прокурора, пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Згідно із ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що Луганська міська Рада є органом місцевого самоврядування.

30 січня 2009 Луганською міською Радою прийнято рішення № 47/3 „Про міський бюджет на 2009 рік”, пунктом 9 якого передбачено: „Встановити з моменту набрання чинності цього пункту та до кінця 2009 року додаткову пільгу щодо оподаткування податком на прибуток підприємств, який відповідно до Бюджетного кодексу України та ст.35 Закону України „Про Державний бюджет України на 2009 рік” зараховується до міського бюджету, звільнивши від його сплати на 99 відсотків Луганське міське комунальне підприємство „Теплокомуненерго”, Міське комунальне підприємство „Покоління”, міське комунальне підприємство „Луганськелектротранс”, які знаходяться у комунальній власності м. Луганська.

Згідно пункту 35, зазначене рішення набирає чинності з моменту його опублікування у Луганському громадсько-політичному журналі „Луганское время”, крім п.п. 30-33, які набирають чинності з моменту його прийняття.

Вказане рішення є нормативно-правовим актом і стосується платника податків комунальної форми власності.

Відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи Луганське міське комунальне підприємство „Теплокомуненерго”, ідентифікаційний код 24047779 зареєстроване Виконавчим комітетом Луганської міської ради 26.01.1996 за №13821200000002762 (а.с.14)

Згідно довідки з єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України №230516, Луганське міське комунальне підприємство „Теплокомуненерго”, ідентифікаційний код 24047779 за правовим статусом є юридичною особою та за організаційно-правовою формою КОПФГ комунальним підприємством, яке знаходиться за адресою: 91005, м. Луганськ, вул. Куракіна, буд.23а (а.с.13).

Пунктом 1.1 Статуту Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” встановлено, що воно створене відповідно до рішення виконавчого комітету Луганської міської Ради народних депутатів від 24.01.1996 №31, зареєстроване у виконавчому комітеті Луганської міської Ради народних депутатів 26.01.1996, реєстраційний номер №99/5393, ідентифікаційний код 24047779.

Згідно пункту 1.2 Статуту, підприємство є комунальним унітарним комерційним підприємством, власником підприємства є територіальна громада м. Луганська в особі Луганської міської Ради, що передбачено п.1.3 Статуту (а.с.10-12).

Таким чином, рішення Луганської міської Ради від 30 січня 2009 № 47/3 „Про міський бюджет на 2009 рік” стосується інтересів Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” як платника податків на прибуток комунальної форми власності.

Відповідно до п.15 ч.1 ст.69 Бюджетного кодексу України податок на прибуток підприємств комунальної власності належить до місцевих бюджетів, що не враховується при визначенні обсягу міжбюджетних трансферів.

Частиною 5 ст.78 Бюджетного кодексу України передбачено, що податки, збори (обовязкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету зараховуються безпосередньо на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України, і не можуть акумулюватися на рахунках органів стягнення. Податки, збори (обовязкові платежі) та інші доходи визнаються зарахованими в доход місцевого бюджету з моменту зарахування на рахунок відповідного бюджету, відкритий в територіальному органі Державного казначейства України. Органи стягнення забезпечують своєчасне та в повному обсязі надходження до місцевих бюджетів податків і зборів (обовязкових платежів) та інших доходів відповідно до законодавства.

В абзаці 2 пункту 12 статті 35 Закону України „Про державний бюджет України на 2009 рік” зазначено, що податок на прибуток підприємств комунальної власності, засновником яких є Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, зараховується відповідно до бюджету Автономної Республіки Крим, обласних, районних, міських та сільських бюджетів.

Згідно з розділом 1 Класифікації доходів бюджету Бюджетної класифікації, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України від 27.12.2001р. № 604, податку на прибуток підприємств. що належать до комунальної власності встановлений код 11020200.

Таким чином, податок на прибуток, що сплачується позивачем у справі, зараховується до Луганського міського бюджету за кодом 11020200.

Частиною 3 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” передбачено, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів) і пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Одночасно ст.ст.14,15 Закону України „Про систему оподаткування” визначені загальнодержавні податки і збори та місцеві податки і збори. Податок на прибуток підприємств віднесено до загальнодержавних податків.

Статтею 15 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” визначено, що ставки податку на прибуток, пільги щодо податку, обєкт оподаткування, порядок обчислення оподаткованого прибутку, строки і порядок сплати та зарахування податку до бюджетів можуть встановлюватися та змінюватися лише шляхом внесення змін до цього закону. Вказані положення узгоджуються з загальними принципами, викладеними в ч.3 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування”, яка передбачає, що ставки, механізм справляння податків і зборів (обовязкових платежів), пільги щодо оподаткування не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів про оподаткування.

Спеціальним законом, який визначає принципи побудови системи оподаткування в Україні, податки і збори (обовязкові платежі) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також права, обовязки і відповідальність платників є Закон України „Про систему оподаткування”.

Статтею 1 Закону України „Про систему оподаткування” передбачено, встановлення і скасування податків і зборів (обовязкових платежів) до бюджетів та до державних цільових фондів, а також пільг їх платникам здійснюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до цього Закону, інших законів України про оподаткування. Верховна Рада Автономної Республіки Крим і сільські, селищні, міські ради можуть встановлювати додаткові пільги щодо оподаткування у межах сум, що надходять до їх бюджетів.

Територіальні громади мають право як безпосередньо так і через органи місцевого самоврядування (ради та їх виконавчі органи) самостійно вирішувати питання місцевого значення в межах Конституції і законів України.

Відповідно до ч.1 ст.142, ч.1 ст.143 Конституції України, для самостійного вирішення питань місцевого значення Конституція України передбачає, що матеріальною та фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, майно, в тому числі підприємств, які перебувають у його комунальній власності, та місцеві бюджети і їх доходи, а також наділила територіальні громади села, селища, міста повноваженнями безпосередньо або через утворені ними органи управляти комунальним майном, затверджувати місцеві бюджети і контролювати їх виконання, встановлювати місцеві податки і збори відповідно до закону, вирішувати інші питання місцевого значення, віднесені законом до їхньої компетенції.

Разом із цим суд зазначає, що на законодавчому рівні закріплено принцип самостійності місцевих бюджетів. Цей принцип полягає в тому, що вони не включаються до Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим та інших місцевих бюджетів, а їх самостійність гарантується власними та закріпленими за ними законом на стабільній основі загальнодержавними доходами, а також правом самостійно визначати напрями використання коштів місцевих бюджетів відповідно до закону.

Стаття 103 Бюджетного кодексу України передбачає надання субвенції на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування на виконання власних повноважень внаслідок надання державою податкових пільг, які зменшують доходи цих бюджетів. Проте Бюджетним кодексом України, іншими законами не передбачено надання субвенцій на компенсацію втрат доходів бюджетів місцевого самоврядування, що виникли внаслідок надання повноважними органами місцевого самоврядування пільг з податків, які зараховуються до бюджетів місцевого самоврядування, але становлять доходи місцевих бюджетів, що не враховуються при визначенні обсягу міжбюджетних трансфертів. Таке правове регулювання податкових і бюджетних відносин стосовно загальнодержавного податку на прибуток, платниками якого є підприємства комунальної форми власності, забезпечує додержання засад справедливості, що є складовою принципу верховенства права. Одним із проявів цього принципу в податковій сфері є створення дієвої системи оподаткування, яка має ґрунтуватися на збалансованості інтересів держави, територіальних громад і платників податків. Тому запровадження пільг щодо окремих податків чи конкретних їх платників не повинно розглядатися як прояв податкової дискримінації, недобросовісної конкуренції, створення привілейованого становища, порушення принципів рівності та єдиного підходу в оподаткуванні.

Згідно з рішенням Конституційного Суду України у справі №1-5/10 від 16.02.2010 за конституційним зверненням Акціонерного товариства „Страхова компанія „Аванте” щодо офіційного тлумачення положень ч.2 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року № 1251-XII, з наступними змінами та ст.15 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР з приводу неоднозначного застосування положень ч.2 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування”, ст.15 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” судами загальної юрисдикції та органами державної податкової служби, в аспекті конституційного звернення положення ч.2 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” від 25 червня 1991 року № 1251-XII та ст.15 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств” від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР у системному звязку з положеннями статей 5, 7, 8, 67, 92, 140, 142, 143 Конституції України, статей 7, 9, 69, 96, 97, 103, 108 Бюджетного кодексу України, статей 16, 61, 62, 63, 66 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” треба розуміти так, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, сільські, селищні, міські ради мають право безпосередньо на підставі ч.2 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” встановлювати пільги щодо загальнодержавного податку на прибуток підприємств комунальної власності, якщо він згідно із законами України справляється до бюджету Автономної Республіки Крим, сільських, селищних, міських бюджетів, у межах сум, які підлягають зарахуванню до цих бюджетів.

Таким чином Конституційний Суд України своїм рішенням, яке відповідно до ч.1 ст.22 Закону України „Про Конституційний Суд України” підлягає безумовному виконанню всіма державними органами, органами місцевого і регіонального самоврядування, установами, організаціями, підприємствами, їх посадовими особами, обєднаннями громадян та громадянами підтвердив право органів місцевого самоврядування (у тому числі і міських рад) встановлювати пільги щодо податку на прибуток підприємств комунальної власності.

В судовому засіданні встановлено, що додаткова пільга зі сплати податку на прибуток підприємств комунальної форми власності застосовувалась позивачем на підставі рішення Луганської міської Ради № 47/3 від 30 січня 2009 „Про міський бюджет на 2009 рік” яке не оскаржувалось, є чинним та відповідно до ст.144 Конституції України є обовязковим до виконання на відповідній території.

За таких обставин, висновки акту перевірки №1091/08-4/24047779 від 25.12.2009 про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток щодо заниження податку на прибуток за три квартали 2009 року в сумі 11684999,00 грн. (у тому числі за ІІІ квартал 2009 року в сумі 10273729,00 грн.) суперечать вимогам чинного законодавства.

За відсутності порушень податкового законодавства з боку позивача в частині заниження податку на прибуток за три квартали 2009 року в сумі 11684999,00 грн. (у тому числі за ІІІ квартал 2009 року в сумі 10273729,00 грн.), судом визнається неправомірним нарахування йому податковим повідомленням-рішенням №№00000108021/0 від 12.01.2010 податкових зобовязань та штрафних санкцій.

Крім того, відповідно до декларації з податку на прибуток підприємств (а.с.38-39) суд приходить до висновку, що позивачем, при її заповненні, не допущено жодних помилок, які б давали відповідачу правові підстави для застосування штрафних (фінансових) санкцій до позивача.

Посилання відповідача на судову практику суд не бере до уваги, оскільки вказані рішення судів різних інстанцій не породжують їх преюдиціальністї до розгляду справ в яких беруть участь інші особи та не стосуються даного спору.

Також суд не бере до уваги доводи відповідача про те, що Рішення Конституційного Суду України у справі №1-5/10 від 16.02.2010 винесено після прийняття спірного податкового повідомлення-рішення оскільки для правильного вирішення справи це не має суттєвого значення, так як зазначене рішення не змінює норм права та не встановлює нових норм права, а тільки дає офіційне тлумачення норм ч.2 ст.1 Закону України „Про систему оподаткування” та ст.15 Закону України „Про оподаткування прибутку підприємств”.

Доводи відповідача про притсягнення провідного директора ЛМКП „Теплокомуненерго” Русакова О.А. до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП суд не безе до уваги з огляду на таке.

Згідно з ч.4 ст.72 КАС України, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обовязковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок чи постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Постанова Артемівського районного суду м. Луганська про притягнення провідного директора ЛМКП „Теплокомуненерго” Русакова О.А. до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП не є беззаперечним доказом правомірності висновків акту про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток №1091/08-4/24047779 від 25.12.2009 щодо виявленого порушення, оскільки при розгляді даної справи питання стосовно правомірності чи неправомірності застосування пільги по податку на прибуток не розглядалось.

Постанова Артемівського районного суду м. Луганська про притягнення провідного директора ЛМКП „Теплокомуненерго” Русакова О.А. до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.163-1 КУпАП виносилась лише на підставі протоколу про адміністративне правопорушення та акту про результати камеральної перевірки податкової звітності з податку на прибуток №1091/08-4/24047779 від 25.12.2009, висновки якого при розгляді даної справи визнаються судом такими, що не відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ст.86 КАС України, ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок доказів у їх сукупності.

На підставі викладеного, суд вважає, що матеріалами справи підтверджено правомірність застосування позивачем пільги з податку прибутку підприємств, наданої йому згідно з рішенням Луганської міської Ради № 47/3 від 30 січня 2009 року „Про міський бюджет на 2009 рік”, а тому податкове повідомлення-рішення №№00000108021/0 від 12.01.2010, яким позивачу нараховані податкові зобовязання та штрафні (фінансові) санкції є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до ч1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З приписів ст.ст.71, 86 КАС України вбачається, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та обєктивному дослідженні.

Частиною 2 ст. 71 КАС України, встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності субєкта владних повноважень обовязок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Представником відповідача в судовому засіданні не надані обґрунтовані пояснення та відповідні докази в їх підтвердження щодо спростування вимог позивача, натомість останнім доведено належними засобами доказування правомірності заявленого позову, у звязку з чим позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є субєктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України у судовому засіданні 29 березня 2010 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Складення постанови у повному обсязі відкладено, про що згідно вимог ч. 4 ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України повідомлено після проголошення вступної та резолютивної частин постанови у судовому засіданні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 9, 10, 11, 17, 18, 87, 94, 99, 100, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Луганського міського комунального підприємства „Теплокомуненерго” до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську про визнання против праним та скасування податкового повідомлення-рішення №00000108021/0 від 12.01.2010 - задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Луганську №00000108021/0 від 12.01.2010.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Луганського міського комунального підприємства "Теплокомуненерго" (ідентифікаційний код 24047779, місцезнаходження: м. Луганськ, вул.Куракіна 23а) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 03,40 грн. (три гривні сорок копійок).

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови буде складено 19 квітня 2010 року.

СуддяТвердохліб Р.С.