Постанова № 10200593, 18.03.2010, Луганський окружний адміністративний суд

Категорія №6.6.5

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 березня 2010 року Справа № 2а-27104/09/1270 Луганський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Твердохліба Р.С.,

при секретарі судового засідання Чукіній А.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Ленінської міжрайонної державної податкової інспекції у м. Луганську до дочірнього підприємства «Ніколь» про стягнення штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку використання реєстраторів розрахункових операцій в сумі 7140,00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

27 жовтня 2009 року до Луганського окружного адміністративного суду з позовною заявою звернулась Ленінська міжрайонна державна податкова інспекція у м. Луганську до дочірнього підприємства «Ніколь» про стягнення штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7140,00 грн. відповідно до рішення № 0002022340 від 17.11.2008 за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг».

У судове засідання представник позивача не зявився, про місце, дату та час розгляду справи був повідомлений, про причини неприбуття суду не доповів.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, про місце, дату та час розгляду справи повідомлявся, про причини неприбуття суду не доповідав. Правом надання заперечень проти позову та доказів на підтвердження своїх доводів не скористався, заяви про розгляд справи за його відсутності суду не надавав.

Відповідно до частини 6 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу на основі наявних в матеріалах справи доказів.

Суд дослідивши матеріали справи, дійшов до висновку про задоволення адміністративного позову з огляду на наступне.

Згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших субєктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України, та принципом рівності усіх учасників адміністративного процесу перед законом і судом, відповідно до якого усі учасники адміністративного процесу є рівними перед законом і судом.

Справи за участю Державних податкових інспекцій є адміністративними, оскільки відповідають вимогам пункту 1 частини першої статті 3 КАС України стосовно визначення адміністративної справи.

Пункт 4 частини першої статті 17 КАС України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненнями суб'єкта владних повноважень у випадах, встановлених законом.

Окрім того, такі справи не підпадають під перелік публічно-правових справ, визначених частиною другою статті 17 КАС України, на які не поширюється компетенція адміністративних судів.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Спеціальним законом, який визначає статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності є Закон України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-XII.

Відповідно до п.1 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-XII - органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, повязаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обовязкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обовязкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус субєктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обовязок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обовязкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі платники податків).

Відповідно до п.11 ст.11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-XII - органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право: застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р. №509-XII - посадові особи органів державної податкової служби зобовязані дотримувати Конституції (254к/96-ВР) і законів України, інших нормативних актів, прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій, забезпечувати виконання покладених на органи державної податкової служби функцій та повною мірою використовувати надані їм права.

Судом встановлено, підтверджується матеріалами справи, що відповідач Дочірнє підприємство «Ніколь», відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію субєкта підприємницької діяльності-юридичної особи, зареєстрований 23 квітня 2003 року управлінням державної реєстрації та міського реєстру Луганської міської ради за №25370169Ю0043293, ідентифікаційний код 31783975, а також взятий на облік як платник податків Ленінською міжрайонною державною податковою інспекцією у м.Луганську за № 4694 від 18.12.2001 року (аркуші справи 3,35).

Відповідно до ст.11 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" фахівцями Державної податкової адміністрації в Луганській області 27.10.2008 року проведено перевірку щодо контролю за здійсненням розрахункових операцій у сфері готівкового та безготівкового обігу суб'єктами підприємницької діяльності. Результати перевірки оформлені актом від 27.10.2008р. №0106/12/32/23/31783975 (аркуші справи 4-7).

Перевірка дочірнього підприємства «Ніколь» у залі гральних автоматів 27 жовтня 2008 року проведена посадовими особами Державної податкової адміністрації в Луганській області згідно затвердженого плану проведення перевірок на жовтень 2008 року на підставі направлення на проведення перевірки від 27 жовтня 2008 року №255, що відповідає вимогам чинного законодавства (аркуші справи 11,12-14).

Проведеною перевіркою встановлено, що у залі гральних автоматів дочірнього підприємства «Ніколь», розташованому за адресою: м.Луганськ, вул.Тітова, буд.13, надавались послуги у сфері грального бізнесу на 21-му гральному автоматі, що належить ДП «Ніколь», які не були оснащені фіскальним режимом роботи та не опломбовані згідно постанови КМУ від 07.02.2004 №121, в порушення п.1 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" від 01.06.2000р. № 1776-ІІІ, з змінами та доповненнями (далі - Закон № 1776), при наданні послуг у сфері грального бізнесу розрахункові операції проведені без застосування реєстратора розрахункових операцій.

Згідно зазначеному акту перевірки, в залі знаходився 21 гральний автомат підключений до електромережі які перебували в робочому стані та на яких надавались послуги у сфері грального бізнесу. Гральні автомати не обладнані фіскальною памяттю і не видають розрахунковий документ.

17 листопада 2008 року Ленінською МДПІ у м.Луганську прийнято рішення №0002022340 про застосування до Дочірнього підприємства «Ніколь» штрафних (фінансових) санкцій в сумі 7140,00 грн. за порушення Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (аркуш справи 16).

Розмір застосованих штрафних (фінансових) санкцій (340,00 грн. x 21 гральних автоматів = 7140,00 грн.) відповідає вимогам пункту 2 статті 17 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (аркуш справи 15).

Спеціальним законом який визначає правові засади застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг є Закон України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 6 липня 1995 року № 265/95-ВР (надалі за текстом Закон № 265/95-ВР).

Стаття друга Закону № 265/95-ВР визначає розрахункову операцію як приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг), видачу готівкових коштів за повернутий покупцем товар (ненадану послугу), а у разі застосування банківської платіжної картки - оформлення відповідного розрахункового документа щодо оплати в безготівковій формі товару (послуги) банком покупця або, у разі повернення товару (відмови від послуги), оформлення розрахункових документів щодо перерахування коштів у банк покупця.

Відповідно до пунктів 1, 2, 3 та 6 статті 3 Закону № 265/95-ВР суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок; видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції; забезпечувати зберігання використаних книг обліку розрахункових операцій та розрахункових книжок протягом трьох років після їх закінчення.

Відповідальність за порушення вимог Закону № 265/95-ВР встановлена статтею 17 цього Закону. Зокрема, згідно пункту другому зазначеної статті до суб'єктів підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів державної податкової служби України застосовуються фінансові санкції у розмірі двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі застосування при здійсненні розрахункових операцій непереведеного у фіскальний режим роботи, незареєстрованого, неопломбованого або опломбованого з порушенням встановленого порядку реєстратора розрахункових операцій. Пунктом першим цієї статті передбачена відповідальність у п'ятикратному розмірі вартості проданих товарів (наданих послуг), на які виявлено невідповідність, - у разі проведення розрахункових операцій на неповну суму вартості проданих товарів (наданих - послуг), у разі непроведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій, у разі нероздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки. Пунктом шостим цієї статті передбачена відповідальність у розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі незберігання книг обліку розрахункових операцій чи розрахункових книжок протягом встановленого терміну.

Виходячи із зазначених норм Закону № 265/95-ВР та на підставі акту перевірки від 27.10.2008р. №0106/12/32/23/31783975 позивачем прийнято рішення про застосування до ДП «Ніколь» штрафних (фінансових) санкцій № 0002022340 від 17.11.2008 в розмірі 7140,00 грн. (аркуш справи 16).

Оцінюючи обґрунтованість доводів позивача суд враховує, що класифікатор видів економічної діяльності, затверджений наказом Держстандарту від 22.10.1996 р. № 441, відносить азартні ігри та ігри на гроші до підкласу 92.71.0. Цей підклас належить до секції «О» (колективні, громадські та особисті послуги).

У преамбулі Закону України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності» від 23 березня 1996 року № 98/96-ВР зазначено, що цей Закон визначає порядок патентування торговельної діяльності за готівкові кошти, а також з використанням інших форм розрахунків та кредитних карток, діяльності у сфері торгівлі іноземною валютою, діяльності з надання послуг у сфері грального бізнесу та побутових послуг, що провадиться суб'єктами підприємницької діяльності.

Таким чином, безсумнівним є те, що гральний бізнес належить до сфери послуг і на нього розповсюджується дія Закону № 265/95-ВР.

Стаття друга Закону № 265/95-ВР визначає реєстратор розрахункових операцій як пристрій або програмно-технічний комплекс, в якому реалізовані фіскальні функції і який призначений для реєстрації розрахункових операцій при продажу товарів (наданні послуг), операцій з купівлі-продажу іноземної валюти та/або реєстрації кількості проданих товарів (наданих послуг). До реєстраторів розрахункових операцій відносяться: електронний контрольно-касовий апарат, електронний контрольно-касовий реєстратор, комп'ютерно-касова система, електронний таксометр, автомат з продажу товарів (послуг) тощо.

Статтею 11 Закону № 265/95-ВР встановлено, що терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій встановлюються Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики, Державної податкової адміністрації України та Національного банку України.

Такі терміни визначені Постановою Кабінету Міністрів України «Про терміни переведення суб'єктів підприємницької діяльності на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій» від 7 лютого 2001 р. № 121. Зокрема, відповідно до пункту шостого Додатка до цієї Постанови, переведення суб'єктів підприємницької діяльності, які використовують гральні автомати, на облік розрахункових операцій у готівковій та безготівковій формі із застосуванням реєстраторів розрахункових операцій мало бути здійснене до 31 грудня 2006 р.

З огляду на викладене, суд вважає, що основним питанням яке йому належить вирішити у цій справі, є питання чи можна вважати гральний автомат автоматом з продажу послуг і тоді, відповідно до статті другої Закону № 265/95-ВР, в ньому мають бути реалізовані фіскальні функції, чи ці послуги надаються гральним залом в цілому, і при цьому достатньо використання одного реєстратора, що реєструє операції з продажу послуг на всіх автоматах розміщених в залі.

Вирішуючи це питання суд бере до уваги, що підпунктом 1.2. пункту 1 Ліцензійних умов провадження організації діяльності з проведення азартних ігор, затверджених наказом Державного комітету України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерства фінансів України від 18 квітня 2006 р. № 40/374, визначено, що:

- азартна гра це гра, участь у якій дає змогу отримати приз (виграш), результат якої визначається діями (подіями), цілком або частково залежними від випадковості, і умовою участі в якій є внесення гравцем ставки;

- гральний автомат це механічне, електричне, електронне обладнання або пристрій, що використовується для проведення азартних ігор, результат яких визначається без участі працівника ліцензіата програмою роботи цього обладнання (пристрою) з використанням генератора випадкових чисел, який міститься всередині корпусу такого обладнання (пристрою), і сума виграшу нараховується обладнанням (пристроєм) автоматично;

- гра на гральних автоматах це азартна гра, в якій гральним автоматом обліковується внесення ставки, визначається розмір призу (виграшу);

- зал гральних автоматів це нежитлове приміщення, крім пересувної малої архітектурної форми, закрите від огляду ззовні, у якому для проведення азартних ігор використовуються тільки гральні автомати.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що оскільки внесення ставки обліковується автоматом і ним же визначається розмір виграшу, то дана послуга надається саме гральним автоматом, а не залом гральних автоматів, як нежитловим приміщенням.

Далі суд зазначає, що відповідно до статті другої Закону № 265/95-ВР фіскальні функції це здатність реєстраторів розрахункових операцій забезпечувати одноразове занесення, довготермінове зберігання у фіскальній пам'яті, багаторазове зчитування і неможливість зміни підсумкової інформації про обсяг розрахункових операцій, виконаних в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо), або про обсяг операцій з купівлі-продажу іноземної валюти.

Таким чином, на думку суду, вимога про обладнання грального автомата фіскальною памяттю не зобовязує відповідача здійснювати його переобладнання в контрольно-касовий апарат. Функцію з роздрукування розрахункових документів цілком здатні виконувати реєстратори розрахункових операцій що використовуються відповідачем. Разом з тим, виходячи із сутності Закону № 265/95-ВР, можливість визначити в будь який момент яку саме кількість та на яку суму було надано послуг кожною окремою одиницею обладнання, що використовується для проведення азартних ігор є обовязковою умовою використання грального автомата.

Такий висновок суду ґрунтується і на положеннях Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження вимог щодо реалізації фіскальних функцій реєстраторами розрахункових операцій для різних сфер застосування» від 18 лютого 2002 р. № 199, відповідно до пункту першого якої вимоги щодо реалізації фіскальних функцій автоматами з продажу товарів (послуг), іншими реєстраторами, які не передбачають друкування розрахункових і звітних документів, а також додаткові вимоги щодо реалізації фіскальних функцій спеціалізованими реєстраторами для конкретних сфер застосування (у разі необхідності) встановлюються Державною комісією з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом.

Додатком 4 до протокольного рішення Державної комісії з питань впровадження електронних систем і засобів контролю та управління товарним і грошовим обігом від 27 червня 2002 р. № 13 встановлені вимоги щодо реалізації фіскальних функцій гральними автоматами. Зокрема, пунктом першим визначено, що дія цих вимог поширюється на гральні автомати в частині виконання ними фіскальних функцій і обліку кількості жетонів або їх замінників - кредитів, які використовуються у грі на цьому автоматі.

30 листопада 2009 року Дочірнє підприємство «Ніколь» зверталося до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Ленінської МДПІ у м.Луганську про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій №0002022340 від 17.11.2008р. Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2010 року по справі №2а-28166/09/1270 винесено ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду, яка сторонами в цій справі не оскаржувалася та набрала законної сили (аркуш справи 59).

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, матеріалів справи, враховуючи те, що за час судового розгляду справи у добровільному порядку штрафні (фінансові) санкції в загальному розмірі 7140,00 грн. відповідач не сплатив суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.4 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах, в яких позивачем є суб'єкт владних повноважень, а відповідачем - фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються.

Керуючись ст.ст. 11, 14, 70, 71, 89, 94, 105, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

Позовні вимоги Ленінської міжрайонної державна податкова інспекція у м. Луганську до дочірнього підприємства «Ніколь» про стягнення штрафних (фінансових) санкцій за порушення порядку використання реєстраторів розрахункових операцій в сумі 7140,00 грн. - задовольнити повністю.

Стягнути з дочірнього підприємства "Ніколь" (91005 м. Луганськ, вул. Дьоміна, буд.7 офіс 20 (ідентифікаційний код 31783975, р/р №2600301612074 у філії ВАТ "Укрексімбанк", МФО 304289) на користь на користь місцевого бюджету Ленінського району (на рахунок № 31117104700006 в УДК в Луганській області, МФО 804013, код отримувача 24046582, код платежу 21080900) суму штрафної (фінансової) санкції в розмірі 7140,00 грн. (сім тисяч сто сорок грн. 00 коп.)

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано у встановлений КАС України строк. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений КАС України строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Про апеляційне оскарження спочатку подається заява. Обґрунтування мотивів оскарження і вимоги до суду апеляційної інстанції викладаються в апеляційній скарзі.

Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СуддяТвердохліб Р.С.