Рішення № 102005825, 09.12.2021, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№591/712/21

Провадження №2/592/1026/21

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 грудня 2021 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

за участю секретаря судового засідання: Алфімової І. В. ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми цивільну справу за позовом акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В :

03.02.2021 року представник позивача акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” за довіреністю Гребенюк Олександр Сергійович звернувся до Зарічного районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, із змісту якого вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ “ПриватБанк” з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав (-ла) заяву № б/н від 10.03.2011 року. 14.06.2018 року відбулась державна реєстрація та було змінено повне та скорочене найменування позивача з публічне акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (скорочена назва ПАТ КБ “ПриватБанк” ) на акціонерне товариство комерційний банк “ПриватБанк” (скорочена назва АТ КБ “ПриватБанк” ) , про що у додатках надаються копії сторінок виписки та копії сторінок статуту АТ КБ “ПриватБанк” . 1. Порядок виникнення правовідносин. Відповідач при підписанні анкети-заяви підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з “Умовами та правилами надання банківських послуг” , “Тарифами” , які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. Витяг з “Умов та правил надання банківських послуг” та витяг з “Тарифів” додаються до позовної заяви. Відповідач був ознайомлений із Умовами та правилами надання банківських послуг, що діяли станом на момент підписання анкети-заяви, що підтверджується підписом відповідача у анкеті-заяві, де є відповідні запевнення відповідача щодо ознайомлення та надання документів у письмовому виді, а також наказом банка про їх затвердження (витяг із Умов та правил надання банківських послуг, з якими було ознайомлено відповідача, копія наказу банку щодо затвердження редакції Умов та правил надання банківських послуг на момент підписання заяви додається до позовної заяви) . Відповідно до положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) АТ КБ “ПриватБанк” , що діяв на підставі ліцензії НБУ № 22 від 29.07.2009 року, а зараз діє на підставі ліцензії НБУ № 22 від 05.10.2011 року, керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує “Умови та правила надання банківських послуг” , які є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам. Таким чином, клієнт отримує доступ до всіх без виключення послуг банку. При укладанні договору сторони керувались ч. 1 ст. 634 ЦК України, згідно якій договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є саме “Умови та правила надання банківських послуг” та “Тарифи ” , які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, згідно яких обслуговується відповідач. Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в АТ КБ “ПриватБанк” , які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі. У відповідності до ч. 2 ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних) , у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Ст. 207 ЦК України не передбачено вичерпного переліку таких документів, тому окрім листів та телеграм можуть використовуватися й інші засоби зв`язку, наприклад електронний або інший інтернет/SMS-pecypc. Ч. 2 ст. 638 ЦК України передбачено, що договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною, тому акцентуючи пропозицію банку відповідач підписом у заяві про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг визнає та погоджується на запропоновані банком умови користування послугами банку. Також, одночасно із вищезазначеним свідченням приєднання до угоди відповідача, дія договору підтверджується фактом користування відповідачем картковим рахунком та використання кредитних коштів, що повністю узгоджується з ч. 2 ст. 642 ЦК України, згідно якій особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо) , яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції. Виконання відповідачем договору вбачається також із виписки по рахунку та розрахунку заборгованості, де зазначені операції щодо використання кредитного ліміту, операції щодо повернення кредитних коштів та сплати відсотків за їх користування виписка по рахунку та розрахунок заборгованості додаються до позовної заяви) . Отже, підписавши заяву між сторонами, у відповідності до ст. 634 ЦК України, був укладений договір про надання банківських послуг, який за своєю правовою природою є змішаним договором і містить в собі, зокрема, умови договору банківського рахунку (ст. 1066 ЦК України) та кредитного договору (ст. 1054 ЦК України) . Відповідно до ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка) , грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка) , банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу. Права та обов`язки сторін, пов`язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 ЦК України) , якщо інше не встановлено договором або законом. 2. Порядок надання кредитних карток, відкриття кредитного ліміту та зміни його розміру. Відповідно до виявленого бажання, відповідачу було відкрито кредитний рахунок що підтверджується випискою по рахунку, яка додається до позову) та встановлено початковий кредитний ліміт у розмірі, що зазначений у довідці довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку, яка додається до позову. Для користування кредитним картковим рахунком відповідач отримав кредитну картку (номери та строк дії отриманих кредитних карток зазначено у довідці про отримані картки, що додається) . У подальшому розмір кредитного ліміту збільшився до 2000,00 грн. , що підтверджується довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту банк керувався п. п. 2.1.1.2.3. , 2.1.1.2.4. договору, на підставі яких відповідач при укладанні договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зміну за рішенням та ініціативою банку. Власник картрахунку зобов`язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, який відповідно до п. 1.1.1.52. договору – короткостроковий кредит, який надається банком клієнту у разі перевищення суми операції за платіжною карткою над сумою залишку коштів на його рахунку в розмірі ліміту кредитування. 3. Порядок внесення змін до умов договору. П. 1.1.3.2.3. договору передбачена можливість зміни тарифів та інших невід`ємних частин договору. При цьому у сторін договору виникають обов`язки: - у кредитора: інформування позичальника щодо внесених змін шляхом надання виписки по картковому рахунку на умовах, зазначених ви. 1.1.3.1.9. договору; - у позичальника: отримання виписки про стан та про здійснені операції по карткових рахунках (п. 1.1.2.3. договору) . На підставі п. 1.1.5.2 договору, неотримання або несвоєчасне отримання клієнтом виписок про стан рахунків не звільняє клієнта від виконання його зобов`язань за даним договором. Згідно п. п. 1.1.6.1. , 1.1.6.2. договору зміни в “Умови та правила надання банківських послуг” вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнтів про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв`язку, серед яких: офіційний сайт банку www.privatbank.ua, SMS-повідомлення клієнтам про зміни даних правил, клієнтські виписки, інші канали інформування. У разі незгоди зі змінами “Умов та правил надання банківських послуг” або “Тарифів” клієнт має право надати банку заяву про розірвання договору виконавши умови п. 2.1.1.5.4. договору. 4. Обґрунтування передумов порушення. АТ КБ “ПриватБанк” свої зобов`язання за договором виконало в повному обсязі, а саме: надало відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Відповідач зобов`язався повернути витрачену частину кредитного ліміту відповідно до умов договору, а саме: згідно п. 2.1.1.12.3. погашення кредиту – поповнення картрахунку держателя здійснюється шляхом внесення коштів у готівковому або безготівковому порядку та зарахування їх банком на картрахунок держателя, а так само шляхом договірного списання коштів з інших рахунків клієнта на підставі договору. Таким чином, відповідач зобов`язався здійснювати погашення кредиту та процентів внесенням грошів на кредитний рахунок у розмірі не менше мінімального обов`язковий платежу. Згідно п. 1.1.1.50. договору мінімальний обов`язковий платіж – розмір боргових зобов`язань відповідача, які щомісяця повинен сплачувати відповідач протягом терміну дії карти. Мінімальний обов`язковий платіж розраховується в процентному співвідношенні від загальної заборгованості клієнта. Згідно ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідач не надавав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором та підтверджується випискою по рахунку. Таким чином, у порушення умов кредитного договору а також ст. ст. 509, 526, 1054 ЦК України, відповідач зобов`язання за вказаним договором не виконав, хоча ст. 629 ЦК України визначено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами. Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) , тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов`язання за даним договором. Виникнення простроченої заборгованості відбувається у разі несплати мінімального платежу до останнього календарного числа (включно) місяця, наступного за місяцем, у якому було здійснено трати за рахунок кредитного ліміту, зобов`язання клієнта вважаються простроченими. Прострочене тіло кредиту – це частина використаного кредитного ліміту або вся сума використаного кредитного ліміту, що на конкретну дату мало бути погашено. Відповідачем, але не погашено, або погашено частково не у повному обсязі. Прострочені відсотки – це нараховані відсотки за користування кредитним лімітом, які на конкретну дату мали бути погашені відповідачем, але не погашені, або погашені частково не у повному обсязі. Згідно ст. 617 ЦК України відсутність у боржника необхідних коштів не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання. Відповідач зобов`язався: - на підставі п. 2.1.1.5.5. договору погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, по перевитраті платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених цим договором; - слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7. договору, а у разі невиконання зобов`язань за договором, у відповідності до п. 2.1.1.5.6. , на вимогу банку виконати зобов`язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту) , оплати винагороди банку. Відповідно до п. 2.1.1.3.3. договору відповідач доручив банку списувати з карткового рахунку суми грошових коштів у розмірі здійснених ним операцій, а також вартість послуг, визначену тарифами при настанні термінів платежу, а при виникненні боргових зобов`язань згідно п. п. 2.1.1.12.9. договору, списувати з будь-якого рахунку відкритого в банку (у тому числі з карткового рахунку) грошові кошти для здійснення платежу з метою повного або часткового погашення боргових зобов`язань, у тому числі мінімального обов`язкового платежу. Списання коштів здійснюється відповідно до встановленого законодавством порядку. 3. Порядок розрахунків. Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно п. 2.1.1.12.7.2. договору в разі непогашення клієнтом боргових зобов`язань за кредитом до 25 числа місяця, що слідує за місяцем, в якому були здійснені трати, за користування кредитом клієнт сплачує банку проценти в розмірі, зазначеному в тарифах, що діють на дату нарахування та викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, з розрахунку 360 календарних днів на рік, що підтверджується п. 2.1.1.12.6. договору. У разі виникнення прострочених зобов`язань за кредитом згідно п. 2.1.1.12.6.2. договору клієнт сплачує банку проценти в подвійному розмірі від зазначених в тарифах, що діють на дату нарахування. В редакції Умов та правил, що почала діяти з 01.03.2019 року, згідно до п. 2.1.1.2.12. , сторони дійшли згоди, що в разі, починаючи з 181-го дня з моменту порушення зобов`язань клієнта з погашення кредиту, клієнт зобов`язується сплатити на користь банку заборгованість по кредиту, а також проценти від суми неповернутого в строк кредиту, які у відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України встановлюються за домовленістю сторін у процентах від простроченої суми заборгованості в розмірі: - 86,4 % – для картки “Універсальна” ; - 84,0 % – для картки “Універсальна голд” . Відповідно до п. 2.1.1.12.11. договору, банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов`язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов`язків за цим договором. Відповідно до ч. 2 ст. 1050, ч. 2 ст. 1054 ЦК України наслідками порушення боржником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право заявника достроково вимагати повернення всієї суми кредиту. У зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором та з урахуванням внесених коштів на погашення заборгованості відповідач станом на 3011.2020 року має заборгованість – 31211,46 грн. , яка складається з наступного: - 9586.60 грн. а – заборгованість за тілом кредиту, в тому числі 00,00 грн. – заборгованість за поточним тілом кредиту; - 9586,60 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 00,00 грн. – заборгованість за нарахованими відсотками; - 5278,44 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; - 00,00 грн. – заборгованість за відсотками нарахованими на прострочений кредит згідно ст. 625 ЦК України; - 16346,42 грн. – нарахована пеня; - 00,00 грн. – нараховано комісії. Він звертає увагу суду на те, що законодавством не передбачено вимагати від боржника повернення лише повної суми заборгованості. А кредитодавець на свій розсуд може вимагати від боржника будь-яку частину суми заборгованості за кредитом. Таким чином, заборгованість до стягнення становить 15415,04 грн. , яка складається з наступного: - 9586,60 грн. – заборгованість за кредитом; - 5278,44 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; - 550,00 грн. – нарахована пеня. Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. В ст. 599 ЦК України зазначено про те, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. На даний час відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість за договором про надання банківських послуг, що є порушенням законних прав та інтересів АТ КБ “ПриватБанк” . Викладені у позовній заяві обставини підтверджуються наступними доказами: 1. Розрахунком заборгованості. 2. Випискою по рахунку. 3. Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування картрахунку. 4. Довідкою про видані картки. 5. Копією заяви позичальника. 6. Витягом з “Тарифів” . 7. Витягом з “Умов та правил надання банківських послуг” у редакції, що діяла на момент підписання. 8. Копією наказу банку щодо затвердження “Умов та правил надання банківських послуг” та “Тарифів” у редакції, що діяла на момент підписання заяви. 9. Копією документу, що посвідчує особу відповідача. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч. 9 ст. 28 ЦПК України позови до відповідача, місце реєстрації проживання або перебування якого невідоме, пред`являються за місцезнаходженням майна відповідача чи за останнім відомим зареєстрованим його місцем проживання або перебування чи постійного його заняття (роботи) . Отримання позивачем інформації щодо місяця реєстрації відповідача ускладнюється тим, що відповідно до ст. 5 Закону України “Про захист персональних даних” персональні дані є інформацією з обмеженим доступом; відповідно до ст. 14 поширення персональних даних без згоди суб`єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Відповідно до ст. 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” надання відомостей про місце проживання особи та її персональні дані здійснюється виключно у випадках, передбачених Податковим кодексом України та законами України, або за згодою самої особи. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом, і лише (якщо це необхідно) в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Також обмеження можливості отримання позивачем відповідної інформації закладено в Законі України “Про інформацію” і не вимагає додаткових доказів у силу правової природи нормативно-правового акту – Закону. Виходячи з вищенаведених норм, позивач не має права на отримання даних від уповноваженого центру надання адміністративних послуг щодо місця проживання відповідача, тому позов подається за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання відповідача, а саме: до Зарічного районного суду м. Суми, оскільки останнім відомим АТ КБ “ПриватБанк” місцем реєстрації відповідача є: АДРЕСА_1 . Вжиття заходів досудового врегулювання спору. Заходи досудового врегулювання спору позивачем не проводились, оскільки законом не встановлена їх обов`язковість для спірних правовідносин. Попередній розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс у зв`язку із розглядом справи. Відповідно до приписів ст. 1 Закону України “Про судовий збір” та ч. 4 ст. 177 ЦПК України позивачем при пред`явлені цього позову було сплачено судовий збір у розмірі 2270,00 грн. . Ст. 4 Закону України “Про судовий збір” визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до Закону України “Про Державний бюджет України на 2021 рік” розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 01 січня 2021 року становить 2270,00 грн. . Ціна позову: 15415,04 грн. . Оскільки при розрахунку 1,5 відсотків від ціни позову розмір судового збору складає менше мінімально встановленого, позивачем було сплачено 2270,00 грн. судового збору. Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 509, 525, 526, 527, 530, ч. 1 ст. 598, 599, 610, ч. 2 ст. 615, 629, 1050, 1054 ЦК України; ст. ст. 4, 5, 19, 184, 28 ЦПК України; ст. ст. 5, 14 Закону України “Про захист персональних даних” , ст. 6 Закону України “Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні” , - він просив: 1. Стягнути з відповідача – ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь АТ КБ “ПриватБанк” : - заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 10.03.2011 року у розмірі 15415,04 грн. станом на 30.11.2020 року; - судові витрати у розмірі 2270,00 грн. судовий збір. 3. В разі неявки в судове засідання відповідача АТ КБ “ПриватБанк” не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника банку та винесення заочного рішення судом. На виконання вимог п. 8 ч. З ст 175 ЦПК України позивач зазначає щодо наявності у нього або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додані до цієї заяви (вхідний № 3355 від 03.02.2021 року) (а. с. 1-5) .

Ухвалою Зарічного районного суду м. Суми від 10.02.2021 року у справі № 591/712/21, провадження № 2/591/1385/21 цивільну справу №591/712/21 за позовом акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570) до ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості за кредитним договором було передано до Ковпаківського районного суду м. Суми для розгляду за підсудністю. Після спливу строку на апеляційне оскарження копію ухвали разом з матеріалами справи було постановлено направити до Ковпаківського районного суду м. Суми. Ухвала набрала законної сили 26.02.2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/94787749) (а. с. 76, 77, 82) .

Ухвалою Ковпаківського районного суду м. Суми від 02.032021 року у справі № 591/712/21, провадження № 2/592/1026/21 було відкрито спрощене позовне провадження у справі за позовною заявою акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (адреса: м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1-Д) до ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) про стягнення заборгованості. Розгляд справи проводити в судовому засіданні, яке відбудеться 13.04.2021 року о 09 годині 00 хвилин в приміщенні Ковпаківського районного суду м. Суми (м. Суми, вул. Першотравнева, буд. 12, зал судових засідань № 11) з повідомленням сторін. Було ухвалено встановити відповідачу строк п`ятнадцять днів з дня вручення йому цієї ухвали, протягом якого він має право подати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України. Одночасно з надісланням (наданням) відзиву до суду відповідач зобов`язаний надіслати іншим учасникам справи копію відзиву та доданих до нього документів. Було ухвалено роз`яснити відповідачу, що в разі ненадання ним відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Відповідно до ч. 1 ст. 193 ЦПК України у строк для подання відзиву відповідач має право пред`явити зустрічний позов до позивача. Було ухвалено встановити позивачу строк три дні з дня отримання копії відзиву, протягом якого він має право подати суду відповідь на відзив, передбачену ст. 179 ЦПК України, до якої застосовуються правила, встановлені ч. ч. 3, 5 ст. 178 ЦПК України. Одночасно з поданням суду відповіді на відзив позивач зобов`язаний її копію надіслати іншим учасникам справи. Було ухвалено встановити відповідачу строк три дні з дня отримання відповіді на відзив, протягом якого він має право подати суду заперечення, передбачене ст. 180 ЦПК України, до якого застосовуються правила, встановлені ч. ч. 3, 5 ст. 178 ЦПК України. Копію заперечення і доданих до нього одночасно з поданням його суду відповідач повинен надіслати іншим учасникам справи. Було ухвалено роз`яснити учасникам справи, що на підставі п. 4 ч. 1 ст. 148 ЦПК України суд може постановити ухвалу про стягнення в дохід державного бюджету з відповідної особи штрафу у сумі від 0,3 до трьох розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб у випадках: ненадання копії відзиву на позов, відповіді на відзив, заперечення іншому учаснику справи у встановлений судом строк. Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи, що розглядається в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України: http://kv.su.court.gov.ua/sud1806/gromadyanam/csz/ . Ухвала набрала законної сили 02.03.2021 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/95258778) (а. с. 84) .

20.05.2021 року представниця відповідача ОСОБА_1 адвокат Волохова Вікторія Олегівна надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про застосування строків позовної давності, із змісту якої вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 591/712/21 за позовом АТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 15415,04 грн. . Ознайомившись із позовними вимогами, вона вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що пред`явлені із порушенням строків позовної давності. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України) . Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України) . За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України) . При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами) , які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України) . За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Позивач, стверджує у позовній заяві про те, що внаслідок підписання відповідачем анкети-заяви був укладений договір приєднання, умови якого були встановлені позивачем у формулярах та стандартних формах (“Умови та правила надання банківських послуг” , “Тарифи” ) . Відповідно до договору про надання банківських послуг відповідачу була видана кредитна картка та встановлений кредитний ліміт. Позивач зі свого боку виконав умови договору, проте відповідач своєчасно не виконав свої зобов`язання щодо щомісячного внесення мінімального обов`язкового платежу. Враховуючи те, що договір, що був укладений між позивачем та відповідачем, містить елементи кредитного договору, то перебіг позовної у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами – ст. 1048 ЦК України) , що підлягає сплаті. Останній платіж відповідачем було здійснено 26.05.2014 року в сумі 1 грн. 46 коп, а з позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся лише у грудні 2020 року, тобто майже через шість років) . Таке твердження ґрунтується також і на правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 15.01.2021 року у справі № 494/366/19, а саме: “...суди вірно визначились з моментом перебігу позовної давності за вказаним кредитним договором – з моменту коли банк міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту, та вірно визначили, що перебіг позовної давності почався з моменту останнього платежу ОСОБА_ 1 по кредиту ...” (https://reyestr.court.gov.ua/Review/94194418) . Тобто, через місяць після дати останнього платежу з 26.06.2014 року для позивача почався перебіг трирічного строку для звернення до суду за захистом своїх прав. Така ж позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 21.09.2020 року у справі № 314/5082/17, в якій суд зазначив про те, що “... у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу” (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92065624) . Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності щодо пред`явлення вимог за договором про надання банківських послуг. Ст. 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) . Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс13 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/35667396) . У зв`язку із вищевикладеним та керуючись ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, вона просила: 1. Застосувати наслідки спливу позовної давності за договором про надання банківських послуг від 10.03.2011 року. 2. Відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (вхідний № 19310 від 20.05.2021 року) (а. с. 94-96) .

16.07.2021 року представниця позивача акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” за довіреністю Меркулова Валерія Валеріївна надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми відповідь на відзив, із змісту якої вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться справа № 591/712/21 за позовом АТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Відповідач подав відзив на позовну заяву, на який вона вважає за необхідне надати наступну відповідь. ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ “ПриватБанк” з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав (-ла) заяву № б/н від 10.03.2011 року. При оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання п. 1 ч. 2 ст. 30 ЦК України) , яким підтверджується, що позичальник був ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами, позичальник підтвердив свою згоду на те, що заява, Умови надання банківських послуг, Правила користування платіжною карткою та Тарифи складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України) . Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифів. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Щодо строків позовної давності. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність – це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду. Згідно ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України) . Відповідно до п. 1.1.7.31. умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Необхідно звернути увагу суду на те, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загальноприйнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях – ануїтет, тощо. Відповідно по даному договору було відкрито картковий рахунок, було встановлено кредитний ліміт на картку, було видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Верховний Суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки, а саме: 19.03.2014 року у справі № 6-14цс14 та 18.06.2014 року у справі № 6-61цс14 “Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України) , а не закінченням строку дії договору” . Відповідно до Правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік) . Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 11.2017 року (довідка про видачу кредитних карт) . Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 24.01.2021 року – до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує на тому, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав. Враховуючи викладене, вона просила суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі (вхідний 26764 від 16.07.2021 року) (а. с. 102, 103) .

21.07.2021 року представниця відповідача ОСОБА_1 адвокат Волохова Вікторія Олегівна надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заяву про застосування строків позовної давності, із змісту якої вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 591/712/21 за позовом АТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 15415,04 грн. . Ознайомившись із позовними вимогами, вона вважає їх безпідставними, необґрунтованими та такими, що пред`явлені із порушенням строків позовної давності. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України) . Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України) . За загальним правилом, перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України) . При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припиненням дії) договору, скільки з певними моментами (фактами) , які свідчать про порушення прав особи (ст. 261 ЦК України) . За змістом цієї норми, початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Позивач, стверджує у позовній заяві про те, що внаслідок підписання відповідачем анкети-заяви був укладений договір приєднання, умови якого були встановлені позивачем у формулярах та стандартних формах (“Умови та правила надання банківських послуг” , “Тарифи” ) . Відповідно до договору про надання банківських послуг відповідачу була видана кредитна картка та встановлений кредитний ліміт. Позивач зі свого боку виконав умови договору, проте відповідач своєчасно не виконав свої зобов`язання щодо щомісячного внесення мінімального обов`язкового платежу. Враховуючи те, що договір, що був укладений між позивачем та відповідачем, містить елементи кредитного договору, то перебіг позовної у таких випадках обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу – до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобов`язання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами – ст. 1048 ЦК України) , що підлягає сплаті. Останній платіж відповідачем було здійснено 26.05.2014 року в сумі 1 грн. 46 коп, а з позовом про стягнення заборгованості позивач звернувся лише у грудні 2020 року, тобто майже через шість років) . Таке твердження ґрунтується також і на правовому висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 15.01.2021 року у справі № 494/366/19, а саме: “...суди вірно визначились з моментом перебігу позовної давності за вказаним кредитним договором – з моменту коли банк міг та повинен був дізнатись про порушення свого права на повернення кредиту, та вірно визначили, що перебіг позовної давності почався з моменту останнього платежу ОСОБА_ 1 по кредиту ...” (https://reyestr.court.gov.ua/Review/94194418) . Тобто, через місяць після дати останнього платежу з 26.06.2014 року для позивача почався перебіг трирічного строку для звернення до суду за захистом своїх прав. Така ж позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 21.09.2020 року у справі № 314/5082/17, в якій суд зазначив про те, що “... у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредиту, погашення якого відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу” (https://reyestr.court.gov.ua/Review/92065624) . Таким чином, позивачем пропущено строк позовної давності щодо пред`явлення вимог за договором про надання банківських послуг. Ст. 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо) . Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 06.11.2013 року у справі № 6-116цс13 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/35667396) . У зв`язку із вищевикладеним та керуючись ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, вона просила: 1. Застосувати наслідки спливу позовної давності за договором про надання банківських послуг від 10.03.2011 року. 2. Відмовити у задоволенні позову в повному обсязі (вхідний № 27208 від 21.07.2021 року) (а. с. 108-110) .

30.09.2021 року представниця відповідача ОСОБА_1 адвокат Волохова Вікторія Олегівна надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми письмові пояснення, із змісту яких вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 591/712/21 за позовом АТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в розмірі 15415,04 грн. . Нею, як представницею відповідача, до АТ КБ “ПриватБанк” 05.07.2021 року була надіслана заява про застосування строків позовної давності. На її думку така заява не може вважатися відзивом у розумінні ЦПК України. Проте, представниками позивача був надісланий до суду документ із назвою “Відповідь на відзив” , у якому були викладені заперечення проти застосування строків позовної давності. Із аргументацією, викладеною у вищезазначеному документі не можна погодитись, виходячи із наступного. По-перше, у заяві-анкеті від 10.03.2011 року, яка є додатком до позовної заяви не зазначено, що саме просить оформити на своє ім`я позивач, який саме банківський продукт, відсутня відповідна помітка на документі, а позивач стверджує у відповіді на відзив, що була оформлена кредитна картка, яка є поновлюваною кредитною лінією. Крім того, вона просила суд врахувати правовий висновок, сформований Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 про те, що “без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та правила банківських послуг, відсутність в анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з тарифів та витяг з умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачем кредитного договору” (https://reyestr.court.gov.ua/Review/82998244) . Таким чином, спростовується правова позиція позивача про те, що до правовідносин між позивачем та відповідачем можна застосувати строки позовної давності тривалістю 50 років. У зв`язку із вищевикладеним та керуючись ст. ст. 256, 257, 261, 267 ЦК України, вона просила відмовити у задоволенні позовної заяви, застосувавши наслідки спливу строку позовної давності (вхідний № 36173/21 від 30.09.2021 року) (а. с. 119, 120) .

18.10.2021 року представниця позивача акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” за довіреністю Меркулова Валерія Валеріївна надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми заперечення, із змісту яких вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться справа № 591/712/21 за позовом АТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. Відповідач подав письмові пояснення, на які вона вважає за необхідне надати наступне заперечення. ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ “ПриватБанк” з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав (-ла) заяву № б/н від 10.03.2011 року. Щодо ознайомлення відповідача з умовами кредитування вона зазначає наступне. Позивачем надана до суду копія анкети-заяви на двох сторінках від 10.03.2011 року, з якої чітко вбачається наступна інформація: персональні дані, адреса проживання та інша додаткова інформація, необхідна для отримання кредитної картки. Відповідачем вказана інформація про себе заповнена особисто, також з копії анкети-заяви чітко вбачається, що відповідач висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки “Універсальна” та особистим підписом засвідчила (в) , що “Я згодна (ен) з тим, що ця заява, разом із пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між мною та банком договір про надання банківських послуг. Я ознайомилась (-ся) і згоден з умовами та правилами надання банківських послуг та тарифами банку, які були надані мені для ознайомлення в письмовому вигляді...” . Також до матеріалів позовної заяви долучено витяг з тарифів обслуговування кредитних карт “Універсальна” , з якого чітко вбачається, що відповідачу було встановлено поточну процентну ставку у розмірі 2,5 % (30,00 % на рік) , вказано розміри комісій та штрафів тощо. Тобто, сторонами при укладенні договору були обговорені всі істотні умови. Крім того, вищезазначені умови і правила надання банківських послуг, а також тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях банку та на офіційному сайті банку. Приймаючи до уваги те, що за ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, то відсутність підпису відповідача в умовах, при наявності його письмового свідчення про те, що він ознайомлений у письмовому вигляді та згідний з умовами та тарифами, що заява разом із умовами та тарифами складають договір про надання банківських послуг, не є підставою вважати, що умови укладені поза межами договору та є недопустимими доказами. Відповідач підписанням анкети-заяви позичальника приєднався до умов та правил надання банківських послуг. Заява разом з умовами та тарифами є договором про надання банківських послуг. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. На підставі ч. 1 ст. 634 ЦК України, підписавши заяву, фізична особа, приєднується до запропонованих банком умов та правил надання банківських послуг, що підтверджується його особистим підписом. Тобто, з моменту підписання фізичною особою заяви, між банком та клієнтом був укладений договір в порядку ч. 1 ст. 634 ЦК шляхом приєднання клієнта до запропонованого банком договору (умов кредитування) . Банком було надано до суду виписку з карткового рахунку, де чітко прослідковується, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт та вбачається, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, а, отже, й отримав кредитну картку “Універсальна” , оскільки проведення вказаних операцій є неможливим без наявності картки. З розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що позивач частково сплачував заборгованість за договором (погашення відображені в графі “Сума погашення за наданим кредитом” ) . Виписка з банківського рахунку містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача – баланс станом на дату укладання договору (надана сума кредиту) , всі операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та чітким визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції) . Виписка по картковому рахунку та розрахунок заборгованості, є належними та допустимими доказами по справі. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. П. 21 Пленуму ВССУ № 5 від 30.03.2012 року “Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин” роз`яснено, що договір про відкриття кредитної лінії є одним із видів кредитного договору, а кредитна лінія – однією із форм її кредитування, в якій у межах встановленого ліміту здійснюється видача і погашення кредиту кількома частинами (траншами) . Оскільки в цьому договорі передбачено всі істотні умови, необхідні для кредитного договору, то зобов`язання з надання кредиту є дійсним із моменту укладення кредитного договору – договору про відкриття кредитної лінії. Ст. 11 ЦК України встановлено, що права сторін виникають на підставі договорів та інших правочинів. Згідно ст. ст. 3, 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу. Презумпція правомірності правочину закріплена у ст. 204 ЦК України та може бути спростована насамперед нормою закону, яка містить відповідну заборону. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний відповідно до закону судом недійсним. Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України не створює юридичних наслідків тільки недійсний правочин. Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. На підставі ч. 2 ст. 640 ЦК України у разі, якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання майна або вчинення певної дії. Оскільки, банк надав кошти шляхом встановлення кредитного ліміту, таким чином між банком і відповідачем було укладено договір, який ніким не оспорений, а, отже, є всі законні підстави для стягнення заборгованості з відповідача. Згідно ст. 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. В матеріалах справи відсутні будь-які належні докази погашення кредитної заборгованості за договором. Враховуючи норми закону та докази, що містяться в матеріалах справи, можна дійти висновку, що правовідносини між сторонами тривають й належним чином зобов`язання не виконані та кредитором не прийняті. Щодо обов`язку відповідача ознайомлюватися зі змінами тарифів та умов та правил надання банківських послуг на сайті банку вона зазначає наступне. Відповідно до заяви/договору підписаної клієнтом встановлено, що “Умови та правила надання банківських послуг” та “Тарифи” , які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ , становлять між клієнтом та банком договір про надання банківських послуг, прийняття даних умов підтверджується підписом клієнта у заяві, на підставі якого в подальшому і була надана карта клієнту. Витяг з умов і правил надання банківських послуг додаються до позовної заяви. Така форма оформлення кредитного договору не суперечить діючому законодавству, оскільки укладання договору здійснюється за принципом укладання між банком і клієнтом договору приєднання (ст. 634 ЦК України) . Підписанням заяви позичальник приєднується до запропонованих банком умов та тарифів. Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторінку формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Згідно ч. 1 ст. 207 ЦК України, договір вважається вчиненою у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в декількох документах: в заяві позичальника, умовах надання банківських послуг, правилах користування платіжною карткою та тарифах. Таким чином, між банком та позичальником укладається договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були вчинені всі необхідні дії, який задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов`язків, що за змістом ч. 1 ст. 202 ЦК України вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заяви, умови, правила та тарифи, з якими позичальник був ознайомлений, про що свідчить підпис в заяві. При оформленні кредиту заяву на отримання кредиту, підписується повнолітнім, дієздатним особою (здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання ч. 2 п.1 ст. 30 ЦК України) , яким підтверджується, що позичальник ознайомлений з умовами надання банківських послуг, правилами користування платіжною карткою та тарифами, позичальник підтвердив свою згоду на те, що заява, умови надання банківських послуг, правила користування платіжною карткою та тарифи складають між ним і банком договір про надання банківських послуг. Згідно умовам договору банк нараховує відсотки за користування кредитом у розмірі, встановленому “Тарифів банку” , які викладені на банківському сайті http://privatbank.ua/terms/pages/70/ , з розрахунку 360 календарних днів у році, що підтверджується п. 2.1.1.12. 0,6 “Умовами та правилами надання банківських послуг” . Згідно підписаної заяви/договору клієнт повідомлений про сайти банку та своїм підписом підтвердив, що повного мірою розуміє та зобов`язується виконувати вимоги УІП, а також підтвердив ознайомлення з обов`язком самостійно знайомитися з внесеними змінами на сайті www.privatbank.ua (адреса сайту вказаний в заяві) . Дана вимога також встановлена УІП в розділі обов`язки клієнта: п. 2.1.1.5.3. отримувати виписки про стан карткового рахунку та про проведені операції по картковому рахунку; п. 2.1.1.5.4. при незгоді зі змінами правил та/або тарифів банку звернутися в банк для розірвання цього договору та погасити перед банком заборгованість, у тому числі і заборгованість, що виникла протягом 30 днів з моменту повернення карток, виданих держателю і його довіреною особам. На сьогоднішній день заяв про розірвання кредитного договору від відповідача до банку не надходило, більше того відповідач, активно користувався карткою, в тому числі неодноразово здійснював погашення заборгованості. Ч. ч. 2, 3 ст. 205, ч. 2 ст. 642 ЦК України встановлено, що (навіть за відсутності доказів належного повідомлення боржника) , якщо боржник сплачує відсотки та комісію, то пропозицію слід вважати прийнятою й угоду досконалою, так як фактичні дії вказують на прийняття пропозиції. Щодо строків позовної давності повторно зазначає наступне. Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Тобто, позовна давність – це встановлений законом строк, протягом якого особа, право якої порушено, може вимагати примусового здійснення або захисту свого права шляхом подання позовної заяви до суду. Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін (ч. 1 ст. 259 ЦК України) . Відповідно до п. 1.1.7.31. умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Необхідно звернути увагу суду на те, що даний кредитний продукт має певні особливості та відмінності від інших кредитних договорів. Безпосередньо в загальноприйнятих договорах істотні умови мають чіткий строк виконання та точний щомісячний платіж визначений чітко в грошових одиницях – ануїтет, тощо. Відповідно по даному договору було відкрито картковий рахунок, було встановлено кредитний ліміт на картку, було видано картку, а сума обов`язкового мінімального щомісячного платежу залежить від суми використаного кредитного ліміту. Кредитна картка є поновлювальною кредитною лінією, тобто це кредит, що надається банком клієнту в межах встановленого ліміту заборгованості, який використовується повністю або частинами і поновлюється в міру погашення раніше виданого кредиту. Клієнт, використавши та погасивши заборгованість за кредитною лінією, може знову користуватися нею у межах строку дії картки. Ст. 261 ЦК України встановлено, що за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. Верховний Суд України неодноразово висловлювався відносно строку виконання (зобов`язань по кредитам, що надаються у вигляді встановленого кредитного ліміту на кредитні картки) , а саме: 19.03.2014 року у справі № 6-14цс14 та 18.06.2014 року у справі № 6-61цс14 “Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст. 261 ЦК України) , а не закінченням строку дії договору” . Відповідно до правил користування карткою строк дії картки вказано на лицевій стороні картки (місяць та рік) . Картка діє до останнього календарного дня вказаного місяця. Отже, строк перевипущеної картки до останнього дня 11.2017 року (довідка про видачу кредитних карт міститься в матеріалах справи) . Позивач же звернувся до суду з позовом до відповідача 24.01.2021 року – до спливу строку позовної давності. У зв`язку з цим, обставини, на які відповідач посилається, не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду. Отже, згідно виписки по рахунку, вбачається, що відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов`язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов`язання за договором. Тому посилання відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. Одночасно ст. 526 ЦК України наголошує на тому, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Так, на даний час, відповідач належним чином свої зобов`язання за кредитним договором не виконав. Враховуючи викладене, вона просила суд задовольнити позовні вимоги банку в повному обсязі (вхідний № 38146 від 18.10.2021 року) (а. с. 128-131) .

09.12.2021 року представниця відповідача ОСОБА_1 адвокат Волохова Вікторія Олегівна надала до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми клопотання, із змісту якого вбачається, що в провадженні Ковпаківського районного суду м. Суми знаходиться цивільна справа № 591/712/21 за позовом АТ КБ “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. З метою отримання правової допомоги, а саме: представництва під час розгляду справи № 591/712/21 у Ковпаківському районному суді м. Суми, відповідачем був укладений з нею, як адвокатом, договір про надання правової допомоги № 3 від 12.04.2021 року, за яким нею було отримано у вигляді плати за надані послуги 2000 (дві тисячі) грн. . Як докази сплати відповідачем вказаної суми вона надає до суду копії наступних документів: 1. Договір про надання правової допомоги № 3 від 12.04.2021 року в 1 екземплярі на 3 аркушах. 2. Копію акта до договору про надання правової допомоги № 3 від 12.04.2021 року, складеного 08.12.2021 року в 1 екземплярі на 1 аркуші. 3. Копію квитанції № 1 від 12.04.2021 року в 1 екземплярі на 1 аркуші. Правовою підставою для покладення витрат відповідача, пов`язаних з розглядом даної справи, є норма, викладена в ч. 2 ст. 141 ЦПК України, а саме: судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові на позивача. Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. 141 ЦПК України, вона просила у випадку відмови у задоволенні позову стягнути з позивача АТ КБ “ПриватБанк” витрати пов`язані з розглядом справи, а саме: витрати по сплаті професійної правничої допомоги в розмірі 2000 (дві тисячі) грн. (вхідний № 45290 від 09.12.2021 року) (а. с. 139, 140) .

В судове засідання представники позивача не з`явилися, про місце, дату та час судового розгляду були повідомлені належним чином, до позовної заяви додане клопотання про розгляд справи за відсутності позивача у спрощеному позовному провадженні. Їхня неявка не є перешкодою для розгляду справи.

В судове засідання відповідач не з`явився, про місце, дату та час судового розгляду був повідомлений належним чином. Його неявка не є перешкодою для розгляду справи.

В судове засідання представниця відповідача не з`явилася, про місце, дату та час судового розгляду була повідомлена належним чином. Її неявка не є перешкодою для розгляду справи.

Судовим розглядом було встановлено, що 10.03.2011 року між позивачем та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № б/н, відповідно до умов якого відповідач отримав кредит у розмірі 900 грн. шляхом підписання анкети-заяви про приєднання до умов та правил надання банківських послуг в ПАТ КБ “ПриватБанк” , отримавши платіжну картку.

Разом з тим, дослідивши анкету-заявку, суд звертає увагу на те, що у графі “Изъявляю желание оформить на своё имя” відсутня позначка відповідача, про те, випуск якої картки він погодив, навпроти картки кредитна чи універсальна відсутні відповідні позначки. В анкеті-заяві зазначено про те, що позичальник згідний з тим, що ця заява разом із пам`яткою клієнта, умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також те, що він ознайомився та погодився з умовами та правилами надання банківських послуг і тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді (а. с. 34) .

Разом з тим витяг з умов і правил надання банківських послуг, які затверджені наказом від 06.03.2010 року, № СП-2010-256 викладено російської мовою. Підпису відповідача про ознайомлення саме з цими умовами під ними має (а. с. 35-61) .

Згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за договором станом на 30.11.2020 року становить 31211,46 грн. , з яких: - 9586,60 грн. – заборгованість за поточним тілом кредиту; - 9586,60 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 5278,44 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; - 16346,42 грн. – нарахована пеня.

Проте, позивач вимагає від відповідача повернення лише повної суми заборгованості, а саме: 15514,04 грн. , з яких: - 9586,60 грн. – заборгованість за простроченим тілом кредиту; - 5278,44 грн. – заборгованість за простроченими відсотками; - 550 грн. – нарахована пеня.

Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки оформленої на ОСОБА_1 , 09.03.2013 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 900,00 грн. , 08.07.2013 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 2000,00 грн. , 09.07.2013 року встановлено кредитний ліміт в розмірі 2000,00 грн. , а 21.01.2020 року встановлено кредитний ліміт 00,00 грн. .

Підставами виникнення цивільних прав і обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України) .

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ст. 633 ЦК України передбачає, що договори, які укладаються банком з фізичними особами є публічними.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст. 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) .

Кредитний договір укладається у письмовій формі (ч. 1 ст. 1055 ЦК України) .

Щодо заявленої представником відповідача заяви про застосування строків позовної давності щодо стягнення суми боргу, то суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності, відповідно до ст. 257 ЦК України, щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки, згідно ст. 261 ЦК України, а не закінченням строку дії договору, такого правового висновку дійшов Верховний Суд України у справі № 6-14цс14 від 19.03.2014 року (https://reyestr.court.gov.ua/Review/37908426) .

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до наданої банком виписки по картковому рахунку і відповідно до розрахунку заборгованості за договором № б/н від 10.03.2011 року остання оплата здійснена відповідачем 26.05.2014 року.

Як встановлено з виписки з карткового рахунку, наданих банком, день, коли банк дізнався про порушення свого права щодо несвоєчасного повернення наданих кредитних коштів відповідачем, настав 27.05.2014 року, коли відповідач останній раз здійснив сплату за кредитним договором № б/н від 10.03.2011 року.

Анкета-заява позичальника не містить встановленого графіку погашення кредиту, а також не встановлено кінцевого терміну погашення кредиту, за таких обставин перебіг позовної давності почався з моменту останнього платежу по кредиту, тобто 27.05.2014 року, що узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 15.01.2021 року у справі № 494/366/19 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/94194418) .

Таким чином, визначений ст. 257 ЦК України, трирічний строк позовної давності за вимогами, що випливають з умов договору № б/н від 10.03.2011 року, закінчився.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність – це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України) .

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України) .

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) .

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч. ч. 1, 5 ст. 261 ЦК України) . Початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

З матеріалів справи вбачається, що 03.02.2021 року АТ КБ “ПриватБанк” звернулось до Зарічного районного суду м. Суми із позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості (а. с. 1, 72) .

Враховуючи інформацію надану “Управлінням Центр надання адміністративних послуг” Сумської міської ради, місце проживання відповідача зареєстроване на території, що підсудна Ковпаківському районному суду м. Суми, у зв`язку з чим справа була передана за підсудністю (а. с. 75) .

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, за період з 2014 року до 2021 року АТ КБ “ПриватБанк” не зверталося до Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Згідно ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

Згідно ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, установлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Згідно ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами) .

В заяві позичальника від 10.03.2011 року домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає.

Разом з тим у постановах Верховного Суду України від 11.03.2015 року у справі № 6-16цс15 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/43098344) , від 01.07.2015 року у справі № 6-757цс15 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/46301686) міститься висновок про те, що умови, в яких установлено позовну давність тривалістю із збільшеним строком, не містять підпису позичальника, а відтак ці умови не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами договору та відповідною письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності.

Відповідно до п. 1.1.7.31. зазначених умов і правил строк позовної давності визначено у 50 років, що є порушенням вимог ст. 259 ЦК України, що передбачає необхідність укладення у письмовій формі договору про збільшення позовної давності, про що зазначив Верховний Суд у постанові від 09.06.2021 року у справі № 357/4940/17-ц (https://reyestr.court.gov.ua/Review/97736105) .

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про те, що позивач не надав належних доказів, які б підтверджували факт укладення сторонами договору про збільшення позовної давності у письмовій формі.

Така позиція суду узгоджується з правовою позицією, висловленою у постанові Верховного Суду України від 04.11.2015 року у справі № 6-1926цс15 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/53361462) .

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03.07.2019 року у справі № 342/180/17 вважає, що в даному випадку неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ “ПриватБанк” в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з тарифів та витяг з умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову (https://reyestr.court.gov.ua/Review/82998244) .

Верховний Суд в постанові від 15.01.2021 року у справі № 494/366/19) вважає, що перебіг позовної давності почався з моменту останнього платежу по кредиту (https://reyestr.court.gov.ua/Review/94194418) .

Зокрема у вказаній справі, судом було встановлено, що сторонами було погоджено правила користування платіжною карткою, відповідно до яких граничний строк дії картки (місяць і рік) указано на ній і вона дійсна до останнього календарного дня такого місяця, строк погашення процентів за кредитом визначено щомісячними платежами, а строк погашення кредиту в повному обсязі визначено останнім днем місяця вказаного на картці (поле MONTH) .

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність — це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

В силу ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Позивачем не було надано суду доказів того, що між позивачем та відповідачем було укладено письмовий договір про збільшення позовної давності, а тому підлягає застосування загальний строк позовної давності у три роки, передбачений ст. 257 ЦК України щодо заборгованості та спеціальний, передбачений ч. 2 ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) .

Суд відхиляє аргументи представників позивача про те, що відповідач підписанням анкети-заяви позичальника приєднався до умов та правил надання банківських послуг, в яких збільшено позовну давність, а, отже, погодився на збільшення позовної давності, з огляду на те, що в анкеті-заяві строку позовної давності не зазначено, не зазначено в якій редакції умови та правила надання послуг діяли на дату підписання анкети-заяви, підпису відповідача під умовами та правилами надання банківських послуг не має.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що строк позовної давності, передбачений чинним законодавством, позивачем пропущений, що є правовою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог, у зв`язку з пропуском позовної давності.

Таким чином, доводи, викладені позивачем у позовній заяві в обґрунтування позовних вимог, не знайшли своє підтвердження, не є достовірними та обґрунтованими, не підтверджені письмовими доказами.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що у задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості слід відмовити повністю за спливом строку позовної давності.

Враховуючи подані до суду представником відповідача документи, враховуючи складність справи та значення її для відповідача, відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати відповідача в розмірі 2000 грн. слід компенсувати за рахунок позивача.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 259, 265, 267, 268, 272 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовити.

Стягнути з акціонерного товариства комерційний банк “ПриватБанк” (код ЄДРПОУ 14360570) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 2000 грн. .

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається Сумському апеляційному суду через суд першої інстанції – Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков