Рішення № 102003143, 19.11.2021, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/1183/19

2/291/20/21

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

19 листопада 2021 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого - судді Митюк О.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кащук Л.С.,

позивача - відповідача ОСОБА_1 ,

представника позивача - відповідача ОСОБА_2 ,

відповідача - позивача - ОСОБА_3 ,

представника відповідача - позивача ОСОБА_4 ,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_3 , третя особа : Вчорайшенська сільська рада Ружинського району Житомирської області

про визнання права власності на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за заповітом,

та за зустрічним позовом

ОСОБА_3

до ОСОБА_1 третя особа : Вчорайшенська сільська рада Ружинського району Житомирської області

про визнання права власності на спадкове майно,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_3 , третя особа : Вчорайшенська сільська рада Ружинського району Житомирської області про визнання права власності на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за заповітом, мотивуючи його тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Крилівка Ружинського району, Житомирської області померла його мати - ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить право на земельну ділянку (пай) площею 4,3231 га , кадастровий номер 1825284200:05:000:0044 та площею 4,3242 га, кадастровий номер 1825284200:05:000:0043 які розташовані Крилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області. Зазначені об`єкти нерухомого майна спадкодавицею ОСОБА_5 набуто за життя на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р2 №240164 виданого Крилівською сільською радою 27 березня 2002 року площею 4,3231 га та на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 14 лютого 2015 року виданого після смерті чоловіка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 площею 4,3242 га. 12 січня 2016 року Крилівською сільською радою Ружинського району Житомирської області (правонаступником якої в наслідок об`єднання є Вчорайшенська сільська рада Ружинського району Житомирської області) був посвідчений заповіт ОСОБА_5 , яким остання заповіла свою земельну ділянку (пай), яка знаходиться на території Крилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області своєму синові ОСОБА_1 . Крім позивача, спадкоємцем майна померлої ОСОБА_5 є також його брат ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . В серпні 2019 року позивач звернувся до приватного нотаріуса Ружинського районного нотаріального округу Житомирсьткої області Власюка П.В. із заявою про видачу свідоцтва на право на спадщину за заповітом на землю (пай) після смерті моєї матері ОСОБА_5 .

21 серпня 2019 року приватним нотаріусом Ружинського районного нотаріального округу Житомирсьткої області Власюком П.В. за наслідками розгляду заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом на землю було відмовлено і видано постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку із тим що із змісту заповіту неможливо встановити чи на всю землю складений заповіт чи на конкретну якусь земельну ділянку.

Однак позивач вважає волевиявлення своєї матері ОСОБА_5 , яке викладене у вищевказаному заповіті було направлене на передачу йому у власність після смерті матері землю (пай) , що знаходилась у власності матері на момент її смерті , а саме земльну ділянку (пай) площею 4,3231 га , кадастровий номер 1825284200:05:000:0044 та площею 4,3242 га, кадастровий номер 1825284200:05:000:0043, які розташовані на території Крилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області.

В зв`язку з вищевикладеним, просить визнати за ним право власності на земельні ділянки належні на праві власності його матері відповідно до складеного заповіту.

29.10.2019 року ОСОБА_3 було подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_1 третя особа : Вчорайшенська сільська рада Ружинського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно. Яку ухвалою Ружинського районного суду від 12 березня 2020 року було прийнято до розгляду.

Свою заяву позивач ОСОБА_3 мотивує тим, що , ІНФОРМАЦІЯ_1 в с.Крилівка Ружинського району, Житомирської області померла його мати - ОСОБА_5 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої входить право на земельну ділянку (пай) площею 4,3231 га , кадастровий номер 1825284200:05:000:0044 та площею 4,3242 га, кадастровий номер 1825284200:05:000:0043 які розташовані Крилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області. Зазначені об`єкти нерухомого майна спадкодавицею ОСОБА_5 набуто за життя на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії Р2 №240164 виданого Крилівською сільською радою 27 березня 2002 року площею 4,3231 га та на підставі свідоцтва про право власності на спадщину за законом від 14 лютого 2015 року виданого після смерті чоловіка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 площею 4,3242 га. Позивач ОСОБА_3 є спадкоємцем майна померлої ОСОБА_5 за законом, так як відповідно вимо ст..1241 ЦК України, як непрацездатна особа (пенсіонер) не дивлячись на існування заповіту має право на обов`язкову частку у спадковому майні. Крім того вважає заповіт від 12.01.2016 року посвідчений секретарем Крилівської сільської ради, яким покійна мати ОСОБА_5 розпорядилася своїм майном та заповіла своєму синові ОСОБА_1 земельну ділянку площею 4,3231 га належну їй на підставі державного акту на право власності серії Р2 №240164. Інша земельна ділянка, яку покійна мати успадкувала після смерті батька, площею 4,3242 га не охоплена заповітом,а тому на неї згідно закону розповсюджуються вимоги закону про спадкування за законом.

Позивач звернувся до приватного нотаріуса Ружинського районного нотаріального округу Житомирсьткої області Власюка П.В. із заявою про видачу свідоцтва на право на спадщину за законом на землю (пай) після смерті моєї матері ОСОБА_5 , але приватний нотаріус йому повідомив, що не може видати свідоцтва на право вдасноті на спадкове майно покійної матері ОСОБА_5 так як на данний час в суді розглядається позов його брата про вищевказане спадкове майно.

На підставі вищевикладеного позивач просить визнати за ним право власності на спадкове майно, яке відкрилось після смерті матері, а саме на 1/2 земельної ділянки площею 4,3242 га кадастровий номер 1825284200:05:000:0043, а також на обов`язкову частку у спадщині за заповітом від 12.01.2016 року, а саме земельну ділянку площею 4,3231 га, кадастровий номер 1825284200:05:000:0044.

Позивач - відповідач ОСОБА_1 та його представник позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позові. Подали відзив по зустрічному позову.

Відповідач - позивач ОСОБА_3 та його представник позовні вимоги підтримали з підстав викладених в позові.

Суд заслухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази встановив наступне.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем по заповіту майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Ярославка, Ружинського району, Житомирської області, що стверджується:

- паспортом громадянина України виданого Ленінградським РУ ГУ МВС України в місті Києві (а.с.5);

- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 виданим 17.01.1966 року Крилівською сільською радою Ружинського району Житомирської області (а.с.7) ;

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого 22.02.2019 року Ружинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області, ОСОБА_5 , померла ІНФОРМАЦІЯ_6 в с.Ярославка Ружинського району Житомирської обласі (а.с.9);

Після її смерті, відповідно до ст. 1220 ЦК України, відкрилася спадщина на її спадкове майно.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Згідно заповіту від 12.01.2016 року посвідченого виконкомом Крилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, та внесеного до реєстру за №1, ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , що проживає в АДРЕСА_1 на випадок своєї смерті заповіла свою земельну ділянку (пай), яка знаходиться на території Крилівської сільської ради своєму синові ОСОБА_1 (а.с.8).

Відповідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 14.02.2015 року виданого державним нотаріусом Ружинської державної нотаріальної контори, спадкоємицею майна померлого ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , є його дружина - ОСОБА_5 , спадщина, на яку видано це свідоцтво, складається з земельної ділянки площею 4,3242 га, що розташована на території Крилівської сільської ради Ружинського району Житомирської області, передано у приватну власність для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала спадкодавцю згідно Державного акта на право приватної власності на землю серії Р2 №240163 виданий Крилівською сільською Радою народних депутатів 27.03.2002 року на підставі рішення Крилівської сільської Ради народних депутатів від 13.07.2001 року розпорядженням голови райдержадміністрації від 26.03.2002 р. №143 (а.с.10).

Дане також стверджується матеріалами спадкової справи заведеної Ружинською державною нотаріальної конторою, щодо майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_6 (а.с.205-224).

Також у власності покійної ОСОБА_5 була земельна ділянка площею 4,3231 яка розташована на території Крилівської сільської ради, призначена для сільськогосподарського товарного виробництва відповідно до державного акту серії Р2 №240164 виданий Крилівською сільською Радою народних депутатів 27.03.2002 року на підставі рішення Крилівської сільської Ради народних депутатів від 13.07.2001 року розпорядженням голови райдержадміністрації від 26.03.2002 р. №143 (а.с.11).

- Позивач ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом майна покійної ОСОБА_5 , звернувся до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за заповітом.

Однак, постановою приватного нотаріуса Ружинського районного нотаріального округу від 21.08.2019 року позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії , а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, як сину майна померлої ОСОБА_5 так як із змісту заповіту неможливо встановити на яку із двох земельних ділянок спадкодавець склав заповіт на ОСОБА_1 , і яка земельна ділянка не охоплена заповітом. Відсутнє тлумачення заповіту спадкоємцями чи судом.

Свідок, ОСОБА_7 , суду пояснила, що розуміє, що сторони судяться за батьківські паї. Помер свекір, то свекруха казала її чоловікові, щоб він переоформлював батьківського пая, але він сказав, що в нас є своїх три паї, що він хворий і не зможе доглядати матір то віддавайте ОСОБА_8 паї, він вас догляне. Дійсно, свекруха склала заповіт на ОСОБА_9 , він доглядав матір, поховав її, всі витрати на похорони були його.До лікарні матір і батька возив ОСОБА_10 . З ОСОБА_11 завжди ворогували, були між ними погані стосунки.Батьки подавали ОСОБА_12 на аліменти на їх утримання, але мати заповіла йому подвір`я, з якого він нас виганяв, викликав поліцію. Вважаю, що ОСОБА_12 це страшна людина. Свекруха з нею радилась відносно землі, мотивувала це тим, що не хоче, щоб щось попало ОСОБА_12 , а щоб уся земля була ОСОБА_13 . Я порадила їй скласти заповіт в сільраді на ОСОБА_9 . Потім свекруха так і зробила. Знаю, що свекрі зробилі дарування на будинок ОСОБА_12 , але потім свекруха на нього жалілася, вони разом жили, що ОСОБА_12 скрізь поставив свої замки і погрожував свекрам, що здасть їх в м.Бердичів у престарілий дом. Як оформляли паї, не бачила, а чула зі слів, про заповіта на онуків я не чула. У ОСОБА_12 були добрі відносини з батьками до того часу, поки батьки могли робити і допомогати йому.

Свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що до неї звернулась покійна ОСОБА_5 з проханням зробити заповіт на пай на ОСОБА_1 , заповіт складався в цей день, в приміщені сільської ради. Перш ніж скласти заповіт , запитала в ОСОБА_15 чи переоформлені паї на неї з її покійного чоловіка., вона відповіла, що так, а ще вона сказала, що хоче всю землю заповісти ОСОБА_16 . Юридичної освіту не маю і вважаю, що земельна ділянка і земельний пай це одне і теж, чи з одного куска складено, чи ні, але заповідається на одну людину. Земельна ділянка-це коло хати, на полі колгоспу, а в дужках пишеться пай. Ці землі мають різне цільове призначення. Всі заповіти вона робила так, ніхто не вчив як правильно їх треба складати. Дивилася документи, як складала заповіт, а саме витяги, державні акти, які надала ОСОБА_17 , але у заповіті не вказуємо, які саме документи надає заповідач, бо була така ситуація, що людина губила документ і получається земля є, а документів немає і на якійсь з нарад , нам сказали, щоб ми не вносили ці документи в заповіти, а писати просто, що земля знаходиться на території Крилівської сільської ради. Я виконала бажання померлої, так як вона мені сказала, заповісти всю землю, яка їй належала на її сина ОСОБА_18 . Звільнилась з посади в 2019 році, а прийшла в 2006 році. Рішенням виконкому було доручено складати заповіти. Так, навіть якщо земельних ділянок в заповідача 10 , писала як одну, а якщо земельна ділянка на три особи, то всім в рівних долях. Так, я всю землю, що належала ОСОБА_15 записала як одну, при складанні заповіту були самі з заповідачкою. Вважає, скільки б земельних ділянок не було, якщо вона на одне ім.»я, то це одна ділянка.

Свідок ОСОБА_19 суду пояснила, що покійний батько сторін ОСОБА_20 за життя казав,що все рухоме і нерухоме майно буде ОСОБА_12 , а Ліда казала, що земельний пай буде ОСОБА_13 . Ліда зробила заповіт і сказала, що вона хотіла, то зробила, заповіла земельну ділянку на ОСОБА_13 , а другу нехай ділять між собою. ОСОБА_21 сама себе утримала, а чи ОСОБА_12 утримували, не знаю. З Лідою були нормальні відносини, спілкувалися, вона приносила гроші чоловіку, щоб той платив за світло та газ. Живемо на відстанні 50-60 метрів від будинку ОСОБА_22 , з вікна видно хату ОСОБА_23 . Ліда особисто говорила за те, що хоче ділянку заповісти ОСОБА_13 , а ОСОБА_24 майно ОСОБА_12 .В Ліді була одна земельна ділянка до смерті її чоловіка.

Статтями 1233, 1235, 1254 ЦК України встановлено, що заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Заповідач має право у будь-який час скасувати заповіт. Заповідач має право у будь-який час скласти новий заповіт. Заповіт, який було складено пізніше, скасовує попередній заповіт повністю або у тій частині, в якій він йому суперечить. Кожний новий заповіт скасовує попередній і не відновлює заповіту, який заповідач склав перед ним. Якщо новий заповіт, складений заповідачем, був визнаний недійсним, чинність попереднього заповіту не відновлюється, крім випадків, встановлених статтями 225, 231 цього Кодексу. Заповідач має право у будь-який час внести до заповіту зміни. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться заповідачем особисто. Скасування заповіту, внесення до нього змін провадяться у порядку, встановленому цим Кодексом для посвідчення заповіту і підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України. За змістом статті 317 ЦК України право розпоряджання майном є однією зі складових права власності, поряд із правом володіння і користування майном.

Статтею 1256 ЦК України встановлено, що тлумачення заповіту може бути здійснене після відкриття спадщини самими спадкоємцями. У разі спору між спадкоємцями тлумачення заповіту здійснюється судом відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Загальним правилом тлумачення заповітів є тлумачення його самими спадкоємцями, а лише за наявності між ними спору - судом. Тлумачення заповіту має на меті усунення незрозумілостей у буквальному змісті заповіту, при цьому повинна забезпечуватись найбільш повна реалізація не тільки дійсної, а й припустимої волі спадкодавця. Потреба у тлумаченні виникає тоді, коли заповіт містить суперечливі положення, що ускладнюють його виконання. При тлумаченні заповіту аналізується як буквальне значення слів і понять, так і мета заповіту, сутність кожного із положень, викладених у заповіті, ураховуються інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до частин 1 та 2 ст.213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами). На вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

При тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у зміст заповіту, враховуючи також, що заповіт це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

Отже, суд може розтлумачити заповіт, не змінюючи при цьому його змісту. Суд не може приймати на себе права власника щодо розпорядження своїм майном на випадок смерті. Тлумачення заповіту є лише інструментом з`ясування волі заповідача після його смерті (оголошення померлим). Тому суд, здійснюючи тлумачення заповіту, не повинен виходити за межі цього процесу та змінювати (доповнювати) зміст заповіту.

Системний аналіз положень ст.ст. 213, 1256 ЦК України дає підстави для висновку, що при тлумаченні змісту заповіту не допускається пошук волі заповідача, яка не знайшла відображення у тексті самого заповіту, а також не допускається внесення змін у зміст заповіту, який є особистим розпорядженням фізичної особи щодо належного їй майна, яким вона відповідно до законодавства має право розпоряджатися на момент укладення заповіту.

Згідно п. 2.1 Глави 3 Розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 № 296/5, заповіт має бути складений так, щоб розпорядження заповідача не викликало незрозумілостей чи суперечок після відкриття спадщини. Нотаріус має перевірити, чи не містить заповіт розпоряджень, що суперечать вимогам законодавства.

При тлумаченні заповіту не допускається внесення змін у його зміст, адже заповіт - це особисте розпорядження фізичної особи щодо належного їй майна, майнових прав та обов`язків на випадок смерті.

Враховуючи зміст заповіту, позивач ОСОБА_1 не позбавлений можливості оформити належним чином спадкове майно після смерті ОСОБА_5 , звернувшися до суду із позовом про тлумачення заповіту, а не з даним позовом про визнання права власності на спадкове майно.

У зв`язку з вищевикладеним, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 ..

Як вбачається з матеріалів справи позивач за зустрічним позовом ОСОБА_3 є спадкоємцем по закону майна ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5 в с.Ярославка, Ружинського району, Житомирської області, що стверджується:

- паспортом громадянина України виданого Шевченківським РУ ГУ МВС України в місті Києві 01.11.2001 року (а.с.5);

- свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 виданим 17.05.1974 року Крилівською сільською радою Ружинського району Житомирської області (а.с.76) ;

-свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим 22.02.2019 року Ружинським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Житомирській області (а.с.9);

Статтею 1223 ЦК України встановлено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

І лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

З врахуванням положень ст.1241 ЦК України, оскільки позивач, який є сином спадкодавця ОСОБА_5 та який народився ІНФОРМАЦІЯ_9 , і, відповідно, на даний час є непрацездатним, він має право на обов`язкову частку у спадщині ОСОБА_5 ..

Відповідно спадкової справи №38/2019 заведеної приватним нотаріусом Ружинського районного нотаріального округу, щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_5 , крім позивача по первісному позову ОСОБА_1 , позивач ОСОБА_3 також звертався до приватного нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті своєї матері.

Листом нотаруса від 15.06.2020 року йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину у зв`язку з поданням позовної заяви до суду ОСОБА_1 , та у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно.

У відповідності до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30 травня 2008 року, роз`яснено, що свідоцтво про право на спадщину, видається в порядку, установленому цивільним законодавством.

За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають.

З такою вимогою особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження лише у разі відмови нотаріуса в оформлені права на спадщину, тобто винесення нотаріусом в установленому «Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України» порядку мотивованої постанови, яка може бути оскаржена до суду.

З матеріалів позову не вбачається того, що нотаріусом Панасюку В.І. в установленому законом порядку винесена мотивована постанова про відмову у вчиненні нотаріальної дії.

Таким чином, оскільки позивачами не втрачена можливість оформлення спадкових прав у встановленому законом порядку, то в суду відсутні підстави для задоволення його позовних вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.1223, 1241, 1233 -1236, 1261-1265, ЦК України, ст.34, 46 Закону України «Про нотаріат», ст. ст. ст.4, 259, 265-268, 273 ЦПК України суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа : Вчорайшенська сільська рада Ружинського району Житомирської області про визнання права власності на земельну ділянку (пай) в порядку спадкування за заповітом- відмовити.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 третя особа : Вчорайшенська сільська рада Ружинського району Житомирської області про визнання права власності на спадкове майно

Повне рішення по справі буде складено 29.11. 2021 року.

Сторони:

позивач-відповідач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , місце проживання: АДРЕСА_2 , і.к. НОМЕР_4 ;

відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , проживає: АДРЕСА_3 ;

Третя особа: Вчорайшенська сільська рада Житомирської області:місце знаходження:13610, с.Вчорайше, вул..Бердичівська, 1, Бердичівського району Житмоирської області, ЄДРПОУ 04344788.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Суддя О. В. Митюк.