Постанова № 10199608, 23.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2010 р. справа № 2а-8128/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: 10 год. 21 хв.

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Козаченка А.В.

при секретаріШалагіновій М.В.

за участю:

представника позивача Уздемірової В.Є.

представників відповідача Беспалової О.В., Поспєлової М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Донецьку справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлан Буд Сервіс» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атлан Буд Сервіс» звернулось до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

В обґрунтування позову позивач зазначив, що в результаті проведеної планової перевірки дотримання позивачем податкового законодавства був складений Акт перевірки від 23.09.2009р. №2490/23-2/34246883. На підставі вказаного акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 07.10.2009р. №0000862320/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 198960,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 144235,50 грн.

Позивачем в рамках адміністративного оскарження була направлена скарга до ДПІ в м. Харцизьку. Проте рішеннями останніх скарга позивача була залишена без задоволення, а вищезазначене податкове повідомлення-рішення без змін, у звязку з чим відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.12.2009р. №0000862320/1, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 198960,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 144235,50 грн.

За результатами розгляду повторної скарги позивача рішенням ДПА в Донецькій області податкове повідомлення-рішення від 15.12.2009р. №0000862320/1 частково скасоване, у звязку з чим відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.03.2010р. №0000412320/2, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 197291,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 144006,00 грн.

Позивач не погоджується з прийнятим рішенням з наступних підстав.

Під час проведення перевірки відповідачем не було враховано податковий облік приросту (убутку) балансової вартості товарів (крім підлягаючих амортизації та цінних паперів), сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, напівфабрикатів, малоцінних предметів на складах.

Також, позивач вважає, що вимоги до первинних документів бухгалтерського обліку автоматично переносити на документи податкового обліку не можна. Якщо який-небудь документ є неповноцінним для цілей бухгалтерського обліку, то це не означає, що він збитковий і для обліку податкового, особливо якщо цей документ складений в повній відповідності з цивільно-правовими нормами.

Наказом Міністерства статистики України від 21.06.2002р. №237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», на який посилається відповідач в акті перевірки, затверджені типові форми первинних облікових документів у будівництві №КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та №КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт» для підприємств, що виконують роботи з поточного ремонту господарським способом, не є обовязковим.

Позивач вважає, що підприємство правомірно у бухгалтерському та податковому обліку використовувало первинні документи: акти прийому-передачі виконаних робіт, накладні на внутрішнє переміщення та акти на списання ТМЦ.

Крім того, позивач зазначає, що відповідачем в порушення п.п.17.1.3 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» нараховані штрафні санкції в розмірі 73% від суми донарахованого податку.

На підставі викладеного просив визнати нечинним податкове повідомлення-рішення від 12.03.2010р. №0000412320/2 про донарахування податкового зобовязання з податку на прибуток в розмірі 197291,00 грн. та застосування штрафних санкцій у розмірі 144006,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги, просив задовольнити їх в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав, вважав їх не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, надав суду письмові заперечення (а.с.156-158) в яких зазначив, що перевіркою правильно виявлені вчиненні позивачем порушення та відповідачем у повній відповідності з висновками акту перевірки та вимогами чинного законодавства прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Так, судом встановлено, що позивач є юридичною особою та зареєстрований в ДПІ у м. Харцизьку як платник податків, зборів та інших обовязкових платежів.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про державну податкову службу в Україні», завданнями органів державної податкової служби, зокрема, є здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів, державних цільових фондів податків і зборів (обов'язкових платежів), а також неподаткових доходів, установлених законодавством (далі - податки, інші платежі).

Згідно ст. 11 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» органи державної податкової служби у випадках, в межах компетенції та у порядку, встановлених законами України, мають право:

1) здійснювати документальні невиїзні перевірки (на підставі поданих податкових декларацій, звітів та інших документів, пов'язаних з нарахуванням і сплатою податків та зборів (обов'язкових платежів) незалежно від способу їх подачі), а також планові та позапланові виїзні перевірки своєчасності, достовірності, повноти нарахування і сплати податків та зборів (обов'язкових платежів), додержання валютного законодавства юридичними особами, їх філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, а також фізичними особами, які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами України покладено обов'язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), крім Національного банку України та його установ (далі - платники податків);

2) здійснювати контроль за:

додержанням порядку проведення готівкових розрахунків за товари (послуги) у встановленому законом порядку;

11) застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми недоїмки, пені у випадках, порядку та розмірах, встановлених законами України ( Пункт 11 статті 11 із змінами, внесеними згідно з Законом № 2505-IV ( 2505-15 ) від 25.03.2005 ).

Таким чином, відповідач є суб`єктом владних повноважень, та здійснює в даних правовідносинах надані йому Законом України „Про державну податкову службу в Україні” повноваження.

За результатами планової виїзної перевірки ТОВ «Атлан Буд Сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 18.07.2006р. по 30.06.2009р. відповідачем складено Акт перевірки №2490/23-2/34246883 від 23.09.2009р., яким виявлено порушення п.5.9 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме, відповідачем невірно визначено приріст балансової вартості запасів, що призвело до заниження валового доходу на суму 723370,00 грн. та невірно визначено убуток балансової вартості запасів, що призвело до заниження валових витрат на суму 4374,00 грн.

На підставі вказаного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.10.2009р. №0000862320/0, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 198960,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 144235,50 грн.

Рішенням відповідача від 15.12.2009р. №37018/25-012-1 про результати розгляду первинної скарги позивача вищезазначене податкове повідомлення-рішення залишено без змін, у звязку з чим відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 15.12.2009р. №0000862320/1, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 198960,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 144235,50 грн.

За результатами розгляду повторної скарги позивача рішенням ДПА в Донецькій області від 10.03.2010р. №3871/10/25-013-5 податкове повідомлення-рішення від 15.12.2009р. №0000862320/1 частково скасоване, у звязку з чим відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 12.03.2010р. №0000412320/2, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 197291,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 144006,00 грн., котре є спірним за цим адміністративним позовом (а.с.132).

З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.

Як вбачається з акту перевірки, у перевіряемому періоді підприємство мало на початок та кінець звітних періодів у бухгалтерському обліку залишки запасів, які рахувались на бухгалтерських рахунках 201 “Сировина та матеріали”, 203 “Паливо”, 207 “Запасні частини”, 209 “Інші матеріали”, 22 “Малоцінні та швидкозношувальні предмети”, 23 “Виробництво”. Проте, при розрахунку приросту балансової вартості запасів на початок та кінець звітних періодів у Додатку К1/1 до податкової декларації з податку на прибуток за період з 01.01.07 по 31.12.08 підприємством не була врахована вартість вищевказаних запасів, а за період з 01.01.09 по 30.06.09 було враховано частково їх вартість. Згідно оборотно-сальдової відомості за грудень 2007 року та за січень 2008, при переносі залишків запасів станом на 01.01.2008 були безпідставно змінена залишкова вартість по бухгалтерським рахункам: 201 “Сировина та матеріали” (на кінець грудня 2007 - 636090,71 грн., станом на 01.01.2008 40,00 грн., різниця -636050,71 грн.); 203 “Паливо” (на кінець грудня 2007 - 33524,99 грн., станом на 01.01.2008 0 грн., різниця -33527,99 грн.); 22 “Малоцінні та швидкозношувальні предмети” (на кінець грудня 2007 - 1453,17 грн., станом на 01.01.2008 1019,00 грн., різниця -434,17 грн.); 23 “Виробництво” (на кінець грудня 2007 - 40067,20 грн., станом на 01.01.2008 80637,27 грн., різниця +40570,07грн).

З огляду на надані у судове засідання акти виконаних робіт вбачається, що в актах не вказано найменування списаних матеріалів. З огляду на надані видаткові накладні на внутрішнє переміщення та актів на списання вбачається, що матеріали відпускались та списувались лише на останній день місяця на протязі 2007 року, але акти виконаних робіт підписувались на протязі місяця, тобто, відпуск та списання матеріалів проводилось значно пізніше, ніж виконувались роботи. У наданих актах на списання запасів не вказані підстави для списання цих матеріалів, тобто неможливо встановити замовника, обєкти використання списаних матеріалів на підставі актів списання. Також суд зазначає, що у наданих актах прийому-здачі виконаних робіт не вбачається списання матеріалів на виконання робіт.

Згідно п.1 ст.9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 № 996-XIV, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до п.2 ст.9 вказаного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом п.5 ст. 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” від 16.07.1999 №996-XIV передбачено, що господарські операції повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Таким чином, суд погоджується із доводами відповідача, викладеними ним у запереченнях до позову та вважає, що накладні на внутрішнє переміщення та акти на списання повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, тобто накладні на внутрішнє переміщення та акти на списання необхідно було складати на фактичну дату видачі товарно-матеріальних цінностей для виконання робіт, проте у наданих актах на списання не вказані причина та окремі обєкти списання.

Також, суд зазначає, що для перевірки факту списання запасів, позивачем, як під час проведення перевірки так і під час судового розгляду справи, не були надані договори на виконання робіт, довідки про вартість виконаних підрядних робіт (форма КБ-3), картки складського обліку матеріалів (форма N М-12), відомості 2-м та 5-м, журнал обліку виконаних робіт (форма N КБ-6), кошториси, акти приймання виконаних підрядних робіт (форма N КБ-2), порядок складання та форми яких передбачені Наказом Міністерства статистики України від 21 червня 1996 року N193 «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів», Наказом Міністерства статистики України від 21 червня 2002р. N237/5, Наказом Державного комітету України з будівництва та архітектури від 16 лютого 2004 року №30, Наказом Міністерства фінансів України від 25 червня 2003 № 422 затверджені Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами.

Крім цього, судом приймається до уваги та обставина, що з метою отримання від платника податків документів, які раніше не були надані до перевірки, відповідачем на підставі пункту 4 частини 6, 12 ст. 11-1 Закону України від 4 грудня 1990 року № 509-ХІІ „Про державну податкову службу в Україні” була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питань правомірності визначення податкового зобовязання з податку на прибуток та податку на додану вартість за період 18.07.06 по 30.06.09 (акт позапланової виїзної перевірки від 07.12.09 № 3210/23-2/34246883 /а.с.143-150/) в ході проведення якої на адресу директора ТОВ «Атлан Буд Сервіс» направлено лист № 352443/23-2 від 27.11.09 про надання до перевірки оригіналів усіх первинних документів, які підтверджують факт придбання усіх запасів, факт їх оприбуткування та факт використання їх у господарській діяльності, журнали-ордери та/або обліково-сальдові відомості по бухгалтерським рахункам, кошториси, договори на виконання робіт, собівартість виконаних робіт та послуг у розрізі договорів, обєктів, замовників та інші документи, з метою перевірки фактів, викладених у скарзі та необхідністю звірки їх з даними бухгалтерського та фінансової звітності підприємства, проте від ТОВ «Атлан Буд Сервіс» отримані листи від 01.12.09 № 1/12 та від 04.12.09 № 3-12 про заперечення на проведення позапланової виїзної перевірки та у подальшому складений акт відмови в наданні документів від 02.12.09 № 244/23-2/34246883 (а.с.141, 142).

Таким чином, суд вважає, що з наданих позивачем під час проведення перевірки та під час судового засідання документів не вбачається підтвердження викладеного у позові факту списання запасів на протязі 2007 року.

Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності субєктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою повноваження надано.

Крім того, згідно ч.1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Згідно з ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, виходячи з вищенаведених правових норм та досліджених обставин, суд вважає, що відповідачем в судовому засіданні доведений факт правомірності прийнятого ним спірного податкового повідомлення-рішення від 12.03.2010р. №0000412320/2, яким позивачу визначено податкове зобовязання з податку на прибуток в розмірі 197291,00 грн. та застосовані штрафні санкції у розмірі 144006,00 грн., у звязку з чим позовні вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім цього, суд зазначає, що при зверненні до суду позивач обрав способом захисту порушеного права визнання спірного рішення нечинним.

Суд вважає, що нечинність притаманна виключно нормативно-правовим актам, особливості розгляду яких передбачені статтею 171 КАС України, у той час як у межах спірних відносин йдеться мова про недійсність акту індивідуальної дії. Скасування та недійсність мають різні правові наслідки, якщо скасування означає припинення дії акту з моменту набрання рішення суду законної сили, то недійсність з моменту його прийняття.

З наведеного убачається, що у випадку за цією адміністративною справою, окрім вищевикладеного, позивачем також при зверненні до суду невірно було обрано спосіб захисту порушеного права та його відновлення, що на думку суду унеможливлює задоволення позову у заявлений спосіб.

За таких обставин, враховуючи положення вищевказаних нормативно-правових актів та досліджені у судовому засіданні обставини, суд вважає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 4, 7, 17, 18, 19, 20, 51, 69, 70, 71, 72, 86, 94, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 167, 254 КАС України,

П О С Т А Н О В И В:

Відмовити в задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлан Буд Сервіс» до Державної податкової інспекції у м. Харцизьку про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення.

Постанова в повному обсязі складена 29.06.2010р.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд.

Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Козаченко А.В.