Постанова № 10199552, 08.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 червня 2010 р. справа № 2а-5605/10/0570

15 год. 25 хв. вул. 50-ї Гвардійської дивізії, 17, м. Донецьк

зал судового засідання № 6

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кониченко О. М. при секретарі судового засідання Лазник І.В. розглянув у відкритому судовому засіданні Донецького окружного адміністративного суду справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход» м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у м. Краматорську

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000291503/02849 від 20.01.2010 року та № 0000301503/02850 від 20.01.2010 року.

За участю

представників сторін:

від позивача: Лавренов Д.В. за довір.

від відповідача: Романенко О.М. за довір.

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Восход»м. Донецьк, звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000291503/02849 від 20.01.2010 року та № 0000301503/02850 від 20.01.2010 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідачем проведено перевірку з питань повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом по орендній платі за період з 31.01.2008 року по 26.12.2008 року та своєчасності надання податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік та складено акт № 3329/15-3-31018243. На підставі зазначеного акту відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення № 0000291503/02849 від 20.01.2010 року та № 0000301503/02850 від 20.01.2010 року, якими до позивача застосовані штрафні (фінансові) санкції. Вважає їх незаконними та такими що підлягають скасуванню. Тому просив визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000291503/02849 від 20.01.2010 року та № 0000301503/02850 від 20.01.2010 року.

19.04.2010 року позивач надав до суду уточнення до позовних вимог, відповідно до яких просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000291503/02849 від 20.01.2010 року та № 0000301503/02850 від 20.01.2010 року.

Представник позивача позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти позову з підстав, що викладених в письмових запереченнях на адміністративний позов. Крім того зазначив що позивачем при сплаті узгодженого податкового зобовязання окремо не визначалась сума пені тому відповідачем був здійснений самостійний розподіл і на її погашення було направлено 157, 82 грн. та 170 грн. відповідно.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін суд встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Восход»м. Донецьк 23.06.2000 року за № 1266105 0004 011642 зареєстроване як юридична особа Виконавчим комітетом Донецької міської ради, включене до ЄДРПОУ № 31018243. З 17.07.2007 року № 1068, знаходиться на податковому обліку Державної податкової інспекції м. Краматорська, як платник окремих видів податків.

Відповідачем проведена перевірка позивача з питання повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом по орендній платі за період з 31.01.2008 року по 26.12.2008 року та своєчасності надання податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік. Перевіркою встановлено порушення вимог: ст. 9 Закону України від 25.06.1991 року № 1251-ХІІ «Про систему оподаткування»із змінами та доповненнями, вимоги ст. 14 та ст. 17 Закону України від 03.07.1992 року № 2535-ХІІ «Про оплату за землю»із змінами та доповненнями, а саме: товариством був несвоєчасно сплачений залишок суми узгодженого податкового зобовязання по орендній платі за жовтень 2008 року по терміну сплати 01.12.2008 року та несвоєчасно була надана податкова декларація з орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності за 2008 рік. За результатами перевірки складено акт № 3329/15-3-31018243 від 21.12.2009 року.

За вищевказані порушення відповідачем нараховані штрафні санкції в розмірі15,78 грн. та 170 грн., розрахунок яких був доданий до акту перевірки.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем прийняті спірні податкові повідомлення-рішення № 0000291503/02849 від 20.01.2010 року та № 0000301503/02850 від 20.01.2010 року та застосовані до позивача штрафні (фінансові) санкції на суму 170 грн. та 15,78 грн. відповідно.

Відповідно до статті 14 Закону України «Про оплату за землю», платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Стаття 17 зазначеного Закону, встановлено, що податкове зобов'язання по земельному податку, а також по орендній платі за землі державної та комунальної власності, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за базовий податковий (звітний) період, який дорівнює календарному місяцю, щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.

Відповідно до пп. 17.1.7 п. 17.1 ст. 17 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф.

Як встановлено судом відповідач платіжним доручення № 225 від 27.11.2008 року у АКБ «Укрсоцбанк»м. Донецьк перерахував орендну плату за землю за жовтень 2008 року в сумі 32216,71 грн. (докази наявні в матеріалах справи).

Згідно до пп. 16.5.2. ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" днем подання до установ банків платіжного доручення за всіма видами податкових платежів вважається день його реєстрації у цих установах.

Вищевказане доручення, згідно довідки, що знаходиться в матеріалах справи від 28.04.2010 року № 07.2-007/67-636 прийнято банком в операційний день 27.11.2008 року та виконано (проведено) в операційний день 28.11.2008 року. Термін сплати податкового зобовязання за жовтень 2008 року до 01.12.2008 року включно, тобто платіжне доручення отримане банком у встановлений законодавством термін. Позивачем у платіжному дорученні № 225 від 27.11.2008 року визначене найменування платежу «Краматорськ Орендна плата за землю за жовтень 2008р. Без ПДВ».

Як визначено підпунктом 7.1.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", джерелами самостійної сплати податкових зобов'язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов'язань і погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 N 679-XIV "Про Національний банк України" Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.

Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004 N 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за N 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит "Призначення платежу" платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення "Призначення платежу". Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.

Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику.

Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов'язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами", податковий орган не наділений правом чи обов'язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.

За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов'язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.

Спірні відносини регулюються Законом України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами".

Підпунктом 16.5.1 п. 16.5 ст. 16 Закону України "Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами" чітко встановлено, що за порушення строків перерахування податків, зборів (обов'язкових платежів) до бюджетів або державних цільових фондів, встановлених Законом України "Про платіжні системи та переказ грошей в Україні" банк сплачує пеню за кожний день прострочення, включаючи день сплати, у розмірах, встановлених підпунктом 16.4.1 пункту 16.4 статті 16, та штрафні санкції, встановлені підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 цього Закону, а також несе іншу відповідальність, встановлену цим Законом, за порушення порядку своєчасного та повного внесення податку, збору (обов'язкового платежу) до бюджету або державного цільового фонду. При цьому платник податків, зборів (обов'язкових платежів) звільняється від відповідальності за несвоєчасне або неповне зарахування таких платежів до бюджетів та державних цільових фондів, включаючи нараховану пеню або штрафні санкції.

Таким чином, оскільки неперерахування податку, збору не є наслідком винних дій платника податку, то до нього не можуть бути застосовані штрафні санкції, пеня або винесено податкове повідомлення-рішення.

Відповідач зазначив, що 30.10.2008 року по особовому рахунку платника податку обліковувалась переплата у розмірі 170 грн.

Відповідно до письмових пояснень відповідача та зворотного боку облікової картки у звязку з несвоєчасною сплатою позивачем суми податкового зобовязання по орендній платі за вересень 2008 року по терміну сплати 30.10.2008, згідно наданої підприємством декларації від 11.04.2008 № 18772 у розмірі 32216,74 грн. у автоматичному режимі нарахована пеня у сумі 327,82 грн. за несвоєчасне перерахування податку. 25.11.2008 року Державною податкової інспекцією у звязку з несплатою позивачем пені разом із податковим боргом та не визначенням її окремо у платіжному документі по особовому рахунку платника здійснено розподіл сплаченої суми ТОВ «Восход»платіжним дорученням № 214 від 25.11.2008 року на суму у розмірі 32046,71 грн., що спрямовується на погашення такого податкового боргу, та суму 170 грн., що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного боргу, про що позивачу було направлено повідомлення від 27.11.2008 року №105150020050379.

Згідно до абзацу другого підпункту 16.3.3 пункту 16.3 статті 16 Закону № 2181 встановлено, що якщо платник податків не сплачує пеню разом зі сплатою податкового боргу (його частини) або не визначає її окремо у платіжному документі (чи визначає з порушенням зазначеної пропорції), то податковий орган самостійно здійснює розподіл такої сплаченої суми на суму, що спрямовується на погашення такого податкового боргу (його частини), та суму, що спрямовується на погашення пені, нарахованої на суму такого погашеного податкового боргу (його частини), та надсилає такому платнику податків повідомлення, в якому міститься зазначена інформація.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2.ст. 71 КАС встановлено, що адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем не надано суду доказів того, що ним вищезазначені повідомлення про розподіл пені направлені або вручені позивачу у належний спосіб.

На підставі викладеного та з урахуванням того, що відсутні порушення з боку позивача щодо перерахування до бюджету податкових зобовязань у строк, встановлений законом, та у сумах, самостійно узгоджених у відповідній податковій звітності, суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0000301503/02850 від 20.01.2010 року про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції у сумі 15,78 грн.

Що стосується штрафної санкції за несвоєчасне надання податкової декларації з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2008 рік у розмірі 170 грн., судом встановлено, що позивачем дійсно порушені строки надання податкової звітності, що не заперечується представниками сторін, але до прийняття Державною податковою інспекцією у м. Краматорську податкового повідомлення-рішення № 0000291503/02849 від 20.01.2010 року позивачем було сплачено зазначену вище суму штрафу, що підтверджується платіжним дорученням № 5161 від 20.06.2008 року (додане до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи ту обставину, що позивач самостійно у добровільному порядку сплатив суму штрафу на користь державного бюджету суд приходить до висновку про протиправність податкового повідомлення-рішення № 0000291503/02849 від 20.01.2010 року про застосування до позивача штрафної (фінансової) санкції у сумі 170 грн.

Згідно з ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З огляду на викладене судом задоволені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись, Конституцією України, Законом України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», Законом України «Про плату за землю», ст. ст. 2-15, 17-18, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход»м. Донецьк до Державної податкової інспекції у м. Краматорську про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0000291503/02849 від 20.01.2010 року та № 0000301503/02850 від 20.01.2010 року задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000291503/02849 від 20.01.2010 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № 0000301503/02850 від 20.01.2010 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Восход»м. Донецьк судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова постановлена у нарадій кімнаті та проголошена її вступна та резолютивна частина у судовому засіданні 08 червня 2010 року в присутності представників сторін.

Повний текст постанови складено та підписано 14 червня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції з дня складання в повному обсязі постанови шляхом подачі в десятиденний строк заяви про апеляційне оскарження і подання після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.