Постанова № 10199425, 15.06.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2010 р. справа № 2а-9152/10/0570

Приміщення суду за адресою: 83052, м.Донецьк, вул. 50-ої Гвардійської дивізії, 17

час прийняття постанови: <година >

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючогосудді Буряк І. В.

при секретаріЯровій Ю.Ю.

за участю представників сторін:

позивача:Горб І.В. дов. від 27.04.2010р. № 12-2010

Волков Г.В. дов. від 27.04.201-0р. № 11-2010

відповідача:Зімбіль Ю.І. дов. від 10.02.2010р. № 13

розглянувши у відкритому судовому засіданні

позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Володарський консервний завод»

доДержавної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області

провизнання протиправними дій, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Володарський консервний завод» (надалі позивач, ТОВ «Володарський консервний завод») звернулось до Донецького окружного адміністративного суду із позовом до Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області (надалі ДПІ у Володарському районі) про визнання дій ДПІ у Володарському районі протиправними, визнання недійсними податкових повідомлень-рішень ДПІ у Володарському районі від 01.04.2010р. № 0000092300/0, № 0000102300/0.

Позов мотивовано, тим, що відповідачем постановлено неправомірні висновки щодо наявності ознак нікчемності щодо договорів купівлі-продажу, укладених позивачем.

Зокрема позивач зазначає про наявність необхідної документації що підтверджує фактичність здійснених операцій, а щодо відсутності товарно-супровідних накладних то товар, згідно умов договорів купівлі-продажу, доставлявся безпосередньо на склад субєкта господарювання, якому товар по даним договорам позивачем продавався.

Крім того, позивач також правомірно відніс сплачені суми податку на додану вартість, за результатами вказаних господарських операцій, до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, з огляду на що, висновки ДПІ у Володарському районі про порушення пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» також є неправомірними.

У судовому засіданні від 05.05.2010р. оголошувалось про відкладення розгляду справи до 02.06.2010р. за клопотанням представника позивача.

У судовому засіданні від 02.06.2010р. оголошувалось про відкладення розгляду справи до 15.06.2010р., у звязку із неявкою представників сторін.

Відповідач заперечення на позовну заяву ТОВ «Володарський консервний завод» до суду не надав.

Представники позивача у судовому засіданні від 15.06.2010р., позовні вимоги підтримали у повному обсязі з мотивів, викладених у позовній заяві, та просили їх задовольнити повністю.

Представник відповідача у судовому засіданні від 15.06.2010р. проти задоволення позовних вимог заперечував, з мотивів їх необґрунтованості. Зазначив, про відсутність документів, що підтверджують право платника податків на формування валових витрат за спірними угодами, а власне спірні угоди є нікчемними, з огляду на що позивач не мав право формувати за їх результатами валові витрати та відповідно відносити до складу податкового кредиту суми податку на додану вартість, сплаченого при придбанні товару.

Також представник позивача зазначив що, у відношенні директора ТОВ «Азовтехпром» порушено кримінальну справу по факту навмисного зловживання службовим становищем із корисних мотивів в інтересах ТОВ «Азовтехпром».

Суд, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи адміністративного позову,-

ВСТАНОВИВ:

ДПІ у Володарському районі прийняті податкові повідомлення-рішення від 01.04.2010р:

- № 0000092300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на прибуток підприємств у розмірі 108046,50 грн. у тому числі 72031, 00 грн., за основним платежем та 36 015,50 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- № 0000102300/0, яким позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість у розмірі 70680,00 грн., у тому числі 47120,00 грн. та 23560,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Вказані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі висновків Акту перевірки від 22.03.2010р. № 71/23-32577555 «Про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Володарський консервний завод» з питань дотримання вимог податкового, за період з 01.04.2008р. по 31.09.2009р., валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2008р. по 30.09.2009р.» (надалі Акт перевірки від 22.03.2010р.).

Копії перелічених документів наявні у матеріалах справи.

Згідно висновків вказаного акту перевірки від 22.03.2010р. встановлено, зокрема, наступні порушення вимог податкового законодавства України:

- порушення пп. 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994р. №334/94-ВР, а саме до складу валових витрат включено витрати, без наявності відповідних первинних документів, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 72031,00грн.;

- порушення пп. 7.4.1., 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 року №168/97-ВР, що призвело до заниження податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 47120,00грн.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення рішення від 01.04.2010р. №0000092300/0, суд дійшов наступних висновків.

Як свідчать встановлені у ході розгляду справи фактичні обставини, ТОВ «Володарський консервний завод» (як покупець) укладено договір купівлі-продажу від 16.07.2008р. № 07/07/08 з ТОВ «Азовтехпром» (як продавець-постачальник).

Відповідно п. 1.1 предметом вказаного договору є - зобовязання продавця (постачальника) поставити, а покупця прийняти та оплатити товар, згідно специфікації № 1 до даного договору.

Пунктом 4 договору № 07/07/08 передбачено правила та строки поставки, а саме поставка здійснюється транспортом постачальника, який разом із товаром передає рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, сертифікат-якості.

Пунктом 4.3 вказаного договору визначено, що місце призначення поставки є - м.Маріуполь, вул. Свободи, 20 УОПТ ММК ім. Ілліча.

Загальна вартість угоди складає 139500,0 0грн., у тому числі 23250,00 грн. податку на додану вартість (п. 5.2 договору № 07/07/08).

Відповідно додаткової угоди № 1 від 16.07.2008р. до договору № 07/07/08 змінено п. 1.1 та п. 5.2 останнього.

Зокрема п. 5.2 договору № 07/07/08 змінено в частині визначення загальної вартості договору, яка встановлена у розмірі 260950,00грн.

Факт виконання умов договору підтверджується видатковими накладними від 29.07.2008р. № 0000028 на загальну суму 132181,16 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 22030,19 грн. , від 29.08.2008р. № 0000029 на загальну суму 5377,49 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 896,25 грн., № 0000030 на загальну суму 81139,92 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 16227,98 грн., від 11.09.2008р. № 0000035 на загальну суму 1941,35 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 323,56 грн., № 0000036 на загальну суму 4952,66 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 825,44 грн., від 10.10.2008р. № 0000037 на загальну суму 19129,44 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 3188,24 грн.

Оплата за поставлені матеріально-технічні цінності здійснена позивачем згідно платіжних доручень: від 21.07.2008р. на суму 125 550,00 грн., від 29.07.2008р. № 317 на суму 6631,16 грн., від 01.08.2008р. № 319 на суму 6600,00 грн., від 01.08.2008р. на суму 109305,00 грн., від 25.09.2008р. № 424 на суму 718,84 грн., від 23.10.2008р. № 528 на суму 12 145,00 грн.

ТОВ «Азовтехпром» виписані на ТОВ «Володарський консервний завод» наступні податкові накладні:

- від 21.07.2008р. № 28 на загальну суму 125550,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 20925,01 грн.,

- від 29.07.2008р. № 29 на загальну суму 6631,16 грн., у тому числі податок на додану вартість 1105,18 грн.;

- від 01.08.2008р. № 31 на загальну суму 6600,00грн., у тому числі тому числі податок на додану вартість 1100,00 грн.,

- від 01.08.08. № 32 на загальну суму 109305,00 грн., у тому числі тому числі податок на додану вартість 18217,49 грн.;

- від 11.09.2008р. № 33 на загальну суму 718,84 грн., у тому числі податок на додану вартість 119,81 грн.

Також, між ТОВ «Володарський консервний завод» та ТОВ «Азовтехпром» укладено договір купівлі-продажу від 11.03.2008р. № 02/03-08.

Відповідно п. 1.1 предметом вказаного договору є - зобовязання продавця поставити, а покупця прийняти та оплатити компресор гвинтовий повітряний у кількості 1 шт.

Розділом 4 вказаного договору визначено, що постачання здійснюється транспортом постачальника (продавця), протягом 7 днів, місце поставки визначено, як м.Маріуполь, вул. Свободи, 20 УОПТ ММК ім. Ілліча.

Разом із товаром постачальник передає рахунок-фактуру, видаткову накладну, податкову накладну, сертифікат-якості.

Загальна суму договору складає 84800,00 грн.

Факт виконання умов договору підтверджується видатковою накладною від 26.05.2008р. №0000023 на суму 84800,00 грн., у тому числі податок на додану вартість у розмірі 14 133,33 грн.

Оплата здійснена згідно платіжного доручення від 20.05.2008р. № 208 на суму 33920,00 грн. на умовах попередньої оплати.

ТОВ «Азовтехпром» виписано на ВАТ «Володарський консервний завод» податкову накладну від 20.05.2008р. № 23 на загальну суму 33920,00 грн., у тому числі податок на додану вартість 5653,33 грн.

Копії перелічених документів наявні у матеріалах справи.

Вказані вище договори укладені з метою реалізації умов договору від 01.02.2008р. №773/229, відповідно до якого ВАТ «ММК ім. Ілліча» як «покупець» придбаває у ТОВ «Володарський консервний завод» як «продавця» товар, згідно специфікації, видаткових накладних, в яких зазначаються найменування товару, одиниця виміру, кількість товару (копія договору від 01.02.2008р. №773/229 наявна у матеріалах справи.

Тобто, як встановлено у ході розгляду справи, товар, придбаний позивачем згідно договорів від 11.03.2008р. № 02/03-08 та від 16.07.2008р. № 07/07/08, призначався для використання у господарської діяльності позивача, а саме для продажу ВАТ «ММК ім. Ілліча», про що свідчать наявні у матеріалах справи специфікації №8, №17, №22, №24, №26 до договору від 01.02.2008р. № 773/229 (копії зазначених специфікацій наявні у матеріалах справи).

Відповідно умов названих специфікацій визначено умови поставки, а саме: постачальник доставляє товар згідно місця призначення - склад ВАТ «ММК ім.. Ілліча», за адресою Донецька обл.. м. Маріуполь, вул.. Свободи, 20 у відповідності з базовими умовами поставки DDU склад Покупця» ІNСОТЕRMS 2000.

Правова позиція відповідача ґрунтується на твердженні, що суми, які ТОВ «Володарський консервний завод» віднесено на валові витрати, у звязку із придбанням у ТОВ «Азовтехпром», товарно-матеріальних цінностей не підтверджено документально, оскільки підприємством не надано до перевірки товарно-транспортних накладних, які підтверджують факт транспортування запчастин, в накладних на придбання не вказані суми транспортних послуг, також не надано сертифікати відповідності, якості та технічні паспорти на отриману продукцію.

Пунктом 5.1 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 цього Закону, до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно до абз. 4 пп. 5.3.9. п. 5.3. ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку».

Пунктом 5.11 ст. 5 вказаного Закону, передбачено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

За змістом п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» встановлено, що датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Частиною 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999, № 996-XIV у якості підстави для бухгалтерського обліку господарських операцій розуміються первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення».

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити:

- назву документа (форми);

- дату і місце складання;

- назву підприємства, від імені якого складено документ;

- зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції;

- посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення;

- особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).

За змістом ст. 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Пунктом 1 ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України встановлено, що при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

За змістом укладених позивачем з ТОВ «Азовтехпром» господарських договорів вбачається, що сторони визначили у якості місця призначення поставки: м.Маріуполь, вул. Свободи, 20 УОПТ ММК ім. Ілліча, витрати та доставка товару здійснюється транспортом постачальника.

Надалі, отримані від ТОВ «Азовтехпром» товарно-матеріальні цінності, згідно договорів від 11.03.2010р. № 02/03-08, від 16.07.2008р. № 07/07/08, були продані позивачем ВАТ «ММК ім.Ілліча», на виконання умов договору від 01.02.2008р. № 773/229.

Вказаний факт зокрема підтверджується наступними документами:

-довіреність від 26.05.2008р. серія ЯОЯ № 424535, згідно якої уповноважена ТОВ «Володарський консервний завод» особа передала, а ВАТ «ММК ім.. Ілліча» отримав товарно-матеріальні цінності (компресор гвинтовий) згідно видаткової накладної від 26.05.2008р.;

-довіреність 28.07.2008р. серія ЯПА № 571000/500, згідно якої уповноважена ТОВ «Володарський консервний завод» особа передала, а ВАТ «ММК ім.. Ілліча» отримав товарно-матеріальні цінності згідно видаткової накладної від 29.07.2008р. № РН-0000036.

-довіреність від 29.08.2008р. серія ЯПА № 570325/725, згідно якої уповноважена ТОВ «Володарський консервний завод» особа передала, а ВАТ «ММК ім.. Ілліча» отримав товарно-матеріальні цінності згідно видаткових накладних від 29.08.2008р. № РН-0000041, від 29.08.2008р. № РН-0000042;

-довіреність від 11.09.2008р. серія ЯПА № 570462/862, згідно якої уповноважена ТОВ «Володарський консервний завод» особа передала, а ВАТ «ММК ім. Ілліча» отримав товарно-матеріальні цінності згідно видаткових накладних від 11.09.2008р. № РН-0000044, від 11.09.2008р. № 0000045

-довіреність від 10.10.2008р. серія ЯПА № 570743/1143, згідно якої уповноважена ТОВ «Володарський консервний завод» особа передала, а ВАТ «ММК ім.. Ілліча» отримав товарно-матеріальні цінності згідно видаткової накладної від10.10.2008р. № РН-0000048.

Вказані обставини, на думку суду, підтверджують факт дійсності отримання позивачем товару по вказаним вище договорам від ТОВ «Азовтехпром», який в наступному був використаний ВАТ «Володарський консервний завод» у власній господарській діяльності шляхом його продажу ВАТ «ММКім. Ілліча».

Крім того, власне відповідач тверджень чи доказів щодо безтоварності операцій між ВАТ «Володарський консервний завод» та ТОВ «Азовтехпром» не наводив.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку що відсутність у позивача товаро-транспортних накладних не може бути єдиною виключною підставою для спростування його права на включення до складу валових витрат витрат по господарським операціям щодо вказаних договорів, беручи до уваги наявність інших первинних документів як бухгалтерського так і податкового обліку та відсутність ознак безтоварності у даних операціях.

Крім того, суд звертає увагу, що надані позивачем первинні документи бухгалтерського та податкового обліку відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Таким чином, враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що за наявності у позивача належним чином оформлених первинних документів, що посвідчують факт здійснення таких господарських операцій, підстав для їх не включення до складу валових витрат - відсутні.

Крім того, за змістом норми п. 5.11 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», не допускається додаткове обмеження щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі.

Також суд вбачає за необхідне зазначити наступне.

Частиною 4 ст. 70 КАС України передбачено, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Відповідно до змісту ч. 1, 4 ст. 72 КАС України передбачено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Відповідач надав лист № 9043/7/35-213-2 від 14.06.2010р. управління по боротьбі з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом ДПА у Донецькій області, згідно якого у відношенні директора ТОВ «Азовтехпром» ОСОБА_4 постановою Прокурора Приморського району м. Маріуполя від 10.06.2010р. порушено кримінальну справу по факту навмисного зловживання службовим становищем із корисних мотивів в інтересах ТОВ «Азовтехпром», шляхом внесення завідомо неправдивої інформації в офіційні документи, що призвело до тяжких наслідків.

Також, відповідач надав лист № 8317/7/35-213-2 від 01.06.2010р. управління по боротьбі з відмиванням доходів одержаних злочинним шляхом ДПА у Донецькій області, із якого вбачається, що ТОВ «Азовтехпром» перебував у відносинах з ПП «Азовстройград» та ПП «Стартайм», що були створенні з метою прикриття незаконної діяльності (фіктивне підприємництво).

Суд не приймає зазначені документи як таки, що дають підстави вважати нікчемними договори між позивачем та ТОВ «Азовтехпром», оскільки доказів фіктивного підприємства безпосередньо ТОВ «Азовтехпром» не надано, а зазначені листи не містять інформації щодо договорів від 11.03.2008р. № 02/03-08 та від 16.07.2008р. № 07/07/08 або щодо відносин між позивачем та ТОВ «Азовтехпром» взагалі.

Натомість до матеріалів справи позивачем надана довідка з ЄДРПОУ серія АД № 310634 за змістом якої вбачається, що станом на від 19.05.2010р. ТОВ «Азовтехпром» не виключено з ЄДРПОУ.

Щодо правомірності винесення податкового повідомлення рішення від 01.04.2010р. №0000102300/0, суд дійшов наступних висновків.

Як вбачається з названого податкового повідомлення-рішення, позивачу визначено суму податкового зобовязання з податку на додану вартість на суму 70680,00грн, у тому числі за основним платежем - 47120,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 23560,00 грн.

Підставою для донарахування податкового зобовязання було встановлення податковим органом порушення підприємством пп. 7.4.1., 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме позивачем неправомірно віднесено до складу податкового кредиту вартість товарів (запчастин) у розмірі 47120,00 грн., придбаних у ТОВ «Азовтехпром» на підставі первинних документів, факт чого не підтверджено відповідними первинними документами.

Відповідно пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997р. № 168/97-ВР (із врахуванням змін та доповнень), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

За змістом пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 вказаного закону встановлено, що якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Згідно змісту норми пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Податкові накладні, що підтверджують правомірність формування податкового кредиту за спірними господарськими операціями позивачем долучено до матеріалів справи та щодо них наголошувалось вище.

Відповідачем факт наявності належно оформлених податкових накладних не спростовувався.

Таким чином, суд, встановивши, що позивачем обґрунтовано віднесено до складу валових витрат витрати щодо придбання товарів за договором купівлі-продажу від 16.07.2008р. №07/07/08 та договором купівлі-продажу від 11.03.2008р. № 02/03-08, то, відповідно названих вище норм Закону України «Про податок на додану вартість», ТОВ «Володарський консервний завод» правомірно включило до складу податкового кредиту суми сплаченого податку, при оплаті вартості даних товарів.

Враховуючи, що судом встановлено необгрунтованість донарахування податкового зобовязання з податку на додану вартість, то, відповідно, відсутні підстави для нарахування штрафних (фінансових) санкцій відповідно ст. 17 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Щодо позовних вимог про визнання дій посадових осіб ДПІ у Володарському районі, суд дійшов наступних висновків.

Законом України «Про державну податкову службу в Україні» від 04.12.1990р., № 509-XII (із врахуванням змін та доповнень) передбачено, що саме ним визначається статус державної податкової служби в Україні, її функції та правові основи діяльності.

Так, зокрема ст.ст. 8, 11 даного закону наведено вичерпний перелік прав та функцій податкових органів, за змістом яких передбачено право податкового органу щодо проведення перевірок платника податків, зокрема планових виїзних.

В той час як визначення податкового зобовязання податковим органом, регламентовано ст. 4 Закону України «Про порядок погашення зобовязань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.200р. № 2181-ІІІ.

Доказів та обґрунтувань щодо порушення ДПІ у Володарському районі процедури проведення планової виїзної перевірки та порядку складення та оформлення оспорюваних податкових повідомлень-рішень, позивачем не надано, з огляду на що, дана частина позовних вимог задоволенню не підлягає.

Враховуючи вищевикладене суду дійшов висновку щодо наявності достатніх підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Частиною 1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Володарський консервний завод» до Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення № 0000092300/0 від 01.04.2010р.; №0000102300/0 від 01.04.2010р.

В частині позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб Державної податкової інспекції у Володарському районі Донецької області - відмовити.

2. Стягнути з Державного бюджету України (рахунок № 31112095700005 Державний бюджет Калінінського району м. Донецька, ЄДРПОУ 34687090, МФО 834016, Банк Головне управління Державного Казначейства України у Донецькій області) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Володарський консервний завод» (87000, Донецька область, смт Володарське, вул. Советська, 2-А; код ЄДРПОУ 32577555, рахунок №26008205235400 в АТ «Укрсиббанк», МФО 351005) 5 (пять) гривень 67 (шістдесят сім) копійок судового збору.

3. Постанова прийнята у нарадчій кімнаті, вступна та резолютивна частина проголошена у судовому засіданні 15 червня 2010 року, повний текст виготовлено 21 червня 2010 року.

4. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення в повному обсязі. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Заява про апеляційне оскарження постанови суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі - з дня складення в повному обсязі - до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови. Апеляційна скарга на постанову суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання зяви про апеляційне оскарження.

Суддя Буряк І. В.